справа № 752/11817/22 головуючий у суді І інстанції Кордюкова Ж.І.

провадження № 22-ц/824/10060/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24 липня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Лобоцької В.П.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 листопада 2022 року у справі за заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Голосіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України - про встановлення факту батьківства, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , звернулася до суду з заявою, в якій просила:

- встановити факт батьківства ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис про смерть від 16 липня 2022 року № 14073, стосовно: - дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який народився у м. Києві, Україна, актовий запис про народження від 05 березня 2008 року № 352; - дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка народилася у м. Києві, Україна, актовий запис про народження від 31 січня 2012 року № 155;

- внести зміни до актового запису про народження від 31 січня 2012 року № 155, зробленого Відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка народилась у м. Києві, Україна, зазначивши у графі «Батько» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Києва, громадянин України; змінити прізвище дитини з ОСОБА_7 на ОСОБА_8 , інші відомості залишити без змін;

- внести зміни до актового запису про народження від 05 березня 2008 року № 352, зробленого Відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції м. Києва, стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який народився у м. Києві, Україна, зазначивши у графі «Батько» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Києва, громадянин України; змінити прізвище дитини з ОСОБА_7 на ОСОБА_8 , інші відомості залишити без змін.

Заява обґрунтована тим, що метою подання цієї заяви є надання дітям заявника права на оформлення одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», отримання права на спадкування, оформлення соціальних виплат.

ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . На час народження дітей заявник не перебувала у зареєстрованому шлюбі, а тому відомості про батька дітей були записані відповідно до ст. 135 СК України. Батьком дітей є ОСОБА_6 , шлюб з яким заявник зареєструвала лише 30 липня 2019 року, хоча з 2006 року до дня його смерті проживала з ним однією сім`єю. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 загинув під час несення військової служби у Збройних Силах України. Заінтересовані особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є батьками загиблого ОСОБА_6 , який є біологічним батьком дітей заявника. Біологічне батьківство ОСОБА_6 щодо дітей підтверджується висновком генотипоскопічного дослідження. Встановлення факту батьківства після смерті чоловіка заявника за рішенням суду є механізмом захисту прав і інтересів дітей, внаслідок чого буде лише встановлений родинний зв`язок з померлим батьком і його родичами, а також це забезпечить майнові права дітей, такі як право на отримання спадщини, отримання соціальних гарантій, тощо.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 25 листопада 2022 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

В апеляційній скарзі Міністерство оборони України просить скасувати рішення суду першої інстанції через неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що на момент смерті ОСОБА_6 13 липня 2022 року, заявник перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для встановлення факту батьківства за рішенням суду. Враховуючи той факт, що протягом трьох років після реєстрації шлюбу, починаючи з 2019 по 2022 рік ОСОБА_1 та ОСОБА_6 не звертались до відповідних органів державної реєстрації актів цивільного стану чи до суду з метою визначення походження дітей, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою, можна дійти висновку, що поведінка ОСОБА_1 свідчить про небажання визнання батьківства ОСОБА_6 відносно дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до моменту смерті ОСОБА_6 та відсутність протягом 3 років (2019-2022) наміру подати заяву про визнання батьківства. Заявник просить суд встановити факт, що ОСОБА_6 є рідним батьком ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , однак, не підтверджує жодними належними та допустимими доказами цього факту. Показання свідків стосуються здебільшого констатації факту сумісного проживання сторін. У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт спільного проживання заявника з загиблим військовослужбовцем, ведення ними спільного господарства до народження дітей, починаючи з 2008 року, а також спільного виховання чи утримання дітей.

У порядку окремого провадження суд може вирішити спір про факт, про стан, але не спір про право. Суд фактично встановив право особи на призначення і виплату їй одноразової грошової допомоги (та інших пільг і виплат), що прямо являється спором про право та повністю нівелює дискреційні повноваження Міністерства оборони України.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує на те, що суд першої інстанції вірно застосував ст.130 СК України, оскільки на момент народження у неї дітей вона не перебувала у шлюбі і запис про батька цих дітей при реєстрації їх народження було вчинено на підставі ч.1 ст.135 СК України. Необхідність звернення до суду із заявою про встановлення батьківства виникла саме у зв`язку зі смертю ОСОБА_6 , який був військовослужбовцем та загинув, захищаючи Батьківщину, що згідно з діючими нормативними актами встановлює ряд пільг для його дітей. Саме тому бажання отримати та реалізувати надані законом гарантії та пільги для неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і стали причиною звернення їх матері, як законного представника, до суду із заявою про встановлення факту батьківства. Відповідач жодним чином не надає правову оцінку, не ставить під сумнів висновок генотипоскопічного дослідження (тест ДНК), фотознімки, свідчення батьків загиблого військовослужбовця.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скарги залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьками якого є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (т.1, а.с.18 зв.).

ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 в м. Києві, батьками якого вказані ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (т.1, а.с.13).

ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_8 в м. Києві, батьками якої вказані ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (т.1, а.с.12).

Відомості про батька дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 записані відповідно до частини першої статті 135 СК України (т.1, а.с.14, 15).

30 липня 2019 року ОСОБА_6 та ОСОБА_10 зареєстрували шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_8 (т.1, а.с.16).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер у смт. Слатине, Харківського району Харківської області (т.1, а.с.17).

15 липня 2022 року Міністерство оборони України повідомило ОСОБА_1 про те, що її чоловік ОСОБА_6 , командир 1 відділення 3 взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , вірний військовій присязі, захищаючи волю та незалежність Батьківщини, під час обстрілу в районі н.п. Дементіївка, Харківської області загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1, а.с.76).

Згідно з висновками генотипоскопічного дослідження від 12 серпня 2022 року № 35676 біологічне батьківство біологічного сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рамках проведеного дослідження не може бути виключене; ймовірність того, що отриманий результат не є наслідком випадкового збігу індивідуалізуючих ознак неродинних осіб, становить 99,99997 % (т.1, а.с.20-44).

Ухвалюючи рішення про задоволення заяви, суд першої інстанції виходив з того, що сукупність наявних у справі доказів, якими є: фотознімки; заява ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які підтвердили, що померлий ОСОБА_6 є батьком дітей заявника; висновок генотипоскопічного дослідження від 12 серпня 2022 року № 35676, яким підтверджено біологічне батьківство біологічного сина ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у сукупності доводять факт того, що померлий ОСОБА_6 є батьком дітей заявника. При цьому, суд вважав, що встановлення факту батьківства є необхідним для реалізації прав та захисту інтересів неповнолітніх дітей, зокрема, для отримання одноразової грошової допомоги як дітям загиблого військовослужбовця.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частина десята статті 7 СК України). Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю сторін. Одним із способів захисту сімейних прав є встановлення правовідношення (частина друга статті 18 СК України).

Дитина має право знати своїх батьків (частина перша статті 7 Конвенції про права дитини).

Статтею 121 СК України встановлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 130 СК України передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу, зокрема матір`ю дитини.

Провадження стосовно встановлення батьківства або його оспорювання стосується «приватного життя» за статтею 8 Конвенції захист прав людини і основоположних свобод, яке охоплює важливі аспекти особистої ідентичності.

Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.

Та обставина, що питання визнання батьківства за рішенням суду відповідно до статей 128, 129 СК України не вирішувалось за життя такої особи, не є перешкодою для застосування статті 130 СК України.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18, від 15 квітня 2021 року у справі №361/2653/15.

Рішення щодо встановлення факту батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства в органах реєстрації актів цивільного стану.

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Вирішуючи спір та надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, встановивши, що факт батьківства ОСОБА_6 по відношенню до дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтверджується висновком генотипоскопічного дослідження від 12 серпня 2022 року № 35676, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Водночас, судом першої інстанції враховано також й інші докази, які підтверджують факт батьківства, в їх сукупності.

Судове рішення відповідає приписам статті 130 СК України, є обґрунтованим та не суперечать висновкам Верховного Суду.

В апеляційній скарзі Міністерство оборони України посилається на те, що показання свідків стосуються здебільшого констатації факту сумісного проживання сторін. У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт спільного проживання заявника з загиблим військовослужбовцем, ведення ними спільного господарства до народження дітей, починаючи з 2008 року, а також спільного виховання чи утримання дітей.

Разом з тим, апелянт не звернув увагу на висновок генотипоскопічного дослідження від 12 серпня 2022 року № 35676, яким встановлено факт батьківства померлого відносно своїх дітей. Жодних доводів щодо незгоди з таким висновком експерта апеляційна скарга не містить.

Відсутність за життя дій померлого ОСОБА_6 , спрямованих на визнання ним батьківства відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та подання ним заяви про визнання батьківства, не спростовує висновок експертного дослідження, яким встановлено, що померлий є батьком ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Крім того, вказане підтверджують батьки померлого, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які є бабою та дідом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Доводи апеляційної скарги заявника про наявність спору про право, оскільки факт встановлення батьківства необхідний заявнику для отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення визначено статтею 315 ЦПК України.

Частиною другою статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Спір про право характеризує такий стан правовідносин, коли між сторонами існують певні розбіжності з приводу наявності, змісту та обсягу прав та обов`язків, здійснення яких є неможливим без судового втручання.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 297/2485/19 (провадження № 61-10472св20).

Під час розгляду справи судом не встановлено, що особи, які також мають право на отримання одноразової грошової виплати, заперечують проти встановлення факту батьківства ОСОБА_6 по відношенню до дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

За таких обставин, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку, що в даному випадку спір про право відсутній та встановлення зазначеного факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанцій, що у даному випадку належним способом вирішення питання щодо батьківства ОСОБА_6 є звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства відповідно до частини першої статті 130 СК України у порядку окремого провадження.

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, судом повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційних скарг без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 29 липня 2024 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.