625/182/24

Провадження № 3/625/70/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2024 р.         с. Різуненкове

Коломацький районний суд Харківської області в складі судді Скляренка М.О., за участю секретаря Талавирі С.Г., розглянувши матеріали, які надійшли із відділення поліції № 1 Богодухівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , індивідуальний податковий номер:  НОМЕР_1 , громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

До Коломацького районного суду Харківської області із відділення поліції №1 Богодухівського районного відділу поліції ГУ Національної поліції в Харківській області разом із іншими матеріалами надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №013698, складений 21 червня 2024 року поліцейським СРПП ВП № 1 Богодухівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області  старшим сержантом поліції Скляренком О.О., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За змістом вказаного протоколу: «21 червня 2024 року о 23 годині 20 хвилин по вулиці Миру в селі Шелестове Богодухівського району Харківської області водій ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ - 2101», державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме стійкий запах алкоголю з порожнини роту. Від проходження мед. освідоцтва в Валківській ЦРЛ та продуття газоаналізатора «Драгер 6620» відмовився, що зафіксовано на бодікамеру».

Також, в протоколі зазначено, що своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На підтвердження  факту  скоєння  правопорушення до вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №013698, складеного 21 червня 2024 року поліцейським СРПП ВП № 1 Богодухівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області старшим сержантом поліції Скляренком О.О. (а.с. 2), долучені: 1) акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складений поліцейським СРПП ВП № 1 Богодухівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області старшим сержантом поліції Скляренком О.О.  (а.с. 3), направлення на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складений поліцейським СРПП ВП № 1 Богодухівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області старшим сержантом поліції Скляренком О.О.  (а.с. 4), дискові носії інформації із збереженими на них відеозаписами (а.с. 8, 21).

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, не визнав та пояснив що 21 червня 2024 року близько 23 години 00 хвилин, по вулиці Миру в селі Шелестове Богодухівського району Харківської області він дійсно керував автомобілем «ВАЗ - 2101», державний номерний знак НОМЕР_2 , і на відповідну вимогу поліцейських зупинив керований ним транспортний засіб, після чого поліцейський запропонував йому пройти огляд на стан сп`яніння з використанням алкотестера, або поїхати до Валківської лікарні. Також ОСОБА_1 пояснив, що він повідомив поліцейським про те, що алкогольних напоїв він не вживав і не має бажання проходити огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, і, будучи впевненим у тому, що він не перебуває у стані алкогольного сп`яніння, висловив своє бажання огляд на стан сп`яніння пройти в медичному закладі, на що працівники поліції, посилаючись на те, що йому вже це пропонувалося, відповіли категоричною відмовою. Після чого, як пояснив ОСОБА_1 , працівники поліції, не відсторонюючи його від керування транспортним засобом та не вилучаючи посвідчення водія, дозволили йому продовжити рух керованого ним автомобіля, що він і зробив, будучи переконаним, що поліцейські дали такий дозвіл у зв`язку із тим, що не знайшли жодних підстав для притягнення його до адміністративної відповідальнеості. Також ОСОБА_1 пояснив, що протокол про адміністративне правопорушення та направлення на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також інші матеріали складені не у його присутності, йому не вручалися для підпису і що про їх існування він дізнався лише в суді.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх за правилами, визначеними ст. 252 КУпАП, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, у тому числі з урахуванням пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступного висновку.

Так, відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч. 1, 2 та 3 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом Рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року визнаватися допустимими і використовуватися як докази в справі можуть лише фактичні дані, одержані відповідно до вимог чинного законодавства України, а перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Відповідно до пункту п`ятого Рішення Конституційного Суду України №1-рп/19 від 26 лютого 2019 року презумпція невинуватості є важливою гарантією дотримання прав особи та обов`язковою складовою справедливого судового розгляду. Конституційний Суд України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип indubioproreo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачяться на користь її невинуватості.

Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Згідно з пунктом 2 статті 6 Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Відповідно до практики ЄСПЛ принцип презумпції невинуватості вимагає, зокрема, щоб при виконанні своїх обов`язків судді не починали розгляду справи з упередженням щодо вчинення підсудним правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується; тягар доведення лежить на стороні обвинувачення, і будь-який сумнів тлумачиться на користь обвинуваченого; сторона обвинувачення має повідомити підсудного про висунуте проти нього обвинувачення (для того, щоб він міг підготувати і представити свій захист відповідно) та надати суду докази, достатні для його засудження (пункт 77 рішення у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1988 р., пункт 97 рішення у справі «Яношевич проти Швеції» від 23.07.2002 р.).

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справи "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року, «Шмауцер проти Австрії» від 23 жовтня.1995 року, «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 року). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункти 17, 21 рішення "Надточій проти України").

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 7, 251, 252, 280 КУпАП та ст.ст. 85, 86 КПК України в поєднанні із вказаною вище позицією Конституційного суду України, викладеною у рішенні № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, а також практикою ЄСПЛ, що за правилами, визначеними ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" має враховуватися судом як джерело права, можна зробити висновок, що у справах про притягнення осіб до адміністративної відповідальності належними вважаються докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність передбачених ст. 280 КУпАП обставин, які підлягають доказуванню у справі, а також інших обставин, які мають значення для справи, та прямо чи непрямо підтверджують достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

В той же час допустимим визнається доказ, якщо він отриманий суб`єктом, уповноваженим на це законодавством із належного джерела та з додержанням належної процедури отримання, тобто дотримання процесуального порядку їх збирання та закріплення відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема КУпАП.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

За правилами, визначеними відповідними нормами КУпАП, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин адміністративного провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно cт.cт. 254-256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею КУпАП, є джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. У ньому, крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків та потерпілих якщо вони є; пояснення, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Судовий розгляд справи про адміністративне правопорушення має відбуватися виключно в межах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин інкримінованого особі адміністративного правопорушення.

З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.

З огляду на те, що судовий розгляд справи про адміністративне правопорушення має відбуватися виключно в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суд не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, в якій уповноваженою на те особою зазначаються всі ознаки складу адміністративного правопорушення та обставини його вчинення, перекваліфіковувати дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, самостійно відшукувати докази винуватості такої особи.

У справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип) рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Частиною 1 статі 256 КУпАП закріплені вимоги, згідно яких у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Згідно пункту 9 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1376, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року за № 1496/27941, при складенні протоколу про адміністративне правопорушення у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» зазначається суть адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол.

Як зазначалося вище, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №013698, складеного 21 червня 2024 року поліцейським СРПП ВП № 1 Богодухівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області  старшим сержантом поліції Скляренком О.О.,  ОСОБА_1  інкримінується те, що він «21 червня 2024 року о 23 годині 20 хвилин по вулиці Миру в селі Шелестове Богодухівського району Харківської області водій ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ - 2101», державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме стійкий запах алкоголю з порожнини роту. Від проходження мед. освідоцтва в Валківській ЦРЛ та продуття газоаналізатора «Драгер 6620 відмовився, що зафіксовано на бодікамеру».

З приводу викладеної у протоколі фабули адміністративного правопорушення, вчинення якого інкримінується ОСОБА_1 , слід зазначити наступне.

Так, відповідно до п. 2.9.а. Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.5. Правил дорожнього руху України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, так і за саме відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Статтею 266 КУпАП визначено, що особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого Постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103, у випадку відмови від проходження огляду на місці чи не погодження з результатами такого огляду водій направляється до відповідного закладу охорони здоров`я для проходження медичного огляду для визначення стану сп`яніння.

Пунктом 6 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року №1452/735, також передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Таким чином системний аналіз вищевказаних правових норм, якими, зокрема, врегульований порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп`яніння, дає підстави вважати, що такий огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів або ж лікарем відповідного закладу охорони здоров`я, до якого водій направляється для проходження медичного огляду для визначення стану сп`яніння, у випадку його відмови від проходження огляду на місці чи не погодження з результатами такого огляду.

Крім того огляд на стан сп`яніння може відбуватися виключно тих водіїв, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння. Тобто огляд на стан сп`яніння може проводитися винятково у разі виявлення працівником поліції у водія транспортного засобу ознак алкогольного сп`яніння.

Відповідно до положень п.3 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 201 5 року №1452/735, ознаками алкогольного сп`яніння є: 1) запах алкоголю з порожнини рота; 2) порушення координації рухів; 3) порушення мови; 4) виражене тремтіння пальців рук; 5) різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; 6) поведінка, що не відповідає обстановці. Вказаний перелік ознак алкогольного сп`яніння є вичерпним і розширеному трактуванню не підлягає.

Як вже зазначалося вище, поліцейський виявив у ОСОБА_1 таку ознаку алкогольного сп`яніння як стійкий запах алкоголю з порожнини роту, про що і зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення.

Інкримінуючи ОСОБА_1 вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, поліцейський СРПП ВП № 1 Богодухівського районного  відділу поліції  ГУНП в  Харківській області  старший сержант   поліції Скляренко О.О. в протоколі про адміністративне правопорушення зазначив, що ОСОБА_1 «від проходження мед. освідоцтва в Валківській ЦРЛ та продуття газоаналізатора «Драгер 6620» відмовився, що зафіксовано на бодікамеру», однак такі дії (бездіяльність) не є ознаками об`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, яким передбачена відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження  відповідно до  встановленого порядку  огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Також у відповідності до п.7 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1376, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року за № 1496/27941 не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено.

Всупереч вищевказаним вимогам при складанні протоколу про адміністративне правопорушення поліцейським у відповідні його графи внесені виправлення в раніше написане ним прізвище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а тому за змістом протоколу про адміністративне правопорушення не можливо достовірно з`ясувати стосовно якої саме особи його складено: «Безпалого» чи «Беспалого».

Окремо слід зазначити також і те що на підтвердження вини ОСОБА_1  у вчиненні адміністративного правопорушення поліцією до суду, крім протоколу про адміністративне правопорушення подано й інші докази зокрема: дисковий носій інформації із збереженим на ньому відеозаписом.

Оцінюючи зазначений вище доказ на предмет його відповідності критеріям належності та допустимості, суд вважає, що зафіксований на дисковому носієві інформації відеозапис є недопустимим доказом з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 40 ЗУ «Про національну поліцію» поліцією в своїй діяльності застосовуються технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб, забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Згідно п. 3 розділу 1 та п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ 18 грудня 2018 року за № 1026, кінозйомка та відеозапис - процеси фіксації динамічних властивостей об`єктів, подій, явищ за допомогою кіно- або відеокамери. Кінозйомка проводиться на фотоматеріалах, відеозапис - на цифрових носіях інформації. До технічних приладів і технічних засобів що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, що застосовуються органами та підрозділами поліції відносяться зокрема: автомобільна система технічних приладів і технічних засобів фото- і кінозйомки, відео-, аудіо запису; відеореєстратор; портативний відеореєстратор,; стаціонарна система технічних приладів і технічних засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Як вже зазначалося, згідно ч.2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Як вбачається із пояснень  ОСОБА_1 , наданих ним в судовому засіданні, він не заперечував проти проходження огляду  на стан  сп`яніння в медичному закладі, позаяк повністю був впевнений у своїй тверезості,  що було проігноровано працівниками поліції. 

Такі пояснення  ОСОБА_1 у суду  не викликають сумнівів, позаяк вони є цілком послідовними та не спростованими іншими наявними у справі доказами.

Із відеозапису (відеофайли VID240621-222743F-000000-000000-0016, VID240621-222909F-000000-000000-0017 та VID240621-223747F-000000-000000-0018), зафіксованому на поданому до суду дисковому носієві  інформації,  вбачається,  що відеозапис здійснений 2024/06/21 в проміжок часу з 22:27:43 по 22:40:02, в той час як згідно даних, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, зафіксовані відомості про події, що мали місце о 23 годині 20 хвилин 21 червня 2024 року, а також про його складення о 23 годині 30 хвилин 21 червня 2024 року. При цьому відеозапис є обрізаним, з перервами у часі, відображені на ньому події є логічно не послідовними, а також походження вказаного вище відеозапису, тобто з використанням якого саме технічного приладу чи технічного засобу, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, або якого засобу фото - і кінозйомки, відеозапису, жодним чином не ідентифіковане. Відмітка у відповідній графі протоколу про адміністративне правопорушення щодо долучення такого відеозапису, який можливо було якимсь чином ідентифікувати, відсутня.

Існування вказаних вище обставини не дає суду підстав вважати зафіксований на дисковому носії відеозапис як допустимий доказ, а тому він в жодному випадку не може бути використаний судом для встановлення наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винності особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За відсутності належних і допустимих доказів, які б беззаперечно свідчили про дотримання поліцейським імперативних приписів, закріплених у ст. 266 КУпАП, у тому числі й щодо необхідності застосування технічних засобів відеозапису під час проведення огляду на стан сп`яніння, а вразі неможливості застосування таких засобів проведення огляду у присутності свідків, суд констатує, що огляд ОСОБА_2 на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений поліцейським з порушенням вимог, закріплених у ст. 266 КУпАП, що, в свою чергу, тягне недійсність такого огляду та свідчить про відсутність в діях водія ОСОБА_1 складу інкримінованого йому правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, згідно ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Необхідною умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є доведеність наявності в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється доведеній невинуватості.

Статтею 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». ЄСПЛ у своїх рішеннях указує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»).

На підставі викладеного, взявши до уваги те, що наявні в матеріалах справи докази в своїй сукупності не доводять поза розумним сумнівом вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суд доходить висновку про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З огляду на це, відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 130, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд,

постановив:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя:                                                                      М.О. Скляренко