Справа №  1311/2-1097/11                                        Головуючий у 1 інстанції: Самсін М.Л.  

Провадження №  22-ц/783/429/13                              Доповідач в 2-й інстанції:   Курій  Н.  М.

Категорія - 45

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2013 року  колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

                                                  головуючого – судді Курій Н.М.,

                                                             суддів: Каблака П.І., Кота І.Н.,

                                                  за секретаря Данилик І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 22 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , третя особа – Новояричівська селищна рада про усунення перешкод у користуванні будинком,

ВСТАНОВИЛА:

Позивачі ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернулися з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Новояричівська селищна рада про усунення перешкод в користуванні будинком.

Позовні вимоги вони обґрунтовували тим, що з 1984 року проживають в будинку на АДРЕСА_1 , який належить їм на праві власності, земельна ділянка, на якій  розташований будинок, розміром 0,1261 га, належить їм на праві власності на підставі державного акта.

Позивачі зазначали, що після того, як відповідачка придбала сусідній будинок, вона поставила огорожу по зовнішній стіні їх будинку, не залишивши їм проходу біля будинку, який в даний час потрібний їм для ремонту стіни та обслуговування їх будинку в майбутньому.

Позивачі стверджують, що вони просили ОСОБА_1 перенести огорожу та відступити від будинку на 1,0 м, щоб мати можливість ремонтувати дах, стіни та зробити  необхідну відмостку навколо будинку, але, не отримавши згоди від ОСОБА_1 , змушені звернутись до суду із заявою про усунення перешкод в користуванні належним їм будинком та проведенні необхідного і термінового капітального ремонту.

Позивачі просили позов задовольнити та зобов`язати відповідачку - ОСОБА_1 відступити від будинку позивачів на 1.00 м для надання можливості ремонту зовнішніх стін будинку і даху та облаштування проходу впродовж зовнішньої стіни будинку зі сторони земельної ділянки (подвір`я) відповідачки.

Рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 22 березня 2012 року вищезазначений позов задоволено.

Суд зобов`язав відповідачку – ОСОБА_1 відступити від будинку позивачів на 1.00 м для надання можливості ремонту зовнішніх стін будинку і даху та облаштування проходу попри зовнішню стіну будинку зі сторони земельної ділянки (подвір`я) позивачки.  

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт стверджує, що межі між будинковолодіннями АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 не змінювались, і це підтверджується планом встановлених меж земельної ділянки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (попереднього власника її будинку та земельної ділянки).

Апелянт вважає, що посилання суду на те, що нею чиняться перешкоди позивачам в користуванні їх будинком суперечить зібраним у справі доказам, оскільки загорожа нею  після заселення даного будинковолодіння не переносилась і це також підтверджується викопіюванням з топографічної зйомки смт. Новий Яричів станом на 1989 рік.

Апелянт вважає, що, ухвалюючи рішення, суд вийшов за межі своїх повноважень та безпідставно змінив цільове призначення землі, що, відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України провадиться органами виконавчої влади або місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою.

Апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги заперечила.

Прокурор Лящук Т.В., що вступив у справу на стадії апеляційного розгляду просив рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 22 березня 2012 року скасувати та відмовити позивачам в задоволенні позовних вимог.

Позивач ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги заперечила, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник Новояричівської селищної ради Ярошик О.М. у вирішенні справи поклалась на розсуд суду.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників розгляду справи, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду скасувати з таких підстав.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Матеріалами справи встановлено, що будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить позивачам на праві власності, що підтверджується свідоцтвом, виданим 23.11.1993 року приватизаційним відділом житлового фонду Кам`янка-Бузької міської ради (а.с.9).    

Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії II-ЛВ № 054965 від 28 липня 1999 року, виданого Новояричівською селищною радою, позивачу ОСОБА_7 передано у власність 0,1261 га земельної ділянки для обслуговування зазначеного вище житлового будинку (а.с.8).

На час вирішення справи в суді першої інстанції позивач ОСОБА_7 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, яке видане 09 вересня 2009 року Новояричівською селищною радою Кам`янка-Бузького району Львівської області (а.с.17).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що позивачам чиняться перешкоди в користуванні будинком, а тому в силу ст. 106, 152 Земельного Кодексу України зобов`язав відповідачку відступити від будинку позивачів на 1.00 м для надання можливості проведення ремонту зовнішніх стін будинку і даху та облаштування проходу впродовж стіни будинку зі сторони земельної ділянки (подвір`я) відповідачки.

Проте, такі висновки зроблені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У відповідності до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Способами захисту цивільних прав та інтересів відповідно до вимог ст. 16 ЦК України можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Обрання неналежного способу захисту може бути підставою для відмови у задоволенні позову, а не у закритті провадження в справі.

Отже, чинним законодавством не передбачено такого способу захисту порушеного права як «відступити на 1,00 м для надання можливості ремонту зовнішніх стін будинку і даху та облаштування проходу вподовж зовнішньої стіни будинку зі сторони земельної ділянки (подвір`я) позивачки....»,  за захистом якого позивачі звернулися до суду.

Крім того, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції також не врахував наступного.

Відповідно до ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої  та  судової    влади  здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені  Конституцією України,  Законом  України  «Про  місцеве самоврядування в Україні» та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України, виключно до повноважень сільських,  селищних,  міських  рад  у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача  земельних  ділянок   комунальної   власності   у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання   земельних   ділянок  у  користування  із  земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення  земельних   ділянок   із   земель   комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп  земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою;е) координація   діяльності   місцевих   органів    земельних ресурсів; є) здійснення  контролю  за  використанням та охороною земель комунальної  власності,  додержанням  земельного  та  екологічного законодавства; ж) обмеження,  тимчасова  заборона  (зупинення)  використання земель громадянами і юридичними  особами  у  разі  порушення  ними вимог земельного законодавства; з) підготовка  висновків  щодо  вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж  районів  у  містах  з  районним поділом;  і) інформування  населення  щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;  ї) внесення пропозицій до районної ради щодо  встановлення  і зміни меж сіл, селищ, міст;  й) вирішення земельних спорів; к) вирішення   інших   питань  у  галузі  земельних  відносин відповідно до закону.

Згідно з рішенням  сесії Новояричівської селищної ради № 9 від 27 травня 2005 року ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12  передано  безкоштовно    у  спільну часткову власність земельну  ділянку  для обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель і споруд (що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (а.с.44,45,135)  земельну ділянку, загальною площею 0,1498 га, яка розташована в АДРЕСА_2 (а.с.138).

За наведених обставин, очевидним є те, що вирішення даного спору безпосередньо стосується прав та обов`язків органу місцевого самоврядування та зазначених вище осіб, яких слід було залучити до участі в справі як відповідачів.

З огляду на наведене вище, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 22 березня 2012 року ухвалено з порушеннями вимог матеріального та процесуального права, тому таке згідно з положеннями п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України залишатись в законній силі не може й підлягає скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову в позові, що не позбавляє позивача можливості звернутись у встановленому законом порядку за захистом порушеного права.

          Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, ст.309, ч.2 ст.314, ст.316, ст.317, ст.319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 22 березня 2012 року скасувати.

В позові ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , третя особа – Новояричівська селищна рада про усунення перешкод у користуванні будинком відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: