ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/1930/20(916/3453/23)

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюка І.Г.

суддів: Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання Чеголя Є.О.

Представники сторін в судове засідання не з`явились. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2023

по справі №916/1930/20(916/3453/23)

за позовом: ліквідатора Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Владичень»

до відповідача: ОСОБА_1

про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення 6 054 298, 12 грн.

суддя суду першої інстанції - Райчева С.І.

місце винесення рішення: м. Одеса, пр-т Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області.

Повний текст рішення складено та підписано: 13.11.2023 року.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.08.2020 відкрито провадження у справі №916/1930/20 про банкрутство Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Владичень»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника.

Постановою Господарського суду Одеської області від 01.03.2021р. у справі №916/1930/20 Сільськогосподарський виробничий кооператив «Владичень» визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Шаргородського Дмитра Вячеславовича.

Ліквідатор Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Владичень» арбітражний керуючий Шаргородський Дмитро Вячеславович звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою (вх. ГСОО № 3963/23) до відповідача ОСОБА_1 про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення 6 054 298, 12 грн., у порядку ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ліквідатор зазначив, що під час проведення ліквідаційної процедури у справі №916/1930/20 про банкрутство Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Владичень» ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Шаргородським Д.В. було встановлено, що бездіяльність керівника Банкрута ОСОБА_1 призвела до втрати майнових активів та зростання кредиторської заборгованості, яку Сільськогосподарський виробничий кооператив «Владичень» не має можливості погасити. Загальний розмір визнаних господарським судом кредиторські вимоги до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Владичень» складає 6 054 298,12 грн. Враховуючи те, що ОСОБА_1 не передав ліквідатору майно Банкрута, неможливість встановлення місцезнаходження майнових активів Банкрута, які підлягають включенню у ліквідаційну масу, ліквідатор просить господарський суд покласти на керівника Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Владичень» ОСОБА_1 субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Боржника у розмірі 6 054 298, 12 грн., відповідно до положень ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.11.2023 позов задоволено.

Покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Владичень» на його керівника ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Владичень» грошові кошти у розмірі 6 054 298,12 грн.

Обґрунтування судового рішення.

В мотивах оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що докази надані ліквідатором свідчать про те, що ОСОБА_1 був обізнаний, що з жовтня 2016 року він був учасником та виконував повноваження керівника Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Владичень». Однак, за період виконання повноважень керівника Банкрута ОСОБА_1 не вчиняв будь-яких дій, у тому числі не вчинив дії щодо запобіганню банкрутства Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Владичень», проявив по відношенню до боржника бездіяльність, що у результаті призвело до втрати майнових активів та зростання кредиторської заборгованості.

Господарським судом також було враховано, що дії/бездіяльність керівника Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Владичень» щодо не виконання судових рішень та не передання ліквідатору документації та майна банкрута, що унеможливило встановлення реального майнового стану банкрута, втрати майнових активів боржника та погашення вимог кредиторів в процедурі банкрутства, свідчать саме про навмисне доведення Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Владичень» до банкрутства та про намагання уникнути відповідальності за такі дії.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважними та поновити пропущений строк; рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2023 по справі №916/1930/20(916/3453/23) скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Владичень» на його керівника ОСОБА_1 та стягненні грошових коштів у розмірі 6054 298, 12 грн. та витребувати у Сумського РУП ГУНП в Сумській області матеріали кримінального провадження №32016130580000022, внесене до ЄДР 21.11.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України для огляду в судовому засіданні.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

ОСОБА_1 зазначає, що ніколи не був ні засновником ні директором Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Владичень», ніколи не брав участі в діяльності вказаного суб`єкта господарювання, ніколи не подавав ніяких звітів та не здійснював жодної діяльності з управління юридичною особою. Також, ОСОБА_1 ніколи не придбавав корпоративних прав сільськогосподарського кооперативу, що підтверджується відповіддю на адвокатський запит від ГУ ДПС в Одеській області та опосередковано підтверджується ухвалами слідчий суддів у кримінальному провадженні № 32016130580000022.

Покладення на сторонню особу, яким є ОСОБА_1 до юридичної особи банкрута субсидіарної відповідальності є незаконним, неправильним і несправедливим.

Скаржник зазначає, що дійсно, у 2018 році слідчий СУ ФР ГУ ДФС у Сумській області Стецюра допитував ОСОБА_1 в якості свідка по кримінальному провадженню 32016130580000022 під час якого свідок повідомляв слідчому, що не має відношення до перереєстрації на його ім`я Сільськогосподарського кооперативу «Владичень». Але сам слідчий сказав ОСОБА_1 що на його ім`я перереєстрований кооператив і слідство встановлює за чиїх злочинних дій така перереєстрація відбулась.

Доказом того, що ОСОБА_1 не був керівником СВК «Владичень» є інформація від Пенсійного фонду. Так, відповідно до довідки ОК-5 «Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ІНДИВІДУАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЗАСТРАХОВАНУ ОСОБУ» вбачається, що з 2004 року і по даний час ОСОБА_1 не отримував заробітку для нарахування пенсії, у тому числі доплата до мінімальної заробітної плати.

ОСОБА_1 не був обізнаним про наявність судового рішення яким його зобов`язали передати бухгалтерську та іншу документацію, матеріальні цінності та інше майно ліквідатору. Така необізнаність ОСОБА_1 та нездійснення ліквідатором всіх заходів щодо з`ясування адреси керівника банкрута, не може свідчити про навмисне, або внаслідок недбалості вчинення керівником боржника дій щодо доведення до банкрутства та невжиття заходів щодо відновлення платоспроможності.

Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Богатир К.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2024.

На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/1930/20(916/3453/23) на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/1930/20(916/3453/23) на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2023 по справі №916/1930/20(916/3453/23) до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.

23.02.2024 матеріали справи №916/1930/20(916/3453/23) надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2023 по справі №916/1930/20(916/3453/23) - залишено без руху.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 поновлено пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2023 по справі №916/1930/20(916/3453/23).

Призначено апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2023 по справі №916/1930/20(916/3453/23) до розгляду на 23.04.2024 о 14:00 год.

У судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду 23.04.2024 оголошено перерву до 10.06.2024 о 14:30 год.

Кім того, в судовому засіданні для повного та всебічного розгляду справи, задоволено клопотання ОСОБА_1 про витребування у Сумського РУП ГУНП в Сумській області матеріали кримінального провадження №32016130580000022, внесене до ЄДР 21.11.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України для огляду в судовому засіданні.

10.06.2024 до суду надійшли матеріали кримінального провадження №32016130580000022, внесене до ЄДР 21.11.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

У судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду 10.06.2024 оголошено перерву до 23.07.2024 о 12:00 год.

У зв`язку з перебуванням судді Богатиря К.В. з 08.07.2024 по 06.08.2024 у відпустці, розпорядженням керівника апарату суду № 259 від 18.07.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2024, для розгляду справи №916/1930/20(916/3453/23) сформовано колегію суддів у складі головуючого судді - Філінюка І.Г., судді: Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 прийнято справу № 916/1930/20(916/3453/23) до провадження у зміненому складі суддів: головуючий суддя Філінюк І.Г. судді: Аленін О.Ю., Принцевська Н.М.

23.07.2024 від арбітражного керуючого Шаргородського Д.В. надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Крім того, від представника ОСОБА_1 - адвоката Молібог Ю.М. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що відсутнє електропостачання вона не зможе приймати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та зазначає, що розгляд справи слід відкласти для надання можливості їй підготувати пояснення по справі щодо за реззультатами ознайомлення з кримінальним провадженням.

В судовому засіданні 23.07.2024 судова колегія у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Молібог Ю.М. про відкладення розгляду справи відмовила, оскільки з матеріалами кримінального провадження представник ознайомилися 04.07.2024, а отже мав достатньо часу для підготовки письмових пояснень по справі.

Колегія суддів зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника скаржника.

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів переходить до розгляду апеляційної скарги по суті.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Під час проведення ліквідаційної процедури у справі №916/1930/20 про банкрутство Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Владичень» ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Шаргородським Д.В. було встановлено, що бездіяльність керівника Банкрута ОСОБА_1 призвела до втрати майнових активів та зростання кредиторської заборгованості, яку Сільськогосподарський виробничий кооператив «Владичень» не має можливості погасити. Загальний розмір визнаних господарським судом кредиторські вимоги до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Владичень» складає 6 054 298,12 грн. Враховуючи те, що ОСОБА_1 не передав ліквідатору майно Банкрута, неможливість встановлення місцезнаходження майнових активів Банкрута, які підлягають включенню у ліквідаційну масу, ліквідатор просить господарський суд покласти на керівника Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Владичень» ОСОБА_1 субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Боржника у розмірі 6 054 298, 12 грн., відповідно до положень ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства.

До предмету доказування при покладенні субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство входять обставини господарської діяльності боржника, які потягли нездатність боржника виконати свої грошові зобов`язання перед кредиторами, виконання керівниками та учасниками боржника своїх обов`язків відповідно до Статуту боржника та вимог законодавства щодо недопущення банкрутства боржника, причинно-наслідковий зв`язок між діями (бездіяльністю) учасників, виконавчого органу товариства та виникненням кредиторських вимог, які не можуть бути задоволені через відсутність майна боржника, їх розмір, наявність/відсутність вини згаданих осіб у банкрутстві боржника.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.08.2020 відкрито провадження у справі №916/1930/20 про банкрутство Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Владичень»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника.

Ухвалою попереднього засідання суду у справі №916/1930/20 від 20.01.2021 визначено наступні розмір та перелік визнаних господарським судом вимог конкурсних кредиторів для внесення розпорядником майна боржника до реєстру вимог кредиторів:

Головне управління ДПС в Одеській області: 67 729, 00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів; 1 799 409, 71 грн. - третя черга задоволення вимог кредиторів; 968 072, 00 грн. - шоста чергу задоволення вимог кредиторів;

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області: 4 204, 00 грн. (судовий збір) - перша черга задоволення вимог кредиторів; 84 695, 72грн. - друга черга задоволення вимог кредиторів.

Постановою Господарського суду Одеської області від 01.03.2021 у справі №916/1930/20 Сільськогосподарський виробничий кооператив «Владичень» визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Шаргородського Дмитра Вячеславовича.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.06.2021 у справі №916/1930/20 визнано грошові вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Владичень» у сумі 13 068, 85 грн. основного боргу, що підлягають задоволенню у другу чергу задоволення вимог кредиторів, та витрат у сумі 4 540, 00 грн., що підлягають задоволенню у першу чергу задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.07.2021 у справі №916/1930/20 визнано грошові вимоги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Владичень» у сумі 3 108 038, 84 грн. основного боргу (капіталізація платежів), що підлягають задоволенню у другу чергу задоволення вимог кредиторів, та витрати у сумі 4 540, 00 грн., що підлягають задоволенню у першу чергу задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, під час провадження у справі про банкрутство №916/1930/20 господарським судом було визнано кредиторські вимоги до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Владичень» у загальному розмірі 6 054 298,12 грн., які внесено ліквідатором до реєстру вимог кредиторів.

З метою виявлення майна банкрута, проведення інвентаризації та аналізу фінансово-господарського стану Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Владичень» було направлено в усі державні установи, що здійснюють реєстрацію рухомого та нерухомого майна, ведуть статистичну звітність та здійснюють контроль в галузі податкового законодавства.

Відповідно до отриманих відповідей арбітражним керуючим встановлено, що за Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Владичень» зареєстровано транспортні засоби та сільськогосподарська техніка, фактичне місцезнаходження яких невідоме. Готівкові кошти та/або залишок грошових коштів на рахунках Банкрута відсутні. Будь-які інші майнові активи у Банкрута відсутні.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.06.2021 у справі №916/1930/20 вжито заходів до забезпечення вимог кредиторів шляхом накладення арешту, оголошення у розшук та затримання транспортних засобів (сільськогосподарської техніки), що належить на праві власності Сільськогосподарському виробничому кооперативу «Владичень».

Зазначену ухвалу ліквідатором Банкрута подано на виконання до Відділу примусового виконання рішень, ГУ НП в Одеській області, ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області, ГСЦ МВС України.

Повідомленням Відділу примусового виконання рішень від 30.06.2021 за № 10.03.11982 повернуто виконавчі документи стягувану без виконання.

Відповіддю від 28.07.2021 за № 31/15-3435 РСЦ ГСЦ МВС в Одеській області повідомив про внесення до ЄДР ТЗ відомостей щодо транспортних засобів Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Владичень».

Листом від від 05.07.2021 за № 13/2220 Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП в Одеській області повідомило ліквідатору про постановлення на облік в ІП «Гарпун» транспортних засобів.

Відповіддю від 16.08.2021 за № 13/2719 Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП в Одеській області повідомило про постановлення на облік в ІП «Гарпун» всіх транспортних засобів та сільськогосподарської техніки відповідно до ухвал господарського суду.

Інформаційними листами від 09.02.2022 за № 13/433 та 06.04.2023р. за № 13/1208 Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП в Одеській області повідомляло ліквідатору Банкрута, що всі транспортні засоби та сільськогосподарська техніка відповідно до ухвалу суду перебувають у ІП «Гарпун», інша інформація відсутня.

Крім того, пунктом 9 резолютивної частини постанови від 01.03.2021 у справі №916/1930/20 керівника Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Владичень» гр. ОСОБА_1 було зобов`язано протягом п`ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору арбітражному керуючому Шаргородському Дмитру Вячеславовичу.

Ліквідатор банкрута, з метою отримання фінансово-господарської документації, печаток, штампів та матеріальних цінностей направляв запити на всі відомі адреси Банкрута та його керівника.

Зі звітів ліквідатора у справі №916/1930/20 вбачається, що арбітражний керуючий здійснював виїзд за адресою реєстрації Банкрута та встановив, що за вказаною адресою знаходиться інша юридична особа. Поштові відправлення на адресу керівника Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Владичень» повернуто ліквідатору без вручення. Будь-яких документів та матеріальних цінностей Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Владичень» ОСОБА_1 арбітражному керуючому Шаргородському Д.В. не передано.

У зв`язку з не переданням документації банкрута, транспортних засобів та сільськогосподарської техніки, ліквідатор Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Владичень» 03.06.2021 звернувся до ГУ НП в Одеській області з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 191, 206-2, 264 Кримінального кодексу України.

Відповіддю від 09.08.2021 за № 64/1-5015 Белградський РВП ГУНП в Одеській області ліквідатору Банкрута надано Витяг з ЄРДР, кримінальне провадження № 12021162270000300, відповідно до якого, Белградським РВП ГУНП в Одеській області порушено кримінальне провадження за фактом не передання ліквідатору банкрута майна Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Владичень», оскільки в діях посадових осіб банкрута вбачається склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України.

Листом від 14.04.2023 №64/1-3858 Белградським РВП повідомлено ліквідатору Банкрута, що за результатами проведеного досудового розслідування, прийнято рішення про закриття кримінального провадження.

Таким чином, під час проведення ліквідаційної процедури у справі, ліквідатором встановлено наявність майнових активів Банкрута, які підлягають включенню до ліквідаційної маси, однак, фактичне місцезнаходження таких активів невідоме, а вжиті для їх розшуку заходи не призвели до їх знаходження та повернення у володіння Банкрута.

Арбітражним керуючим Шаргородським Д.В. встановлено, що відповідно до матеріалів реєстраційної справи Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Владичень», 11.10.2016 було проведено засідання загальних зборів членів Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Владичень», на які був запрошений ОСОБА_1 , підпис якого, також наявний на протоколів загальних зборів.

Відповідно до протоколу загальних зборів членів Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Владичень» №2/16 від 11.10.2016, Зборами прийнято рішення про прийняття до складу членів кооперативу ОСОБА_1 ; затверджено ОСОБА_1 членом кооперативу; затверджено нову редакцію статуту; уповноважено ОСОБА_1 провести реєстраційні дії з правом передоручення.

Також, у матеріалах реєстраційної справи наявний договір купівлі-продажу (відступлення) корпоративних прав на Сільськогосподарський виробничий кооператив «Владичень» від 11.10.2016.

Таким чином, з жовтня 2016 року ОСОБА_1 є учасником та керівником Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Владичень».

Відповідно до п. 12.2 Статуту Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Владичень», вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До органів управління кооперативу належить голова кооперативу.

Згідно з п. 14.1 Статуту, до компетенції голови кооперативу, серед іншого, належить здійснення керівництва господарською діяльністю кооперативу, керування поточними справами кооперативу; виконання кооперативом зобов`язань перед державою; вирішення питань організації виробництва; організація ведення бухгалтерського обліку та звітності, та інше.

У відповідь на запит ліквідатора банкрута, Головним управлінням ДПС в Одеській області надано арбітражному керуючому податкову звітність Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Владичень». З наданої інформації вбачається, що ОСОБА_1 подавав податкову звітність Банкрута у період з жовтня 2016 по березень 2017 років.

З матеріалів справи №916/1930/20 вбачається, що заборгованість перед Головним управління ДПС в Одеській області та Головним управління ПФУ в Одеській області виникла саме у період виконання ОСОБА_1 повноважень керівника Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Владичень».

При цьому, ліквідатор встановив, що в ухвалі Ковпаківського районного суду м. Суми у справі № 592/13591/18 від 19.09.2018, зазначено, що допитаний в якості свідка ОСОБА_1 повідомив, що немає відношення до перереєстрації на його ім`я Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Владичень».

Для додаткового дослідження обставин, що призвели до банкрутства СВК «Владичень» ліквідатором було надано звіт за результатами проведення аналізу фінансово - господарського стану суб`єкта господарювання СВК «Владичень» щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства.

Відповідно до висновків, встановлено таке: позовну заяву щодо визнання підприємства банкрутом подав не сам боржник СВК «Владичень», а його кредитор Головне Управління ДПС в Одеській області, вимоги якого є безспірними та обґрунтованими первинними документами, повністю визнані господарським судом, що виключає за приписами статті 166-17 КУпАП наявність ознак фіктивного банкрутства.

Остаточна оцінка, тобто визначення наявності або відсутності складу злочину - доведення до банкрутства у діях службових осіб, може бути зроблена лише при умові ретельного вивчення первинної документації боржника. У тому числі договорів та угод, виконання яких і призвело до стану банкрутства.

Крім того, із проведеного аналізу документів наданих банковими установами, даним статистики та податкової інспекції виходячи з наведеної інформації, існує вірогідність незаконної перереєстрації третіми особами керівництва та засновника банкрута на іншу особу - ОСОБА_1 та шахрайських дій третіх осіб щодо СВК «Владичень», які призвели до втрати активів підприємства, нарощування кредиторської заборгованості та призвели до фактичного припинення господарської діяльності.

Разом з тим, з врахуванням вищезазначеного, ліквідатор робить висновок, що з 19.09.2018 (дата допиту) ОСОБА_1 був обізнаний про те, що він є керівником та учасником Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Владичень». За весь період ліквідаційної процедури, ОСОБА_1 не надано ліквідатору доказів і ліквідатором самостійно не встановлено доказів звернення до правоохоронних органів щодо, можливо, незаконної реєстрації ОСОБА_1 керівником Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Владичень», або вжиття заходів щодо визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Владичень".

Враховуючи викладене, Позивач дійшов висновку, що ОСОБА_1 здійснював свідомо не ефективне керівництво Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Владичень», не вчиняв дій щодо належного керування справами кооперативу, не вчиняв дії щодо збереження майна, через що, як наслідок виникла заборгованість перед кредиторами, яку Сільськогосподарський виробничий кооператив «Владичень» не може погасити.

Зважаючи на наведені обставини, господарський суд вважає, що докази надані ліквідатором свідчать про те, що ОСОБА_1 був обізнаний, що з жовтня 2016р. він був учасником та виконував повноваження керівника Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Владичень». Однак, за період виконання повноважень керівника Банкрута ОСОБА_1 не вчиняв будь-яких дій, у тому числі не вчинив дії щодо запобіганню банкрутства Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Владичень», проявив по відношенню до боржника бездіяльність, що у результаті призвело до втрати майнових активів та зростання кредиторської заборгованості.

Щодо передумов для субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.

Відповідно до частини 1 статті 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (ч. 3 ст. 215 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Застосування такої відповідальності передбачено частиною 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), згідно з якою у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями (абзац 2).

Під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою (абз. 1 ч. 2 ст. 61 КУзПБ).

Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (зокрема викладеною у постановах від 22.04.2021 у справі №915/1624/16, від 02.09.2021 у справі №910/3438/13) субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

Об`єктом правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у цьому випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.

Об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів.

Законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону відповідного правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини 1 статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема: 1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення; 2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях; 3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.

Наведений перелік обставин, які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, не є вичерпним.

Необхідно зауважити, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи.

Водночас визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини 2 статті 61 КУзПБ та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів), обов`язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення (висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/21232/16, від 14.07.2020 у справі №904/6379/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17).

Суб`єктами правопорушення є особи визначені частиною 2 статті 61 КУзПБ, до яких віднесені: 1) засновники (учасники, акціонери); 2) керівники боржника; 3) інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії.

Притягнення до субсидіарної відповідальності винних у доведенні до банкрутства осіб є не лише механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб пов`язаних з боржником і як наслідок недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.

Виходячи зі змісту частини 2 статті 61 КУзПБ суб`єктів субсидіарної відповідальності умовно можна поділити на дві групи:

І група - засновники (учасники, акціонери) та інші особи, які відповідно до закону за своїм юридичним статусом та відповідно до установчих документів мають право безпосередньо давати обов`язкові для виконання боржником (його органів управління) вказівки, приймати рішення, видавати розпорядження чи накази боржнику. У законодавстві України віднесені до цієї групи особи іменуються як: «заінтересовані особи стосовно боржника» (стаття 1 Закону про банкрутство, стаття 1 КУзПБ), «пов`язані особи» (стаття 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», стаття 14.1.159. Податкового кодексу України, стаття 52 Закону України «Про банки та банківську діяльність»), «кінцевий бенефіціарний власник (контролер)» (стаття 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»);

ІІ група - інші особи, які не мають формалізованих зав`язків із юридичною особою-боржником однак мають змогу іншим чином визначати та впливати на поведінку боржника в господарських відносинах. Такі особи самостійно або спільно з іншими особами визначають волю боржника щодо здійснення або утримання від здійснення певних дій.

Тож визначаючи суб`єкта відповідальності суду слід враховувати, що кожна дія або бездіяльність, які стали причиною неплатоспроможності боржника, має визначатися окремо так само як і особи, причетні до такої дії (бездіяльності).

Вочевидь, що на особу, яка отримала вигоду з протиправної, в тому числі недобросовісної, поведінки керівника чи засновників боржника поширюються правила субсидіарної відповідальності.

Згідно з цими правилами суб`єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (відносно масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, яка не могла б утворитися у випадку відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в тому числі принципу добросовісності.

При цьому аналіз частини 2 статті 61 КУзПБ свідчить про відсутність заборони для покладення субсидіарної відповідальності на суб`єктів відповідальності, якщо на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство їх повноваження припинились. Час, що минув з дати припинення повноважень суб`єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об`єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв`язку між винними діями суб`єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (зокрема, встановлення обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після припинення повноважень суб`єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій з усунення негативних наслідків).

Суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість відповідних осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

Об`єктом оцінки суду в цьому випадку є надані ліквідатором докази на підтвердження доведення діями чи бездіяльністю третіх осіб боржника до банкрутства, до яких належить, зокрема, звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений у відповідності до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності.

Позиція суду апеляційної інстанції.

Виходячи з сукупності встановлених обставин справи, неплатоспроможність Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Владичень» настала внаслідок дій його керівника, яким безпосередньо вчинялось керівництво поточною діяльністю кооперативу.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, що матеріали та обставини у справі №916/1930/20 вказують на винну, протиправну поведінку керівника Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Владичень», до якого заявлено вимоги, яка виражається у діях та бездіяльності, категорії прояву та форми вираження якої наведено вище по тексту рішення, що розкриває об`єктивну сторону правопорушення.

Суб`єктивна сторона правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності для керівника характеризується необережністю, його необачною поведінкою щодо належного здійснення прямого чи опосередкованого контролю за організаційною, розпорядчою, фінансовою діяльністю кооперативу, впливу на кадрову та претензійно-судову політику підприємства, легковажним ставленням до реалізації своїх повноважень згідно вимог законодавства та сумлінного виконання покладених на нього обов`язків.

Будь-яких доказів, що виключають суб`єктивну сторону правопорушення ОСОБА_1 суду не надано.

Виходячи з встановлених обставин справи, судом першої інстанції вірно встановлено, що неможливість задоволення вищенаведених вимог кредиторів у загальній сумі 6 054 298, 12 грн. виникла внаслідок винних дій керівника Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Владичень» з доведення останнього до банкрутства, що складає собою об`єкт правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна.

Щодо доводів викладених в апеляційній скарзі, що ОСОБА_1 не придбавав корпоративних прав сільськогосподарського кооперативу, що підтверджується, підтверджується ухвалами слідчий суддів у кримінальному провадженні № 32016130580000022, колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів дослідивши матеріали кримінального провадження №32016130580000022, внесене до ЄДР 21.11.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, встановила, що стосовно питань щодо реєстрації корпоративних прав та призначення ОСОБА_1 керівником боржника, жодних процесуальних рішень органом слідства не встановлювалось, та взагалі не було предметом дослідження в рамках даного кримінального провадження.

Так, кримінальне провадження було порушено не за фактом проведення незаконної перереєстрації СВК «Владичень», підробки документів та підписів, а за фактом ухилення від сплати податків

Кім того, в матеріалах кримінального провадження відсутні заяви ОСОБА_1 щодо вчинення відповідно нього кримінального правопорушення, за фактом підроблення його підпису, проведення незаконної реєстраційної дії.

Стосовно доводів апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не був обізнаним про наявність судового рішення яким його зобов`язали передати бухгалтерську та іншу документацію, матеріальні цінності та інше майно ліквідатору, колегія суддів зазначає наступне.

15.08.2023 р. судом було сформовано витяг з Єдиного державного демографічного реєстру №186314, з якого вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Копію ухвали про відкриття провадження у справі ОСОБА_1 було направлено за адресою, вказаною у витягу з Єдиного державного демографічного реєстру.

29.08.2023 копія вищезазначеної ухвали була повернута за зворотною адресою суду у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою, про що свідчить наявне у матеріалах справи поштове повернення.

У зв`язку із поверненням за зворотною адресою Господарського суду Одеської області копій процесуальних документів суду, направлених на поштову Відповідача, а саме: АДРЕСА_1 , що підтверджується наявним у матеріалах справи поштовим поверненням та з метою додаткового повідомлення про дату, місце та час судового засідання у справі №916/1930/20(916/3453/23), господарським судом 15.09.2023р. та 13.10.2023р. було розміщено оголошення/повідомлення на сторінці Господарського суду Одеської області (у розділі «Громадянам»/»Оголошення про виклик») на офіційному веб-порталі «Судова влада України» в мережі Інтернет за веб-адресою: http://od.arbitr.gov.ua.

Згідно із положеннями частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: - день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4).

Частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Також необхідно зазначити, що відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України «Про доступ до судових рішень» (який набрав чинності з 01.06.2006), ст. ст. 2, 3 та 4 якого встановлено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Дані обставини спростовують доводи апеляційної скарги про порушення норм процесуального права.

Колегія суддів також зауважує, що якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 Господарського процесуального кодексу України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. У силу статті 13 Господарського процесуального кодексу України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої своєї поведінки.

Відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав. Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09.12.2021 у справі №916/313/20).

Отже, виходячи зі змісту частини 2 статті 61 КУзПБ, суд оцінює істотність впливу дій (бездіяльності) третіх осіб на становище боржника, перевіряючи наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) цих осіб та фактичною неплатоспроможністю боржника (доведенням його до банкрутства).

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які спростовують факт доведення до банкрутства боржника, ліквідатором надано докази доведення вини у діях/бездіяльності керівника та засновника під час участі та здійсненні господарської діяльності у товаристві Боржника; докази прийняття рішень, що спрямовані на зменшення активів Боржника, що призвели до банкрутства Боржника; ліквідатором Боржника надано до суду належні докази, що підтверджують дії та бездіяльність директора та засновника направлені на доведення до банкрутства, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення заяви ліквідатора.

За таких обставин, доводи скаржника не спростовують доводів наведених у апеляційній скарзі та в цілому зводяться до заперечення вірно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і невірного тлумачення норм законодавства.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення господарського суду за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги - залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційних скарг на скаржників.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2023 у справі №916/1930/20(916/3453/23) - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 29.07.2024.

Головуючий суддя Філінюк І.Г.

Суддя Аленін О.Ю.

Суддя Принцевська Н.М.