КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №755/9479/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/4542/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 14 червня 2024 року, щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Київ, громадянки України, не заміжньої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої,

яка підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 317 України,

за участю:

прокурора ОСОБА_8 ,

підозрюваної ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 14 червня 2024 року задоволено клопотання старшого слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_9 за погодженням з прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_7 , та застосовано до підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, у межах шістдесяти діб, а саме до 10 серпня 2024 року.

Визначено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як підозрюваною, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Визначено, що підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі,визначеному в ухвалі суду, протягом строку її дії.

У разі внесення застави, зобов`язано ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибувати до слідчого за першою вимогою у межах цього кримінального провадження та, у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, на неї покладено наступні обов`язки: прибувати до слідчого із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту - м. Київ без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, залежно від стадії кримінального провадження; здати при наявності на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Визначено двохмісячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 14 червня 2024 року та постановити нову ухвалу про застосування до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

На обґрунтування апеляційної скарги, апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною і необґрунтованою, такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону; невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження; неповнотою судового розгляду; ігноруванням практики ЄСПЛ.

Посилається на те, що в оскаржуваній ухвалі не зазначено жодного доказу, на підставі якого суд робив висновки про необхідність в обранні щодо підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд не надав оцінки доказам відповідно до вимог ст. 94 КПК України. Таким чином, висновки про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та наявність підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є помилковими.

Крім цього захисник вказує, що в порушення вимог ст. 199 КПК України слідчий суддя не врахував міцність соціальних зв`язків підозрюваної, наявність у неї місця проживання, майнового стану та наявність малолітніх дітей.

Зауважує, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, стороною обвинувачення жодними доказами не підтверджені та ґрунтуються на припущеннях.

Апелянт вважає, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту стосовно ОСОБА_7 дозволить забезпечити виконання останньою покладених на неї процесуальних обов`язків.

Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваної ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_6 , які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити з наведених у ній підстав, пояснення прокурора ОСОБА_11 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.

Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів провадження та зі змісту оскаржуваної ухвали, у провадженні слідчого відділу Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 12023100040002575, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.07.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 317 КК України.

12.06.2024 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затримано в порядку ст. 208 КПК України.

13.06.2024 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 317 КК України.

14.06.2024 року Старший слідчий СВ Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_9 за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_10 звернулася до слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 .

В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_12 спільно із ОСОБА_13 , ОСОБА_7 та ОСОБА_14 , діючи за попередньою змовою з групою осіб, виконуючи попередньо розроблений план, пов`язаний із незаконним зберігання з метою збуту та збуту психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетамін, у особливо великих розмірах, в своїй злочинній діяльності використали квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , де проживають ОСОБА_7 та ОСОБА_14 , з метою її утримання для незаконного виготовлення психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетамін, у особливо великих розмірах, з корисливих мотивів.

Таким чином, ОСОБА_7 з 13 червня 2024 року підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 317 КК України, а саме у організації та утриманні місця для незаконного виготовлення психотропної речовини, обіг якої обмежено, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб та кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме незаконному зберіганні з метою збуту психотропної речовини, обіг якої обмежено, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб.

В клопотанні також було зазначено про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме, що підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити можливі докази, про які на даний момент часу не відомо слідству, незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, та вчинити інше кримінальне правопорушення.

На думку слідчого, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним ризикам, у зв`язку із чим слідчий просив застосувати до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 14 червня 2024 року задоволено клопотання старшого слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_9 за погодженням з прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваної ОСОБА_7 , та застосовано до підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 року, запобіжний захід у виді тримання під вартою, у межах шістдесяти діб, а саме до 10 серпня 2024 року.

Визначено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як підозрюваною, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Визначено, що підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі,визначеному в ухвалі суду, протягом строку її дії.

У разі внесення застави зобов`язано ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибувати до слідчого за першою вимогою у межах цього кримінального провадження та, у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, покладено на неї наступні обов`язки: прибувати до слідчого із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту - м. Київ без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, залежно від стадії кримінального провадження;здати при наявності на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Визначено двохмісячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_7 ,як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя з`ясував, що наведені у ньому дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбаченихч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 317 України.

Вагомість наявних доказів вчинення підозрюваною кримінальних правопорушень доведена у клопотанні та сумнівів не викликає.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, журналу судового засідання, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують та правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.

Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази, у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 317 України.

Також, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається слідчий у клопотанні, доведені, з огляду на додані до клопотання докази.

На переконання колегії суддів, з урахуванням наявних у справі матеріалів, вищевказані висновки слідчого судді є правильними.

Зокрема, оцінюючи доведеність наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від органів досудового розслідування та/або суду), колегія суддів виходить із того, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до десяти років. Усвідомлення можливості настання вказаних вкрай несприятливих наслідків може спонукати підозрювану ОСОБА_7 змінювати своє місце проживання та переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

При цьому,слідчим суддею вірно враховано фактичну ситуацію в Україні, а саме те, що з 24 лютого 2022 року, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території нашої держави введений воєнний стан, який триває по цей час.

З огляду на викладене, слідчий суддя обґрунтовано зауважив, що до обставин ризику втечі безумовно належить військова агресія проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях.

На переконання колегії суддів, наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України (знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення) зумовлено тим, що на даний час у кримінальному провадженні проведений не увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування; не встановлені усі співучасники злочинів; отримано не всі дані щодо місць проживання інших осіб, причетних до вчинення злочину, що дає обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, буде намагатися знищити, сховати або спотворити речові докази, які мають значення для кримінального провадження.

Щодо ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик незаконно впливати на свідківта чинити на них тиск у цьому кримінальному провадженні), то слідчий суддя обгрнтовано виходив з встановленого КПК України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та послався на те, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.

Тим самим, не виключена ймовірність того, що підозрювана, не будучи обмеженою у спілкуванні із свідками, іншими підозрюваними, яким відомі обставини вчинення злочину, у яких остання підозрюється, може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Тобто, наявність ризику впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.

Погоджується колегія суддів із висновками слідчого суді щодо доведеності слідчим у клопотанні наявностіризику, передбаченого п. 4 ч. 1ст. 177 КПК України (перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином) з огляду на характер підозри та з`ясовані слідством фактичні дані щодо діяльності групи осіб за попередньою змовою. Так, підозрювана є складовою частиною добре налагодженої злочинної мережі збуту психотропної речовини у місті Києві, будучи усвідомленою про наявні шляхи постачання та подальші шляхи збуту, може перешкоджати встановлення інших обставин злочинної діяльності групи, пов`язаної з поширенням вказаної незаконної продукції на території міста Києва. При цьому, імовірність знищеннядоказів в цьому випадку розглядається, як одна з характеристик ризику перешкоджання, позаяк вона не доводиться тим ступенем доказів у справі, який би дозволив аналізувати цей ризик, як самостійний (автономний).

Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (вчинення іншого кримінального правопорушення), обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 , керуючись корисливими мотивами та маючи на меті незаконне отримання доходів на постійній основі від незаконних операцій із психотропними речовинами вирішила здійснювати систематичне незаконне виготовлення, зберігання з метою збуту, а також збут психотропних речовин, обіг яких обмежений. Крім того, за час досудового розслідування, в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій, було зафіксовано безперервну злочинну діяльність, пов`язану із незаконним виготовленням та збутом психотропної речовини, обіг якої обмежено.

Характеризуючі дані підозрюваної ОСОБА_7 , а саме те, що остання раніше судима, має малолітніх дітей, має постійне місце проживання, не спростовують наявності можливих ризиків неправомірної поведінки підозрюваної.

Ґрунтуючись на зазначеному, слідчий суддя прийшов до правильного висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, наявність яких встановлена в ході розгляду клопотання органу досудового розслідування, та забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків.

Отже, під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що обставини, визначені п.п. 1-3, ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про наявність встановлених стороною обвинувачення ризиків у даному кримінальному провадженні, обґрунтованість підозри, недостатність застосування менш суворого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам є обґрунтованими, оскільки вони належним чином вмотивовані та доведені прокурором, при цьому підтверджуються матеріалами справи.

З урахуванням наведеного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваної ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини достатньо переконливо підтверджують, що менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання підозрюваною процесуальних обов`язків в даному кримінальному провадженні.

При цьому, застосувавши до підозрюваної ОСОБА_7 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 183 КПК України, визначив підозрюваній розмір застави, який є достатнім для забезпечення виконання підозрюваною обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Оцінюючи можливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд апеляційної інстанції насамперед використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрювана при застосуванні до неї більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на неї процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Колегія суддів зазначає, що ймовірно вчинені ОСОБА_7 кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 317 КК України, у яких вона підозрюється, мають високий ступінь суспільної небезпеки, за обставинами провадження встановлено наявність передбачених ч. 1 ст. 177 КПК ризиків, при цьому рішення суду за результатами розгляду питання щодо можливості застосування запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права підозрюваної, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Як вбачається із матеріалів провадження, слідчий суддя, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував конкретні обставини кримінального провадження та дані про особу ОСОБА_7 , яка підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, раніше вчиняла злочини у сфері обігу наркотичних засобів та є судимою особою.

Отже, сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з`ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу.

А тому, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про існування підстав для застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, який є винятковим запобіжним заходом.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються дослідженими судом матеріалами провадження.

Необгрунтованими є і доводи скарги про неврахування слідчим суддею тієї обставини, що підозрювана ОСОБА_7 має на вихованні двох дітей, оскільки зі змісту ухвали вбачається, що дана обставина була предметом оцінки слідчого судді, яка зазначила, що не приймає її до уваги, позаяк сама ОСОБА_7 у судовому засіданні повідомила, що її діти проживають останні два роки з бабусями їх біологічних батьків. Тому правильним є висновок слідчого судді про те, що за таких обставин згадка про дітей є способом уникнення підозрюваною застосування до неї виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не свідчить насправді про її бажання піклуватися про дітей.

Інші наведені у апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких апелянт просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування іншого запобіжного заходу, колегія суддів не знаходить.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, а тому, апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

постановила:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , -залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 14 червня 2024 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

______________ ________________ __________________

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3