Справа №  1326/304/12                                                    Головуючий у 1 інстанції: Дячишин В.Ф.  

Провадження №  22-ц/783/1390/13                                             Доповідач в 2-й інстанції:   Бойко  С.  М.  

Категорія: 19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

04 березня 2013 року                                                                        м.Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

                                         головуючого - судді Бойко С.М.,

                                   суддів: Зверхановської Л.Д., Шеремети Н.О.,

                                   секретаря - Служали А.Ю.,                                     

                                    з участю: представника позивача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Франківського районного суду м. Львова від 19 березня 2012 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - МРЕВ ДАІ м. Львова, про визнання недійсною біржової угоди купівлі-продажу транспортного засобу та скасування державної реєстрації,-

                                                   в с т а н о в и л а:

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 19 березня 2012 року в задоволенні позову публічного акціонерного товариства (далі-ПАТ) "Райффайзен Банк Аваль" відмовлено.

Рішення суду оскаржив позивач, просить його скасувати з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що відповідачі у даній справі не можуть бути добросовісними набувачами заставного майна, оскільки на момент укладення відповідних біржових угод автомобіль марки Mitsubisi Pajero 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , був зареєстрований в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 06.03.2006 року, виданого Львівсьою філією ДП «Інформаційний центр Міністерства юстиції України» № 6714651. Крім цього, апелянт вказує на те, що заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, однак, такої згоди позивач заставодавцеві не давав, що на його думку є підставою для визнання первісної біржової угоди купівлі-продажу транспортного засобу недійсною та для витребування вказаного транспортного засобу в останнього покупця.

В судове засідання відповідачі та третя особа не з"явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку (а.с.162-166), клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, що дає апеляційному суду право, у відповідності до вимог ч.2 ст.305 Цивільного процесуального кодексу (далі-ЦПК) України, розглянути справу у їхній відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача в підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення  в межах  доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.08.2005 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 014/08-5/3718-СК, згідно з умовами якого кредитор надав позичальнику кредит у вигляді не відновлюваної кредитної лінії з лімітом 40  000 доларів США строком на 72 місяці зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірах, визначених кредитним договором, шляхом сплати щомісячних платежів у валюті кредиту згідно з погодженим між сторонами графіком (а.с.7-9).

З метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, 25.08.2005 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір застави, відповідно до якого предметом застави є автомобіль марки Mitsubisi Pajero 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належав їй на праві власності (а.с.10-11).

На підставі біржової угоди №070138 купівлі-продажу транспортного засобу від 18.11.2006 року, вказаний автомобіль був відчужений заставодавцем ОСОБА_3 ОСОБА_2 , а в подальшому ще двічі перепродувався (а.с.101-102).

Останнім власником, згідно договору купівлі-продажу від 08.11.2008 року, стала ОСОБА_5 (а.с.102).

У відповідності до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про заставу», заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Така ж норма  закріплена і в частині другій статті 586 Цивільного кодексу (далі-ЦК) України.

Обов`язок  заставодавця  отримати попередню згоду заставодержателя на відчуження предмету застави передбачений був і в п.3.1.2 договору застави.

У відповідності до ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», особа, яка придбала рухоме майно у боржника, який не мав права на його відчуження, вважається добросовісним набувачем за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна.

Відповідно до рішення Франківського районного суду м. Львова від 09.12.2009 року (а.с.45) та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних  справах апеляційного суду Львівської області від 01.03.2010 року (а.с.46), що були залишені без змін ухвалою Верховного суду України від 22.07.2010 року (а.с.47), відповідачка ОСОБА_5 , як і попередні власники заставленого автомобіля, були визнані добросовісними набувачами. У зв`язку з цим суди всіх інстанцій дійшли висновку про те, що відповідно до положень ст.388 ЦК України, на яку позивач посилається, як на правову підставу своїх вимог, звернених до відповідача ОСОБА_5 й по даній справі, спірний автомобіль не може бути витребуваний у неї.

Крім того, названими вище судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції було встановлено й той факт, що при укладенні біржових угод по відчуженню заставленого транспортного засобу, дані щодо відомостей про обтяження його були відсутніми і про такі не було відомо покупцям за цими угодами (а.с.45, 46).

Враховуючи те, що зазначені вище судові рішення набрали законної сили і встановлені ними факти мають преюдиційне значення для суду при розгляді даної справи, а саме в частині визнання відповідачів добросовісними набувачами та відсутності правових підстав для витребування спірного автомобіля в останнього власника на підставі ст.388 ЦК України, тому  колегія суддів доходить висновку про те, що суд першої інстанції правильно відмовив позивачеві у задоволенні його вимог.

Крім того, статтею 592 ЦК України визначені правові наслідки недотримання заставодавцем вимог ч.2 ст.586 ЦК, зокрема, право заставодержателя вимагати від боржника дострокового виконання зобов`язання, забезпеченого заставою.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, дав належну оцінку доказам, які є в матеріалах справи,   встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і не спростовують висновків суду, а тому апеляційну скаргу   необхідно відхилити, а рішення суду   залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України,   колегія суддів

                                                               у х в а л и л а:

            апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» відхилити.

            Рішення Франківського районного суду м. Львова від 19 березня 2012 року залишити без змін.

            Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

  Головуючий:  

  Судді: