Справа № 344/273/24

Провадження № 22-ц/4808/890/24

Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т. М.

Суддя-доповідач Василишин Л. В.

У Х В А Л А

31 липня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача                Василишин Л. В.,

суддів:                        Максюти І. О., Томин О. О.,

секретаря                        Петріва Д.Б.

за участю                        представника апелянта

адвоката Андрусенка І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1  про зупинення провадження у справіза позовом ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Андрусенко Ігор Ярославович, на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2024 року,

в с т а н о в и в:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Позов обґрунтовано тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем, який 03 червня 2009 року було розірвано. Проте після розірвання шлюбу вони продовжили проживати разом. Під час їхнього спільного проживання у них народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У свідоцтвах про народження дітей їх батьком вказаний відповідач, що свідчить про визнання ним батьківства.

До 2022 року ОСОБА_2 виділяв незначну кількість коштів на утримання зазначених дітей. Однак після того як він влаштувався на службу в Збройні Сили України, припинив брати участь в їх утриманні. Самостійно забезпечити дітей всім необхідним вона не може, в зв`язку із складною економічною ситуацією в Україні, а тому просила суд стягувати із ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів за один місяць на кожну дитину відповідного віку; стягнення розпочати з дня пред`явлення позову і в такому розмірі здійснювати до досягнення старшою дитиною повноліття, після цього стягнення продовжити у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та здійснювати до досягнення молодшою дитиною повноліття.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 (однієї третьої) частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів за один місяць на кожну дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 08.01.2024 року і в такому розмірі здійснювати до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Після цього стягнення продовжити у розмірі 1/4 (одна четверта) частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та здійснювати до досягнення наймолодшою дитиною повноліття.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсутність батьківства відповідача не підтверджено належними доказами, а тому не спростовано доводи позову щодо підставності стягнення із нього коштів на утримання неповнолітніх дітей.

При цьому визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції виходив із принципу врахування найкращих інтересів дітей, справедливого балансу між батьківськими обов`язками сторін.

Представник ОСОБА_2 – адвокат Андрусенко І. Я. на рішення суду подав апеляційну скаргу, в якій посилається на його незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у матеріалах справи доказів того, що ОСОБА_2 не є батьком ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки вказані обставини підтверджуються актовими записами про народження, у яких відомості про батька дитини записано за заявою матері.

Просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила зупинити провадження у справі до вирішення справи щодо визнання батьківства. В подальшому подала заяву про долучення до матеріалів справи копії ухвали Івано-Франківського міського суду про відкриття провадження у справі за її позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства, для зупинення апеляційного провадження.

У судовому засіданні представник апелянта – адвокат Андрусенко І. Я. щодо клопотання про зупинення провадження у справі покладається на розсуд суду.

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, повідомлялася судом про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши подане клопотання про зупинення провадження у справі, суд дійшов висновку про таке.

Частиною другою статті 381 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове і повне припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли їх може бути усунено.

Пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України передбачено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Відповідно до цієї ж норми, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

З огляду на наведене для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі. Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі.

Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи, тобто зупинення провадження у цивільній справі, виходячи з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки у випадку, коли у цій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених позовних вимог або умов, від яких залежить їх розгляд.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року у справі № 1957цс16, визнаючи наявність підстав, передбачених статтею 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Отже, необхідність зупинення провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній зі справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

ОСОБА_1 в обґрунтування клопотання про зупинення провадження у справі посилалася на те, що вона подала позов до відповідача про визнання батьківства, яким буде підтверджено походження дітей від останнього, а отже, і наявність підстав для стягнення із нього аліментів.

Колегія суддів погоджується із такими доводами та вважає, що зупинення провадження у цій справі обумовлено об`єктивною неможливістю її розгляду, оскільки докази, які містяться у матеріалах справи не дозволяють суду визначити походження дітей від відповідача, тоді як таке має значення для вирішення питання про стягнення аліментів.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що зупинення провадження у цій справі відповідає інтересам дітей та їх праву на забезпечення належного та достатнього рівня життя, який корелюється з відповідним обов`язком батька, оскільки аліменти на дитину стягуються з дня пред`явлення позову (частина перша статті 191 СК України), а тому, зупинення провадження про стягнення аліментів посилює захист права дитини на належне утримання, які у цьому випадку будуть стягуватись за весь час розгляду справи про встановлення батьківства, що усуне необхідність порушувати питання про стягнення аліментів за минулий період.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

За змістом частини другої статті 252 ЦПК України не допускається зупинення провадження у справі про стягнення аліментів, зокрема з підстави наявності спору про батьківство.

Сімейним законодавством України передбачені, зокрема, такі спори про батьківство, як спір між чоловіком матері дитини та особою, яка вважає себе батьком дитини (стаття 129 СК України); оспорювання батьківства матір`ю дитини або особою, яка записана батьком дитини (статті 136-138 СК України).

Означені спори покликані визначити походження дитини від чоловіка, який записаний батьком дитини за його заявою, поданою спільно з матір`ю дитини (пункт 1 частини другої статті 125, частина перша статті 126 СК України) або у зв`язку з перебуванням у зареєстрованому шлюбі з матір`ю дитини ( стаття 133 СК України), однак це батьківство оспорюється.

Натомість, визначення судом походження дитини шляхом визнання або встановлення факту батьківства за рішенням суду можливе виключно у випадках, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 СК України (частина четверта статті 128, частина перша статті 130 СК України).

Відповідно до частини першої статті 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по-батькові записуються за її вказівкою.

У постанові Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 234/10082/18 зазначено, що аналіз положень СК України дає підстави для висновку про те, що визнання батьківства або встановлення факту батьківства (статті 128, 130 СК України) є способами визначення судом походження дитини від особи, яка не записана батьком дитини. Такі справи спрямовані на захист прав матері, батька або дитини задля виникнення у особи, яка є біологічним батьком, прав та обов`язків батька. Означені справи розглядаються судом в порядку позовного або окремого провадження і не є спором про батьківство у розумінні статей 129, 136-138 СК України, наявність якого перешкоджає зупиненню провадження у справі про стягнення аліментів.

Отже, імперативна норма цивільного процесуального законодавства щодо неможливості зупинення провадження у справах про стягнення аліментів з підстави наявності спору про батьківство не застосовується до спірних правовідносин, оскільки у цій справі запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 СК України, а тому звернення із позовом про визнання батьківства у такому випадку не можна вважати спором про батьківство у розумінні статей 129, 136-138 СК України.

Пунктом 5 частини першої статті 253 ЦПК України передбачено, що провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає за необхідне зупинити апеляційне провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 344/10021/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства, а тому клопотання ОСОБА_1 необхідно задоволити. А сторін слід зобов`язати повідомити суд про усунення обставини, яка стала підставою для зупинення.

Керуючись статтями 251, 252, 253, 260, 261, 389 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Клопотання ОСОБА_1 про зупинення апеляційного провадження задоволити. Зупинити апеляційне провадження у справі № 344/273/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Андрусенко Ігор Ярославович, на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2024 року, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 344/10021/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст ухвали складено 01 серпня 2024 року.

Суддя-доповідач                                                        Л. В. Василишин

Судді:                                                                        І. О. Максюта

                                                                               О. О. Томин