Справа № 2а-235/10

УКРАЇНА

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    26 жовтня 2010 року   Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

        головуючого     -  судді   Сороки Б.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в смт Царичанка Дніпропетровської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області про поновлення строків звернення до адміністративного суду, визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов»язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

    ОСОБА_1 звернулася з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов»язання вчинити певні дії.

На обгрунтування позовних вимог вказує,   що   відповідно до ст. 1 Закону України № 2195-1 v від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" її визнано дитиною війни,  і  згідно ст. 6 Закону України № 2195-1У від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" з 1 січня 2006 року  їй повинна виплачуватися щомісячна доплата до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках їй така доплата не  виплачувалась, а з січня 2008 року виплачується лише частково.

Згідно ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Та відповідно до п. 12 ст. 71 цього Закону з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом зупинена на 2007 рік дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Рішенням    Конституційного Суду від 09.07.2007 р. №6-рп/2007 пункт 12 статті 71, яким зупинено на 2007    рік дію статті 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням статті 111  цього Закону (наряду з іншими положеннями     Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік») визнано такими, що не відповідають    Конституції України є неконституційними).

Крім цього, пунктом 41 розділу II Закону України від 28.12.2007р. № 107-VІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" змінена і містить норму, що до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Однак ці зміни, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. N 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

У 2009 та у 2010 роках зазначена стаття жодним Законом України не була змінена чи скасована. Таким чином, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є діючою.

Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими.

Відповідач керується постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться з 01.01.2008 р. у сумі 47,00 грн., з 01.04.2008 р. -48,10 грн., з 01.07.2008 р. - 48,20 грн. та з 01.10.2008 р. - 49,80 грн.

Тобто незважаючи на вищенаведені факти Відповідач протягом 2006-2009 років порушував і продовжує у 2010 році порушувати її право на отримання підвищення до пенсії у належному розмірі.

У відповідності із ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, № 1058-І/ мінімальна пенсія - це державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом. Причому виключно Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначається мінімальний розмір пенсії за віком (ч.2 ст.5 цього Закону). Так, відповідно до ч.1 ст.28 зазначеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно з частиною 1 статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-У "Про Державний бюджет України на 2007 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня –411 гривень.

Відповідно зі статтею 58 Закону України від 28.12.2007 року № 107-УІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2008 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривень, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Законом України від 26.12.2008 р. № 835-VІ «Про Державний бюджет України на 2009 рік» встановлено, що «прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року» - ч.1 ст.54. Таким чином, мінімальна пенсія за віком у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, у грудні 2008 року, а також з 01 січня 2009 року становила 498 грн. Законом України "Про внесення змін до ЗУ "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 06.11.2009 р. №1715-VІ прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, підвищено та з 01 листопада 2009року затверджено у розмірі: 573,00грн. Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року № 1646-VІ встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 1 січня 695грн., з 1 квітня 706грн., з 1 липня 709 грн.. з 1 жовтня 723 грн.. з 1 грудня 734 грн.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 р. № 8 "Про незалежність судової влади" (абз.1 п.19) визначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

Відповідно до статті 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Вказала, що її законні права було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили, Законів України, крім того, про належні їй як дитині війни виплати її повідомлено не було, тому про факт порушення її прав стало відомо після висвітлення зазначених подій у ЗМІ лише після винесення рішення Конституційного суду від 09.09.2010р. До того їй було невідомо, що їй щомісяця недоплачують доплати до пенсії.

Крім того, Відповідач жодного разу не повідомив про розмір щомісячних нарахувань. Її не було повідомлено про порядок та розміри нарахувань жодного разу, або про те, що її права були порушені і продовжують порушуватись. Тому вважає, що строк звернення за захистом не порушений.

Прохає визнати протиправною бездіяльність відповідача по ненарахуванню та  невиплаті підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, та з 01 січня 2010 року по дату винесення судового рішення.

Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове пенсійне страхування» за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, та з 01 січня 2010 року по дату винесення судового рішення.

 У судове засідання позивач не з»явилася, надіславши заяву з проханням розглянути справу у її відсутність та доповнила позовні вимоги – прохає поновити строк звернення за захистом порушеного права з позовними вимогами за 2007, 2008, 2009, 2010 роки, що знаходяться за межами загального строку позовної давності.

Представник відповідача в судове засідання не з»явилась, до суду надійшла заява з проханням розглянути дану справу у відсутність представника в порядку письмового провадження, позовні вимоги не визнала вказуючи у письмових запереченнях про те, що - позивачем пропущено строк позовної давності; ч.1 ст. 28 Закону України ?ро загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком встановлено у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Однак, ч.3 тієї ж ст. 28 Закону, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених відповідно до того ж Закону. Постановою КМУ ?ро підвищення розмірів трудових пенсій” від 15 квітня 2003 року № 544 також встановлено мінімальний розмір пенсії, передбачений для обчислення трудових пенсій за віком, а саме у розмірі 50 грн. Саме таке підвищення до пенсії і виплачується позивачу в даній справі з 1 січня 2008 року;  відповідно до ч.ч.1 та 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються законом про Державний бюджет чи рішенням про місцевий бюджет.

    Вивчивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані сторонами докази, суд приходить до наступного висновку.

    Позивачу в даній справі у встановленому порядку надано статус дитини війни, що підтверджується  пенсійним посвідченням (а.с.6).

    Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 01 січня 2006 року.

    Проте, дія статті  6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була призупинена законами України  № 3235-1У від 20.12.2005 року "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та  № 489-У від 19.12.2006 року "Про Державний бюджет України на 2007 рік", а Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" внесені зміни до вказаного вище Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідно до яких положення статті 6 Закону викладені в новій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

     Рішенням  же Конституційного Суду України № 6-рп від 9 липня 2007 року положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо призупинення дії положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" щодо внесення змін до Закону України " Про соціальний захист дітей війни" визнані неконституційними, а рішення Конституційного Суду України, який відповідно до ст. 147 Конституції України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України, є остаточним та обов’язковим до виконання на всій території України та всіма суб’єктами владних повноважень і іншими посадовими особами.

    Відповідно до частини 2 статті 73 Закону України "Про Конституційний Суд України", якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

    Таким чином, норми статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" вважаються діючими з 09.07.2007 року.

    Невиконання Кабінетом Міністрів України передбаченого в п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про соціальний захист дітей війни" обов’язку у двомісячний строк з дня опублікування цього Закону забезпечити виконання його вимог не звільняє відповідача від виконання покладених на нього державою функцій по соціальному захисту людей. Функції з призначення, виплати пенсій, надбавок, підвищень та доплат діючим законодавством покладено на органи Пенсійного фонду України, а тому питання про нарахування та перерахування пенсії ОСОБА_1 покладено на Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі.

Після прийняття рішень Конституційним Судом України відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивача за період з 9 липня  2007 року та 22 травня 2008 року і здійснити виплати у розмірах, передбачених Законом, з дати визнання Конституційним Судом України неконституційності положень законів про бюджет на відповідний рік, які обмежували зазначені виплати, тобто з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, а також з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

    З матеріалів справи вбачається, що Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області будь-яких дій, пов’язаних з перерахунком пенсії позивачу в частині її підвищення відповідно до положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не здійснювало і виплат не проводило.

    Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

    Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі заперечує проти задоволення адміністративного позову з тих підстав, що позивачем пропущено строк позовної давності. Крім цього,  відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлено у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Однак ч.3  тієї ж ст..28 того ж Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч.1 ст.28 Закону застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених відповідно до того ж Закону. Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів трудових пенсій» від 15 квітня 2003 року №544 також встановлено мінімальний розмір пенсії, передбачений для обчислення трудових пенсій за віком, а саме у розмірі 50 грн. Саме таке підвищення до пенсії і виплачується позивачу в даній справі з 1 січня 2008 року; - Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік»; дія ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була призупинена; - відповідно до ч.1 та 2 ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов»язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються законом про Державний бюджет чи рішенням про місцевий бюджет; а тому обов’язок щодо доказування правомірності своєї бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи відповідача  стосовно того, що відповідно до норм ст..28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, як розрахункова величина, застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим Законом, і до такої категорії громадян, як «діти війни», не застосовуються безпідставно. До такого висновку суд приходить з наступних обставин. Нормами ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», на думку суду не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обрахування пенсій та доплат, пов»язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого в Законі України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».

    У 2010р. будь-яких обмежень ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не встановлювалося.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи нормами ст. 99 КАС України встановлено шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Посилання  позивача на те, що про порушення прав по виплаті доплати до пенсії, як дитині війни, їй стало відомо лише після винесення рішення Конституційного суду  від 09.09.2010р. явно безпідставне, поскільки вказаним рішенням врегульовано питання підвідомчості справ, пов»язаних з соціальними виплатами і воно ніяким чином не впливає і не могло вплинути на можливість вчасного звернення за захистом порушеного права до суду.

Відповідно до ст.100 КАСУ адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

    Наведені позивачем причини пропуску процесуального строку не можна визнати поважними, оскільки будь-які об’єктивні чи суб’єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначені законом строки. Позивач звернулась з позовною заявою до суду 30.09.2010р. Тому суд вважає, що ОСОБА_1 у позові  в частині проведення  перерахунку та виплаті як дитині війни доплати до пенсії  в строк до 30 березня 2010 року слід відмовити.

    В частині ж  визнання протиправною бездіяльності відповідача по не нарахуванню та не виплаті щомісячної доплати до пенсії за період з 30 березня 2010р. по дату винесення судового рішення та зобов’язанню провести перерахунок  пенсії згідно ст. 6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

    Враховуючи все зазначене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню в частині визнання протиправною бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі щодо відмови в нарахуванні та виплаті доплати до пенсії у розмірі 30 % за період з 30 березня 2010р. року по дату винесення судового рішення та зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплатити як дитині війни доплату до пенсії згідно ст. 6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни”.

    В іншій частині позову необхідно відмовити

Відповідно до норм п.34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України ?ро державне мито” Пенсійний фонд України та його місцеві органи звільнені від сплати державного мита.

    На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 94, 158-163, 168 КАС України, суд

                                                             П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльності відповідача та про зобов’язання вчинити дії, задовольнити частково.

    Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської  області по не нарахуванню ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії, як дитині війни, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за період з 30 березня 2010 року по день винесення судового рішення (26.10.2010р.).    

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1, як дитині війни, підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України ?ро загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за період з 30 березня 2010 року по день винесення судового рішення (26.10.2010р.).

    В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити.

    Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського Апеляційного адміністративного протягом десяти днів з подачею апеляційної скарги через районний суд.

     Головуючий:                                                                                                     Б.М.СОРОКА