ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року

м. Київ

справа № 607/1045/23

провадження № 61-8187св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

суб`єкт оскарження - державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко Інна Віталіївна,

заінтересована особа (боржник) - Російська Федерація,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 квітня 2024 року у складі судді Кунець Н. Р. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 20 травня 2024 року у складі колегії суддів: Гірського Б. О., Костіва О. З., Хоми М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог

У березні 2024 року ОСОБА_1 , яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко І. В. (далі - державний виконавець ОСОБА_4 ) та зобов`язання здійснити дії в межах виконавчих проваджень № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3.

Скаргу обґрунтовано тим, що постановою Тернопільського апеляційного суду від 25 липня 2023 року у справі № 607/1045/23 за її позовом, поданим в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про встановлення фактів, що мають юридичне значення та відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, стягнуто з Російської Федерації на їхню користь компенсацію за завдану моральну шкоду в загальному розмірі 4 000 000 грн.

14 серпня 2023 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області у справі № 607/1045/23 видано три виконавчі листи, які було пред`явлено до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

05 жовтня 2023 року державним виконавцем Онопрієнко І. В. відкрито виконавчі провадження № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 та приєднані до зведеного провадження № НОМЕР_4.

26 січня 2024 року через засоби поштового зв`язку на адресу державного виконавця Онопрієнко І. В. вона направляла клопотання про накладення арешту на все майно та рахунки боржника, а також проведення торгів арештованим майном з направленням грошових коштів, отриманих від реалізації майна, для примусового виконання рішення судів за виконавчими провадженнями № НОМЕР_3, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1. Також просила повідомити про можливість зміни способу виконання рішення за вказаними виконавчими провадженнями.

Вказувала, що жодних дій після відкриття виконавчих проваджень за трьома виконавчими листами державним виконавцем Онопрієнко І. В. вчинено не було.

Врахуваючи викладене, вважала, що в діях державного виконавця ОСОБА_4 є ознаки бездіяльності.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 квітня 2024 року, залишеною без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 20 травня 2024 року, провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Онопрієнко І. В. закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Роз`яснено скаржниці її право на звернення із скаргою у порядку адміністративного судочинства до адміністративного суду.

Ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що оскарження бездіяльності державного виконавця відділу примусового виконання рішення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко І. В. під час виконання зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_4, у якому об`єднано виконання судових рішень, у тому числі і рішення у справі № 607/1045/23, ухвалених судами різних юрисдикцій, підлягає до розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

02 червня 2024 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , подала касаційну скаргу на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 квітня 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 20 травня 2024 року, у якій просила їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що призвело до помилкового їх ухвалення з порушенням правил інстанційної юрисдикції. Суди не врахували висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 911/100/18.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до частини першої статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який видав виконавчий документ. Подібну норму містить і стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Оскільки порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, вчинених на виконання судових рішень, постановлених у порядку цивільного судочинства, передбачено у ЦПК України, у таких випадках звернення з аналогічним питанням до суду адміністративної юрисдикції є помилковим.

Наявність зведеного виконавчого провадження не вказує про адміністративну юрисдикційність скарги ОСОБА_1 .

Доводи інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 від інших учасників справи до суду не надходили.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

09 липня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 квітня 2023 року у справі № 607/1045/23 позов ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , до держави Російська Федерація в особі посольства Російської Федерації в Україні про встановлення фактів, що мають юридичне значення, та відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України задоволено частково.

Встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що вимушене переселення ОСОБА_1 з окупованої території Донецької області до м. Кременчука Полтавської області відбулося унаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області.

Встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що вимушене переселення ОСОБА_1 , та малолітніх ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , 12-13 квітня 2022 року з м. Києва до м. Тернополя відбулося унаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та ведення активних бойових дій на території м. Київ.

Стягнуто з Російської Федерації на користь ОСОБА_1 компенсацію за завдану моральну шкоду у сумі 600 996 грн.

Стягнуто з Російської Федерації на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , компенсацію за завдану моральну шкоду у сумі 400 664 грн.

Стягнуто з Російської Федерації на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , компенсацію за завдану моральну шкоду у сумі 200 332 грн.

У іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з Російської Федерації на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у сумі 14 493,60 грн (а. с. 60-67, т. 1).

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 25 липня 2023 року у справі № 607/1045/23 заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 квітня 2023 року в частині стягнення моральної шкоди змінено, збільшено розмір стягнутої моральної шкоди.

Стягнуто з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_1 компенсацію за завдану моральну шкоду у сумі 2 000 000 грн, на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , компенсацію за завдану моральну шкоду у сумі 1 000 000 грн та на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , компенсацію за завдану моральну шкоду у сумі 1 000 000 грн (а. с. 116-120, т. 1).

Постановами державного виконавця Онопрієнко І. В. від 05 жовтня 2023 року за заявою ОСОБА_1 (стягувача) відкрито виконавчі провадження № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчих листів, виданих Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 14 серпня 2023 року у справі № 607/1045/23 (а. с. 157-159, т. 1).

Згідно з обліковою карткою зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_4 про стягнення грошових коштів з боржника Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації виконавчі провадження № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчих листів № 607/1045/2,3 виданих Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 14 серпня 2023 року, приєднані до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_4.

З облікової картки також відомо, що у складі зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_4 про стягнення грошових коштів з боржника Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації знаходиться 440 виконавчих проваджень за виконавчими документами судів різних юрисдикцій (а. с. 182-253, т. 1).

Позиція Верховного Суду

Правове регулювання спірних відносин

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до статті 447, частини першої статті 448 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 911/100/18 (провадження № 12-60гс19) зазначено, що «згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Також порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби встановлено Законом України «Про виконавче провадження», згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Відповідно до статті 30 Закону України «Про виконавче провадження», якою врегульовано особливості виконання кількох рішень у разі надходження на виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника, виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження. При цьому законодавство не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій. Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що саме в таких випадках (оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій), згідно з частиною першою статті 287 КАС України відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства».

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц (провадження № 14-19цс18), від 12 вересня 2018 року у справі № 906/530/17 (провадження № 12-213гс18), від 17 жовтня 2018 року у справах № 927/395/13 (провадження № 12-189гс18) та № 5028/16/2/2012 (провадження № 12-192гс18) зроблено висновок про те, що «справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, розглядаються за правилами адміністративного судочинства».

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) зазначено, що «при виконанні судових рішень діє правило існування одного виконавчого провадження про примусове виконання щодо одного боржника, незалежно від кількості судових рішень та юрисдикції, у яких вказані рішення, що підлягають примусовому виконанню, були ухвалені, та кількості стягувачів. Також існує лише одна підстава для виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження - це наявність підстав для завершення виконавчого провадження. При цьому таким правом наділений лише виконавець, який ухвалює відповідну постанову, що є його дискреційним повноваженням».

ЄСПЛ у своїй практиці акцентував увагу на тому, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення ЄСПЛ від 29 квітня 1988 року у справі «Белілос проти Швейцарії»); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії»).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Встановивши, що у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_4 здійснювалось примусове виконання виконавчих документів, виданих судами різних юрисдикцій, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі, оскільки справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, розглядаються за правилами адміністративного судочинства.

Доводи касаційної скарги не спростують зазначених висновків судів попередніх інстанцій та не вказують на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча пункт 1 статті 6 і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення у справі «Ruiz Toriya v. Spaine», заява від 09 грудня 1994 року № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «HIRVISAARI v. FINLAND», заява від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 2).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх, відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України, необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 квітня 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 20 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара