П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

Д О Д А Т К О В А  П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

30 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/7224/23

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

                    суддів – Бітова А.І.,

                                – Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса заяву адвоката Вуїв Оксани Вікторівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЗКО» про ухвалення додаткового рішення по справі №400/7224/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЗКО» до Миколаївської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, –

В С Т А Н О В И В:

У червні   2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОЗКО» звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миколаївської митниці, в якому просило суд про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості № UA     504000/2023/000012/2 від 31.05.2023 та картки відмови в прийнятті     митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 504070/2023/000028.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю ««ВОЗКО» задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Миколаївської     про коригування митної вартості товарів № UA 504000/2023/000012/2 від 31.05.2023 року. Визнано протиправною та скасовано картку відмови у митному оформленні Миколаївської митниці Державної митної служби     України № UA504070/2023/000028 від 31.05.2023 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЗКО» судові витрати в розмірі 6184 гривень.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Миколаївська митниця звернулась до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилалась на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, тому просила рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

04 червня 2024 року представником позивача було надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зокрема було зазначено про понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції та повідомлено про намір надати документи на підтвердження понесення таких витрат протягом п`яти днів після постановлення рішення суду апеляційної інстанції.

За результатами розгляду вказаної апеляційної скарги, 18 липня 2024 року П`ятий апеляційний адміністративний суд прийняв постанову, якою апеляційну скаргу Миколаївської митниці на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року залишено без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЗКО» до Миколаївської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації залишено без змін..

22 липня 2024 року до П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла адвоката Вуїв Оксани Вікторівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЗКО» про ухвалення додаткового рішення по справі №400/7224/23, в якій заявник просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції в сумі 1900,00 грн. До вказаної заяви також було додано Додаток №1 від 30.05.2024 року до Договору про надання правничої допомоги, платіжну інструкцію №891 від 03.06.2024 року та рахунок на оплату №30-1/05/24 на суму 1900,00 грн.

Розглянувши доводи заяви апелянта та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 322 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції складається зокрема з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо зокрема судом не вирішено питання про судові витрати.

Виходячи із аналізу вказаної норми чинним законодавством передбачений виключний перелік підстав для постановлення додаткового рішення. У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі. Додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

В даному випадку, судом апеляційної інстанції не було проведено новий розподіл судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги позивачу, отже в цій частині питання залишилося не вирішеним, що дає підстави для постановлення додаткового рішення з метою усунення неповноти судового рішення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою

Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Апеляційний суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції, до суду було надано Додаток №1 від 30.05.2024 року до Договору про надання правничої допомоги, платіжну інструкцію №891 від 03.06.2024 року та рахунок на оплату №30-1/05/24 на суму 1900,00 грн.

Адвокатом також було надано докази направлення цього клопотання із доказами понесення таких витрат відповідачу, проте до суду жодних заяв стосовно зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не надходило.

При цьому, колегія суддів зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що зазначено у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд зазначає, що дана справа є справою незначної складності. Розгляд справи у суді першої інстанції відбувся в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та у порядку письмового провадження в суді апеляційної інстанції.

Як вбачається з наданих до суду документів, правнича допомога, надана ТОВ «ВОЗКО» в суді апеляційної інстанції, полягала виключно в підготовці відзиву на апеляційну скаргу. Гонорар адвоката становить 1900,00 грн.

Суд наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Врахувавши конкретні обставини цієї справи, колегія суддів дійшла переконання, що зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на підготовку лише одного процесуального документа - відзиву на апеляційну скаргу, зміст якого частково дублює зміст позовної заяви, за підготовку якої суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача відповідне відшкодування, а тому заявлений відповідачем розмір судових витрат, понесених в суді апеляційної інстанції, підлягає зменшенню.

Отже, з огляду на зазначене та виходячи з принципу обґрунтованості й пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви про відшкодування витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 1000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 132, 139, 252, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Заяву адвоката Вуїв Оксани Вікторівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЗКО» про ухвалення додаткового рішення по справі №400/7224/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЗКО» до Миколаївської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації – задовольнити частково.

Прийняти додаткову постанову по справі №400/7224/23, якою стягнути з Миколаївської митниці (вул. Маріупольська, 57А,м. Миколаїв,54017, код ЄДРПОУ 44017652) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЗКО» (вул. Київська, 287А/1,Вознесенськ,Миколаївська область,56501, код ЄДРПОУ 39679325) судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, у розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 копійок).

В іншій частині вимог заяви адвоката Вуїв Оксани Вікторівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЗКО» про ухвалення додаткового рішення по справі №400/7224/23 – відмовити.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя:                                                            М. П. Коваль

Суддя:                                                                                А.І. Бітов

Суддя:                                                                                В.О. Скрипченко