Справа № 1326/1590/12 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю.М.

Провадження № 22-ц/783/1577/13 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія: 48

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2013 року м.Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Зверхановської Л.Д., Шеремети Н.О.,

секретаря - Служали А.Ю.,

з участю: представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 29 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини , -

в с т а н о в и л а:

15 лютого 2012 року позивач звернулась до суду з позовною заявою, в якій просила суд присудити з відповідача у її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 2650 гривень, що еквівалентно 250 Євро, щомісячно, до досягнення дитиною повноляття, починаючи з 01 жовтня 2009 року.

Свої вимоги обгрунтовувала тим, що відповідач жодним чином не бере участі у матеріальному забезпеченні сина, хоча зобов"язувався надавати їй кошти на його утримання в розмірі 250 Євро щомісячно, починаючи з березня 2009 року і до 25 вересня 2018 року, про що надав розписку.

Саме цією розпискою позивач обгрунтовує розмір аліментів, а також свою вимогу про присудження аліментів за минулий період, починаючи з 01 жовтня 2009 року.

Заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 29 травня 2012 року позов ОСОБА_4 задоволено. Суд вирішив стягувати з відповідача в користь позивача аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 2 650 гривень щомісячно, починаючи з 01 жовтня 2009 року до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою суду від 29 жовтня 2012 року заяву відповідача про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення (а.с.55-56).

Рішення суду оскаржив відповідач в особі свого представника ОСОБА_2 , просить його змінити з підстав неповного з"ясування обставин, які мають значення для справи, недоведеності обставин, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, визначивши аліменти у розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) відповідача.

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що розгляд справи проводився без участі відповідача, про час і місце розгляду справи він не був належним чином повідомлений, чим порушено його процесуальні права та позбавлено можливості надати докази в обґрунтування своїх заперечень та безпідставності вимог позивача. Крім того, зазначає, що суд неправомірно відмовив відповідачеві у перегляді заочного рішення, не врахувавши надані ним докази в спростування викладених позивачем обставин.

Порушенням норм матеріального права, на думку апелянта, є те, що суд неправильно застосував норми статей 180-181, 191 Сімейного кодексу (далі-СК) України при недоведеності позивачем факту ухилення відповідача від сплати коштів на утримання їхнього сина. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги копії товарних чеків на загальну суму близько 50000 грн. з різних дитячих магазинів, згідно яких платником є відповідач і які проплачені за дитячі товари у 2009, 2010, 2011, 2012 роках. Також судом не взято до уваги надані копії поштових фіскальних чеків на загальну суму 70287,56 грн., які доводять, що відповідач регулярно здійснював грошові поштові перекази на ім`я позивача.

На думку апелянта, суд безпідставно застосував норму статті 184 СК України, не врахувавши тієї обставини, що відповідач має стабільний заробіток.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони відповідача в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони позивача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення при заочному розгляді справи, суд першої інстанції не виконав вимоги ст.ст.74-76 Цивільного процесуального кодексу (далі-ЦПК) України щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, чим порушив вимоги ст.224 цього Кодексу, і в порушення принципу змагальності розглянув справу на підставі лише доказів, наданих позивачем.

Крім того, за наявності вказаних вище порушень процесуального закону та підстав для скасування заочного рішення за заявою відповідача, визначених ч.1 ст.232 ЦПК України, суд першої інстанції безпідставно залишив без задоволення заяву відповідача про перегляд заочного рішення, не врахувавши письмових доказів, наданих ним в обґрунтування заперечень на позов, які спростовують обставини, викладені позивачем в позовній заяві, у зв"язку з чим судом не виконано вимоги ст.213 ЦПК України.

В порушення вимог ст.182 СК України, суд першої інстанції при визначенні розміру аліментів, не з"ясував обставин, перелічених у ній, та не встановив наявності підстав, передбачених ст.ст.184, 191 СК України для визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі та присудження їх за минулий час.

Вказані вище порушення норм процесуального та матеріального права призвели до неправильного вирішення спору, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення по суті справи.

Відповідно до ст.180 СК України, обов"язком обох батьків є утримання дитини до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч.1 ст.181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутись до суду з відповідним позовом.

Згідно з ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька (ст.183 СК) і (або) у твердій грошовій сумі (ст.184 СК) і виплачуються щомісячно.

За загальним правилом, розмір аліментів визначається судом у частці від доходу платника.

Статтею 184 СК України закріплено право суду присудити аліменти у твердій грошовій сумі за наявності необхідних для цього умов, а саме: якщо платник або стягувач подав заяву про присудження аліментів в твердій грошовій сумі і якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину якого одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

У відповідності до вимог ч.1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров"я та матеріальне становище дитини; стан здоров"я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, які мають істотне значення.

За загальним правилом частини другої ст.182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За загальним правилом частини першої статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред"явлення позову.

У відповідності до ч.2 ст.191 СК України, аліменти за минулий час, але не більше як за три роки, можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв"язку з ухиленням останнього від їх сплати.

Судом встановлено, що сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу від 12.02.2010 року, шлюб між сторонами розірвано (а.с. 6).

Місцем проживання дитини на час подання позову є місце проживання матері.

З наданих відповідачем розрахункових документів, квитанцій про переказ ним грошових коштів на ім"я позивача, розписки позивача (а.с.25-36) встановлено, що протягом 2009 - 2012 років відповідач надавав позивачеві матеріальне утримання на їхнього сина, а тому підстав для присудження аліментів за минулий час, а саме: з 01.10.2009 року по день звернення позивача з даним позовом до суду (15.02.2012 року) немає.

При цьому, сторонами визнається той факт, що домовленості між ними щодо участі відповідача в матеріальному утриманні дитини на момент звернення позивача до суду з даним позовом, не досягнуто, а тому вимога позивача про присудження аліментів за рішенням суду підлягає задоволенню.

Відповідно до довідки дочірнього підприємства «Віллсон енд Браун Україна» №56 від 12.09.2012 року, відповідач працює на даному підприємстві на посаді креатив-директора і його заробітна плата після утримання всіх обов`язкових податків і зборів на момент звернення позивача з позовом становила 2622 грн. 08 коп. (а.с.24).

Доказів в підтвердження того факту, що відповідач має інший дохід, про його розмір, й те, що він є нерегулярним, мінливим, позивач суду не надала.

Таким чином, підстав для визначення аліментів у твердій грошовій сумі немає.

Звертаючись із вимогою про присудження з відповідача у її користь аліментів у розмірі 2650 гривень, позивач обґрунтовувала тим, що відповідач має можливість сплачувати аліменти в такому розмірі, підтвердженням чого є надана ним розписка (а.с.8).

Однак, за встановлених апеляційним судом обставин, визначений позивачем розмір аліментів перевищує заробітну плату відповідача. Крім того, позивач не довела того факту, що дитина потребує такого значного щомісячного матеріального утримання, розмір якого більш як в два рази перевищує визначений Законом України "Про державний бюджет України на 2012 рік", прожитковий мінімум для дитини від шести до вісімнадцяти років, який з 01 квітня 2012 року (на момент ухвалення оскаржуваного рішення суду) становив 1134 гривень, притому, що у відповідності до вимог ст.180 СК України, матеріальне утримання дитини є обов`язком обох батьків.

Таким чином, вимога позивача про присудження їй аліментів на утримання дитини в розмірі 2650 гривень є недоведеною і безпідставною.

Враховуючи встановлений законом прожитковий мінімум для дитини, матеріальне становище платника (має стабільну заробітну плату), відсутність у нього інших дітей та утриманців, матеріальне становище та здоров"я дитини (відсутність необхідних щомісячних значних витрат, викликаних хронічним захворюванням тощо), відсутність інших обставин, які мали б істотне значення, а також рівний з відповідачем обов`язок позивача брати участь в матеріальному утриманні дитини та бажання відповідача сплачувати аліменти в розмірі 1/3 частини від його заробітку (доходу), що в грошовому обрахунку від заробітної плати відповідача становить близько 877 гривень, - колегія суддів вважає, що з відповідача необхідно щомісячно стягувати в користь позивача аліменти на утримання їхнього сина у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше визначеного ч.2 ст.182 СК України мінімального розміру аліментів, що за встановлених судом обставин та участі кожного з батьків забезпечить належне матеріальне утримання дитини.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.1- 4, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 29 травня 2012 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15 лютого 2012 року і до досягнення ним повноліття.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: