КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 361/1122/17 Головуючий у суді першої інстанції - Петришин Н.М.

Номер провадження № 22-ц/824/13234/2024 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про захист прав споживачів та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Зобов`язано суб`єкта підприємницької діяльності фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути споживачу ОСОБА_2 електростанцію АД-10, марка дизеля: 4Ч 8,5 х 11 (5Д4), марка ТНВД: Н 40865, клеймо ТНВД: 1674, в стані, наданому споживачем до ремонтного цеху.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 640 грн.

В задоволенні зустрічного позову суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 листопада 2019 року апеляційні скарги суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 17 грудня 2020 року касаційну скаргу представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2019 року залишено без змін.

В подальшому, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про виправлення описки в рішенні Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2019 року, а саме просив замість: «зобов`язати суб`єкта підприємницької діяльності фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути споживачу ОСОБА_2 , електростанцію АД-10, марка дизеля: 44 8,5х 11(5Д4), марка ТНВД: Н 40856, клеймо ТНВД: 1674, в стані наданому споживачем до ремонтного цеху», викласти в наступній редакції: «зобов`язати фізичну особу підприємця ОСОБА_1 передати паливний насос високого тиску з 4 плунжерними парами, які в ньому стояли до принесення в ремцех, ОСОБА_2 ».

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення помилки в судовому рішенні від 20 травня 2019 року.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, що позивач по справі передав йому для ремонту паливний насос високого тиску з 4 плунжерними парами, а не електростанцію АД-10, марка дизеля: 44 8,5х 11(5Д4), марка ТНВД: Н 40856, клеймо ТНВД: 1674. Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що суд допустив описку в резолютивній частині судового рішення.

Також ОСОБА_1 вважає, що апеляційний та касаційний суд під час перегляду даної справи недостатньо точно встановили обставини справи, що унеможливлює виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким подану заяву про виправлення описки задовольнити.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У відповідності до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.

Так, суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у виправленні описки в рішенні Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2019 року, мотивував своє рішення тим, що доводи заяви про виправлення описки щодо найменування майна уже були предметом касаційного оскарження рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2019 року, і Верховним Судом зроблений висновок про те, що судом першої інстанції в резолютивній частині рішення правильно зазначено найменування належного позивачу майна для ефективного виконання судового рішення.

Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги на відповідність їх вимогам закону та обставинам справи, апеляційний суд керується наступним.

Судове рішення повинно бути точним. Помилки у тексті судового рішення, арифметичні або граматичні помилки (описки), що стосуються істотних обставин або ускладнюють виконання рішення, можуть бути усунені судом, який ухвалив рішення або постановив ухвалу. Способом усунення неточності рішення є виправлення описок та явних арифметичних помилок.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ЦПК України, суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущену в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичної помилки.

Відповідно до ч. 2 ст. 269 ЦПК України питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.

Описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань речей, предметів, майна, зазначення дат та строків. Особливо це стосується резолютивної частини рішення. В резолютивній частині будь-яка описка має істотне значення, оскільки вона може ускладнити виконання в цілому судового рішення.

Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприйняття: неправильне розташування розділових знаків, неправильні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо.

Як роз`яснено в пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливості реалізації судового рішення чи його правосудності.

Як вбачається із матеріалів справи, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2019 року переглядалось в апеляційному та касаційному порядку й за результатом розгляду Верховний Суд постановою від 17 грудня 2020 року касаційну скаргу представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишив без задоволення. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2019 року залишено без змін.

Так, Верховний Суд в постанові від 17 грудня 2020 року зазначив, що: «Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції, в порушення вимог процесуального права, вийшов за межі позовних вимог та зобов`язав ФОП ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 електростанцію АД-10, марка дизеля: 4Ч 8,5 х 11 (5Д4), марка ТНВД: Н 40865, клеймо ТНВД: 1674, в стані, наданому до ремонтного цеху, проте, ОСОБА_2 просив зобов`язати відповідача за первісним позовом передати замовнику паливний насос високого тиску, чотири форсунки з чотирма розпалювачами, є безпідставними, оскільки судом першої інстанції в резолютивній частині рішення правильно зазначено найменування належного позивачу майна для ефективного виконання судового рішення. При цьому відповідач за зустрічним позовом звертався до суду апеляційної інстанції з апеляційної скаргою, в якій не наводив доводів щодо виходу суду першої інстанції за межі позовних вимог та безпідставне зобов`язання його повернути товар, який позивач йому не передавав. Натомість, не заперечував проти зберігання ним товару, який суд першої інстанції зобов`язав повернути, ФОП ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначав, що він утримує зазначене вище майно з метою отримання оплати за проведений ремонт».

Таким чином, доводи апелянта були предметом розгляду в суді апеляційної та касаційної інстанції й Верховним Судом було надано їм правову оцінку.

Апеляційний суд також звертає увагу, що в матеріалах справи міститься заказ-наряд від 14 грудня 2016 року, згідно якого вбачається точна назва товару, який було передано позивачем відповідачу для ремонту, а саме: електростанція АД-10, марка дизеля: 4Ч 8,5 х 11 (5Д4), марка ТНВД: Н 40865, клеймо ТНВД: 1674 (а.с.8-9, т.1).

Враховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку про відмову у задоволенні поданої апеляційної скарги відповідача по справі на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2024 року.

Відповідно до положень статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що судове рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді :

_______________ ________________ ______________

М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв