625/196/24

Провадження № 3/625/79/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2024 р. с. Різуненкове

Коломацький районний суд Харківської області в складі судді Скляренка М.О., за участю секретаря Талавирі С.Г., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов із відділення поліції №1 Богодухівського районного відділу поліції ГУ Національної поліції в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, індивідуальний податковий номер:  НОМЕР_1 , пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою:  АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

До Коломацького районного суду Харківської області із відділення поліції №1 Богодухівського районного відділу поліції ГУ Національної поліції в Харківській області разом із іншими матеріалами надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №013694, складений 7 липня 2024 року інспектором СРПП ВП№ 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області майором поліції Марущенком Р.В., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За змістом вказаного протоколу 7 липня 2024 року о 19 годині 30 хвилин поблизу будинку №3 по вулиці Молодіжній в селищі Коломак Богодухівського району Харківської області водій ОСОБА_1 керував автомобілем «TOYOTA AVENSIS», державний номерний знак НОМЕР_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння водія проводився із застосуванням газоаналізатора «DragerAlkotest 6820» та застосуванням технічних засобів відеозапису, результат огляду – 1,21 ‰.

Також, в протоколі зазначено, що своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9.а Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На підтвердження факту скоєння правопорушення до вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №013694, складеного 07 липня 2024 року інспектором СРПП ВП № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області майором поліції Марущенком Р.В. (а.с 1), долучені: 1) роздруківка результату проведеного за допомогою приладу «Drager Alkotest 6820»  ARLJ 0446 тесту за № 453 (а.с. 2); 2) акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складений інспектором СРПП ВП № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області майором поліції Марущенком Р.В. (а.с. 3); 3) дисковий носій інформації із збереженим на ньому відеозаписом (а.с. 7).

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, не визнав та пояснив, що 7 липня 2024 року близько 19 години 30 хвилин, повертаючись додому із іншого домогосподарства, розташованого на сусідній вулиці у селищі Коломак Богодухівського району Харківської області, керував своїм автомобілем «TOYOTA AVENSIS», державний номерний знак НОМЕР_2 , і поблизу будинку № 3 по вулиці Молодіжній у селищі Коломак Богодухівського району Харківської області на відповідну вимогу поліцейських зупинив керований ним транспортний засіб, після чого поліцейський запропонував йому пройти огляд на стан сп`яніння з використанням алкотестера. Також, ОСОБА_1 пояснив, що він повідомив поліцейським про те, що алкогольних напоїв він не вживав і не має бажання проходити огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, однак, незважаючи на це поліцейські наполягли на проходженні ним огляду за допомогою алкотестера, після продуття якого він виразив свою категоричну незгоду із результатами огляду і, будучи впевненим у неправильності результатів, які показав газоаналізатор, висловив своє бажання огляд на стан сп`яніння пройти в медичному закладі, на що працівники поліції, посилаючись на брак часу, відповіли категоричною відмовою.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх за правилами, визначеними ст. 252 КУпАП, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, у тому числі з урахуванням пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступного висновку.

Так, відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП закріплено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, в точній відповідності з законом.

За змістом Рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року визнаватися допустимими і використовуватися як докази в справі можуть лише фактичні дані, одержані відповідно до вимог чинного законодавства України, а перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі, вважає за необхідне вказати на таке.

Відповідно до пункту п`ятого Рішення Конституційного Суду України №1-рп/19 від 26 лютого 2019 року презумпція невинуватості є важливою гарантією дотримання прав особи та обов`язковою складовою справедливого судового розгляду. Конституційний Суд України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип indubioproreo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.

Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Згідно з пунктом 2 статті 6 Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Відповідно до практики ЄСПЛ принцип презумпції невинуватості вимагає, зокрема, щоб при виконанні своїх обов`язків судді не починали розгляду справи з упередженням щодо вчинення підсудним правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується; тягар доведення лежить на стороні обвинувачення, і будь-який сумнів тлумачиться на користь обвинуваченого; сторона обвинувачення має повідомити підсудного про висунуте проти нього обвинувачення (для того, щоб він міг підготувати і представити свій захист відповідно) та надати суду докази, достатні для його засудження (пункт 77 рішення у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 6 грудня 1988 року, пункт 97 рішення у справі «Яношевич проти Швеції» від 23 липня 2002 року).

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справи "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року, «Шмауцер проти Австрії» від 23 жовтня.1995 року, «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 року). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункти 17, 21 рішення "Надточій проти України").

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 7, 251, 252, 280 КУпАП та ст.ст. 85, 86 КПК України в поєднанні із вказаною вище позицією Конституційного суду України, викладеною у рішенні № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, а також практикою ЄСПЛ, що за правилами, визначеними ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" має враховуватися судом як джерело права, можна зробити висновок, що у справах про притягнення осіб до адміністративної відповідальності належними вважаються докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність передбачених ст. 280 КУпАП обставин, які підлягають доказуванню у справі, а також інших обставин, які мають значення для справи, та прямо чи непрямо підтверджують достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

В той же час допустимим визнається доказ, якщо він отриманий суб`єктом, уповноваженим на це законодавством із належного джерела та з додержанням належної процедури отримання, тобто дотримання процесуального порядку їх збирання та закріплення відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема КУпАП.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні рішення.

Відповідно до п. 2.9.а. Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.5. Правил дорожнього руху України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Згідно п. 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого Постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103, у випадку відмови від проходження огляду на місці чи не погодження з результатами такого огляду водій направляється до відповідного закладу охорони здоров`я для проходження медичного огляду для визначення стану сп`яніння.

Пунктом 6 розділ І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року №1452/735, передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до ст. 40 ЗУ «Про національну поліцію» поліцією в своїй діяльності застосовуються технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб, забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Як вбачається із пояснень  ОСОБА_1 , наданих ним в судовому засіданні, він заперечував як проти проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера, так і з результатами такого огляду,  а також висловив своє бажання огляд на стан сп`яніння пройти в медичному закладі, що було проігноровано працівниками поліції. Такі пояснення  ОСОБА_1  у суду не викликають сумніву, оскільки вони є послідовними і такими, що  підтверджуються долученими до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №013694, складеного 07 липня 2024 року інспектором СРПП ВП № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області майором поліції Марущенком Р.В., роздруківкою результату проведеного за допомогою приладу «Drager Alkotest 6820» ARLJ 0446 тесту за № 453 (а.с. 2), а також актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складеним інспектором СРПП ВП № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області майором поліції Марущенком Р.В. (а.с. 3), в яких ОСОБА_1 своїми особистими підписами засвідчив свою незгоду з результатами проведеного на місці зупинки транспортного засобу огляду на стан сп`яніння.

Крім того, із відеозапису,  зафіксованого на  поданому  до суду  дисковому носії інформації,  вбачається, що ОСОБА_1 заперечив проти результатів огляду на стан сп`яніння, проведеного за допомогою алкотестера на місці зупинки транспортного засобу, і що поліцейським не виконано вимоги п.6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого Постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103, відповідно до якого, у випадку відмови від проходження огляду на місці чи не погодження з результатами такого огляду водій направляється до відповідного закладу охорони здоров`я для проходження медичного огляду для визначення стану сп`яніння.

В матеріалах справи направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відсутнє, як і відсутні будь-які відомості та докази, що таке направлення поліцейським складалося.

Також слід зазначити, що вказаний вище відеозапис не відображує факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 , подальшої його зупинки поліцейськими, а також самої процедури проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів.

Всі вище перелічені обставини свідчать про те, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений поліцейським з порушенням вимог, закріплених у ст. 266 КУпАП, що, в свою чергу, згідно імперативних приписів ч. 5 ст. 266 КУпАП тягне недійсність такого огляду та свідчить про відсутність в діях водія ОСОБА_1 складу інкримінованого йому правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, згідно ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється доведеній невинуватості.

Статтею 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». ЄСПЛ у своїх рішеннях указує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства».

На підставі викладеного, взявши до уваги те, що наявні в матеріалах справи докази в своїй сукупності не доводять поза розумним сумнівом вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суд доходить висновку про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,.

З огляду на це, відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 130, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд

постановив:

Провадженні у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя:                                                                        М.О. Скляренко