КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 757/3526/20-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/9535/2024Головуючий у суді першої інстанції - Новак Р.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2024 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,

секретар Ламбуцька Т.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Національного агентства з акредитації України про визнання незаконними та скасування доган, наказу про звільнення, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Національного агентства з акредитації України, згідно з яким просив: визнати протиправними та скасувати накази НААУ від 13.12.2019 № 321-к та 26.12.2019 № 328-к про оголошення доган позивачу, визнати незаконним і скасувати наказ НААУ від 26.12.2019 № 330-к про звільнення ОСОБА_3 з посади начальника відділу інформаційних технологій та кіберзахисту відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України, поновити позивача на посаді начальника відділу інформаційних технологій та кіберзахисту з 26.12.2019, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме з 27.12.2019 по час поновлення його на посаді та стягнути з відповідача витрати на оплату судового збору.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що ОСОБА_3 прийнято до НААУ з 08.02.2016 на посаду заступника начальника відділу міжнародного співробітництва, інформаційного забезпечення та якості відповідно до наказу від 05.02.2016 № 22-к, 01.07.2017 переведений на посаду начальника відділу інформаційно-комунікаційних технологій відповідно до наказу від 30.06.2017 № 63-к, 01.05.2018 переведений на посаду начальника відділу інформаційних технологій та кіберзахисту відповідно до наказу від 20.04.2018 № 46-к, 01.07.2019 переведений на посаду начальника відділу інформаційних технологій та кіберзахисту планово-організаційного управління відповідно до наказу від 27.06.2019 № 133-к, 17.09.2019 переведений на посаду начальника відділу інформаційних технологій та кіберзахисту відповідно до наказу від 16.09.2019 № 248-к.

В листопаді 2019 року відбулися зміни в керівництві НААУ, з 19.11.2019 призначено виконуючим обов`язки Голови НААУ ОСОБА_4 , і вже починаючи з грудня 2019 року дії керівництва НААУ були спрямовані на звільнення позивача з займаної посади начальника відділу інформаційних технологій та кіберзахисту, спостерігалося упереджене ставлення та недовіра.

Так, 13.12.2019 позивачу було оголошено догану відповідно до наказу від 13.12.2019 № 321-к, за нібито порушення трудової дисципліни, вимог посадової інструкції та нібито за неналежну організацію дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку підлеглими працівниками.

26.12.2019 позивачу було оголошено догану відповідно до наказу від 26.12.2019 № 328-к, за нібито порушення трудової дисципліни, вимог внутрішніх документів системи управління НААУ та посадової інструкції, тобто за нібито несвоєчасне оновлення інформації на сайті НААУ в англомовній версії.

Цього ж дня відповідно до наказу від 26.12.2019 № 330-к, позивача звільнено з посади начальника відділу інформаційних технологій та кіберзахисту за нібито систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків та на підставі ст. 147, п. 3. ст. 40 КЗпП України, підставою для видачі наказу про звільнення в самому ж наказі зазначено пояснення позивача та протокол засідання комісії НААУ від 26.12.2019 № 1, з яким позивача ознайомлено не було. В цей же день, 26.12.2019 позивача було ознайомлено з наказом про звільнення, надано копію наказу, трудову книжку та здійснено повний розрахунок.

Разом з тим, позивач зазначав, що у відповідача не було жодної підстави для оголошення йому доган 13.12.2019 та 26.12.2019, оскільки вони порушують його права, як працівника, винесені з недотриманням вимог трудового законодавства, а тому є незаконними та протиправними і підлягають скасуванню.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06.11.2023 у задоволенні позову відмовлено (т. 2, а.с. 88-91).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність недотримання ним наказу № 221од від 27.11.2019 та посадової інструкції від 17.09.2019 начальника відділу інформаційних технологій та кіберзахисту НААУ.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує на ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки діям відповідача при оголошення 13.12.2019 догани позивачу, а саме: порушенню норми колективного договору НААУ в частині непроведення відповідної перевірки, відсутності в НААУ порядку щоденної реєстрації присутніх на роботі працівників НААУ, порушенню роботодавцем ч. 3 ст. 149 КЗпП України, відсутність у наказі формулювання самого порушення трудової дисципліни.

Також, на думку позивача, судом першої інстанції не взято до уваги, що ані Положенням про веб-сайт НААУ, ані Положенням про відділ інформаційних технологій та кіберзахисту, ані посадовою інструкцією позивача прямо не передбачено його обов`язку як начальника відділу інформаційних технологій та кіберзахисту НААУ наповнювати/змінювати/доповнювати веб-сайт НААУ (т. 2, а.с. 93-98).

Представник позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на її безпідставність та необгрунтованість.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення учасників судового розгляду вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з 08.02.2016 ОСОБА_3 прийнято до НААУ на посаду заступника начальника відділу міжнародного співробітництва, інформаційного забезпечення та якості відповідно до наказу від 05.02.2016 № 22-к, 01.07.2017 переведено на посаду начальника відділу інформаційно-комунікаційних технологій відповідно до наказу від 30.06.2017 № 63-к, 01.05.2018 переведено на посаду начальника відділу інформаційний технологій та кіберзахисту відповідно до наказу від 20.04.2018 № 46-к, 01.07.2019 переведено на посаду начальника відділу інформаційний технологій та кіберзахисту планово-організаційного управління відповідно до наказу від 27.06.2019 № 133-к, 17.09.2019 переведено на посаду начальника відділу інформаційний технологій та кіберзахисту відповідно до наказу від 16.09.2019 № 248-к.

Наказом № 321-к від 13.12.2019, у зв`язку з наявністю фактів порушення трудової дисципліни та відповідно до п. 2.21, 4.4. посадової інструкції, статей 147-149, 151 Кодексу законів про працю України, пункту 2.4. Розділу ІІ, пунктів 2.3-2.4 Розділу ІІІ Положення про оплату праці (Додаток 1 до Колективного договору НААУ на 2018-2020 роки, далі - Положення), пункту 3 Додатку 1 до Положення, застосовано до ОСОБА_3 - начальника відділу інформаційних технологій та кіберзахисту, дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення догани за персональне порушення трудової дисципліни та неналежну організацію дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку працівниками ввіреного структурного підрозділу.

Відповідно до доповідної записки організатора з персоналу ОСОБА_5 від 24.12.2019, 21.11.2019 згідно з розпорядженням в.о. Голови НААУ ОСОБА_4 щодо оновлення інформації та зміни у керівництві НААУ в розділі Керівництво НААУ, ОСОБА_5 надіслала електронного листа начальнику відділу інформаційного забезпечення та кіберзахисту ОСОБА_3 та в телефонному режимі повідомила, що необхідно оновити цю інформацію на сайті НААУ. Версію сайту НААУ на українській мові перевірила, а англомовну не перевіряла.

Згідно з поясненнями ОСОБА_3 від 26.12.2019, на виконання Розпорядження № 2 від 26.12.2019 в.о. Голови НААУ ОСОБА_4 з приводу причин порушення п. 1 розділу 3 Положення про сайт, а саме несвоєчасне розміщення інформації на сайті НААУ, ОСОБА_3 зазначив, що отримав інформацію щодо оновлення інформації про в.о. Голови на сайті НААУ від ОСОБА_5 тільки на українській мові. Відповідно ця ж інформація цього дня і була оновлена. Відповідно до п. 1 розділу 3 Положення про сайт (редакція 09 від 14.06.2018) відділ інформаційних технологій та кіберзахисту не здійснює переклад інформації, а лише її оновлює. Тобто інформації для оновлення на англійській версії сайту не надходило.

Наказом № 328-к від 26.12.2019, за результатами встановленого факту порушення трудової дисципліни, вимог внутрішніх документів системи управління НААУ та посадової інструкції, на підставі статей 147-149, 151 Кодексу законів про працю України, пункту 2.4. Розділу ІІ, пунктів 2.3-2.4 Розділу ІІІ Положення про оплату праці (Додаток 1 до Колективного договору НААУ на 2018-2020 роки, далі - Положення), пункту 2 Додатку 1 до Положення, застосовано до ОСОБА_3 - начальника відділу інформаційних технологій та кіберзахисту, дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення догани.

Наказом № 330-к від 26.12.2019, за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків відповідно до ст. 147, п. 3 ст. 40 КЗпП України, 26.12.2019 начальника відділу інформаційних технологій та кіберзахисту ОСОБА_3 звільнено з займаної посади. Бухгалтерією проведено повний розрахунок з ОСОБА_3 та виплачено йому компенсацію за 30 календарних днів невикористаної щорічної відпустки.

Так, згідно статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Статтею 43 Конституції України визначено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Одним із видів юридичної відповідальності є дисциплінарна відповідальність. У сфері виконання найманої праці вона полягає в обов`язку працівника, який вчинив дисциплінарний проступок, давати звіт перед роботодавцем за свої протиправні дії та нести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового законодавства.

Дисциплінарна відповідальність, як і будь-яка інша юридична відповідальність, має примусовий характер. Він полягає в тому, що стосовно працівника, який вчинив дисциплінарний проступок, роботодавцем можуть уживатися заходи примусового впливу, примусова санкція, яка спричиняє для порушника певні негативні наслідки.

Заходи дисциплінарного стягнення, що застосовуються до деяких працівників, які несумлінно виконують свої трудові обов`язки, зазначено у статті 147 КЗпП України.

Згідно зі ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до статті 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті.

Дисциплінарне стягнення, відповідно до вимог ст. 148 КЗпП України, застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Статтею 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до ст. 150 КЗпП України дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством.

Підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов`язків, закріплених нормами трудового права, КЗпП України, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.

Дисциплінарним проступком визнаються діяння, що пов`язуються з невиконанням чи неналежним виконанням працівником своїх обов`язків без поважних причин. Тобто, наявність поважних причин у такому разі свідчить про відсутність вини працівника.

Отже, законодавством передбачено, що підставою застосування дисциплінарного стягнення може бути лише безпосереднє порушення трудової дисципліни чи невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 569/9812/16-ц та у справі № 592/1551/16-ц від 27.03.2019 року.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

При розгляді судами справ щодо накладення дисциплінарних стягнень судам необхідно з`ясувати, у чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом для накладення стягнення, чи дотримані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховувались обставини, за яких вчинено проступок тощо.

При цьому, Верховний Суд у своїй постанові від 18.03.2021 року по справі № 219/2474/19 зазначив, що у наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення.

Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов'язково містити нормативне посилання, тобто орган, правомочний застосовувати дисциплінарні стягнення повинен зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт, нормативного правового акта чи акта локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині вимог щодо наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, суд першої інстанції виходив з того, що при оголошенні доган позивачу відповідачем було дотримано вимог КЗпП України, а позивач не надав жодних належних та допустимих доказів на спростування факту порушень ним своїх трудових обов`язків.

Як вже зазначалося вище, у зв`язку із наявністю фактів порушення трудової дисципліни та відповідно до п. 2.21, 4.4. посадової інструкції, статей 147-149, 151 КЗпП України, пункту 2.4. Розділу ІІ, пунктів 2.3-2.4 Розділу ІІІ Положення про оплату праці, пункту 3 Додатку 1 до Положення, наказом від 13.12.2019 за № 321-к було оголошено догану.

Разом з тим, зі змісту вказаного наказу не вбачається, за які саме порушення трудової дисципліни позивачу оголошено догану, тобто наказ не містить конкретного формулювання самого порушення трудової дисципліни.

У свою чергу, згідно з доповідною запискою завідувача сектором персоналу ОСОБА_6 від 12.12.2019 на ім`я в.о. Голови НААУ ОСОБА_4 , яка зазначена в якості підстави для видання наказу, відповідно до наказу від 27.11.2019 № 221од та з метою контролю дотримання працівниками НААУ Правил внутрішнього трудового розпорядку, 12.12.2019 була проведена перевірка стану книги робочого часу. Станом на 9.00 12.12.2019 у книзі обліку робочого часу відсутні підписи працівників. Та запропоновано розглянути питання по притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до копії Книги обліку робочого часу працівників Національного агентства відсутні підписи ОСОБА_3 та ОСОБА_7 .

Згідно з пояснювальною запискою ОСОБА_3 від 12.12.2019, він прийшов на роботу вчасно, перевдягнувся, включив комп`ютер, роздрукував службову записку та підписав її, піднявся в к. 520 о 8.54, книги обліку робочого часу не було.

Так, дійсно, з матеріалів справи вбачається, що наказом від 22.11.2019 за № 221од "Про ведення обліку робочого часу", для забезпечення ефективного ведення обліку часу працівників Національного агентства з акредитації України, запроваджено порядок щоденного реєстрування присутніх на роботі працівників НААУ у книзі обліку робочого часу з 01.12.2019 з метою здійснення контролю щодо дотримання Правил внутрішнього трудового розпорядку та Графіку робочого дня НААУ (Додаток 8 до колективного договору НААУ на 2018-2020); наказано завідувачу сектору персоналу ОСОБА_6 організувати ведення книги обліку робочого часу за формою, що додається.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази того, що запровадивши порядок щоденної реєстрації присутніх на роботі працівників, відповідачем було розроблено відповідний порядок щоденної реєстрації працівників, в якому б, зокрема було зазначено, в який самий час працівники мають зареєструватися у відповідному журналі, де саме має знаходитися цей журнал тощо.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що відсутність його підпису у книзі обліку робочого часу станом на 09 год. 00 хв. 13.12.2019, не може бути підставою для оголошення йому догани, адже самим відповідачем не було чітко визначено (встановлено) проміжок часу, протягом якого можливо зробити запис в книзі обліку робочого часу працівників.

До того ж, як вбачається з матеріалів справи, відповідач зажадав пояснень від позивача щодо відсутності його підпису у книзі робочого часу ще до закінчення робочого дня 12.12.2019, що, за відсутності самого порядку щоденної реєстрації, свідчить про штучно створену відповідачем перевірку дотримання позивачем трудової дисципліни з метою подальшого застосування такого сурового виду дисциплінарного стягнення як догана.

Однак, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не надано належної правової оцінки діям відповідача при оголошенні догани ОСОБА_3 на підставі наказу від 13.12.2019, у зв`язку з чим зроблено помилковий висновок про законність та обгрунтованість притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності на підставі цього наказу.

Крім того, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено протиправності наказу 328-к від 26.12.2019, з огляду на наступне.

Так, як вбачається, підставою для притягнення відповідача до дисциплінарної відповідальності слугувало те, що він, у порушення вимог Положення про веб-сайт НААУ та своєї посадової інструкції не забезпечив оновлення на сайті НААУ у розділі "Керівництво НААУ" інформації англомовної версії.

Так, відповідно до п. 1 Розділу ІІІ Загального документу «Положення про веб-сайт НААУ, інформація для розміщення на веб-сайті НААУ готується окремим підрозділом НААУ українською мовою та подається відповідному заступнику Голови на погодження у паперовому вигляді за підписом керівника структурного підрозділу, який (за потреби) передає інформацію Голові НААУ для остаточного затвердження. У разі невідповідності матеріали можуть бути повернуті на доопрацювання. Погоджені інформаційні матеріали в електронному вигляді засобами електронної пошти передаються фахівцю відділу інформаційних технологій та кіберзахисту, який розміщує цю інформацію на сайті НААУ українською та англійською (за потреби) мовами після перекладу інформації відділом міжнародного співробітництва.

Пунктом 3.2 Розділу 3 Посадової інструкції позивача передбачено право начальника відділу отримувати у встановленому порядку від інших підрозділів НААУ необхідну для своєї діяльності інформацію.

Пунктом 4.5 Розділу 4 Положення про відділ інформаційних технологій та кіберзахисту також перебачено право отримувати від керівників підрозділів НААУ інформацію, необхідну для роботи відділу.

Отже, виходячи з аналізу вищенаведених внутрішніх документів відповідача, можна дійти висновку, що ані Положенням про веб-сайт НААУ, ані Положенням про відділ інформаційних технологій та кіберзахисту, ані посадовою інструкцією позивача прямо не передбачено його обов`язку, як начальника відділу інформаційних технологій та кіберзахисту НААУ, наповнювати/змінювати/доповнювати веб-сайт НААУ без відповідного на те погодження відповідальних осіб.

У свою чергу, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується самим відповідачем, позивачем було отримано електронною поштою від ОСОБА_5 інформацію для сайту лише на українській мові, яка була останньою перевірена. Вказана інформація, а саме дані про керівництво, і була розміщена позивачем на сайті НААУ в україномовній редакції.

За вказаних обставин, а також враховуючи те, що у даному випадку порядок оновлення та розміщення інформації на сайті НААУ не дотримано з боку інших підрозділів відповідача, а не позивача, тобто жодного порушення трудової дисципліни з боку останнього не було, колегія суддів приходить до висновку про незаконність наказу від 26.12.2019 за № 328-к та наявність правових підстав для його скасування.

Отже, враховуючи сукупність фактичних обставин справи, вбачається, що відповідачем при оголошенні позивачу доган не було дотримано вимог ст. 149 КЗпП України, зокрема ступінь тяжкості вчиненого проступку, заподіяну ним шкоду, обставини вчинення і попередню роботу позивача.

Також, беручи до уваги те, що під систематичним порушенням слід розуміти вчинення порушень два чи більше рази, а накази про оголошення доган позивачу є незаконними та такими, що підлягають скасуванню, колегія суддів приходить до висновку, що звільнення позивача на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України також є незаконним.

Частиною 1 ст. 235 КЗпП України визначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відтак, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено, що звільнення позивача із займаної посади є незаконним, а висновок суду першої інстанції про зворотнє є необгрунтованим та таким, що спростовується матеріалами справи в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача й в частині визнання незаконним та скасування наказу Національного агентства з акредитації України від 26.12.2019 № 330-к про звільнення ОСОБА_3 з посади начальника відділу інформаційних технологій та кіберзахисту відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України та поновлення його на займаній посаді з 26.12.2019.

Так, ч. 2 ст. 235 КЗпП України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

При обчисленні розміру заробітної плати за час вимушеного прогулу суд апеляційної інстанції виходить з п. 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, та вважає за можливе покласти в основу рішення надану відповідачем довідку від 14.01.2020 про доходи позивача за період з 01.01.2019 по 26.12.2019, перевірену в судовому засіданні.

Як вбачається з вказаної довідки, заробітна плата позивача у жовтні 2019 склала 41600,00 грн., а у листопаді 2019 - 30308,57 грн., а всього 71908,57 грн. без утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів, передбачених чинним законодавством.

Кількість фактично відпрацьованих позивачем робочих днів за останні два місяці роботи, що передували звільненню, становить 40 днів (жовтень 2019 року - 22 дні, листопад 2019 року - 18 днів). Середньоденна заробітна позивача становить 1797,71 грн. (71908,57/40).

Таким чином, оскільки період вимушеного прогулу позивача з 27.12.2019 по 25.07.2024 складає 1168 днів, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 2 099 725,28 грн.

Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України).

Таким чином, у зв`язку неправильним застосуванням норм матеріального права, а також невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, ухвалене судом першої інстанції рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заявлених позовних вимог.

Крім того, в порядку ст.ст. 137, 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі у розмірі 3363,20 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 5044,80 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 17 200,00 грн., понесення яких позивачем підтверджується доданими до заяви про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат (т. 2, а.с. 102-117).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 листопада 2023 року - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_3 до Національного агентства з акредитації України про визнання незаконними та скасування доган, наказу про звільнення, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказНаціонального агентства з акредитації України від 13.12.2019 № 321-к про оголошення догани ОСОБА_3 .

Визнати протиправним та скасувати наказНаціонального агентства з акредитації України від 26.12.2019 № 328-к про оголошення догани ОСОБА_3 .

Визнати незаконним та скасувати наказ Національного агентства з акредитації України від 26.12.2019 № 330-к про звільнення ОСОБА_3 з посади начальника відділу інформаційних технологій та кіберзахисту Національного агентства з акредитації України відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_3 на посаді начальника відділу інформаційних технологій та кіберзахисту Національного агентства з акредитації України з 26 грудня 2019 року.

Стягнути з Національного агентства з акредитації України на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 грудня 2019 року по 25 липня 2024 року у розмірі 2 099 725 (два мільйони дев`яносто дев`ять тисяч сімсот двадцять п`ять) грн. 28 коп., з утриманням з цієї суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів, передбачених чинним законодавством.

Стягнути з Національного агентства з акредитації України на користь ОСОБА_3 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3363 (три тисячі триста шістдесят три) грн. 20 коп., судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 5044 (п`ять тисяч сорок чотири) грн. 80 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 17200 (сімнадцять тисяч двісті) грн. 00 коп.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Національне агенство з акредитації України, код ЄДРПОУ 26196207, місцезнаходження: м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/7.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 26 липня 2024 року.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

В.О. Кафідова