ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2024 року

м. Київ

справа № 185/9689/21

провадження № 61-5469св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - Павлоградська окружна прокуратура Дніпропетровської області,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сегеста», ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2022 року у складі судді Бондаренко Б. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2023 року у складі колегії суддів: Никифоряка Л. П., Гапонова А. В., Новікової Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року керівник Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області Кузьменко А. С. в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (далі - Вербківська сільська рада) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області), Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегеста» (далі - ТОВ «Сегеста»), ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та витребування земельної ділянки.

Позов обґрунтовано тим, що наказом ГУ Держгеокадасту у Дніпропетровській області від 21 грудня 2018 року № 4-5230/15-18-СГ передано Вербківській сільській об`єднаній територіальній громаді (Вербківській сільській раді) Павлоградського району Дніпропетровської області (далі - Вербківська сільська ОТГ) у комунальну власність за актом приймання-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, загальною площею 7805,5902 га, на території Вербківської сільської ОТГ за межами населеного пункту.

Згідно з додатком до вказаного акта приймання-передачі під номером 108 значиться земельна ділянка з кадастровим номером 1223582800:01:003:0740, загальною площею 85,2359 га, з призначенням - 01.04 для ведення особистого підсобного господарства, яка на праві постійного користування землею 16 серпня 2018 року була передана Товариству з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів «Спокій Мадава» (далі - ТОВ «СГТ із забезпечення інвалідів «Спокій Мадава»).

Рішення про припинення права постійного користування зазначеним товариством вказаної земельної ділянки не приймалось. До зазначеного загального земельного масиву серед інших, входила земельна ділянка з кадастровим номером 1223582800:01:003:0804.

Не маючи повноважень щодо розпорядження землями комунальної власності, наказом ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області від 25 лютого 2020 року № 4-2539/15-20-СГ затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1223582800:01:003:0804 у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Вербківської сільської ради; надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку, загальною площею 2 га, у тому числі пасовища площею 2 га, кадастровий номер 1223582800:01:003:0804 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для веденняі особистого селянського господарства, розташовану на території Вербківської сільської ради.

При винесенні оскаржуваного наказу ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області керувалося рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року про зобов`язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Водночас, відповідно до зазначеного рішення судом досліджувався проєкт землеустрою, розроблений ФОП ОСОБА_2 у 2017 році, тоді, як оскаржуваним наказом ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області затвердило проєкт землеустрою, розроблений ПП «Земельний ресурс» у 2019 році.

Крім того, затверджений проєкт землеустрою у 2020 році не відповідав діючому законодавству, була відсутня обов`язкова документація, з визначенням меж та місцем розташування спірної земельної ділянки.

У подальшому, відповідно до договору купівлі-продажу від 19 березня 2020 року, зареєстрованого та посвідченого приватним нотаріусом за № 495, представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 здійснено продаж у приватну власність ТОВ «Сегеста» земельної ділянки, площею 2 га, що розташована на території Вербківської сільської ради, кадастровий номер 1223582800:01:003:0804, за 25 023 грн.

ОСОБА_1 не мала наміру займатися особистим селянським господарством, а правочин щодо купівлі-продажу земельної ділянки був штучно направлений на заволодіння ТОВ «Сегеста» спірною ділянкою.

За фактами зловживання службовим становищем посадовими особами ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Вербківської сільської ради під час розгляду документів про безоплатну передачу 42 земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Вербківської ОТГ Павлоградського району 18 червня 2021 року СВ Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021042120000049 за частиною другою статті 364, частиною другою статті 239-1 КК України.

На момент звернення прокурора до суду з цим позовом, заходи щодо повернення незаконно вибутих із комунальної власності земельних ділянок Вербківською сільською радою не вжито.

Земельна ділянка використовується не за призначенням, тобто порушено умови її використання за цільовим призначенням.

Посилаючись на викладене, керівник Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області від 25 лютого 2020 року № 4-2540/15-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання ОСОБА_1 земельної ділянки у власність»;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 1223582800:01:003:0804) від 19 березня 2020 року, площею 2 га, що розташована на території Вербківської сільської ради, як такого, що порушує публічний порядок, з одночасним припиненням речових прав ТОВ «Сегеста» на вказану земельну ділянку (номер запису про право 36039764);

- витребувати від ТОВ «Сегеста» земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2 га, кадастровий номер 1223582800:01:003:0804, на користь Вербківської сільської ради.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2023 року, у позові керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області Кузьменка А. С. в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради відмовлено.

Відмовляючи у позові, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Вербківська сільська рада, як орган місцевого самоврядування та ГУ Держгеокадастру як орган в сфері земельних відносин, при виділенні ОСОБА_1 спірної земельної ділянки діяли в межах визначених законом повноважень.

Суди врахували, що Вербківською сільською радою не приймалось рішення про прийняття спріної земельної ділянки до комунальної власності. Таким чином право власності на земельну ділянку до неї не переходило, а належало виключно державі.

Оспорений наказ ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо розпорядження земельною ділянкою на користь ОСОБА_1 є правомірним, оскільки прийнятий на підставі законного затвердження проєкту землеустрою на підставі рішення адміністративного суду у справі № 160/8043/19, яке набрало законної сили.

Крім того, вимоги про визнання незаконним та скасування наказу від 25 лютого 2020 року № 4-2540/15-20-СГ та визнання недійсним договору купівлі-продажу не є ефективними способами захисту, оскільки задоволення таких вимог не призведе до відновлення володіння землею.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

10 квітня 2023 року до Верховного Суду заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури подав касаційну скаргу на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року справа

№ 6-836цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року справа № 925/929/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року справа № 320/12166/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 125 ЗК України та статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи прокурора щодо реалізації ОСОБА_1 спільно з іншими громадянами свого права на безоплатну приватизацію з метою передачі набутої земельної ділянки у власність ТОВ «Сегеста». Апеляційний суд неправильно застосував до спірних правовідносин норми статей 79-1, 83, 117, 118, 125, 142 ЗК України.

У межах доводів касаційної скарги заявник наголошує на необхідності вирішення двох виключних правових проблем: у правовідносинах переходу права власності на земельні ділянки з державної до комунальної власності (та навпаки) на підставі наказів органів Держгеокадастру та актів приймання-передачі в період дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 року № 60 (далі - розпорядження КМУ № 60) без проведення державної реєстрації; щодо заволодіння юридичною особою земельними ділянками державної чи комунальної власності, використовуючи механізм їх безоплатної приватизації громадянами.

З моменту прийняття до комунальної власності за актом приймання-передачі від 21 грудня 2018 року земельної ділянки площею 85,2359 га, з якою у подальшому було виділено 42 спірні земельні ділянки, ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області взагалі не мало законних підстав розпоряджатися цими землями.

Крім того, вказана земельна ділянка площею 85,2359 га з 15 серпня 2018 року до 28 січня 2021 року перебувала у постійному користуванні ТОВ «СГТ із забезпечення інвалідів «Спокій Мадава».

Оскаржувані дії ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області протирічять як вимогам статті 117 ЗК України, так і розпорядженню КМУ № 60, оскільки передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених ЗК України.

Акт приймання-передачі земельних ділянок від 21 грудня 2018 року свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Вербківської сільської ради щодо передачі земельних ділянок, а тому має юридичні наслідки - набуття та припинення права власності на земельні ділянки та їх перехід з державної до комунальної власності.

Зворотній акт приймання-передачі земельної ділянки сторонами не підписувався, тому Вербківська сільська рада земельну ділянку, площею 85,2359 га, 1223582800:01:003:0740 не передала.

Зволікання сільської ради з проведення державної реєстрації на земельні ділянки, передані з державної до комунальної власності, не спростовує виникання речових прав на ці ділянки, зокрема права комунальної власності, та свідчить про неналежне виконання покладених на неї державою обов`язків.

Суди не надали оцінку порушенню процедури виділення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 в частині неприпинення права постійного користуванні ТОВ «СГТ із забезпечення інвалідів «Спокій Мадава» відповідно до частини четвертої статті 142 ЗК України.

Суди не врахували, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення певного виду використання забороняється використовувати як землі іншого виду використання.

Суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно послалися на рішення у справі № 160/8043/19, як на преюдиційне.

З боку відповідачів відбулося зловживання правами, оскільки метою заволодіння земельною ділянкою ОСОБА_1 було не набуття права власності, а передача її у власність юридичної особи - ТОВ «Сегеста», що підтверджується вчиненням аналогічних дій 42 громадянами щодо земельних ділянок, які складають єдиний масив площею майже 85 га.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у червні 2023 року, представник ТОВ «Сегеста» адвокат Шпакова О. С. заперечувала проти доводів керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, просила рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Відзив мотивовано безпідставністю доводів касаційної скарги як таких, що не впливають на правильність вирішення спору судами попередніх інстанцій.

Виникнення у будь-якої особи права власності на нерухоме майно з моменту реєстрації такого права у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено законом, тому посилання прокурора на відсутність правової позиції щодо вказаного питання є помилковим.

Вербківська сільська рада не набувала будь-яких прав на земельну ділянку з кадастровим номером 1223582800:01:003:0740, загальною площею 85,2359 га, з якої була виділена у власність спірна земельна ділянка.

Належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами не підтверджено порушення оскаржуваними наказом та договором купівлі-продажу прав та законних інтересів громади.

У жовтні 2023 року та у травні 2024 року представник ТОВ «Сегеста» адвокат Шпакова О. С. подала до суду клопотання про закриття касаційного провадження на підставі частин четвертої та п`ятої статті 396 ЦПК України.

Клопотання мотивоване відсутністю підстав для перегляду справи в суді касаційної інстанції. Так, постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник, є нерелевантними. Щодо підстав, викладених у пункті 3 частини другої статті 389 ЦПК України, на яку посилається прокурор як на підставу оскарження, то указане спростовується висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 19 липня 2023 року у справі № 656/376/20 (провадження № 61-6994св21).

У серпні 2023 року та у травні 2024 року представник ТОВ «Сегеста» адвокат Шпакова О. С. подала до Верховного Суду додаткові пояснення у справі, проте, враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 41-43 постанови від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20), у пунктах 20-22 постанови від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (провадження № 14-31цс22), колегія суддів залишає без розгляду подані ТОВ «Сегеста» додаткові пояснення у справі, оскільки вони по суті є штучним поданням додаткового відзиву на касаційну скаргу поза межами визначеного процесуального строку.

Рух касаційних скарг у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У червні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 01 лютого 2022 року земельна ділянка площею 85,2359 га, кадастровий номер 1223582800:01:003:0740, що розташована на території Вербківської сільської ради, перебувала у власності держави в особі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області з 16 серпня 2018 року (т. 2, а. с. 18, 19).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21 грудня 2018 року № 4-5230/15-18-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано Вербківській сільській ОТГ у комунальну власність за актом приймання-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, загальною площею 7805,5902 га, в тому числі земельну ділянку площею 85,2359 га, кадастровий номер 1223582800:01:003:0740, з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства. В пункті 2 зазначеного наказу визначено, що право власності на земельні ділянки, зазначені в додатку до акта приймання-передачі, виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (т. 1, а. с. 30-34, т. 2, а. с. 20-21, 22, 25).

Земельна ділянка площею 85,2359 га, кадастровий номер 1223582800:01:003:0740, з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, з 16 серпня 2018 року перебувала у постійному користуванні ТОВ «СГТ з забезпечення інвалідів «Спокій Мадава».

Рішенням Вербківської сільської ради від 29 серпня 2019 року № 590-38/VІІ доручено голові Вербківської сільської ради звернутися до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області з клопотанням про виключення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, розташованих на території Вербківської сільської ради, з акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність від 21 грудня 2018 року та додатку до нього, відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21 грудня 2018 року

№ 4-5230/15-18 СГ, загальною площею 281,8713 га (а. с. 66, т. 2).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 03 жовтня 2019 року № 4-2428/15-19-СГ внесено зміни до пункту 1 наказу від 21 грудня 2018 року

№ 4-5230/15-18-СГ, а також до пункту 1 акта приймання-передачі земельних ділянок, в частині загальної площі, а саме: замінено «7805,5902 га» на «7523,7159 га»; виключено з додатку до акта від 21 грудня 2018 року земельні ділянки, загальною площею 281,8743 га, в тому числі і земельну ділянку з кадастровим номером 1223582800:01:003:0740 (т. 2, а. с. 21, 22).

22 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо земельної ділянки площею 2 га (т. 1, а. с. 35).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами Вербківської сільської ради площею 2,00га для ведення особистого селянського господарства (т. 1, а. с. 36).

07 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області з клопотанням про затвердження розробленої документацію (проєкту) із землеустрою за 2016 рік (т. 1, а. с. 37-59).

Листом від 07 вересня 2017 року № П-6806/0-6106-17 ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області повідомлено ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для затвердження документації у зв`язку з невиконанням ряду вимог законодавства України (т. 1, а. с. 58-59).

Рішенням Дніпровського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року у справі № 160/8043/19 визнано протиправною бездіяльність Держгеокадастру щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , зобов`язано управління повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти за результатами розгляду в установленому порядку рішення (т. 1, а. с. 60-67).

В ході розроблення іншого проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 за 2019 рік актом встановлення меж земельної ділянки від 30 жовтня 2019року визначено розмір та місцезнаходження земельної ділянки, які нанесено на кадастровому плані (т. 1, а. с. 79).

Відповідно до заяви від 18 жовтня 2019 року, посвідченої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу та зареєстрованої в реєстрі за № 2419, ТОВ «СГТ із забезпечення інвалідів «Спокій Мадава» погодило та надало згоду, як землекористувач, на передачу частинами земельної ділянки, загальною площею 85,2359 га, кадастровий номер 1223582800:01:003:0740, розташованої на території Вербківської сільської ОТГ, у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства, серед інших, і ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 87-88).

Рішенням Вербківської сільської ради від 26 листопада 2019 року № 638-41/VII, серед іншого, погоджено проєкт землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 1223582800:01:003:0804 (т. 1, а. с. 89-93, т. 2, а. с. 22-24).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 25 лютого 2020 року № 4-2556/15-20-СГ затверджено проєкт землеустрою від 2019 року щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 1223582800:01:003:0804 для ведення особистого селянського господарства (т. 1, а. с. 94).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 09 листопада 2021 року право власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 1223582800:01:003:0804, було зареєстроване 04 березня 2020 року за ОСОБА_1 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 25 лютого 2020 року № 4-2540/15-20-СГ.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності, на момент винесення ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області оспорюваного наказу земельна ділянка за № 1223582800:01:003:0740 перебувала у власності держави.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 19 березня 2020 року ОСОБА_1 передала у власність (відчужила), а ТОВ «Сегеста» прийняло у власність земельну ділянку площею 2 га, що розташована на території Вербківської сільської ради, кадастровий номер 1223582800:01:003:0804, цільове призначення: 01.03 для ведення особистого селянського господарства (т. 1, а. с. 27-29, 95-98).

За змістом витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом зловживань владою з боку посадових осіб ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Вербківської сільської ради в період 2019-2020років і вибуття 42-х земельних ділянок, загальною площею 84 га, на території Павлоградського району здійснюється досудова перевірка (т. 1, а. с. 99).

Позиція Верховного Суду

Правове регулювання спірних відносин

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу з одночасним припиненням речових прав на земельну ділянку

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження

№ 61-12101св23)).

Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно. При цьому стаття 400 ЦК України вказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна. Разом з тим стаття 330 ЦК України передбачає можливість добросовісному набувачеві набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності (та водночас, передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до приписів статті 346 ЦК України). Так, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього. Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21)).

Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256 цс 18, пункти 95-98), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86, 115), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункти 63, 74) та інших.

Водночас Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони» (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 50), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункт 84), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.

Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження

№ 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших.

Отже, вимоги про визнаннянезаконними та скасування наказу органу державної влади, на підставі якого земельна ділянка вибула з володіння держави, а також правочину щодо подальшого відчуження цього майна третім особам, самі по собі не відповідають належному способу захисту, а такі обставини повинні встановлюватися у межах справи про витребування такого майна з чужого незаконного володіння.

Ураховуючи викладене, заявлені в цій справі прокурором позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу, а також визнання недійсним договору купівлі-продажу не відповідають належному способу захисту.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження

№ 14-125цс20, пункт 76)».

Згідно із частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки, суди попередніх інстанцій правильно відмовили у задоволенні позову у наведеній частині, але помилилися в мотивах такої відмови, то оскаржувані судові рішення необхідно змінити в зазначеній частині з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.

Щодо позовних вимог до ТОВ «Сегеста» про витребування земельної ділянки

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини першої статті 20 ГПК України).

Передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Спір у цій справі в частині позовних вимог про витребування земельної ділянки є спором про порушення цивільного права та законного інтересу територіальної громади як власника землі з боку юридичної особи - ТОВ «Сегеста» щодо нерухомого майна.

Саме ця вимога відповідає належному способу захисту прав територіальної громади.

Держава Україна та територіальні громади є учасниками цивільних правовідносин (стаття 2 ЦК України).

З урахуванням характеру спірних правовідносин та суб`єктного складу сторін позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради про витребування земельної ділянки від ТОВ «Сегеста» підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, що виключає можливість розгляду цієї справи у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.

Однією з підстав закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Тому судам слід було закрити провадження у справі в зазначеній частині, оскільки такий спір не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина перша та друга статті 414 ЦПК України).

Тлумачення частини третьої статті 400, частини другої статті 414 ЦПК України свідчить, що: суд касаційної інстанції перевіряє дотримання загальними судами правил юрисдикції незалежно від наявності відповідних доводів у касаційній скарзі; при встановленні порушення правил юрисдикції загальних судів, суд касаційної інстанції закриває провадження у справі повністю або у відповідній частині позовних вимог. У разі встановлення судом, що позовні вимоги за своїм суб`єктним складом повинні розглядатися в господарському судочинстві, суд закриває провадження у справі (повністю або частково), незалежно від доводів касаційної скарги. При цьому розгляд позовних вимог у порядку цивільного судочинства по суті є неможливим (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року у справі № 676/7428/19 (провадження № 61-361сво22)).

Отже, судові рішення у зазначеній частині слід скасувати, а провадження у справі в цій частині - закрити.

З огляду на мотиви цієї постанови, Верховний Суд не аналізує інших доводів касаційної скарги прокурора.

Подібні висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 06 червня 2024 року у справі № 185/9666/21 (провадження № 61-11166св23), від 03 липня 2024 року у справі № 185/9701/21 (№ 61-4687св23).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення в частині позовних вимог до ТОВ «Сегеста» про витребування земельної ділянки скасувати, провадження у справі в цій частині - закрити, а в інші частині судові рішення змінити в мотивувальній частині.

Верховний Суд відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи в частині позовних вимог до ТОВ «Сегеста» про витребування земельної ділянки до відповідного суду господарської юрисдикції.

Керуючись статтями 255, 400, 402, 409, 414 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2023 року в частині позовних вимог керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегеста» про витребування земельної ділянки скасувати.

Провадження у справі № 185/9689/21 в зазначеній частині закрити.

Повідомити керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області, що розгляд цієї справи в частині позовних вимог про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегеста» земельної ділянки віднесений до юрисдикції господарського суду.

В іншій частині рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2023 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович