Справа №  22-а-926/11                                        Головуючий у 1 інстанції:   

                                                                      Доповідач в 2-й інстанції:   Зверхановська  Л.  Д.  

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2011 року   колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

                                                    головуючого: Зверхановської Л.Д.  

суддів:   Петричка П.Ф., Бойко С.М.                                               

при секретарі: Глинському О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою  Управління  Пенсійного  фонду  України  в   м. Бориславі   Львівської  області   на  постанову   Бориславського  міського суду Львівської області від  30  липня 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваною постановою   Бориславського  міського суду Львівської області від 30     липня 2009 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до Управління  Пенсійного  фонду  України  в м. Бориславі   Львівської  області про нарахування і виплату недоплаченої щомісячної надбавки до пенсії як дитині війни.  Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в  м. Бориславі Львівської області щодо нездійснення нарахувань та виплат підвищення до пенсії як дитині війни  за період  з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року  відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов`язано управління Пенсійного фонду України в  м. Бориславі Львівської області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни    ОСОБА_1 за період   з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно  відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням виплачених йому сум за цей період.

Постанову суду оскаржило Управління  Пенсійного  фонду  України  в   м. Бориславі   Львівської  області.   В апеляційній скарзі зазначає, що  постанова суду є незаконною, оскільки районним судом не було з`ясовано і досліджено всі обставини, які мали значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Вважає, що судом порушено ст..ст.6, 19 Конституції України, ст.ст.9, 11, 159, 163 КАС України, ч.3 ст.28 Закону України«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Апелянт вказує, що  суд не прийняв до уваги їх заперечення до позовної заяви, що законодавцем не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено поняття мінімальна пенсія за віком як розрахункова величина для підвищення пенсії за вказаним Законом, а встановлений у абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, на правовідносини, що виникають із Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не поширюється.

Просить  постанову суду в частині задоволення позову скасувати та ухвалити нове рішення, яким   у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни`дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст.1 вищевказаного  Закону «Про соціальний захист дітей війни`і відповідно до ст.6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

 Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України`текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни`викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп2008 визнанні такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п.41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Зазначене рішення Конституційного Суду України є обов`язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим, крім того, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді  ними позовів у зв`язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни`в редакції Закону, яка діяла до 1 січня 2007 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, суд першої інстанції дійшов  вірного висновку про те, що позовні вимоги щодо визнання дій відповідача неправомірними та зобов`язання  його здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни    позивачу за період (із врахуванням часу звернення до суду)   з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з врахуванням 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням виплачених їм сум за цей період, є обґрунтованими.

Твердження апелянта про неврегульованість механізму реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни`не можна брати до уваги з наступних підстав.

На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування`і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум`прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни`застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, колегія суддів приходить до висновку, що відсутність бюджетного фінансування, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни`доплат до пенсії, не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов`язань, оскільки реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена  КАС України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування  постанови суду.

Керуючись   ст.ст.  195,  198, 200, 205, 206 КАС України,  Законом України  «Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов`язаних із соціальними виплатами», колегія суддів

                                                          УХВАЛИЛА:

        Апеляційну скаргу Управління  Пенсійного фонду України   в  м. Бориславі   Львівської  області   відхилити.          

Постанову   Бориславського  міського суду Львівської області від   30  липня 2009 року залишити без змін.             

       Ухвала   набирає законної сили   з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України  протягом двадцяти днів.

            Головуючий :

            Судді: