ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

30 липня 2024 року Справа №215/7629/23

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сластьон А.О., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Златіна С.В. у справі №215/7629/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до начальника відділу грошових виплат і компенсацій Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради Зубко Алли Миколаївни про встановлення наявності компетенції, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з адміністративним позовом до начальника відділу грошових виплат і компенсацій Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради Зубко Алли Миколаївни, в якому просить суд встановити наявність компетенції (повноважень) відповідача створювати штучні перешкоди при розгляді заяви від 06.11.2023 вх. №1291.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.12.2023 року адміністративну справу №215/7629/23 передано за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №215/7629/23.

26.07.2024 від позивача до суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Златіна С.В.

У заяві про відвід судді позивач висловив свою незгоду із тим, що розгляд адміністративної справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Також, позивач вказав, що має сумніви у неупередженості та об`єктивності судді, вважає, що суддя навмисно затягує строки розгляду справи, штучно створює перешкоди для виконання своїх обов`язків, перевищує свої службові повноваження, використовує диктатуру судової влади, абстрактність, ілюзійність своєї діяльності для домінування, з метою використання своїх можливостей для задоволення своїх власних потреб. Довіра до судді відсутня і саме відвід судді, на думку позивача, сприяв би уникненню сумнівів щодо неупередженості суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 заяву ОСОБА_1 про відвід судді Златіна С.В. в адміністративній справі №215/7629/23 визнано необґрунтованою, а матеріали справи передано для визначення судді в порядку, встановленому статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України, для вирішення питання про відвід судді.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2024 для розгляду заяви про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Златіна С.В. визначено суддю Дніпропетровського окружного адміністративного суду - Сластьон А.О.

Розглядаючи заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Златіна С.В. у справі №215/7629/23, суддя зазначає наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

З урахуванням викладеного, суддя робить висновок про можливість розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Златіна С.В. у справі №215/7629/23 в порядку письмового провадження.

Порядок вирішення заявленого відводу встановлений статтею 40 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно із ч. 4 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Згідно із ч. 11 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Златіна С.В. у справі №215/7629/23, суд зазначає наступне.

Частинами 1, 2 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно до частин 1-3 ст. 39 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Суд ухвалою, без виходу до нарадчої кімнати, залишає заяву про відвід, яка повторно подана з тих самих підстав, без розгляду.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що Кодексом адміністративного судочинства України чітко визначені підстави для відводу (самовідводу) судді, при цьому також визначено порядок здійснення такого відводу (самовідводу).

Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.

Визначаючись щодо наявності підстав для відводу судді необхідно враховувати, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності має визначатись, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (п. 27, 28 і 30 рішення у справі "Фей проти Австрії" (заява від 24.02.1993 №255), п.42 рішення у справі "Веттштайн проти Швейцарії" (заява №33958/96).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими".

Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності такого судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.

Таким чином, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10.05.2018 в адміністративній справі №800/592/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 73903174).

Натомість, обставини, вказані позивачем у заяві про відвід судді, ґрунтуються на припущеннях та свідчать лише про незгоду заявника з процесуальним рішенням суду про розгляд адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження, що у відповідності до зазначених вище вимог законодавства, не може бути підставою для відводу.

Так, частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України чітко визначено виключний перелік справ, розгляд яких здійснюється за правилами загального позовного провадження.

Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно із ч.2 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, цим Кодексом визначено виключні категорії спорів, які не можуть бути розглянуті адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.

При цьому, законодавець чітко визначив, що за правилами спрощеного позовного провадження може розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, перелічених у ч.4 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України та ч.4 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України.

Предмет спору у справі №215/7629/23 не відноситься до зазначених в ч.4 ст.12 та ч.4 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, у суду немає обов`язку розглядати справу №215/7629/23 за правилами загального позовного провадження.

З аналізу наведених приписів ч.3 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що вирішення питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження є правом суду і здійснюється у разі наявності обґрунтованих на те підстав, існування яких має довести сторона, яка заявляє відповідне клопотання.

Як вбачається з тексту позовної заяви, позивач не зазначив жодних підстав, чому саме ця справа має для відповідача важливе значення та в чому саме воно полягає та які негативні наслідки матиме її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, а також дослідження яких саме матеріалів та надання яких саме пояснень є необхідним саме у судовому засіданні та яким чином розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) вплине на об`єктивність з`ясування обставин справи, або їх повноту.

Суд звертає увагу на те, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (частина перша статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України) з усіма правами, наданими сторонам Кодексом адміністративного судочинства України та наведених додатково судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Крім того, позивач не позбавлений права викладати свої аргументи, пояснення, міркування у запереченнях, додаткових поясненнях та подавати докази.

Також, положення Кодексу адміністративного судочинства України гарантують права учасників справи безпосередньо знайомитись з матеріалами справи, зокрема і з аргументами іншої сторони та інших учасників та реагувати на ці аргументи відповідно до процесуального законодавства.

Отже, принцип змагальності сторін забезпечується і при розгляді судом справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Щодо тверджень позивача про відмову суду витребувати докази у справі від відповідача.

Відповідно до частини першої ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Згідно з п.4) ч. 2 ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

В разі недотримання стороною вимог ч. 2 ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання про витребування доказів.

Позивачем не подано до суду доказів на підтвердження вжиття ним заходів для отримання зазначених у заяві доказів самостійно, а так само не наведено причин неможливості самостійного отримання доказів.

Відтак, відмова у витребуванні доказів в разі недотримання позивачем вимог п.4) ч. 2 ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України не може розцінюватися як обставина, що викликає сумнів у неупередженості судді.

Інших підстав, передбачених ст. ст. 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України для відводу судді, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результаті розгляду даної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у його неупередженості при розгляді даної справи, з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не встановлено.

З урахуванням викладеного, суддя вважає заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Златіна С.В. у справі №215/7629/23 необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 36, 39-41, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Златіна С.В. у справі №215/7629/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до начальника відділу грошових виплат і компенсацій Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради Зубко Алли Миколаївни - залишити без задоволення.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не оскаржується. Заперечення на ухвалу може включаться до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя А.О. Сластьон