Судове рішення #1166080
УКРАЇНА

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22/32                                                       Головуючий у суді 1-ї інстанції: Бучик А.Ю.

Категорія                                                                   Судця-доповідач: Рафальська І.М.

РІШЕННЯ

Іменем  України

28 березня   2007 року  апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого Рафальської І.М..

суддів Зарицької Г.В., Балашкевича С.В.,

при секретарі Сухоребрій Т.А.,

з участю ОСОБА_1., ОСОБА_3.,

адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3про визнання договору дарування квартири недійсним, визнання договору купівлі-продажу таким, що відбувся за апеляційною скаргою позивачки на рішення   Богунського райсуду м.Житомира від 11 липня 2006 року,

встановив:

У квітні 2005 року ОСОБА_1. звернулась до суду з вищевказаним позовом, у якому просила визнати недійсним договір дарування квартири № АДРЕСА_1, укладений 20 грудня 2003 року між відповідачами, посилаючись на удаваність даної угоди та визнати, що між відповідачами укладено договір купівлі-продажу вказаної квартири.

Рішенням Богунського райсуду м.Житомира від 11 липня 2006 року у задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі позивачка просить рішення райсуду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити її вимоги; посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачка не надала доказів, що між ОСОБА_3. та ОСОБА_2. був укладений договір купівлі-продажу, а не дарування.

Проте, з таким висновком не можна погодитись.

Як видно з матеріалів справи, позивачка перебувала з ОСОБА_2. у зареєстрованому шлюбі з лютого 2002р./а.с.8/.

Від шлюбу у них двоє малолітніх дітей /а.с.65,66/.

У період цього шлюбу, 20.12.03р., чоловік ОСОБА_1. /відповідач ОСОБА_2./ одержав від ОСОБА_3. за договором дарування однокімнатну квартиру № АДРЕСА_1. З /а.с. 11/ та став у ній проживати разом з дружиною /позивачкою/ та двома дітьми однією сім'єю.

 

2

З матеріалів справи, зокрема, пояснень відповідача ОСОБА_3., вбачається, що фактично між ним та ОСОБА_2. /чоловіком ОСОБА_1./ був укладений договір купівлі-продажу спірної квартири, оскільки вона була продана, а не подарована. В рахунок переданої квартири ОСОБА_3. від ОСОБА_2. були одержані кошти, еквівалентні 8000 доларам США.

Доказів того, що між ОСОБА_2. та ОСОБА_3. відбувся договір позики грошей, ними не надано.

Крім того, відповідач ОСОБА_3. у судовому засіданні апеляційного суду пояснив, що спірна квартира ним не була би подарована, якби він не одержав за неї кошти. Він же ствердив, що подружжя - ОСОБА_1. та ОСОБА_2.- приходили до нього саме для огляду та купівлі спірної квартири. Те, що договором дарування будуть порушені права ОСОБА_1. /оскільки кошти, передані ОСОБА_3. за квартиру, є спільним сумісним майном подружжя/, він не здогадувався.

ОСОБА_3. спростував пояснення ОСОБА_2. про те, що вони були знайомі задовго до оформлення угоди. Суд не вірить поясненням ОСОБА_2. про те, що він позичив ОСОБА_3. гроші, оскільки відповідних доказів щодо цього ним не надано і його пояснення на рахунок цього суперечливі.

Так, ОСОБА_2у райсуді стверджував, що кошти ОСОБА_3. були ним передані у 2003р./а.с.29/. А в суді апеляційної інстанції він же пояснив, що кошти були передані  у 1995-1996р.р./а.с.93/.

ОСОБА_3. же пояснив, що кошти ним були одержані у 2003 році.

Апеляційний суд вважає, що укладена між ОСОБА_3. та ОСОБА_2. угода /договір дарування/ є удаваною угодою, оскільки вона укладена з метою приховати іншу угоду - договір купівлі-продажу. Укладеною угодою порушуються права позивачки та її малолітніх дітей.

За таких обставин апеляційний суд скасовує рішення райсуду як незаконне та задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1.

Керуючись ст. ст.58, 224 ЦК України, ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд

вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.

Рішення Богунського райсуду м.Житомира від 11 липня 2006 року скасувати, ухваливши нове рішення.

Позов ОСОБА_1задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування кв. АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3та ОСОБА_2та посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_5., 20 грудня 2003 року за реєстром № 3381 та зареєстрований Житомирським обласним державним комунальним підприємством по технічній інвентаризації 13.02.2004р. за реєстраційним номером № 3257176.

Визнати, що 20 грудня 2003 року у м.Житомирі, між ОСОБА_3та ОСОБА_2було укладено договір купівлі-продажу квартири № АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2. та ОСОБА_3. судовий збір на користь держави по 202 грн. з кожного та на користь ОСОБА_1. по 37 грн. 50 коп. з кожного на оплату праці адвоката.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація