Справа № 1309/2-383/12 Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І.

Провадження № 22-ц/1390/4954/12 Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н. М.

Категорія - 48

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі: головуючого -судді Курій Н.М.,

суддів: Каблака П.І., Кота І.Н.,

за секретаря Дідуся О.Р.,

з участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 25 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів, додаткових витрат на дітей та коштів на її утримання до досягнення дитиною трьох років. Позов обґрунтовувала тим, що 03 липня 2010 року між нею та відповідачем у Залізничному відділі реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції зареєстровано шлюб. Вони з відповідачем проживають разом. Діти - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають разом з ними. В даний час вона знаходиться у відпустці по догляду за дитиною - ОСОБА_5 до досягнення ним трирічного віку і у відповідності до ч. 2 ст. 84 СК України має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною трьох років. Діти перебувають на її утриманні. Усі обов`язки щодо утримання дітей вона змушена нести самостійно. Добровільно матеріальну допомогу на її утримання і утримання їхніх дітей відповідач не надає. Відповідач отримує пенсію як військовий пенсіонер та щомісячну допомогу в органах соціального захисту. Їх неповнолітній син ОСОБА_4 навчається в 9 класі загальноосвітньої школи №65 та має намір вступати в технікум для здобуття середньо-технічної освіти, а надалі і вищої освіти. Відтак, вона змушена платити великі кошти на отримання послуг репетиторів. Також, син відвідує спортивну секцію боксу. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходиться на штучному годуванні та вона змушена додатково щомісячно витрачати великі кошти на продукти харчування для росту та розвитку дитини. Оскільки розмір додаткових витрат на неповнолітню дитину в середньому щомісячно складає 500.00 гри., на малолітню дитину - 300,00 грн., то половину суми в розмірі 400.00 гри. повинен сплачувати відповідач. Позивач просила стягувати з відповідача аліменти на її користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, стягувати з відповідача на її користь на її утримання аліменти у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), починаючи від дня подання позовної заяви до суду і до досягнення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 трьох років, а також зобов`язати відповідача фінансувати додаткові витрати на утримання сина - ОСОБА_4 щомісячно у розмірі 250,00 грн. з грудня 2011 року по червень 2012 року, тобто до часу проведення іспитів і фінансувати додаткові витрати на утримання сина ОСОБА_5 щомісячно у розмірі 150,00 грн. з грудня 201 1 року.

У судовому засіданні позивач позов підтримала, просила його задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав та просив його задовольнити, оскільки цього бажає позивач.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 25 травня 2012 року у задоволенні вищезазначеного позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції неповно з`ясовано всі обставини справи.

Апелянт стверджує, що, не розглянувши всі докази щодо предмету спору про стягнення аліментів та додаткових витрат на дітей і утримання дружини, суд першої інстанції не з`ясував всебічно і повно всі обставини справи та помилково дійшов висновків про безпідставність позовних вимог.

Апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого листа з повісткою про розгляд справи на 06.12.2012 р. (а.с.67). ОСОБА_3 надіслав заяву з клопотанням про розгляд справи без його присутності з проханням залишити рішення суду першої інстанції без змін.

У відповідності до ст.305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. А відтак, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності осіб, які не з`явилися.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення ОСОБА_2 , дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правових відносин та інші. Оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст.212 ЦПК України з врахуванням положень ст.57-66 ЦПК України. Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст.61 ЦПК України.

Відповідно до вимог частини першої ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог частини другої ст.303 ЦПК України, апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Таким чином суд, розглядаючи цивільну справу у порядку позовного провадження, повинен повно і всебічно з`ясувати фактичні обставини справи та вирішити спір у межах заявлених позовних вимог та зібраних у справі доказів.

Вказаних вимог суд першої інстанції не дотримав, не встановив дійсних обставин справи.

Так, відмовляючи у позові про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, суд виходив з того, що позивачка не довела, що діти знаходяться виключно на утриманні позивачки, оскільки позивач та відповідач проживають окремо, малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований з відповідачем, а тому, проживаючи, окремо від матері, не може бути на її утриманні. Відмовляючи у стягненні аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , суд виходив з того, що позивачка не довела, що саме вона є його матір`ю і належним позивачем у справі (оскільки попередня дружина відповідача, з якою він розлучився 02 липня 2010 року також мала ім`я та по-батькові ОСОБА_7 ). З урахуванням наведеного, суд відмовив і в позовній вимозі про стягнення коштів на утримання позивачки до досягнення дитиною трьох років.

Такий висновок суду не відповідає вимогам закону та обставинам справи, доказам, які мають важливе значення для вирішення спору по суті, в дослідженні яких судом першої інстанції було неправомірно відмовлено, а тому в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття та на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років рішення суду першої інстанції слід скасувати у зв`язку із порушенням судом норм процесуального права та ухвали нове рішення про часткове задоволення позову в цій частині з таких підстав.

Відповідно до положень ст.ст. 180 - 183 СК України та роз`яснень, що містяться у пунктах 15-17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.06р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», батьки зобов`язані утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття й способи виконання цього обов`язку визначаються за домовленістю між ними. У разі недосягнення такої домовленості, той з батьків, з яким проживає дитина має право звернутися з відповідним позовом про стягнення аліментів в користь дитини, які присуджуються в частці від заробітку (доходу) її батька чи матері або у твердій грошовій сумі й виплачуються щомісячно. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини, платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків дочки, сина та інших обставин, що мають істотне значення.

Колегією суддів встановлено, що сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (який відповідачем був усиновлений -а.с.6, 43-45), та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (який народжений за час шлюбу сторін а.с.7). ОСОБА_5 зареєстрований із батьком -відповідачем у справі, проте, фактично проживає з позивачкою (а.с. 46). Діти перебувають на утриманні матері.

Відповідач не надав суду докази на підтвердження того, що він розділяє разом з матір`ю дітей усі витрати на утримання неповнолітніх дітей, хоча зобов`язаний утримувати дітей до досягнення ними повноліття, тобто, піклування про дітей лежить на матері.

Будь-які докази про неспроможність відповідачем ОСОБА_3 в силу ст.182 СК України утримувати дітей та дружину до досягнення дитиною трьох років або які б підтверджували безпідставність зазначених вимог позивачки в матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів бере до уваги посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що факт проживання апелянта з відповідачем не потребує підтвердження, оскільки відповідно до ч.2 ст. 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхній прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

З світлокопії довідки Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області № 2809 від 23.08.2011 року встановлено, що ОСОБА_3 перебуває на їх обліку та отримує пенсію за вислугу років, розмір якої за період з 01.08. по 31.08. 2011 року становить 2568,18 грн. (а.с.12).

Згідно з ч.2 та 4 ст. 84 Сімейного Кодексу України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка -батька дитини, до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання у дружини -матері може виникнути паралельно із правом дитини на утримання і не залежить від нього.

Оскільки позивачка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягненню сином ОСОБА_5 трьох років, отримує державну допомогу, а також не має можливості залишити молодшу дитину для того, щоб знайти роботу і таким чином покращити свій матеріальний стан, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для стягнення аліментів на її утримання до досягнення дитиною трьох років, оскільки відповідач може надавати позивачці таку матеріальну допомогу, однак, розмір цих аліментів не може становити1/4 частки доходу відповідача.

З урахуванням того, що розмір відрахувань із доходу відповідача не може перевищувати 50 % його доходу, колегія суддів, врахувавши матеріальні можливості відповідача надавати допомогу своїй дружині, на якій лежить весь тягар піклування за дітьми, доходить висновку, що розмір аліментів на утримання кожної неповнолітньої дитини та дружини до досягнення дитиною трьох років слід визначити в частці від доходу відповідача, а саме: по 1/6 частки доходу відповідача на кожну дитину, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та 1/6 частку доходу на утримання дружини.

Відмовляючи у позові в частині стягнення додаткових витрат на дітей, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надала суду доказів того, що розмір додаткових витрат понесених позивачкою на неповнолітню дитину складає 500,00 грн. щомісяця, а на малолітню дитину - 300 грн.

У цій частині рішення суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи, а тому підстав для його зміни у цій частині колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 303, п.2, п.3 ч.1 ст.307, ст. 309, ч.2 ст. 314, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 25 травня 2012 року скасувати частково.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м.Оріхова, Оріховського району, Запорізької області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 щомісячно в розмірі 1/6 частки доходу, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25 січня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м.Оріхова, Оріховського району, Запорізької області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 щомісячно в розмірі 1/6 частки доходу, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25 січня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м.Оріхова, Оріховського району, Запорізької області кошти на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 до досягнення дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , віку трьох років у розмірі 1/6 частки доходу ОСОБА_3 .

Стягнути з ОСОБА_3 в доход держави 188 (сто вісімдесят вісім) грн. 20 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 и 107 (сто сім) грн. 30 коп. судового збору.

Рішення суду в межах платежу за один місяць в частині стягнення аліментів на сина ОСОБА_8 та сина Данила звернути до негайного виконання.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Львівської області Курій Н.М.