Справа № 367/6477/20

Провадження №1-кп/367/174/2024

УХВАЛА

Іменем України

23 липня 2024 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

при секретарі: ОСОБА_4 ,

за участі:

прокурора: ОСОБА_5 ,

захисників: ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

обвинувачених: ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110040001789, по обвинуваченню ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України, суд,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ірпінського міського суду Київської області знаходиться кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12020110040001789 за обвинуваченням ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , у вчиненні злочинів, передбаченого передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив суду клопотання про зміну запобіжного заходу у виді домашнього арешту на тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 .. Своє клопотання прокурор мотивує тим, що підставою зміни запобіжного заходу згідно ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обгрунтованого обвинувачення у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 289 КК України, а також наявність ризиків, у зв`язку з тим, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що обвинувачений усвідомлюючи міру покарання за вчинені ним кримінальні правопорушення, може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності та справедливого покарання, оскільки останній не працює та не має постійного джерела доходу, належних засобів для існування, не одружений, раніше судимий за вчинення аналогічних, умисних, корисливих та тяжких злочинів. Крім того, під час перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під дією запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час, встановлено факти систематичного його порушення, а саме: 10.05.2024 року, 23.05.2024 року, 28.05.2024 року, 03.06.2024 року. Вказане свідчить про ухилення ОСОБА_8 від покладених на нього обов`язків в частині не відлучатися з місця проживання в період часу з 22:00 год. до 06:00 год.. Ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що обвинувачений ОСОБА_8 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки останній раніше судимий, а саме вироком Ірпінського міського суду Київської області за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 189 КК України від 12.01.2018 року, що підтверджує виникнення у ОСОБА_8 злочинного умислу на вчинення кримінальних правопорушень проти власності. На думку прокурора менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення зазначених ризиків та забезпечити виконання покладених на обвинуваченого обов`язків, у зв`язку з чим є достатні підстави для зміни запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою. Крім того, прокурор заявив суду клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_9 .. Своє клопотання прокурор мотивує тим, що підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого згідно ч. 2 ст. 177, ст. 194 КПК України є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні злочинів, які є тяжким та особливо тяжким кримінальними злочинами, передбачені ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 289 КК України, відповідно, а також наявність ризиків, у зв`язку з тим, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. На думку прокурора менш суворі запобіжні заходи, у тому числі домашній арешт не зможуть забезпечити уникнення зазначених ризиків та забезпечити виконання покладених на обвинуваченого обов`язків, у зв`язку з чим є достатні підстави для застосування такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 , якого підтримав обвинувачений ОСОБА_8 заперечували щодо задоволення клопотання прокурора, та подали відповідне письмове клопотання. В своєму клопотанні, захисник, зазначив, що доводи прокурора відносно того, що обвинувачений порушував обов`язки покладені на нього судом, зокрема щодо заборони відлучатись з житла в період часу з 22:00 год. до 06:00 год. не доведені, оскільки обвинувачений ОСОБА_8 в своїх поясненнях, які він надавав працівникам поліції зазначав, що перебував вдома в той момент коли останні здійснювали перевірку, однак жодних дзвінків чи стуків у двері не було, в деякі дні обвинувачений спав та міг не чути стук у двері, оскільки такі перевірки проводились працівниками поліції в пізній час. Крім того, в рапортах працівників поліції зазначено, що факт відсутності ОСОБА_8 вдома підтверджується відоезаписами з бодікамер, однак таких записів суду надано не було. Також, захисник зазначив, що працівниками поліції, протягом тривалого часу, не виконується ухвала суду про застосування та подальші продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, в частині застосування електронного засобу контролю та про причини невиконання суд не повідомлено. Таким чином, сторона захисту вважала, що прокурором не доведено недотримання ОСОБА_8 обов`язків покладених на нього судом. Також, захисник зазначив, що обвинувачений ОСОБА_8 до суду з`являється за кожним викликом, що спростовує доводи прокурора щодо наявності наміру ухилятися від явки до суду.

Захисник ОСОБА_6 , якого підтримав обвинувачений ОСОБА_9 , в судовому засіданні, заперечували щодо задоволення клопотання прокурора, просили змінити запобіжний захід на більш м`який, оскільки обвинувачений вже тривалий час перебуває під вартою.

Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ухвалою суду від 05.06.2024 року обвинуваченому ОСОБА_8 було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту та покладено на останнього наступні обов`язки: - не залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , щодня в період часу з 22:00 год. до 06:00 год., без дозволу на це суду або прокурора; - утримуватись від спілкування з потерпілим, свідками по даному кримінальному провадженню; - здати на зберігання до відділення поліції № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, які дають право на виїзд за межі України; - з`являтись до суду, прокурора на першу вимогу; - носити електронний засіб контролю.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Так, прокурор мотивував існування ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тим, що обвинувачений ОСОБА_8 раніше судимий вироком Ірпінського міського суду Київської області від 12.01.2018 року. Разом із тим, дану обставину спростовують матеріали кримінального провадження так як обвинувачений ОСОБА_8 , хоч і в силу ст. 89 КК України, однак у відповідності до вимог закону, вважається - раніше не судимим.

Так, в судовому засіданні прокурором доведено існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки тяжкість покарання, у разі доведеності вини обвинуваченого, яке може бути призначене судом, свідчить про існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо доводів прокурора про систематичне порушення обвинуваченим ОСОБА_8 покладеного на останнього обов`язку: не залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , щодня в період часу з 22:00 год. до 06:00 год., без дозволу на це суду або прокурора, суд виходить з наступного.

Судом було досліджено, надані прокурором рапорти працівників поліції та письмові пояснення ОСОБА_8 ..

Так, судом встановлено, що відповідно до вищевказаних рапортів, обвинувачений ОСОБА_8 - 28.05.2024 року о 00:05 год., 23.05.2024 року о 23:33 год., 10.05.2024 року о 23:59 год., 03.06.2024 року о 22:52 год., при перевірці працівниками поліції перебування обвинуваченого ОСОБА_8 за місце проживання, відповідно до ухвали суду, останній був відсутній вдома.

Як вбачається з письмових пояснень наданих ОСОБА_8 працівникам поліції, останній пояснював, що 28.05.2024 року о 00:06 год. він перебував вдома та спав, про те, що приїжджали працівники поліції він не чув; 23.05.2024 року о 23:28 год. він був вдома та спав, коли вони стукали в калітку він не чув, пропущених телефонних дзвінків в нього не було, поліцейські телефонували на мобільний номер його колишньої дружини; 10.05.2024 року о 23:59 год. він перебував вдома вдома та спав, приїзду поліції не чув, пропущених телефонних дзвінків в нього не було, поліцейські телефонували на мобільний номер його колишньої дружини; 03.06.2024 року о 22:52 год. він був вдома та спав, однак стуків у двері та телефонних дзвінків поліції він не чув, після чого з ним було проведено профілактичну бесіду щодо його поведінки під час нічного домашнього арешту.

Крім того, в рапорті поліції від 03.06.2024 року зазначено, що відсутність ОСОБА_8 за адресою проживання зафіксовано на бодікамеру, втім таког запису суду не надано.

Також, в судовому засіданні прокурор надав для огляду витяги з «Армору», відповідно до яких 28.10.2023 року о 00:21 год. та 10.06.2024 року о 23:57 год. ОСОБА_8 був відсутній за місцем проживання.

Враховуючи вищевикладене, суд, вважає, що наданих прокурором рапортів поліції, з врахуванням письмових пояснень обвинуваченого, недостатньо, для підтвердження факту систематичного порушення останнім покладених обов`язків, також суд враховує процесуальну поведінку обвинуваченого, яка проявляється в тому, що останній з`являється до суду за кожним викликом, не допускав неявки в судові засідання без поважних причин. Крім того, суд звертає увагу на те, що органами поліції не було вжито заходів щодо здійснення контролю за обвинуваченим за допомогою засобів електронного контролю, та про причини не виконання в цій частині ухвал суду, суд не був повідомлений.

Крім того, за весь час дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , до суду з органу поліції, не надходило жодних повідомлень про порушення ОСОБА_8 покладених на останнього обов`язків, зокрема й щодо заборони залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , щодня в період часу з 22:00 год. до 06:00 год., без дозволу на це суду або прокурора.

При цьому, захисники обвинуваченого звертались до суду з заявою про надання дозволу обвинуваченому залишити житло в період з 22:00 год. 18.05.2024 року до 06:00 год. 20.05.2024 року. Так, судом було відмовлено в наданні дозволу на залишення свого місця проживання та копії відповідей були направлені прокурору та ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області, відомостей про відсутність обвинуваченого за адресою проживання в зазначений вище період часу у суду відсутні.

Іншим вагомих доказів, які б у своїй сукупності, доводили б факт систематичного порушення обвинуваченим умов домашнього арешту суду надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що за наявності ризиків передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобіжний захід у виді домашнього арешту застосований до ОСОБА_8 забезпечує його належну процесуальну поведінку.

Стаття 181 КПК України передбачає, що домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання обвинуваченого. Відповідно до ч. 6 цієї ж статті строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора.

Так, враховуючи, що прокурором доведено наявність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України та що застосування інших більш м`яких запобіжних заходів не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, то суд вважає, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризик якого залишився у даному кримінальному провадженні, є запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час.

Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити у зміні запобіжного заходу у виді домашнього арешту на тримання під вартою та продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час з використанням електронних засобів контролю, оскільки саме такий вид запобіжного заходу є необхідним та достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні, із покладанням на нього обов`язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Щодо клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 , суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Також, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Жодних стримуючих факторів, які б свідчили, що обвинуваченими не будуть вживатися перешкоди в уникненні від правосуддя в спосіб неявки в судові засідання, стороною захисту не наведено та не надано доказів на підтвердження цього.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ухвалою суду від 05.06.2024 року обвинуваченому ОСОБА_9 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Стороною захисту ОСОБА_9 не надано суду, а в матеріалах кримінального провадження, відсутні переконливі докази на підтвердження обставин, які б вказували на зменшення або зникнення ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_9 раніше судимий за вчинення умисних злочинів проти власності, обвинувачується у вчиненні умисних тяжкого та особливо тяжкого злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, відтак є обґрунтовані підстави вважати, що перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_9 , не маючи місця проживання на території України (крім тимчасово окупованих територій) може переховуватися від суду з метою уникнути покарання за вчинене, у разі доведеності його вини, та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Також, судом враховуються, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, не має міцних соціальних зв`язків, офіційно не працевлаштований, крім того, судом враховується необхідність забезпечення своїм рішенням не тільки поваги до особистої свободи обвинуваченого, але й високих стандартів охорони загальносуспільних інтересів, на підставі чого, суд, дійшов висновку про відсутність достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

При цьому, у рішенні ЄСПЛ «Нечипорук і Йонкало проти України» нагадує, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу. Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов`язковою і неодмінною умовою належності її продовжуваного тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 суд також враховує вимоги ст.ст. 5, 6 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.

Суд вважає за необхідне зазначити, що з врахуванням обставин даної конкретної справи тримання обвинуваченого під вартою є необхідною мірою забезпечення кримінального провадження, з врахуванням особливостей розгляду вказаного кримінального провадження та в даному випадку суд доходить висновку про існування зазначених прокурором та передбачених ст. 177 КПК України ризиків, і про те, що суспільний інтерес щодо тримання обвинуваченого під вартою переважає над його особистими інтересами і що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може забезпечити належної поведінки обвинуваченого та запобігти зазначеним ризикам.

Таким чином, суд вважає, що наведені вище підстави не є загальними, абстрактними та надуманими.

Так, в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступлення від принципу поваги до особистої свободи, а також забезпечує не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Таким чином, суд прийшов до переконання, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.

Суд заслухавши доводи прокурора, вивчивши клопотання та матеріали кримінального провадження, заслухавши думки захисника та обвинуваченого, вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосований до обвинуваченого ОСОБА_9 у відповідності до вимог ст. 183 КПК України та з врахуванням наявності ризиків передбачених у п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на час проведення судового засідання судом не відпали та продовжують існувати.

Так, судом враховується, що обвинувачений раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності, та на теперішній час обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, а тому суд приходить до висновку, що ризики передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України наявні і на теперішній час.

Сукупність обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винними у інкримінованих йому злочинах, відомості, які характеризують особу обвинуваченого, свідчать, що на даний час продовження строку тримання під вартою обвинуваченому не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, обставинами, які дають підстави стверджувати про наявність публічного інтересу, що виправдовує виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.

Суд, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_9 в ході судового слідства, виконання процесуальних рішень у справі, дійшов висновку, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, а тому вважає за доцільне залишити обвинуваченому ОСОБА_9 раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_9 необхідно продовжити строк тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на 60 (шістдесят) днів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-178, 181-184, 193-203, 331, 369-372, 376 КПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області про зміну обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді домашнього арешту на тримання під вартою - залишити без задоволення.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту, строком на 60 (шістдесят) днів за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_8 :

- не залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , щодня в період часу з 22:00 год. до 06:00 год., без дозволу на це суду або прокурора;

- утримуватись від спілкування з потерпілим, свідками по даному кримінальному провадженню;

- здати на зберігання до відділення поліції № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, які дають право на виїзд за межі України;

- з`являтись до суду, прокурора на першу вимогу;

- носити електронний засіб контролю.

Зобов`язати працівників відділення поліції № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області поставити ОСОБА_8 на облік за місцем домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 та повідомити про це суд.

Виконання ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю покласти на відділення поліції № 1 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області та Головне управління Національної поліції в Київській області.

Початок строку дії ухвали суду про запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, обчислювати з 23.07.2024 року до 20.09.2024 року, включно.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_8 , що відповідно до частини 5 статті 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього обов`язків, використовувати електронні засоби контролю.

Клопотання прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 - задовольнити.

Клопотання захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 на більш м`який - залишити без задоволення.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Київський слідчий ізолятор» обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити на 60 (шістдесят) днів.

Строк дії ухвали суду про тримання під вартою, обчислювати з 23.07.2024 року по 20.09.2024 року, включно.

Повний текст ухвали буде складено, в межах строків, визначених ч. 2 ст. 376 КПК України та оголошено 26 липня 2024 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню та в частині відмови в зміні запобіжного заходу та продовженні строку тримання під вартою може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Судді: ОСОБА_1

ОСОБА_3

ОСОБА_2