ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

м. Київ

26.07.2024Справа № 910/9194/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Ворлд Фуд Енд Фід» про забезпечення позову до подання позову

особи, які можуть отримати статус учасника справи:

відповідач-1: Акціонерне товариства «Укргазвидобування»

відповідач-2: Акціонерне товариства «РВС Банк»

без виклику представників учасників процесу,

РОЗГЛЯД ЗАЯВИ СУДОМ

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Ворлд Фуд Енд Фід» (далі за текстом - ТОВ «Ворлд Фуд Енд Фід», заявника) з заявою про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- заборони АТ «РВС Банк» до вирішення справи за позовом ТОВ «Ворлд Фуд Енд Фід» до АТ «Укргазвидобування», АТ «РВС Банк» про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню по суті, виплачувати кошти бенефіціару за банківської гарантією № 2752-23Г від 10.10.2023;

- заборони АТ «Укргазвидобування» вчиняти дії щодо стягнення коштів на підставі банківської гарантії № 2752-23Г від 10.10.2023 до вирішення справи за позовом ТОВ «Ворлд Фуд Енд Фід» до АТ «Укргазвидобування», АТ «РВС Банк» про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню по суті.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ЗАЯВИ ТА ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Із поданої заяви про забезпечення позову вбачається, що Позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони АТ «Укргазвидобування», АТ «РВС Банк» вчиняти дії щодо стягнення коштів за банківською гарантією № 2662/23-ТГ від 30.08.2023 року.

Так, вказана банківська гарантія видана АТ «РВС Банк» на забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Ворлд Фуд Енд Фід» за договором, що укладається за результатами закупівлі (номер процедури закупівлі: 23 Т-240, оголошення № UA-2023-07-25-001878-а від 25.07.2023) « 24950000-8 - Спеціалізована хімічна продукція (Пропант в асортименті) (Лот № 1 - 24950000-8 - Спеціалізована хімічна продукція (Пропанат фракції 20/40), укладеного з АТ «Укргазвидобування».

Банківською гарантією № 2662/23-ТГ від 30.08.2023 АТ «РВС Банк» безвідклично та безумовно та без заперечень зобов`язався виплатити АТ «Укргазвидобування» (бенефіціар) суму вказану у вимозі бенефіціара, що не перевищує 2 994 948 грн не пізніше 5-ти робочих днів з дати отримання вимоги, що містить пояснення у чому полягає порушення Принципалом забезпечених зобов`язань, в забезпечення якого видана ця гарантія та без необхідності подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, надання додаткових обґрунтувань.

Вказана банківська гарантія діє до 25.07.2024 включно.

Так, між ТОВ «Ворлд Фуд Енд Фід» та АТ «Укргазвидобування» укладено договір поставки № УГВС321/23-23 від 12.10.2023 на постачання пропанату фракції 20/40 у кількості 2 000 т, вартістю 59 898 960 грн.

Заявник зазначає, що строки поставки вказаного товару прострочені виключно через форс-мажорні обставини: військовий конфлікт у Червоному морі та незаконне блокування Україно - Польського кордону.

Зазначені обставини визнаються Заявником як форс-мажор, що відповідно є підставою для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання договору поставки № УГВС321/23-23 від 12.10.2023.

Заявник звертає увагу суду на те, що ним в повному обсязі виконано договір поставки № УГВС321/23-23 від 12.10.2023 щодо першої поставки товару, однак направлено АТ «Укргазвидобування» листа про розірвання договору з 19.07.2024.

Водночас, 23.07.2024 Заявником отримано повідомлення від банку - гаранта АТ «РВС Банк» про одержання вимоги бенефіціара про сплату коштів за банківською гарантією № 2662/23-ТГ від 30.08.2023.

У зазначеному свіфт-повідомленні банку бенефіціар зазначив, що ТОВ «Ворлд Фуд Енд Фід» не виконав зобов`язання з поставки у повному обсязі у зв`язку з чим просив перерахувати банківську гарантію в розмірі 2 994 948 грн.

Вказане свіфт - повідомлення, як і вимога про перерахування банківської гарантії, на переконання Заявника, абсолютно незаконна, оскільки: направлена 22.07.2024 після розірвання договору поставки з 19.07.2024; містить неправдиву інформацію в частині обсягу виконання договору поставки ТОВ «Ворлд Фуд Енд Фід»; не містить розрахунку суми претензії до Позивача; у вимозі не зазначено в чому полягає порушення основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

З огляду на зазначене, Заявник повідомляє суд про намір подати позов про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню.

При цьому, Заявник звертає увагу суду на те, що сума банківської гарантії має бути сплачена банком на користь бенефіціара 26.07.2024, після чого предмет позову у даній справі перестане існувати, а Заявник буде змушений ініціювати питання про вжиття заходів забезпечення позову з метою збереження сторін у тому стані, в якому вони існують станом на момент подання позовної заяви та збереження предмета позову.

Викладене вище стало підстав для звернення заявника із заявою про забезпечення позову, оскільки на його переконання застосування обраного заходу забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів суб`єкта господарювання.

Більше того, як і бенефіціаром за банківською гарантією, так і банком на даний час вживаються дії щодо виконання такої гарантії, зокрема Бенефіціар 22.07.2024 звернувся до гаранта із вимогою про перерахування на його рахунок суми банківської гарантії і банк має виконати цю вимогу 26.07.2024.

Так, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Невжиття заходів забезпечення позову, неодмінно призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав Заявника, оскільки він не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду, що потягне за собою додаткові витрати.

Крім того, вказаний захід забезпечення позову є адекватним та співмірним із заявленими позивачем вимогами.

МОТИВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 137 ГПК України закріплено вичерпний перелік заходів забезпечення позову.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 137 ГПК позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 16.06.2011 № 5-рп/2011 у справі № 1-6/2011 судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є запобігання можливому порушенню в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому ґарантується виконання судових актів. Цим забезпечується можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Тобто, забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулася з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

У випадку звернення до суду з вимогами немайнового характеру не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Аналогічна правова позиції викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

Із врахуванням викладеного вище та враховуючи обґрунтування поданої заявником заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення з огляду на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому суд зазначає, що подання в подальшому позову про стягнення коштів у випадку позитивного рішення у даній справі та за наслідками сплати банком коштів бенефіціару за банківською гарантію не є за своєю суттю ускладненням чи унеможливленням ефективного захисту прав Позивача, та відповідно не призведе до жодних невідворотних наслідків.

Суд зазначає, що не погоджується з аргументом Позивача в частині того, що у випадку виплати гарантом коштів бенефіціару за банківською гарантією, яка є предметом даного спору, фактично знівелює значення судового рішення, оскільки у випадку задоволення даного позову судом у рішенні будуть встановлення обставини та факти, які матимуть юридичні наслідки, в тому числі задля захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права згідно положень статті 15 Цивільного кодексу України, що наразі відсутнє.

Враховуючи предмет спору, з яким сторона має намір звернутися, зміна власника активу (коштів за банківською гарантією) жодним чином не призведе до порушення його цілісності, а відтак і істотного ускладнення та унеможливлення процесу захисту прав Позивача, при тому, що відсутні докази того, що вказані кошти неможливо буде стягнути з бенефіціара за наявності для цього правових підстав.

Також, суд звертає увагу Позивача на презумпцію правомірності правочину згідно частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України, а заявлене забезпечення позову шляхом заборон банку та гаранту вчиняти дії задля сплати коштів за банківською гарантією фактично є тотожнім задоволенню позовних вимог, що відповідно до частини 11 статті 137 ГПК України не допускається.

При цьому суд звертає увагу Заявника, що згідно частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України гарантія є видом забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно із статтею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до частини 1 статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Зі змісту вищенаведених нормативних приписів вбачається, що гарант сплачує бенефіціару відповідну суму за гарантією при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов`язань. При цьому, наявність факту порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією, встановлюється гарантом при настанні так званого гарантійного випадку та розгляді вимоги кредитора про сплату грошової суми, в якій останній повинен вказати, у чому полягає порушення принципалом основного зобов`язання, і, відповідно, гарант здійснює платіж по гарантії лише у випадку невиконання чи неналежного виконання принципалом основного зобов`язання, що забезпечене. Натомість відсутність такого порушення основного зобов`язання, забезпеченого гарантією, може бути, зокрема, підставою для відмови у задоволенні вимог бенефіціара (кредитора) гарантом при розгляді вимоги кредитора про сплату грошової суми за гарантією.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16.12.2019 року в справі № 910/10808/19, від 18.01.2023 року в справі № 910/3334/22.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 звертає увагу, що забезпечувальна функція банківської гарантії виявляється у відносинах між бенефіціаром та принципалом, а не між бенефіціаром та гарантом. Натомість у відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов`язання, незалежне від зобов`язання за участю бенефіціара та принципала. Тому гарант має сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії. Втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема вирішувати, чи виконав принципал грошове зобов`язання за договором між бенефіціаром та принципалом, а відтак і про те, чи припинене основне зобов`язання виконанням, гарант не вправі.

Таким чином, обставина відсутності порушення боржником основного зобов`язання, не може бути підставою для забезпечення позову шляхом заборони гаранту та бенефіціару вчиняти дії, зокрема, щодо виконання банківської гарантії при вирішенні спору. При цьому, обставини наявності підстав для виконання банківської гарантії встановлюється саме гарантом при настанні гарантійного випадку.

Обставини відсутності чи наявності порушення боржником основного зобов`язання підлягають дослідженню і встановленню під час розгляду відповідної справи по суті, тоді як суд не може забезпечувати позов у спосіб, який буде сприяти невиконанню зобов`язання, зокрема шляхом заборони гаранту вчиняти дії щодо виконання банківської гарантії чи звернення до боржника із зворотною вимогою в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові. У той же час, заборона судом здійснювати оплату на виконання банківської гарантії до моменту набрання законної сили рішенням у справі є підставою не виконувати зобов`язання щодо банківської гарантії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.06.2023 року в справі № 910/6924/22.

З огляду на викладене вище, суд не вбачає підстав для задоволення поданої заяви та вжиття заходів забезпечення позову.

За приписами статей 73-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до частин 1 та 6 статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ ЗАЯВИ

Підсумовуючи викладене, дотримуючись принципу змагальності, рівності та верховенства права, суд дійшов висновку, що заява Позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки є необґрунтованою, а спосіб забезпечення не відповідає принципу збалансованості інтересів сторін, є тотожнім задоволенню позовних вимог.

Керуючись статтями 136-139, 140, статтею 234 та 235 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Ворлд Фуд Енд Фід» про забезпечення позову до подання позову у справі № 910/9194/24 - відмовити.

Ухвала набрала законної сили 26.07.2024 та може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її підписання до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст ухвали підписано: 26.07.2024

Суддя Антон ПУКАС