Справа №  1326/2-3786/11                              Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю.М.  

Провадження №  22-ц/1390/4657/12           Доповідач в 2-й інстанції:   Богонюк  М.  Я.  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

18 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого судді: Богонюка М.Я.

Суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В.

При секретарі: Рванцовій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ТзОВ "Астеліт" на рішення Франківського районного суду м. Львова від 20 квітня 2012 року, -

                                                     ВСТАНОВИЛА:

         Оскаржуваним рішенням частково задоволено позов ОСОБА_1 до ТзОВ "Астеліт" про визнання  незаконними дій щодо звільнення, скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

        Визнано незаконними дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт`щодо звільнення ОСОБА_1 з посади начальника центру обслуговування абонентів у відділі регіональних центрів обслуговування Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт».

        Скасовано наказ №683-к від 29.11.2011 року про звільнення з роботи ОСОБА_1 .

        Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника центру обслуговування абонентів у відділі регіональних центрів обслуговування Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт».

         Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт`на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 37 751,78 гривень.

       Стягнення  з Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт`на користь ОСОБА_1 у розмірі одного посадового окладу 8 040 гривень, поновлення   ОСОБА_1 на посаді начальника центру обслуговування абонентів у відділі регіональних центрів обслуговування Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт`допущено до негайного виконання.

        У відшкодуванні моральної шкоди  Товариством з обмеженою відповідальністю «Астеліт`на користь ОСОБА_1 відмовити.

        Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт`в дохід держави  484,82 гривні судового збору.        

          В апеляційній скарзі ТзОВ "Астеліт" просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

         Апелянти вважають, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з`ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Покликаються на те, що судом не взято до уваги та не оцінено надані ними до суду пояснення позивача від 25.11.2011 року з приводу відсутності на роботі 17 та 18 листопада 2011 року –власноручно написана позивачем відмова він надання пояснень по суті, а також –акт від 28.11.2011 року про наступну відмову позивача від надання пояснень з приводу відсутності 17 та 18 листопада 2011 року. Судом не взято до уваги та не оцінено ту обставину, що позивач не навів будь –яких заперечень проти встановленої роботодавцем відсутності позивача на роботі, не надав жодних документів, які б підтверджували поважність його відсутності.        

         Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін на підтримання та заперечення скарги,  дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 працював в ТзОВ "Астеліт" з 31 лютого 2005 року на різних посадах. А 29 листопада 2011 року у відповідності до наказу №638 к, його було звільнено з роботи з посади начальника центру обслуговування абонентів по п. 4 ст. 40 КЗпП України (за прогул).

Підставою видачі даного наказу була доповідна записка начальника департаменту ОСОБА_2 , у відповідності до якої ОСОБА_1 був відсутній на роботі 17 листопада 2011 року з 12 год. до кінця робочого дня, та 18 листопада 2011 року з 10 год. до кінця робочого дня. (а.с. 91)

Задовільняючи позовні вимоги в частині визнання незаконним наказу про звільнення позивача з роботи та поновляючи його на роботі на попередню посаду, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що позивач 17 та 18 листопада 2011 року здійснив прогул без поважних причин.

        Тобто позивача звільнили з роботи по п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин, який здійснений ним в другій половині дня 17 листопада 2011 року та відсутність на робочому місці 18 листопада 2011 року з 10 год. по 18 год.

        Однак судом достовірно встановлено, що доказом відсутності в спірний період позивача на роботі є акти про відсутність працівника на роботі, які складалися відповідно в 12 год. 30 хв. та 18 год. 18 листопада 2011 року.

        При цьому судом вірно дано критичну оцінку акту про відсутність позивача на роботі 17 листопада 2011 року з 12 по 18 год., оскільки працівники, які розписалися в даному акті, не фіксували відсутність позивача на роботі, так як акт не складався в час його відсутності. Крім того, пояснення зазначених осіб, які були запитувані в якості свідків не є послідовними та логічними. Інших доказів, які би свідчили про відсутність позивача на роботі 17 листопада 2011 року відповідачем не представлено.

        Що ж стосується відсутності позивача на роботі 18 листопада 2011 року, то судом встановлено, що не заперечується і представником відповідача, позивач зранку даного числа з усного дозволу безпосереднього керівника у зв`язку з погіршенням стану здоров`я відпросився для одержання консультації лікаря. І як вбачається з медичної картки останнього, таку консультацію в цей день ним було отримано в 11 год. та 15 год. 10 хв. (а.с. 26, 28).

        Враховуючи вищенаведене, позивач хоч і був відсутній на роботі 18 листопада 2011 року однак така його відсутність зумовлена поважними причинами, про що ним було повідомлено завчасно свого безпосереднього керівника.

        А відтак суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про незаконність наказу про звільнення позивача з роботи по п.4 ст. 40 КЗпП України та поновлення його на роботі зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу (сума якого відповідачем не оскаржується).

        Визнаючи даний наказ незаконним суд покликався і на те, що такий видано і підписано особою з перевищенням своїх повноважень.

       Однак з такими висновками суду погодитись не можна.

       У відповідності до положень статуту ТзОВ "Астеліт" право прийому, звільнення з роботи віднесено до компетенції Головного виконавчого директора.

        А згідно наказу №2415 Головного виконавчого директора товариства, до повноважень начальника департаменту управління персоналом Горбатенко Н.В. віднесено право видавати та підписувати накази від імені товариства про прийняття та звільнення з роботи.

        Оскільки ОСОБА_3 підписала наказ про звільнення з роботи, вона діяла в межах своєї компетенції.

         Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, правильно застосований матеріальний закон та дотримана процедура розгляду передбачена ЦПК України.

          Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

          А тому, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

          Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308 ч.1, 314 ч. 1 п. 1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

                                               У Х В А Л И Л А:

            Апеляційну скаргу ТзОВ "Астеліт"  - відхилити.

            Рішення Франківського районного суду м. Львова від 20 квітня 2012 року –залишити без змін.

            Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий:                                               

Судді: