Головуючий в суді 1 інстанції Білоусенко І..В.                   Справа № 22ц\722

Доповідач Жигановська О. С.                                              Категорія 34

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2007 року     Апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого                      Жигановської О.С.

суддів                                 Косигіної Л.М., Худякова A.M.

при секретарі       Хоменко P.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1про поділ спільного майна подружжя за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Овруцького районного суду від 30.10.2006 року

встановив:

В жовтні 2005 року ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2. про поділ майна подружжя. Позивачка зазначила, що з 06.12.1988 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого мають двоє неповнолітніх дочок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1р.н. та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2р.н. Під час шлюбу вони придбали рухомого майна на загальну суму 18 610 грн. Посилаючись на те, що відносини в сім'ї не склались, в липні 2005 року вони припинили спільне проживання, позивачка просила поділити майно і виділити їй майна на суму 1790 грн.(а.с,2-3).

В подальшому позивачка доповнила свої вимоги (а.с.59) і на підставі п.3 ст.70 Сімейного кодексу України просила збільшити її частку в майні на суму 3000 грн.

В жовтні 2005 року відповідач ОСОБА_2. подав зустрічну позовну заяву, в якій просив розділити спільне майно подружжя на загальну суму 9182 грн., яке не було зазначено в позовній заяві, ОСОБА_1. і таким чином не включено в розподіл.

Рішенням Овруцького районного суду від 30.10.2006 року постановлено виділити ОСОБА_1. в натурі майна на суму 5116 грн., ОСОБА_2. виділено в натурі майна на 14449 грн. Стягнуто з ОСОБА_2. на користь позивачки грошову компенсацію за частину належного їй майна в сумі 4 666,5 грн. В позові ОСОБА_1. про збільшення частки в майні відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1. ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового, яким збільшити її частку в майні на 3000 грн. та виключити з розподілу 3,5 куб.м. піноблоків на суму 980 грн. Зазначила, що суд не врахував положень ч.3 ст.70 СК України і безпідставно відмовив їй у збільшенні частки в майні. Оскільки на придбання піноблоків кошти давав її батько, тому вони є його власністю і не підлягають розподілу.

2

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, суд вважає, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до змісту ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності і є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

З матеріалів справи вбачається, що рухоме майно, про яке йде спір між сторонами, було придбане за час перебування сторін в шлюбі. Тому суд правильно визнав, що воно становить їх спільну сумісну власність, та вважав рівне право кожного з них на це майно, оскільки ч.1 ст.70 зазначеного Кодексу передбачає, що в разі поділу майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, їх частки є рівними. При поділі майна судом враховано те, що сторони погодили між собою його вартість, частину майна розділили в добровільному порядку. У зв'язку з цим виділив ОСОБА_1. в натурі майна на суму 5116 грн., а ОСОБА_2. - на суму 14449 грн., що компенсується стягненням з відповідача на користь позивачки грошової компенсації в сумі 4666,5 грн. Виділення в натурі ОСОБА_2. майна на таку суму обґрунтовується тим, що лише вартість автомобіля, який позивачка просила залишити відповідачу, становить 13000 грн., тобто відповідачу виділено іншого майна (меблі, речі домашнього вжитку тощо) на суму 144 9 грн.

Посилання апелянта на те, що судом не прийнято до уваги положення ч.3 ст.70 СК України є необґрунтованими. Оскільки позивачкою не було доведено, що відповідач не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, тому суд правильно відмовив в задоволенні вимог ОСОБА_1. щодо збільшення її частки в майні. За наявності підстав, на які вона посилається в апеляційній скарзі, позивачка не позбавлена права в порядку ст.185 СК України звернутись до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2. додаткових витрат на дітей.

Доводи апелянта про те, що спірні піноблоки були власністю її батька, в даний час їх немає в наявності, а тому вони не підлягають розподілу, спростовуються матеріалами справи (а.с.62-65). В судовому засіданні ОСОБА_1. підтвердила, що дані піноблоки знаходяться в господарстві її батька (а.с.92 зворот).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не свідчать про порушення судом норм матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.209, 218, 303, 302, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити, а рішення Овруцького районного суду від 30.10.2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.