УХВАЛА

31 липня 2024 року

м. Київ

справа № 626/896/23

провадження № 61-8075 ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 23 лютого 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 07 травня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Красноградська міська рада Харківської області, про скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною, поновлення цивільної дієздатності фізичної особи та скасування рішень суду про встановлення опіки,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 23 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 07 травня 2024 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

До Верховного Суду 31 травня 2024 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просив їх скасувати та ухвалити нове про задоволення заяви.

Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та запропоновано заявнику надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.

У липні 2024 року на виконання вимог ухвали від 21 червня 2024 заявник направив до суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій підставами касаційного оскарження зазначив пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а також посилався на положення пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження та підлягає поверненню з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які небрали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав) (підпункт 1 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України).

Виконання зазначених процесуальних вимог має на меті унеможливити використання формального та беззмістовного викладу заявником підстав касаційного оскарження. Тобто, заявник має не лише навести зміст відповідного пункту згаданих статей процесуального закону, а й викласти належне обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення відповідно до наведених вище правових норм.

Так, перевіркою змісту поданої у цій справі ОСОБА_1 касаційної скарги установлено, що вона не містить обгрунтувань наявності зазначених заявником підстав касаційного оскарження відповідно до конкретних пунктів частини другої статті 389 ЦПК України. Зміст касаційної скарги зводиться до викладення фактичних обставин справи, незгоди заявника із оскаржуваними судовими рішеннями, що свідчить про формальний підхід заявника до належного оформлення касаційної скарги в частині обов`язкового зазначення підстав касаційного оскарження з урахуванням частини другої статті 389 ЦПК України.

Узагальнене посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, без обґрунтування випадків, визначених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України).

Відповідно до положень частини другої статті 393 ЦПК України та статті 185 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу і заявник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.

Оскільки у встановлений судом строк, станом на 31 липня 2024 року недоліки касаційної скарги не усунуто, зокрема заявником надано уточнену редакцію касаційної скарги без обгрунтування підстав касаційного оскарження, наявність яких є обов`язковою вимогою до змісту касаційної скарги, відповідно до статті 185 ЦПК України касаційна скарга підлягає поверненню заявнику, що не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Статтею 44 ЦПК України закріплено обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (МПП «Голуб» проти України, № 6778/05, ЄСПЛ, від 18 жовтня 2005 року).

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 23 лютого 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 07 травня 2024 року вважати неподаною та повернути заявникові.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Білоконь