Справа № 127/32240/23

Провадження № 22-ц/801/986/2024

Категорія: 68

Головуючий у суді 1-ї інстанції Романюк Л. Ф.

Доповідач:Береговий О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2024 рокуСправа № 127/32240/23м. Вінниця

       Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Берегового О.Ю. (судді – доповідача),

суддів: Панасюка О.С., Шемети Т.М.,

за участю секретаря судового засідання: Куленко О.В.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Вінницької міської ради,

розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Служби у справах дітей Вінницької міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визнання порядку участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Суркової Ірини Олександрівни на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 лютого 2024 року, ухваленого місцевим судом під головуванням судді Романюк Л.Ф., дата складення повного тексту рішення 04 березня 2024 року,

встановив:

В жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Служби у справах дітей Вінницької міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визнання порядку участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 8 вересня 2015 року сторони уклали шлюб, в шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В шлюбі сторони проживали до 08 грудня 2022 року.

Після розірвання шлюбу, відповідачка почала забороняти позивачу бачити сина, чинила перешкоди та забороняла спілкування.

У зв`язку з неодноразовими зверненнями позивача до Служби у справах дітей з причини неможливості спілкування з дитиною та приймати участь у його вихованні, Виконавчий комітет ВМР 06 квітня 2023 року виніс рішення №788 про визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини, та визначила спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 : протягом трьох місячного терміну у присутності матері дитини: щовівторка щомісяця з 16:30 год. до 20:30 год., щочетверга щомісяця з 16:30 год. д 20:30 год., щонеділі щомісяця з 10:00 год. до 18:00 год. Після закінчення трьох місячного терміну без присутності матері дитини: щовівторка щомісяця з 16:30 год. до 20:30 год., щочетверга щомісяця з 16:30 год. до 20:30 год., щонеділі щомісяця з 10:00 год. д 18:00 год. Також, зобов`язано обох батьків попереджувати один одного про свої дії щодо дитини та узгоджувати їх з урахуванням режиму дня стану здоров`я та інтересів дитини.

17 травня 2023 року ухвалено рішення Вінницького міського суду, яким визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_2 за місцем проживання останньої. Звертає увагу на те, що в цьому ж рішенні суд зауважив, що ОСОБА_1 не обмежений у можливості реалізації належного йому права на спілкування з сином. А також зазначено, що ОСОБА_1 визнає позовні вимоги ОСОБА_2 лише якщо остання не чинитиме перешкод у спілкуванні із сином.

Водночас, зазначає, що всупереч рішення ВК ВМР № 778 від 06 квітня 2023 року про визначення способу участі у вихованні дитини позивача та рішення суду, мати дитини, порушує графік спілкування дитини з батьком та всіляко чинить перешкоди у спілкуванні та побаченнях з дитиною.

Позивач неодноразово звертався до органів поліції, зокрема 25 квітня 2023 року та 04 липня 2023 року про те, що відповідачка не дає дитину у визначений час, поводить себе не етично у спілкуванні з дитиною на тему батька, ховає дитину від батька та не повідомляє його місце знаходження. У відповідь отримано інформацію проте, що із ОСОБА_2 проведено профілактичну бесіду виховного характеру, а відомості які вказують на вчинення кримінального правопорушення відсутні.

Також, позивач неодноразово звертався до Служби у справах дітей з повідомленнями про поведінку відповідачки, перешкоджання у спілкуванні із сином та заборону їм бачитись. Дані звернення зафіксовано 13 квітня 2023 року, 05 липня 2023 року, 21 липня 2023 року, 24 липня 2023 року, 25 липня 2023 року, 02 серпня 2023 року, 31 серпня 2023 року.

Крім того, позивач подавав письмові звернення на ім`я міського голови м. Вінниці, стосовно бездіяльності органів поліції та служби у справах дітей стосовно врегулювання ситуації в їх родині.

Позивач в позовній заяві зазначив, що тимчасово не працевлаштований, перебуває на обліку як безробітній з 08 березня 2023 року. У зв`язку із станом здоров`я, згідно рішення ЛКК №68/2 від 28 червня 2023 року виданий КНП «ЦПМСД № 4 м. Вінниці», протипоказана праця з підняттям та перенесенням вантажу та тривалим стоянням на ногах, та робота пов`язана з пилом, у зв`язку із чим знайти підходящу до стану здоров`я роботу важко.

Але позивач займається купівлею та перепродажем старих годинників, та має грошові кошти на забезпечення сина необхідним на час перебування дитини з ним.

Позивач є внутрішньо переміщеною особою, винаймає житло, не зловживає спиртними напоями, має можливість для нормального розвитку сина, любить сина та хоче приймати участь в його вихованні, спілкуватися з дитиною, проводити з ним більше часу та виконувати свої батьківські обов`язки, бути гарним батьком для свого сина.

Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із вказаним позовом до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Служби у справах дітей Вінницької міської ради, в якому він просив зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , усунути перешкоди у спілкуванні батька ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначити наступний порядок участі батька ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :

Щотижня у середу з 16 години 30 хвилин до четверга 08:00 з ночівлею за місцем проживання батька, без обмеження місця прогулянок, без присутності матері, з урахуванням інтересів дитини;

Щотижня у неділю з 10 години 00 хвилин до понеділка 08:00 з ночівлею за місцем проживання батька, без обмеження місця прогулянок, без присутності матері; Проживання дитини разом з батьком в період зимових шкільних канікул 5 діб__ кожного календарного року, у тому числі з правом вивозити дитину на відпочинок та оздоровлення без супроводу матері в межах території України;

Проживання дитини разом з батьком в період літніх шкільних канікул 10 діб на кожен місяць канікул кожного календарного року, у тому числі з правом вивозити дитину на відпочинок та оздоровлення без супроводу матері в межах території України;

Кожного року у день народження дитини ОСОБА_3 з 12 години 00 хвилин до 16 години 00 хвилин;

Свята: Новий рік. Різдво Христове, Паска, Трійця, тощо син святкує по черзі у кожної сторони, по бажанню дитини.

Супроводження дитини її батьком до дошкільного навчального закладу, навчального закладу з можливістю забирати дитину із таких закладів, з урахуванням думки дитини;

Участь батька у батьківських зборах, святах та інших заходах, в яких бере участь дитина, як в присутності матері, так і без неї;

Можливість необмеженого телефонного або онлайн спілкування за допомогою будь-яких засобів зв`язку, у тому числі інтернет додатків;

Зобов`язати мати ОСОБА_2 негайно попереджати батька ОСОБА_1 про будь які стани дитини, що можуть становити загрозу її життю чи здоров`ю та забезпечити вільну можливість батька піклуватись про дитину;

Зобов`язати мати ОСОБА_2 за вимогою батька ОСОБА_1 повідомляти про місцезнаходження дитини. її фізичний чи психологічний стан;

Зобов`язати мати ОСОБА_2 узгоджувати свої дії у вирішенні питань щодо стану здоров`я, розвитку та інтересів дитини з батьком ОСОБА_1 ;

Заборонити матері ОСОБА_2 налаштовувати дитину ОСОБА_3 проти свого батька ОСОБА_1 .

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, та про визнання порядку участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , усунути перешкоди в спілкуванні батька ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначено такі способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері дитини та з урахуванням бажання дитини:

Щовівторка щомісяця з 16:30 год. до 20:30 год.

Щочетверга щомісяця з 16:30 год. до 20:30 год.

Щонеділі щомісяця з 10:00 год. до 18:00 год.

Кожного року у день народження дитини ОСОБА_3 - навідувати його з можливістю привітання з днем народження та за бажанням дитини бути присутнім на його святах з приводу дня народження.

Свята: Новий рік, Різдво Христове, Паска, Трійця, тощо, навідувати сина ОСОБА_3 з можливістю привітання з даними святами.

Супроводження дитини її батьком до дошкільного навчального закладу, навчального закладу з можливістю забрати дитину із таких закладів, з урахуванням думки дитини.

Участь батька у батьківських зборах, святах та інших заходах, в яких бере участь дитина, як в присутності матері, та і без неї.

Можливість необмеженого телефонного або онлайн спілкування за допомогою будь – яких засобів зв`язку, у тому числі інтернет додатків.

Зобов`язано мати ОСОБА_2 негайно попереджати батька ОСОБА_1 про будь які стани дитини, що можуть становити загрозу її життю чи здоров`ю та забезпечити вільну можливість батька піклуватись про дитину.

Зобов`язано мати ОСОБА_2 за вимогою батька ОСОБА_1 повідомляти про місцезнаходження дитини, її фізичний чи психологічний стан.

Заборонено матері ОСОБА_2 налаштовувати дитину ОСОБА_3 проти свого батька ОСОБА_1 .

Зобов`язано батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_1 попереджати один одного про свої дії щодо дитини та узгоджувати їх з урахуванням режиму дня, стану здоров`я та інтересів дитини.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач виявляє бажання спілкуватись та зустрічатись із сином, а тому слід визначити спосіб участі батька у вихованні сина, спілкуванні з ним, врахувавши, зокрема, принцип рівності прав батьків у вихованні дітей, принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини, а також висновок Органу опіки та піклування Вінницької міської ради від 15 січня 2024 року. При цьому, місцевий суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні вимог щодо визначення побачень батька з сином з ночівлею, оскільки ОСОБА_3 лише 5 років, тобто він є малолітньою дитинною.

Частково не погоджуючись з таким рішенням суду представник ОСОБА_1 адвокат Суркова Ірина Олександрівна подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, та невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи просила оскаржуване рішення в частині:

«Визначення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері дитини та з урахуванням бажання дитини:

Щовівторка щомісяця з 16:30 год. до 20:30 год.

Щочетверга щомісяця з 16:30 год. до 20:30 год.

Щонеділі щомісяця з 10:00 год. до 18:00 год.

Кожного року у день народження дитини ОСОБА_3 - навідувати його з можливістю привітання з днем народження та за бажанням дитини бути присутнім на його святах з приводу дня народження.

Свята: Новий рік, Різдво Христове, Паска, Трійця, тощо, навідувати сина ОСОБА_3 з можливістю привітання з даними святами.»,

скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити наступній редакції:

«Визначити такі способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері дитини та з урахуванням бажання дитини:

Щотижня у середу з 16 години 30 хвилин до четверга 08:00 з ночівлею за місцем проживання батька, без обмеження місця прогулянок, без присутності матері, з урахуванням інтересів дитини;

Щотижня у неділю з 10 години 00 хвилин до понеділка 08:00 з ночівлею за місцем проживання батька, без обмеження місця прогулянок, без присутності матері; Проживання дитини разом з батьком в період зимових шкільних канікул 5 діб__ кожного календарного року, у тому числі з правом вивозити дитину на відпочинок та оздоровлення без супроводу матері в межах території України;

Проживання дитини разом з батьком в період літніх шкільних канікул 10 діб на кожен місяць канікул кожного календарного року, у тому числі з правом вивозити дитину на відпочинок та оздоровлення без супроводу матері в межах території України;

Кожного року у день народження дитини ОСОБА_3 з 12 години 00 хвилин до 16 години 00 хвилин;

Свята: Новий рік. Різдво Христове, Паска, Трійця, тощо син святкує по черзі у кожної сторони.».

Апеляційна скарга мотивована тим, що на думку заявника суд попередньої інстанції визначаючи спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з сином врахував висновок Служби у справах дітей та залишив поза увагою думку батька з вказаного питання. Зазначає, що побачення у визначені години щовівторка та щочетверга є неможливим для виконання, оскільки в цей час дитина після відвідування садочка займається у гуртках. Поряд з цим у визначені судом години щонеділі також є неможливим для виконання, зокрема, з підстав встановлення матір`ю своїх планів на дитину. Вважає, що його позиція при вихованні дитини не враховується матір`ю. Так, зауважує, що відповідачка створює надмірні навантаження на психіку дитини, зокрема, шляхом додаткових занять в ГО «АНТ «Фабрика талантів» понад проходження додаткових занять з підготовки до школи в дитячому садку. Вказані обставини на його думку є перешкодою в вільному і безперешкодному спілкуванні та проводженні часу з дитиною. На переконання заявника місцевий суд не врахував численні звернення його до органів поліції та служби у справах дітей. Вважає, що суд взагалі не обґрунтував неможливість перебування дитини з батьком в години та дні зазначені в позовній заяві, зокрема, з ночівлею. Зазначає, що умови в яких він проживає є задовільними та такими, які не будуть негативно впливати на дитину.

Сторони не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не направили, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

При цьому, 22 травня 2024 року третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Службою у справах дітей Вінницької міської ради надіслано до суду апеляційної інстанції заяву, в якій просили розглянути справу без участі представника та підтримують висновок виконавчого комітету ВМР від 15 січня 2024 року №01/00/005/2901.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» та частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У третьому абзаці пункту 15 названої постанови Пленуму зазначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині:

«Визначення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері дитини та з урахуванням бажання дитини:

Щовівторка щомісяця з 16:30 год. до 20:30 год.

Щочетверга щомісяця з 16:30 год. до 20:30 год.

Щонеділі щомісяця з 10:00 год. до 18:00 год.

Кожного року у день народження дитини ОСОБА_3 - навідувати його з можливістю привітання з днем народження та за бажанням дитини бути присутнім на його святах з приводу дня народження.

Свята: Новий рік, Різдво Христове, Паска, Трійця, тощо, навідувати сина ОСОБА_3 з можливістю привітання з даними святами.»,

тому в іншій частині рішення суду в силу ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Судом встановлено, що 18 вересня 2015 року сторони уклали шлюб, що підтверджується свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 від 18 вересня 2015 року (а.с. 11).

В шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 11 зворот)

В шлюбі сторони проживали до 08 грудня 2022 року, даний факт підтверджується рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08 грудня 2022 року (а.с.11-13).

06 квітня 2023 року Виконавчий комітет ВМР року виніс рішення №788 про визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини, та визначила спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 : протягом трьох місячного терміну у присутності матері дитини: щовівторка щомісяця з 16:30 год. до 20:30 год., щочетверга щомісяця з 16:30 год. д 20:30 год., щонеділі щомісяця з 10:00 год. до 18:00 год. Після закінчення трьох місячного терміну без присутності матері дитини: щовівторка щомісяця з 16:30 год. до 20:30 год., щочетверга щомісяця з 16:30 год. до 20:30 год., щонеділі щомісяця з 10:00 год. д 18:00 год. Також, зобов`язано обох батьків попереджувати один одного про свої дії щодо дитини та узгоджувати їх з урахуванням режиму дня стану здоров`я та інтересів дитини (а.с.14).

17 травня 2023 року ухвалено рішення Вінницького міського суду, яким визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_2 за місцем проживання останньої. В цьому ж рішенні суд зауважив, що ОСОБА_1 не обмежений у можливості реалізації належного йому права на спілкування з сином. Також із тексту вказаного рішення суду, вбачається, що ОСОБА_1 визнає позовні вимоги ОСОБА_2 лише якщо остання не чинитиме перешкод у спілкуванні із сином (а.с.15-18).

25 квітня 2023 року, 04 липня 2023 року, 24 липня 2023 року, 31 липня 2023 року, 02 серпня 2023 року, 03 серпня 2023 року позивач звертався до органів поліції про те, що відповідачка не дає дитину у визначений час, поводить себе не етично у спілкуванні з дитиною на тему батька, ховає дитину від батька та не повідомляє його місце знаходження (а.с. 19, 21, 24), , у відповідь на які отримано інформацію проте, що із ОСОБА_2 проведено профілактичну бесіду виховного характеру, а відомості які вказують на вчинення кримінального правопорушення відсутні (а.с. 20, 22, 23, 24 зворот).

Також, позивач неодноразово звертався до Служби у справах дітей з повідомленнями про поведінку відповідачки, перешкоджання у спілкуванні із сином та заборону їм бачитись. Дані звернення зафіксовано 13 квітня 2023 року, 05 липня 2023 року, 21 липня 2023 року, 24 липня 2023 року, 25 липня 2023 року, 02 серпня 2023 року, 31 серпня 2023 року, 03 вересня 2023 року (а.с. 25-41).

На вказані звернення отримано відповіді від Служби у справах дітей ВМР, в яких зазначено, що із ОСОБА_2 проведено профілактичну бесіду виховного характеру, також роз`яснено норми Сімейного кодексу України, а також неможливість повторного розгляду аналогічних звернень (а.с. 46-51).

Відповідно до висновку ВК ВМР від 15 січня 2024 року № 01/00/005/2901, орган опіки та піклування Вінницької міської ради вважає за доцільне визначити такі способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , 17 травня 2018 року: у присутності матері дитини та з урахуванням бажання дитини: щовівторка щомісяця з 16:30 год. до 20:30 год.; щочетверга щомісяця з 16:30 год. до 20:30 год.; щонеділі щомісяця з 10:00 год. до 18:00 год. (а.с.98-100).

Враховуючи вищевикладене, між сторонами виник спір з приводу участі батька ОСОБА_1 у спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У відповідності до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Статтею 18 Конвенції ООН про права дитини визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (пункти 1 і 3 статті 9 Конвенції ООН про права дитини).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» контакт з дитиною є реалізацією матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно із статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до частини першої статті 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Згідно із статтею 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю переважають інтереси батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України» , заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

З результатів аналізу наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини можна зробити висновок, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи з об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Встановлюючи порядок побачень батька з дитиною, врахувавши інтереси дитини, її вік, а також закріплений у законодавстві України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, активне та стабільне бажання батька брати участь у вихованні свого єдиного малолітнього сина та спілкуванні з ним, встановивши відсутність обставин, які унеможливлювали б реалізацію права батька на спілкування з сином, та з огляду на необхідність спілкування дитини як з батьком, так і з матір`ю, які не змогли самостійно визначити порядок участі у вихованні дитини, суд попередньої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про можливість визначення порядку періодичних побачень батька з дитиною.

Відповідно до частин четвертої – шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Служба у справах дітей Вінницької міської ради надала свій висновок у відповідності до якого вважає за доцільне визначити такі способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 : у присутності матері дитини та з урахуванням бажання дитини: щовівторка щомісяця з 16:30 год. до 20:30 год.; щочетверга щомісяця з 16:30 год. до 20:30 год.; щонеділі щомісяця з 10:00 год. до 18:00 год. (а.с.98-100).

Дослідивши вказаний висновок, місцевий суд прийшов до вірного висновку про відсутність жодних обставин або належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали право батька на спілкування із дитиною у спосіб, визначений висновком Органу опіки та піклування Вінницької міської ради від 15 січня 2024 року чи обставин, які б свідчили, що спілкування батька з дитиною перешкоджало б його нормальному розвитку, а тому, враховуючи інтереси дитини, його вік, режим, вірно прийняв його та встановив саме такий спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні із дитиною: ОСОБА_4 .

Доводи апеляційної скарги про те, що суд попередньої інстанції визначаючи спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з сином врахував висновок Служби у справах дітей та залишив поза увагою думку батька з вказаного питання не заслуговує на увагу, оскільки служба у справах дітей є більш компетентним органом у визначенні способу та порядку участі батьків у вихованні дитини, ніж батько, який може керуватися власними потребами.

Так, Служба у справах дітей має спеціалізовані знання, ресурси та досвід у питаннях захисту прав дітей, що дозволяє їй об`єктивно оцінити ситуацію, включаючи стан здоров`я та психічне благополуччя батьків. Завдяки своїй компетенції та спеціалізації, Служба у справах дітей здатна приймати рішення, які найбільше відповідають інтересам дитини. Це забезпечує, що рішення не будуть під впливом особистих інтересів одного з батьків. Відтак, Служба у справах дітей виступає як незалежний і неупереджений арбітр, здатний приймати зважені рішення на користь дитини.

Покликання в апеляційній скарзі на те, що побачення у визначені години щовівторка та щочетверга є неможливим для виконання, оскільки в цей час дитина після відвідування садочка займається у гуртках, не заслуговують на увагу, оскільки перебування у гуртках не займають увесь час, який встановлений судом для побачень та спілкуванням позивача з дитиною.

Крім того, судом встановлено також і інші дні і години, зокрема, кожна неділя місяця для побачень з дитиною.

Доводи апеляційної скарги про те, що побачення у визначені судом години щонеділі є неможливим для виконання, зокрема, з підстав встановлення матір`ю своїх планів на дитину, а також що його позиція при вихованні дитини не враховується матір`ю є неспроможними та не підтверджуються будь-якими, належними, допустимими і достатніми доказами.

Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що одним з принципів цивільного судочинства є обов`язковість судового рішення (п. 7, ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Так ч. 1-2 ст. 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Крім того відповідно до ч. 1 ст. 382 КК України умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню карається штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

З аналізу вказаних норм, вбачається, що на сторін покладається обов`язок з виконання судового рішення та відповідальність за недотримання такого.

Відтак доводи в цій частині не приймаються судом до уваги, оскільки такі є передчасними та надуманими.

Покликання в апеляційній скарзі на те, що відповідачка створює надмірні навантаження на психіку дитини, зокрема, шляхом додаткових занять в ГО «АНТ «Фабрика талантів» понад проходження додаткових занять з підготовки до школи в дитячому садку і які, зокрема, є перешкодою в вільному і безперешкодному спілкуванні та проводженні часу з дитиною не заслуговують на увагу, оскільки не можна стверджувати, що залишення дитини без таких занять відповідатиме найкращим інтересам цієї дитини, що в першу чергу має враховуватися судом при вирішенні такого спору.

Поряд з цим колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що обов`язком батьків є надання дитині освіти, у тому числі різносторонньої.

Доводи апеляційної скарги про те, що місцевий суд не врахував численні звернення його до органів поліції та служби у справах дітей є помилковими та спростовані судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, в якому надана їм відповідна оцінка в сукупності з іншими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Покликання на те, що місцевий суд не обґрунтував неможливість перебування дитини з батьком в години та дні зазначені, як в позовній заяві так і в апеляційній скарзі є неспроможними, оскільки в оскаржуваному рішення суд вірно вказав на малолітній вік для дитини та встановлений режим дня, включаючи її фізичний і психологічний стан, що потребує стабільності та постійного звичного для дитини розпорядку дня.

Поряд з цим колегія суддів апеляційної інстанції вважає недоцільним встановлення графіку який зазначений позивачем, зокрема, з ночівлею за адресою проживання батька, оскільки режим дня та розпорядок дитини, який є звичним для неї, включаючи навчання та інші важливі заходи, можуть бути порушені. При цьому, часта зміна проживання (ночівлі) може порушити стабільність та регулярність режиму дня дитини, що є важливим для її розвитку та благополуччя. Постійні зміни місця проживання можуть викликати у дитини почуття нестабільності та тривожності, що негативно вплине на її емоційний стан, їй може бути складно адаптуватися до різних правил і умов у двох різних домівках. Така ситуація може ускладнити підтримання регулярного навчального процесу та участь у позашкільних заходах, оскільки дитина постійно переміщуватиметься між двома місцями проживання.

Доводи апеляційної скарги про те, що умови в яких позивач проживає є задовільними та такими, які не будуть негативно впливати на дитину не спростовують висновків суду щодо врахування судом якнайкращих інтересів дитини.

Інші доводи скарги, щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції в оскаржуваній частині рішення, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи зазначений спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно із положеннями ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Суркової Ірини Олександрівни залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий                                                        О.Ю. Береговий

Судді:                                                                О.С. Панасюк

                                                                               Т.М. Шемета