- Представник позивача: Лука Тарас Миколайович
- відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області
- відповідач: Лелик Ігор Ярославович
- позивач: Бланк Євген Львович
- відповідач: Яворівська м/р
- відповідач: Яворівська міська рада Львівської області
- відповідач: Виконавчий комітет Яворівської міської ради Львівської області
Ім`я | Замінене і`мя | Особа |
---|
Справа № 944/6130/21 Головуючий у 1 інстанції: Поворозник Д.Б.
Провадження № 22-ц/811/3761/23 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Назар Х. Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 03 серпня 2023 року, -
ВСТАНОВИВ:
у листопаді 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Яворівської міської ради Львівської області, Виконавчого комітету Яворівської міської ради Львівської області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання незаконними та скасування рішень, скасування записів про державну реєстрацію.
В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що є спадкоємцем за заповітом майна після смерті батька, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням виконавчого комітету Яворівської міської ради народних депутатів Львівської області № 155 від 30 квітня 1993 року «Про розподіл земельної ділянки і передачу у власність між співвласниками будинку на АДРЕСА_1 » передано ОСОБА_3 у приватну власність земельну ділянку площею 465 кв.м. для обслуговування житлового будинку і господарських будівель на АДРЕСА_1 , а також передано ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку площею 465 кв.м. для обслуговування житлового будинку і господарських будівель на АДРЕСА_1 . Рішенням Яворівської міської ради Львівської області від 12 серпня 2011 року № 344 «Про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою» надано відповідачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0.0095 га з цільовим призначенням – для введення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 . Рішенням Яворівської міської ради Львівської області від 25 січня 2018 року № 10 «Про розгляд земельного спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 » погоджено ОСОБА_1 межу земельної ділянки із суміжним землекористувачем.
Стверджує, що земельна ділянка, дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо якої надано ОСОБА_1 , знаходиться у затвердженому кварталі житлової та громадської забудови, відтак не може бути передана для ведення особистого селянського господарства. Зазначає, що дозвіл відповідачу на розроблення проекту землеустрою на земельну є протиправним, оскільки така земельна ділянка закріплена за будинком ОСОБА_3 та знаходилася у його фактичному користуванні.
Вказує, що рішення Яворівської міської ради Львівської області від 12 серпня 2011 року № 344 «Про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою» прийнято в умовах реального конфлікту інтересів, оскільки за його ухвалення як депутат Яворівської міської ради Львівської області голосувала дружина ОСОБА_1 , незважаючи на наявність у неї конфлікту інтересів. Вважає, що рішенням про вирішення земельного спору погоджено межу, яка фактично не відповідає конфігурації земельної ділянки, що зумовлює накладення земельної ділянки відповідача на його земельну ділянку.
Наголошує, що накладення земельних ділянок унеможливлює оформлення його права власності на земельну ділянку, тому на його думку підлягає скасуванню запис про дежравну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4625810100:04:002:0759, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0.0087 га, з цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі 16 жовтня 2019 року відділом в Яворівському району Головного управління Держгеокадастру у Львівській області.
З наведених підстав просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Яворівської міської ради Львівської області від 12 серпня 2011 року № 344 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 »;
- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Яворівської міської ради Львівської області від 25 січня 2018 року № 10 «Про розгляд земельного спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 »;
- скасувати запис про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4625810100:04:002:0759, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0087 га, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі 16 жовтня 2019 року Відділом в Яворівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області;
- скасувати запис про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4625810100:04:001:0114, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0458 га, цільове призначення – для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі 16 жовтня 2019 року Відділом в Яворівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області.
Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 03 серпня 2023 року поновлено ОСОБА_2 строк позовної давності.
Позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Яворівської міської ради Львівської області від 12 серпня 2011 року № 344 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ».
Визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету Яворівської міської ради Львівської області від 25 січня 2018 року № 10 «Про розгляд земельного спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ».
Скасовано запис про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4625810100:04:002:0759, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0087 га, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі 16 жовтня 2019 року Відділом в Яворівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області.
Скасовано запис про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4625810100:04:001:0114, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0458 га, цільове призначення – для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі 16 жовтня 2019 року Відділом в Яворівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати із сплати судового збору в розмірі 908,00 грн.
Стягнуто з Яворівської міської ради Львівської області на користь ОСОБА_2 судові витрати із сплати судового збору в розмірі 908,00 грн.
Стягнуто з Виконавчого комітету Яворівської міської ради Львівської області на користь ОСОБА_2 судові витрати із сплати судового збору в розмірі 908,00 грн.
Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на користь ОСОБА_2 судові витрати із сплати судового збору в розмірі 908,00 грн.
Додатковим рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 18 грудня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Стягнуто з Яворівської міської ради Львівської області на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Стягнуто з Виконавчого комітету Яворівської міської ради Львівської області на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 03 серпня 2023 року оскаржив ОСОБА_1 ,в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт покликається на те, що позивач уже звертався з позовними вимогами про скасування рішення Яворівської міської ради Львівської області від 12 серпня 2011 року № 344 «Про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою» в порядку адміністративного судочинства, однак суд прийшов до висновку про те, що вирішення питання про майнові права позивача підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Зазначає, що ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з моменту відкриття спадщини, оскільки він проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а спадкоємець, який у встановленому порядку прийняв спадщину, є власником з часу відкриття спадщини, тому помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що позивач отримав спадщину з моменту видачі йому свідоцтва про право на спадщину. Вказує, що оскільки перебіг строку позовної давності розпочався 19 травня 2016 року, то позов пред`явлено з пропуском строку позовної давності, а поважних причин для поновлення строку позовної давності позивач на думку апелянта не зазначив.
Вважає, що неправильний вибір судочинства та не проведення відповідних експертиз, не є поважними причинами для поновлення строку позовної давності, оскільки в матеріалах справи відсутні докази наявності перешкод у проведенні відповідної експертизи в межах строку позовної давності. Звертає увагу, що доводи позивача про те, що рішення Яворівської міської ради Львівської області від 12 серпня 2011 року № 344 «Про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою» прийнято в умовах реального конфлікту інтересів не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Сторони, їх представники, будучи належним чином повідомлені про дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, представник ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до суду з клопотанням про розгляд спарви у їх відсутності.
Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки текст постанови складено 30 липня 2024 року, то незважаючи на те, що розгляд справи призначено на 22 липня 2024 року, датою ухвалення постанови є саме 30 липня 2024 року.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належними та допустимими доказами доведено, що рішення Яворівської міської ради Львівської області № 344 від 12 серпня 2011 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 » суперечить вимогам земельного законодавства, прийняте з порушенням встановленого законодавством порядку та в умовах конфлікту інтересів. Крім того, судом встановлено, що рішення Виконавчого комітету Яворівської міської ради Львівської області № 10 від 25 січня 2018 року «Про розгляд земельного спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 » прийняте в процесі реалізації рішення Яворівської міської ради Львівської області № 344 від 12 серпня 2011 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 », а тому підлягає скасуванню, як похідне від прийнятого з порушенням закону рішення Яворівської міської ради №344 від 12 серпня 2011 року.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Виконавчого комітету Яворівської міської ради народних депутатів № 155 від 30 квітня 1993 року батькові позивача - ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку площею 465 кв. м для обслуговування житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1 , та передано ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку, площею 465 кв. м для обслуговування жилого будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1 .
Рішенням Яворівської міської ради Львівської області № 372 від 23 грудня 2005 року затверджено ОСОБА_3 уточнену площу земельної ділянки в розмірі 0,0457 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1 .
Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 050624 від 21 червня 2006 року, ОСОБА_3 на підставі зазначених рішень № 155 від 30 квітня 1993 року та № 372 від 23 грудня 2005 року, є власником земельної ділянки площею 0,0458 га, кадастровий номер 4625810100:04:001:0114.
Належна ОСОБА_3 на праві власності земельна ділянка межує з однієї сторони із земельною ділянкою кадастровий номер 4625810100:04:002:0073, яка належать ОСОБА_1 на праві приватної власності, а з іншої – із земельною ділянкою кадастровий номер 4625810100:04:002:0367, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 (спадкоємцю ОСОБА_5 ), що сторонами не оспорюється.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 21 травня 2016 року Яворівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Львівській області.
Позивач ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_3 , отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за № 1022 від 12 грудня 2016 року, спадщина складається з житлового будинку АДРЕСА_1 .
Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 27 квітня 2021 року у справі № 460/2629/17, яке набрало законної сили, задоволено позов ОСОБА_2 та визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4625810100:04:001:0114 для обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,0458 га, що розташована по АДРЕСА_1 , серії ЯГ № 050624, виданий 21 червня 2006 року Яворівською міською радою Львівської області.
Цим рішенням встановлено, що оскаржуваний державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 суперечить рішенням органу місцевого самоврядування, на підставі яких його було видано, зокрема, рішенню № 155 від 30 квітня 1993 року, в частині меж земельної ділянки та рішенню № 372 від 23 грудня 2005 року в частині розміру площі.
Крім цього судом встановлено, що рішенням Яворівської міської ради № 344 від 12 серпня 2011 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 » ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,095 га для ведення особистого селянського господарства у АДРЕСА_1 .
Згідно з рішенням Виконавчого комітету Яворівської міської ради Львівської області № 10 від 25 січня 2018 року «Про розгляд земельного спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 », комісія з вирішення земельних спорів рекомендувала 0,0037 га спірної земельної ділянки площею 0,0087 га біля будинку АДРЕСА_1 , залишити в користуванні ОСОБА_2 , а залишок спірної земельної ділянки площею 0,0050 га – поділити в рівних частинах по 0,0025 га між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Крім того, виконавчий комітет вирішив погодити ОСОБА_1 межу земельної ділянки зі суміжним користувачем ОСОБА_2 згідно кадастрового плану земельної ділянки.
Відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 , підставою для виконання робіт є заява ОСОБА_1 , рішення Яворівської міської ради Львівської області № 344 від 12 серпня 2011 року, цільове призначення земельної ділянки – для ведення особистого селянського господарства, розмір земельної ділянки 0, 0087 га, кадастровий номер 4625810100:04:002:0759.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 звертався до Яворівського районного суду Львівської області із адміністративним позовом про скасування рішення Яворівської міської ради Львівської області № 344 від 12 серпня 2011 року.
Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 18 лютого 2015 року у справі № 2а-4536/11, залишеною без змін постановою Верховного суду від 31 липня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності визначається у порядку визначеному законом.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Згідно з ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян, зокрема, провадиться у разі: одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування.
За змістом ст. ст. 38-39 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
Як вбачається з відповідей Яворівської міської ради Львівської області, земельна ділянка, дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо якої надано ОСОБА_1 , знаходиться у затвердженому кварталі забудови, однак дозвіл надано на розроблення проекту землеустрою для ведення особистого селянського господарства.
Зважаючи на вищенаведене, суд першої інстанції вірно встановив, що оскаржуване рішення Яворівської міської ради Львівської області № 344 від 12 серпня 2011 року «Про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою» прийняте з порушенням вимог законодавства та суперечить містобудівній документації, оскільки земельна ділянка знаходиться в кварталі забудови, а дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо неї був наданий відповідачу як на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції взяв до уваги висновок судової земельно-технічної експертизи № 23/20 від 30 червня 2020 року, проведеної ТзОВ «Судове експертно-розрахункове бюро», з якого вбачається, що аналізом наданої на дослідження документації встановлено, що уточнень в технічну документацію по видачі державного акту на право власності на землю ОСОБА_3 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в м. Яворів Яворівського району Львівської області, виготовлену ДП «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» в 2005 році, з врахуванням вище зазначених документів наданих на дослідження, на час проведення дослідження – не вносились, а сама технічна документація виконана не у відповідності до рішення Виконавчого комітету Яворівської міської ради народних депутатів Львівської області № 155 від 30.04.1993 року «Про розподіл земельної ділянки і передачу у власність між співвласниками будинку на АДРЕСА_1 », тощо.
Також експертом встановлено, що рішення Яворівської міської ради Львівської області від 12 серпня 2011 року «Про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою», розроблена ФОП ОСОБА_6 в 2017 році технічна документація на земельну ділянку кадастровий номер 4625810100:04:001:0759, площею 0,0087 га, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 та проведена в подальшому 16 жовтня 2019 року Відділом у Яворівському районі Головного управління Держгеокадстру у Львівській області державна реєстрація цієї земельної ділянки в Державному земельному кадастрі суперечить чинному рішенню Яворівської міської ради № 155 від 30 квітня 1993 року «Про розподіл земельної ділянки і передачу її у приватну власність між співвласниками будинку на АДРЕСА_1 , та відповідній схемі розподілу, яка підписана та погоджена між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , оскільки земельна ділянка, дозвіл на розроблення якої надано ОСОБА_1 , накладається на земельну ділянку, що закріплювалась за ОСОБА_3 згідно з рішенням Яворівської міської ради № 155 від 30 квітня 1993 року та яка використовується на час проведення огляду.
Крім того встановлено, що відповідно до наданих відповідей Яворівської міської ради земельна ділянка, дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо якої надано ОСОБА_1 знаходиться у затвердженому кварталі забудови, проте дозвіл надано на розроблення проекту землеустрою щодо ОСГ, що суперечить ст. 38, 39 Земельного кодексу України, згідно із яким до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального призначення. Використання земель громадської та житлової забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів. Рішення Яворівської міської ради Львівської області від 12 серпня 2011 року «Про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою» прийняте з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки рішенню про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою повинно передувати рішення про розроблення детального плану території, оскільки земельна ділянка знаходиться в кварталі забудови, а передається для ведення ОСГ. Дане рішення суперечить ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.
Відтак, експертом встановлено, що оскаржуване рішення Яворівської міської ради Львівської області від 12 серпня 2011 року, розроблена на його виконання в 2017 році технічна документація на земельну ділянку, а також проведена у 2019 році державна реєстрація цієї земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, суперечить чинному рішенню Яворівської міської ради № 155 від 30 квітня 1993 року «Про розподіл земельної ділянки і передачу її у приватну власність між співвласниками будинку на АДРЕСА_1 , та відповідній схемі розподілу, яка підписана та погоджена між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а саме земельна ділянка, дозвіл на розроблення якої надано ОСОБА_1 , накладається на земельну ділянку, що надавалася ОСОБА_3 та яка використовується ОСОБА_2 на час проведення огляду.
Судом вірно зазначив, що саме рішення Виконавчого комітету Яворівської міської ради народних депутатів № 155 від 30 квітня 1993 року та додаток до нього схема розподілу ділянки, фактично є первинним та основним рішенням органу місцевого самоврядування, яким було передано у приватну власність батькові позивача, ОСОБА_3 , земельну ділянку площею 465 кв. м для обслуговування житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1 (пізніше площу ділянки було уточнено), та передано ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку, площею 465 кв.м для обслуговування жилого будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1 , а рішення, які в подальшому приймались в процесі реалізації цього рішення, мають відповідати йому, в.т.ч. і щодо площі, проте не відповідають.
Судом взято до уваги схему розподілу земельної ділянки на підставі рішення № 155 від 30 квітня 1993 року, яка добровільно була погоджена та підписана батьком позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , як співвласниками будинку, в тому числі було узгоджено розміри та конфігурацію земельних ділянок.
Також даним висновком експерта підтверджено, що рішення Яворівської міської ради Львівської області від 12 серпня 2011 року суперечить вимогам ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, оскільки рішенню про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою повинно передувати рішення про розроблення детального плану території, оскільки земельна ділянка знаходиться в кварталі забудови, а передана для ведення особистого селянського господарства.
Слід зазначити, що відповідач, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надав належних та допустимих доказів на спростування висновку експерта, їх недостовірності чи неповноти, висновки експерта не спростовані іншим таким висновком.
Відповідно до ч. 1 ст. 91 Земельного кодексу України, власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.
Порушення, невизнання або оспорювання права особи на земельну ділянку є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
При вирішенні позову про право на користування земельною ділянкою суд повинен установити: чи були порушені, не визнані, обмежені або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується і залежно від установленого повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Згідно з ч. 2 ст. 321 Цивільного кодексу України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (ст. 16 Цивільного кодексу України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 911/2701/17 вказано, що ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України унормовано, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Земельні ділянки формуються як об`єкти цивільних прав відповідно до закону, і припинення прав щодо цих об`єктів також має відбуватись виключно у відповідності до закону».
За змістом абз. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) – у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції врахував висновок експерта, яким підтверджується, що земельна ділянка з кадастровим номером 4625810100:04:001:0759, площею 0,0087 га, накладається на земельну ділянку, якою фактично користується ОСОБА_3 та яка, за його твердженням була надана його батькові для обслуговування будинку та перебуває у його фактичному володінні.
Крім того, як вбачається з протоколу № 13 від 12 серпня 2011 року Х сесії (шостого скликання) Яворівської міської ради Львівської області, за рішення «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 » проголосували 24 з 24 присутніх депутатів, такі, що проти та такі, що утрималися – відсутні.
Згідно зі списком депутатів Яворівської міської ради Львівської області, присутніх на засіданні Х сесії (шостого скликання) 12 серпня 2011 року були присутні 24 депутати ради з 31, в тому числі ОСОБА_7 .
Актовим записом про шлюб № 20 від 01 червня 1983 року, складеного Яворівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції підтверджується, що ОСОБА_7 є і станом на 12 серпня 2011 року була дружиною відповідача у справі ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про засади запобігання і протидію корупції» від 07 квітня 2011 року № 3206-VI (Закон № 3206-VI), який був чинним на час прийняття оскаржуваного рішення № 344 від 12 серпня 2011 року, конфлікт інтересів – це суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень; члени сім`ї – це особи, які перебувають у шлюбі, їхні діти, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради здійснюється вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до ч. ч. 1 – 3 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням.
Статтею 47 Закону № 280/97-ВР було передбачено, що постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету. Постійні комісії обираються радою на строк її повноважень у складі голови і членів комісії. Всі інші питання структури комісії вирішуються відповідною комісією.
Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.
Статтею 49 Закону № 280/97-ВР було передбачено, що повноваження депутата ради починаються з моменту офіційного оголошення відповідною територіальною виборчою комісією на сесії ради рішення про підсумки виборів та визнання повноважень депутатів і закінчуються в день першої сесії ради нового скликання. Повноваження депутата можуть бути припинені достроково у випадках, передбачених законом.
Депутат представляє інтереси всієї територіальної громади, має всю повноту прав, що забезпечують його активну участь у діяльності ради та утворюваних нею органів, несе обов`язки перед виборцями, радою та її органами, виконує їх доручення. Депутат, крім секретаря ради, повинен входити до складу однієї з постійних комісій ради.
Депутат зобов`язаний брати участь у роботі сесій ради, засідань постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано.
Депутат має право ухвального голосу з усіх питань, які розглядаються на сесіях ради, а також на засіданнях постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано.
З аналізу наведених вище норм Закону № 280/97-ВР вбачається, що ним урегульовано питання організації роботи органу місцевого самоврядування, яким є сільська рада, визначено обсяг повноважень та порядок діяльності вказаного органу, депутатів ради, а також надано визначення постійної комісії та її повноваження.
Отже, як склад ради, так і склад її органів утворюють саме депутати цієї ради, які і приймають відповідні рішення у межах компетенції ради на її сесії.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції вірно встановив, що оскаржуване рішення Яворівської міської ради Львівської області № 344 від 12 серпня 2011 року прийняте в умовах реального конфлікту інтересів одного з депутатів, а саме ОСОБА_7 , яка голосувала за прийняття такого рішення щодо свого чоловіка ОСОБА_1 (відповідача у справі), що також є підставою для скасування зазначеного рішення.
Матеріалами справи підтверджується, що питання площі, номінальної та фактичної, земельної ділянки кадастровий номер 4625810100:04:001:0114, яка перебувала у власності ОСОБА_3 на підставі Державного акту серія ЯГ № 050624 від 21.06.2006 року на земельну ділянку кадастровий номер 4625810100:04:001:0114, було предметом розгляду у справі № 460/2629/17 за позовом ОСОБА_2 до Яворівської міської ради Львівської області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, третя особа ОСОБА_4 , про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.
Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 27 квітня 2021 року, яке набрало законної сили, позов задоволено та визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4625810100:04:001:0114, для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, площею 0,0458 га, що розташована по АДРЕСА_1 , серії ЯГ № 050624, виданий 21.06.2006 Яворівською міською радою.
Цим же рішенням суду встановлено, що державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 суперечить рішенням органу місцевого самоврядування, на підставі яких було видано такий, зокрема, рішенню виконавчого комітету № 155 від 30.04.1993 року в частині меж земельної ділянки, та рішенню 32 сесії 4 скликання № 372 від 23.12.2005 року Яворівської міської ради в частині розміру площі.
Відтак, факт суперечності меж (конфігурації) земельної ділянки ОСОБА_3 та її площі відповідним рішенням органу місцевого самоврядування встановлено рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 27 квітня 2021 року, яке набрало законної сили.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що рішення Яворівської міської ради Львівської області № 344 від 12 серпня 2011 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 » суперечить вимогам земельного законодавства, прийняте з порушенням встановленого законодавством порядку та в умовах конфлікту інтересів, а також порушує права та законні інтереси позивача.
Відповідно до рішення Виконавчого комітету Яворівської міської ради Львівської області № 10 від 25 січня 2018 року «Про розгляд земельного спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 », комісія з вирішення земельних спорів рекомендувала 0,0037 га спірної земельної ділянки площею 0,0087 га біля будинку АДРЕСА_1 , залишити в користуванні ОСОБА_2 , а залишок спірної земельної ділянки площею 0,0050 га – поділити в рівних частинах по 0,0025 га між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . На підставі наведеного виконавчий комітет вирішив погодити ОСОБА_1 межу земельної ділянки зі суміжним користувачем ОСОБА_2 згідно кадастрового плану земельної ділянки.
Отже, рішення Виконавчого комітетуЯворівської міської ради Львівської області № 10 від 25 січня 2018 року «Про розгляд земельного спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 » прийняте в процесі реалізації рішення Яворівської міської ради Львівської області № 344 від 12 серпня 2011 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 », а тому також підлягає скасуванню як похідне від прийнятого з порушенням рішенняЯворівської міської ради Львівської області № 344 від 12 серпня 2011 року.
Відповідно до ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).
Оскільки судом скасовано рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого було зареєстровано земельну ділянку шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме рішення Яворівської міської ради Львівської області № 344 від 12 серпня 2011 року, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що підлягає задоволенню вимога ОСОБА_2 про скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0087 га, кадастровий номер 4625810100:04:002:0759.
Крім того, рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 27 квітня 2021 року, яке набрало законної сили, визнано недійсним Державний акт на право власності серії ЯГ №050624, виданий 21 червня 2006 року Яворівською міською радою Львівської області на земельну ділянкуплощею 0,0458 га з кадастровим номером 4625810100:04:001:0114, оскільки такий суперечить рішенням органу місцевого самоврядування, на підставі яких було видано такий, а відтак підлягає скасуванню запис про державну реєстрацію вказаної земельної ділянки.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності колегія суддів такі відхиляє, оскільки такі доводи апелянта не заслуговують на увагу з врахуванням того, що оскарження рішення Яворівської міської ради Львівської області від 12.08.2011р № 344 та рішення виконавчого комітету Яворівської міської ради Львівської області від 25 січня 2018 року №10 зініційовано позивачем, після отримання відповідей на адвокатські запити, з яким вбачається явна незаконність та протиправність таких рішень з підстав, що заявлені у даному позові, а саме:
- з відповіді на адвокатський запит №18 від 27.02.2020р., з якої стало відомо позивачу про те, що за рішення від 12.08.2011р №344 голосувала в порушення вимог закону як депутат дружина апелянта;
- з відповіді на адвокатський запит №359 від 10.02.2020р., з якої стало відомо про те, що ФОП ОСОБА_6 в 2017 році розроблено за заявою ОСОБА_1 технічну документацію на земельну ділянку, пл. 0,0087 га., цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 та з якої вбачається факт накладання меж із суміжними земельними ділянками;
- з відповіді на адвокатський запит №359 від 10.02.2020р. з якої стало відомо про рішення Яворівської міської ради Львівської області від 25 січня 2018 року №10 «Про розгляд земельного спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 », яким погоджено ОСОБА_1 межу земельної ділянки зі суміжним землекористувачем ОСОБА_2 у АДРЕСА_1 згідно кадастрового плану земельної ділянки та те, що 16.10.2019р. Відділом у Яворівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області проведено державну реєстрацію земельної ділянки;
- з відповіді на адвокатський запит №359від 10.02.2020р. з якої стало відомо, що в основу розроблення технічної документації ОСОБА_1 на земельну ділянку покладено саме рішення Яворівської міської ради Львівської області від 12 серпня 2011 року №344 «Про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою» та рішення Яворівської міської ради Львівської області від 25 січня 2018 року №10 «Про розгляд земельного спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 »;
- з відповіді №2 від 29.01.2020р. ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», з якої стало відомо, що рішенням Виконавчого комітету Яворівської міської ради народних депутатів Львівської області №155 від 30.04.1993р. «Про розподіл земельної ділянки і передачу у власність між співвласниками будинку на АДРЕСА_1 » стало відомо про накладання меж земельних ділянок та їхню невідповідність, а отже і незаконність рішення Яворівської міської ради Львівської області від 12 серпня 2011 року №344 «Про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою» та рішення Яворівської міської ради Львівської області від 25 січня 2018 року №10 «Про розгляд земельного спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 » та підстав для скасування такої державної реєстрації;
- з відповіді на адвокатський запит №345 від 10.02.2020р. з якої стало відомо, що земельні ділянки що є предметом судового спору знаходяться у кварталі забудови, що підтверджується викопіюванням з генерального плану м. Яворова, а оспорювана земельна ділянка дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо якої надавався є земельною ділянкою для введення особистого селянського господарства.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого права або інтересу.
Згідно з ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.
Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Положеннями ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості захистити своє право в примусовому порядку через суд.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права висловлені у постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 136/277/18 та від 10 липня 2019 року у справі № 321/1702/16-ц.
Виходячи із норм Цивільного кодексу України, вбачається що загальний строк для захисту права за позовом особи право якої порушено, позовна давність встановлюється в три роки.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги.
Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість.
Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
Окрім того колегія суддів звертає увагу на те, що рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 27 квітня 2021 року, яке набрало законної сили та зі сторони апелянта не оскаржувалось, позов ОСОБА_2 задоволено та визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4625810100:04:001:0114, для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, площею 0,0458 га, що розташована по АДРЕСА_1 , серії ЯГ № 050624, виданий 21.06.2006 Яворівською міською радою.
Як вбачається зі змісту мотивувальної частини цього рішення суду, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №050624, виданий 21.06.2006 Яворівською міською радою суперечить рішенням органу місцевого самоврядування, на підставі яких було видано такий, зокрема, рішенню виконавчого комітету № 155 від 30.04.1993 в частині меж земельної ділянки, та рішенню 32 сесії 4 скликання № 372 від 23.12.2005 Яворівської міської ради в частині розміру площі. Окрім іншого судом до уваги взято висновок експерта №23/20 від 30.06.2020р.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вищевказанні обставини у своїй сукупності дають підстави прийшти до висновку щодо поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду з підстав, що заявленні у позові останнім.
Окрім того твердження апелянта, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що рішення Яворівської міської ради Львівської області від 12 серпня 2011 року № 344 «Про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою» прийнято в умовах реального конфлікту інтересів, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки матеріалами справи безспірно підтверджується та обставина, що одним з депутатів, яка голосувала за прийняття оскаржуваного рішення, була дружина відповідача ОСОБА_7 , що є безумовним порушенням процедури голосування, оскільки, визначальним є сам факт участі депутата у голосуванні за наявності конфлікту інтересів (незалежно потенційного чи реального), а не вплив такого голосування на прийняте рішення з урахуванням наявності більшості, необхідної для прийняття позитивного рішення колегіальним органом.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.
Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.
Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 03 серпня 2023 року– залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Постанова складена 30.07.2024 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк
- Номер: 2/944/247/23
- Опис: Про скасування рішення
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 944/6130/21
- Суд: Яворівський районний суд Львівської області
- Суддя: Шеремета Н.О.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 04.11.2021
- Дата етапу: 08.02.2023
- Номер: 2/944/247/23
- Опис: Про скасування рішення
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 944/6130/21
- Суд: Яворівський районний суд Львівської області
- Суддя: Шеремета Н.О.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 04.11.2021
- Дата етапу: 08.02.2023
- Номер: 2/944/247/23
- Опис: Про скасування рішення
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 944/6130/21
- Суд: Яворівський районний суд Львівської області
- Суддя: Шеремета Н.О.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 04.11.2021
- Дата етапу: 10.03.2023
- Номер: 2/944/247/23
- Опис: Про скасування рішення
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 944/6130/21
- Суд: Яворівський районний суд Львівської області
- Суддя: Шеремета Н.О.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 04.11.2021
- Дата етапу: 13.06.2023
- Номер: 2/944/247/23
- Опис: Про скасування рішення
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 944/6130/21
- Суд: Яворівський районний суд Львівської області
- Суддя: Шеремета Н.О.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 04.11.2021
- Дата етапу: 13.06.2023
- Номер: 2/944/247/23
- Опис: Про скасування рішення
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 944/6130/21
- Суд: Яворівський районний суд Львівської області
- Суддя: Шеремета Н.О.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 04.11.2021
- Дата етапу: 13.06.2023
- Номер: 2/944/247/23
- Опис: Про скасування рішення
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 944/6130/21
- Суд: Яворівський районний суд Львівської області
- Суддя: Шеремета Н.О.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 04.11.2021
- Дата етапу: 13.06.2023
- Номер: 2/944/247/23
- Опис: Про скасування рішення
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 944/6130/21
- Суд: Яворівський районний суд Львівської області
- Суддя: Шеремета Н.О.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 04.11.2021
- Дата етапу: 13.06.2023
- Номер: 2/944/247/23
- Опис: Про скасування рішення
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 944/6130/21
- Суд: Яворівський районний суд Львівської області
- Суддя: Шеремета Н.О.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 04.11.2021
- Дата етапу: 13.06.2023
- Номер: 2/944/247/23
- Опис: Про скасування рішення
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 944/6130/21
- Суд: Яворівський районний суд Львівської області
- Суддя: Шеремета Н.О.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 04.11.2021
- Дата етапу: 13.06.2023
- Номер: 2/944/247/23
- Опис: Про скасування рішення
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 944/6130/21
- Суд: Яворівський районний суд Львівської області
- Суддя: Шеремета Н.О.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 04.11.2021
- Дата етапу: 13.06.2023
- Номер: 2/944/247/23
- Опис: Про скасування рішення
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 944/6130/21
- Суд: Яворівський районний суд Львівської області
- Суддя: Шеремета Н.О.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 04.11.2021
- Дата етапу: 13.06.2023
- Номер: 2/944/247/23
- Опис: Про скасування рішення
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 944/6130/21
- Суд: Яворівський районний суд Львівської області
- Суддя: Шеремета Н.О.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 04.11.2021
- Дата етапу: 09.11.2023
- Номер: 22-ц/811/3761/23
- Опис: за позовом Бланка Євгена Львовича до Лелика Ігоря Ярославовича, Яворівської міської ради Львівської області, Виконавчого комітету Яворівської міської ради Львівської області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання незаконними та скасування рішень, скасування записів про державну реєстрацію
- Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
- Номер справи: 944/6130/21
- Суд: Львівський апеляційний суд
- Суддя: Шеремета Н.О.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 27.12.2023
- Дата етапу: 27.12.2023
- Номер: 22-ц/811/3761/23
- Опис: за позовом Бланка Євгена Львовича до Лелика Ігоря Ярославовича, Яворівської міської ради Львівської області, Виконавчого комітету Яворівської міської ради Львівської області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання незаконними та скасування рішень, скасування записів про державну реєстрацію
- Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
- Номер справи: 944/6130/21
- Суд: Львівський апеляційний суд
- Суддя: Шеремета Н.О.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 27.12.2023
- Дата етапу: 11.03.2024
- Номер: 22-ц/811/3761/23
- Опис: за позовом Бланка Євгена Львовича до Лелика Ігоря Ярославовича, Яворівської міської ради Львівської області, Виконавчого комітету Яворівської міської ради Львівської області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання незаконними та скасування рішень, скасування записів про державну реєстрацію
- Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
- Номер справи: 944/6130/21
- Суд: Львівський апеляційний суд
- Суддя: Шеремета Н.О.
- Результати справи: позов (заяву, скаргу) задоволено; залишено судове рішення без змін, а скаргу без задоволення
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 27.12.2023
- Дата етапу: 30.07.2024
- Номер: 2/944/247/23
- Опис: Про скасування рішення
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 944/6130/21
- Суд: Яворівський районний суд Львівської області
- Суддя: Шеремета Н.О.
- Результати справи: залишено без змін
- Етап діла: Розглянуто у апеляційній інстанції
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 04.11.2021
- Дата етапу: 30.07.2024