Справа № 766/1826/24

н/п 3/766/3338/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року м. Херсон

Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Єпішин Ю.М. розглянувши матеріали, які надійшли з ВП №2 Херсонського районного управління поліції ГУНП в Херсонській області про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянки України, офіційно не працевлаштованої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , -

в с т а н о в и в:

Відносно ОСОБА_1 , 24.01.2024 року складено протокол серії ВАД №589816, за змістом якого, остання 24.01.2024 року о 13:30 годині, на території ринку «Житлоселищний» в м.Херсоні, здійснювала торгівлю тютюновими виробами без марок акцизного податку.

Дії ОСОБА_1 , згідно протоколу про адміністративне правопорушення кваліфіковано за ч. 1 ст. 156 КУпАП.

В судове засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Згідно протоколу та письмових пояснень з протоколом не згодна, зберігала для власного вживання.

Відповідно приписів ч.2 ст.268 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.156 КУпАП участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою.

Так вина ОСОБА_1 , особою уповноваженою на складання протоколу, обґрунтована наступними дослідженими та перевіреними судом доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №589816 від 24.01.2024 року; - письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 24.01.2024 року; - світлиною з зображенням тютюнових виробів; - копією паспорта громадянина України ОСОБА_1 ; - рапортом.

Оцінюючи досліджені докази, приходжу до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Оцінюючи заперечення сторони захисту та обсяг досліджених судом доказів суд приходить до таких висновків.

Частиною першою статті 156 КУпАП передбачена відповідальність за здійснення роздрібної або оптової торгівлі алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку.

Норма ч. 1 ст. 156 КУпАП є бланкетною (вид норм права з точки зору рівня визначеності їх змісту. Диспозиції бланкетних норм не встановлюють певних правил поведінки, а передбачають існування інших норм, розміщених навіть в інших нормативних актах, у яких сформульовані конкретні правила поведінки), а тому серед ознак, які мають бути відображені при викладенні суті даного правопорушення,обов`язковим є наведення конкретного нормативно-правового акту, яким встановлюються відповідні правила та яких така особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не дотрималася, порушивши тим самим законодавчі приписи, завдяки чому орган, який розглядає матеріали справи про адміністративне правопорушення може встановити конкретні дії/бездіяльність допущені особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері торгівлі алкогольними та тютюновими виробами, а також у сфері охорони здоров`я населення. Зазначені відносини регулюються законами України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»; «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»; «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», Постановою Кабінету Міністрів України «Про запровадження марок акцизного збору нового зразка з голографічними захисними елементами для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 23.04.2003 №567 та іншими нормативно-правовими актами.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, полягає у здійсненні роздрібної або оптової, зокрема, імпорт або експорт, торгівлі спиртом етиловим, коньячним або плодовим або роздрібної торгівлі алкогольними напоями чи тютюновими виробами без наявності ліцензії або без марок акцизного збору чи з підробленими марками цього збору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» роздрібна торгівля це діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання громадського харчування.

Частина двадцята ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19 грудня 1995 року встановлює, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Згідно з приписами ч.1 ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19 грудня 1995 року забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння: 1) особами, які не досягли 18 років; 2) особам, які не досягли 18 років; 3) у приміщеннях та на території закладів освіти, закладів охорони здоров`я (крім ресторанів, розташованих на території санаторіїв); 4) у приміщеннях спеціалізованих торговельних організацій, що здійснюють торгівлю товарами дитячого асортименту або спортивними товарами, а також у відповідних відділах (секціях) універсальних торговельних організацій; 5) у закритих спортивних спорудах (крім пива у пластиковій тарі); 6) у місцях проведення спортивних змагань за участю дітей; 7) з торгових автоматів; 8) на полицях самообслуговування (крім тютюнових виробів у блоках та алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, пива); 9) поштучно (для тютюнових виробів, крім сигар); 10) у споживчих упаковках, що містять менш як 20 сигарет; 11) з рук; 12) у невизначених для цього місцях торгівлі.

Частиною 1 ст. 55 Господарського кодексу України визначено, що суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання є: 1) господарські організації юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Системне тлумачення вказаних вище норм Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та ГПК України дає підстави дійти висновку, що роздрібна торгівля тютюновими виробами та горілчаними виробами дозволяється лише суб`єкту господарювання і за наявності у суб`єкта господарювання ліцензії на роздрібну торгівлю горілчаними виробами.

З огляду на викладене, суб`єктом адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 156 КУпАП, може бути лише суб`єкт господарювання. Проте, матеріали справи не містять інформації про те, що ОСОБА_1 , у встановленому законом порядку зареєстрована, як суб`єкт господарської діяльності, тобто є фізичною-особою підприємцем, як і відсутні документальні відомості про те, що остання є найманим працівником ФОП.

ч. 1 ст. 156 КУпАП, необхідним є доведення як факту торгівлі, так і факту того, що предметом торгівлі були саме тютюнові вироби без марок акцизного податку.

У свою чергу уповноваженою особою не долучено до протоколу належних доказів, які б підтверджували факт роздрібної торгівлі ОСОБА_1 , тютюновими виробами.

Також суд звертає увагу на ту обставину, що у разі продажу тютюнових виробів, мало б відбутися належне вилучення придбаних тютюнових виробів та коштів, за які вони були придбані, проте відомості про вилучення коштів у матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні, а отже факт продажу не підтверджений жодним доказом.

Оскільки ж санкція ч. 1 ст. 156 КУпАП передбачає конфіскацією предметів торгівлі та виручки, одержаної від продажу предметів торгівлі, а отже, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення належне забезпечення вимог закону, у даному випадку, також не було дотримано.

Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_1 , не являється суб`єктом інкримінованого їй адміністративного правопорушення, особою уповноваженою на складання протоколу в порушення вимог ст. 156 КУпАП не обґрунтовано жодними доказами дати, коли інкриміноване ОСОБА_1 , правопорушення мало місце, а надані суду докази жодним чином не узгоджуються і не відповідають обставинам, викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення, як і відсутні докази факту продажу тютюнових виробів.

У свою чергу Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява №16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява №36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі,або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у вчиненні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У рекомендації №R(91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що жодних належних та допустимих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 , зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення дій з роздрібної торгівлі тютюновими виробами без марок акцизного податку, суду надано не було. Протокол про адміністративне правопорушення, з огляду на вимоги ст. 251 КУпАП хоча і є самостійним видом доказу, проте без обґрунтування іншими матеріалами є лише констатацією обставин, встановлених працівником поліції. За таких обставин дійти висновку про вчинення незаконних дій ОСОБА_1 , не можливо, а всі сумніви щодо доведеності вини останньої у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 156 КУпАП необхідно тлумачити на її користь.

За таких обставин, з урахуванням загального принципу про те, що всі сумніви щодо доведеності вини особи у вчиненні правопорушення необхідно тлумачити на її користь (ст. 62 Конституції України), суд приходить до висновку, що обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, що виключає можливість притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності. Отже, в діях останньої відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 156 КУпАП, що на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України має своїм наслідком закриття провадження, оскільки провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 6 ст. 283 КУпАП постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження.

Таким чином вирішення питання щодо застосування конфіскації вилучених із обігу товарів або їх повернення відноситься до компетенції суду.

Отже, оскільки провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.156 КУпАП підлягає закриттю, вилучені тютюнові вироби відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення підлягають поверненню.

Керуючись ст. ст. 23, 156, 247, 250-252, 280, 283, 284КУпАП

п о с т а н о в и в:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення.

Вилучені речі, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД №589816 від 24.01.2024 року - повернути за належністю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом10 (десяти) днів з дня винесення постанови.

У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Суддя Ю.М. Єпішин