Справа №:755/18405/23

Провадження №: 2/755/783/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" липня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді - Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (далі - ТОВ «Євро-Реконструкція») звернувся з позовом до суду в якому просить суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» заборгованість за послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії та за послугу постачання гарячої води у розмірі 74 814,84 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 18 262,82 грн та 3% річних - 5 933,51 грн, а також судовий збір 2 684 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_1 здійснюється ТОВ «Євро-Реконструкція». 23.07.2014 у газеті «Хрещатик» (№ 103 (4503)) ТОВ «Євро-Реконструкція» розміщено відповідне повідомлення, із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси. Проект договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в офіційному віснику Київської міської ради - газеті «Хрещатик» 06.08.2014 (№ 111 (4511)). Позивач зазначає, що до теперішнього часу договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води з відповідачами не укладено. Відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачі своєчасно з жовтня 2016 року не вносили плати за отримані послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії та з червня 2017 за отримані послуги з постачання гарячої води, в результаті утворилась заборгованість, яка станом на 01.10.2023 становить 74 814,84 грн, з яких заборгованість з централізованого опалення (постачання теплової енергії) становить 43 697,55 грн, заборгованість за послугу за гаряче водопостачання - 31 117,29 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13.12.2023 відкрито провадження у цій справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, яким роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи і визначено відповідні процесуальні строки.

15.01.2024 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому вказує, що він та відповідачі з 29.09.2016 не є власниками квартири АДРЕСА_2 , оскільки рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09.12.2014 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № KIL0G40000002300 від 12.12.2007 в розмірі 990 892 гривні 65 копійок, звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_2 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № KIL0G40000002300 від 12.12.2007) ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з укладанням договору від імені відповідача. Вказує, що запис про нового власника квартири - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» був внесений приватним нотаріусом Швець Р.О. 29.09.2016. Також зазначив, що позивач пропустив строк позовної давності як за вимогами про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, так і за вимогами і за послуги з постачання гарячої води.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17.01.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розгляд справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін - відмовлено.

29.01.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, клопотання про продовження позивачу строків подання відповіді на відзив та клопотання про залучення співвідповідача.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12.02.2024 у задоволенні клопотання представника позивача ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» - Кравченко О.П. про продовження строків подання відповіді на відзив, в межах розгляду цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - відмовлено. Відповідь на відзив представника позивача ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» - Кравченко О.П. з доказами на його обґрунтування - залишено без розгляду. Клопотання представника позивача ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» - Кравченко О.П. про залучення співвідповідача у справі - залишено без розгляду.

Інших заяв по суті спору не надходило.

Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Таким чином, суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як убачається з матеріалів справи, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_1 здійснюється ТОВ «Євро-Реконструкція.

За відомостями Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської РДА від 07.12.2023 відповідачі з 11.12.2008 по теперішній час зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 (а.с. 32-35).

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ № 85 від 02.02.2022, однак була чинна на момент виникнення правовідносин між сторонами), врегульовані відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання комунальних послуг, і фізичною особою, яка отримує послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до пунктів 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць.

Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-VІ (діяв до 01.05.2019) договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання).

Частиною 1 статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У газеті Хрещатик (№103(4503)) 23.07.2014 позивачем розміщено відповідне повідомлення, із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси. Проект договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в офіційному віснику Київської міської ради - газеті «Хрещатик» 06.08.2014 (№111(4511)).

Оскільки, згідно з частиною 2 статті 641 ЦК України, реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу, є запрошенням укласти договір (оферту), якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях, то відповідно до статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її приєднання (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Законом України № 2189-VІІІ від 09.11.2017 «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (далі - Правила № 830) та Правилами надання послуг з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1182 (далі - Правила № 1182) визначено порядок укладання індивідуальних договорів про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст. ст. 13 та 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільно правові права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, а ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що договір про надання комунальних послуг укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку. Частиною 5 статті 13 вище вказаного закону передбачено, що відмова від споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладення договору з виконавцем не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Пунктом 13 Правил № 830 передбачено, що індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця.

Якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали договір з виконавцем то фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплати рахунку за надані послуги, факт отримання послуг. Договір про надання послуг, який був передбачений чинними нормативно правовими актами на момент виникнення заборгованості між відповідачами та позивачем не був укладений, а також заява-приєднання до умов індивідуального типового договору послуг до ТОВ «Євро-Реконструкція» відповідачами також не надавалась.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором, а також не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживачів від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо вони фактично користуються ними зі згоди постачальника послуг.

Отже, факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448 цс 19) та постанові Верховного Суду від 25.03.2024 у справі № 462/1232/23 (провадження № 61-16076 св 23).

Пунктом 10 частини третьої статті 20Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлена відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені.

За визначенням, наданим у статті 1 вказаного Закону, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Статтею 526 ЦК України визначені загальні умови виконання зобов`язання, зокрема, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ч.1 ст. 901, ч.1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, правовідношення, у якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто у якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч.1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 Цивільного кодексу України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16.12.2015 у справі № 6-2023цс15).

З огляду на те, що відповідач, як встановили суди попередніх інстанцій, прострочив виконання грошового зобов`язання, він на вимогу позивача повинний сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми. Висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 07.07.2020 у справі № 14-448цс19-ц.

Враховуючи, що заборгованість за житлово-комунальні послуги позивачем розрахована по 23.02.2022, положення постанови КМУ №206 від 05.03.2022 на спірні правовідносини, в частині стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, не розповсюджується.

Крім того, на дані правовідносини, в частині стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, не розповсюджуються і положення ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» №530-ІХ від 17.03.2020, оскільки стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, є іншим різновидом відповідальності за порушення зобов`язання.

Таким чином, суд вважає, що позивач правомірно вимагає стягнути на свою користь борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Щодо доводів відповідача ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності, суд дійшов до наступних висновків.

За статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто, обмежене строком давності право на позов у матеріальному розумінні означає право позивача на судовий захист протягом певного часу, поза межами якого цей захист, за загальним правилом, є неможливим.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини першої, п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

У частині першій статті 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважаться, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22.10.1996; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09,§ 43, ЄСПЛ, від 29.01.2013).

02.04.2020 набув чинності Закон України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786,

1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 установлено на всій території Україну карантин.

Дію карантину було неодноразово продовжено.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.03.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» скасовано з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Виходячи з вищенаведених положень закону, пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до 12.03.2017. Строк позовної давності за всіма вимоги, що виникли після 12.03.2017, та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважаються продовженим на підставі п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Як вбачається з розрахунку заборгованості за надання послуг з центрального опалення/постачання теплової енергії, борг нараховується з жовтня 2016 року, тому позовна давність поширюється на вимоги про стягнення заборгованості за період з жовтня 2016 року по 12.03.2017.

Враховуючи те, що до суми основної заборгованості зі сплати коштів за послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії судом позовна давність застосовується за період з жовтня 2016 року по 12.03.2017, аналогічна формула щодо позовної давності застосовується судом і до вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, відтак заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Стосовно доводів відповідача про те, що він та відповідачі є неналежними відповідачами у справі, оскільки з 29.09.2016 не є власниками квартири АДРЕСА_2 у зв`язку із зверненням стягнення на квартиру на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09.12.2014 слід зазначити наступне.

Так, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09.12.2014 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № KIL0G40000002300 від 12 грудня 2007 року, в розмірі 990 892,65 грн, звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_3 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № KIL0G40000002300 від 12.12.2007) ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» з укладанням від імені відповідача, ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.03.2021 (а.с.43) власником квартири АДРЕСА_2 є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». Державна реєстрація права власності здійснена приватним нотаріусом Швець Р.О. 29.09.2016.

Відповідно до частин третьої статті 37 Закону України «Про іпотеку» право власності (спеціальне майнове право) іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

За змістом частини четвертої цієї статті рішення про реєстрацію права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачі виселені з предмета іпотеки або скасована державна реєстрація їхнього місця проживання. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази оскарження у судовому порядку рішення про реєстрацію права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, та результат такого оскарження.

Отже, перехід до банку права власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 не звільняє відповідачів, які зареєстровані за вказаною адресою та фактично користуються комунальними послугами, від обов`язку здійснювати оплату за їх надання.

В порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, ураховуючи часткове задоволення позову, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 319, 322, 526, 610, 612, 625, 626, 627, 628, 629, 631 Цивільного кодексу України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 2, 4, 6-13, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (код ЄДРПОУ: 37739041, м. Київ, вул. Г.Хоткевича, 20) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_4 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_4 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_4 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» заборгованість за послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії за період з 12.03.2027 по 01.10.2023 в розмірі 35 516, 50 грн, заборгованість за послугу з постачання гарячої води за період з 01.06.2017 по 01.10.2023 у розмірі 31 117,29 грн, інфляційну складову боргу в сумі 14 229,67 грн, 3% річних в сумі 4 647,63 грн, а всього 85 511,09 грн.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» судовий збір у розмірі 2 317,90 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: