ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

_______________________________________________________________________

УХВАЛА

19 липня 2024 р. Справа № 924/506/20

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., при секретарі судового засідання Загроцькій А.Ю. розглянувши матеріали заяви публічного акціонерного товариства "Проскурів" про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у справі

за позовом дочірнього підприємства спільного підприємства "Рудтранс - Інтернешнл" фірма "Торговий дім Проскурів", Хмельницька обл., Хмельницький район, с. Розсоша

до публічного акціонерного товариства "Проскурів", м. Хмельницький

про стягнення грошей

представники сторін:

від стягувача: Ярош В.Ю.

від боржника: Кузина М.-О. С. - згідно ордеру

встановив:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 29.05.2020 у даній справі стягнуто з ПАТ «Проскурів» на користь дочірнього підприємства спільного підприємства „Рудтранс Інтернешнл фірма „Торговий дім Проскурів» 500 000 грн поворотної фінансової допомоги та 7 500 грн. судових витрат.

Постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 13.07.2020 апеляційну скаргу ПАТ "Проскурів" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.05.2020 року у цій справі залишено без змін.

На виконання вказаного рішення на підставі ст. 327 Господарського процесуального кодексу, 03.08.2020 видано наказ.

Ухвалою суду від 14.02.22 задоволено заяву ФОП Яцишина О.В. про заміну сторони виконавчого провадження щодо виконання рішення суду у справі № 924/506/20. Замінено сторону стягувача під час виконання судового рішення у справі № 924/506/20 з дочірнього підприємства спільного підприємства „Рудтранс Інтернешнл фірма „Торговий дім Проскурів» на фізичну особу-підприємця Яцишина О.В. Вказана ухвала сторонами не оскаржувалася і є чинною на дату постановленні цієї ухвали.

У подальшому, до суду надходила скарга ПАТ "Проскурів" на бездіяльність приватного виконавця, де скаржник просив визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області щодо закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 та зобов`язаня приватного виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 відкритого на підставі наказу про примусове виконання рішення господарського суду Хмельницької області у цій справі від 29.05.2020. Вказана скарга ПАТ «Проскурів» була мотивована тими ж підставами і обставинами виконання боржником вказаного наказу суду перед старим кредитором, що на зараз і ця заява про виконання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Проте, за заявою ПАТ "Проскурів", ухвалою від 22.06.2022 скарга була залишена без розгляду. Тобто сам боржник відмовився від продовження розгляду такої скарги та постановлення судом ухвали по суті скарги.

Дане провадження суду у цій справі стосується поданої представником ПАТ "Проскурів" нової заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. Крім того заявник , просить: стягнути з фізичної особи-підприємця Яцишина О.В. на його користь 46 016,42 гр. безпідставно одержаних коштів; стягнути з рахунку приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Лабчука Р.М. також на користь ПАТ "Проскурів" 507 631,94 грн безпідставно одержаних коштів.

Обґрунтовуючи заяву, ПАТ «Проскурів» вказує на те, що 07.02.2022 ПАТ «Проскурів» було перераховано на рахунки ДП СП «Рудтранс Інтернешнл фірма «Торговий дім «Проскурів» 500 000 грн поворотної фінансової допомоги, 7 500 грн судових витрат, 57 050 грн основної винагороди та 350 грн відшкодування витрат у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_2 приватному виконавцю Лабчуку Р.М., що підтверджується платіжними дорученнями № 15 та № 16 від 07.02. 2022 та № 17 і № 18 від 07.02.2022.

Зазначає, що 16.09.2022 приватним виконавцем Лабчуком Р.М. було сплачено на рахунок ФОП Яцишина О.В. 46 016,42 грн в рахунок погашення заборгованості ПАТ «Проскурів» в межах цього виконавчого провадження, що підтверджується платіжною інструкцією №5802 від 16.09.2022. А 05.04.2024 ПАТ «Проскурів» було перераховано на рахунок приватного виконавця Лабчука Р.М. 507 631,94 грн заборгованості за цим же виконавчим провадженням з виконання цього ж виконавчого документу: наказу суду №924/506/20 від 03.08.2020. Тобто, стверджує, що означене рішення у цій справі виконано двічі у однакових сумах.

Посилаючись на інші судові рішення у справі 924/40/22, ПАТ «Проскурів» вказує, що суди при розгляді заяви ФОП Яцишина О.В. про відкриття провадження у справі про банкрутство ПАТ «Проскурів» встановили, що ПАТ «Проскурів» належним чином виконало свої зобов`язання щодо сплати на користь Дочірнього підприємства Спільного підприємства «Рудтранс-Інтернешнл» фірма «Торговий дім Проскурів» (як первісного кредитора) 500000,00 грн поворотної фінансової допомоги та 7500,00 грн судових витрат, оскільки про перехід прав вимоги до ФОП Яцишина О.В. боржник не був належним чином повідомлений. А щодо заміни ФОП Яцишина О.В. як правонаступника у справі №924/506/22 суди зазначили, що така заміна відбулася уже після погашення.

Вказує на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 17.01.2023 у справі №924/232/22, залишеної без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 у справі №924/232/22 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2024 у справі №924/232/22, якою заяву ФОП Яцишина О.В. м. Хмельницький від 01.08.2022 з грошовими вимогами до ПАТ «Проскурів» у справі про банкрутство у сумі 507 500 грн заборгованості відхилено. Зазначає, що у вказаних судових рішенням суди дійшли до висновку, що в п.15 договору поворотної фінансової допомоги від 11.09.2018, невиконання умов якого стало підставою ухвалення рішення у цій справі від 29.05.2020 (в редакції додаткової угоди від 21.09.2018) сторони визначили, що відступлення права вимоги за цим договором (заміна кредитора) не допускається. Позикодавець не має права передавати свої права та обов`язки, що обумовлені договором, третім особам. Наведені обставини свідчать про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що при укладенні договору відступлення права вимоги від 02.02.2022, порушено імперативні приписи ч.3 ст.512 ЦК України щодо заборони заміни кредитора у зобов`язання, а тому, в даному випадку, не відбулась заміна кредитора у зобов`язанні щодо повернення фінансової допомоги на суму 500000 грн згідно договору від 11.09.2018, оскільки договір відступлення права вимоги в цій частині суперечить приписам ч.1 ст.203 ЦК України. Беручи до уваги те, що у додатковій угоді №1 від 21.09.2018, доповнюючи основний договір новим пунктом 16, сторони чітко визначили, що обмін кореспонденцією здійснюється шляхом направлення цінного листа із описом на офіційну юридичну адресу, яка зазначена в ЄДР, а також беручи до уваги вищезазначені обставини справи, колегія суддів суду касаційної інстанції погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про те, що заявлені грошові вимоги ФОП Яцишина О.В. від 01.08.2022 до боржника ПАТ «Проскурів» у сумі 507500,00 грн не підлягають до задоволення.

Враховуючи вищевикладене та факт сплати первісному кредитору, боржник ПАТ «Проскурів» вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.05.2020 у цій справі, на підставі якого було видано від 03.08.2020, було виконане раніше стягнення коштів приватним виконавцем. За таких обставин, вказує про припинення зобов`язань за таким рішенням, що є підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню із застосуванням наслідків, передбачених ч.4 ст. 328 ГПК України - стягнення усіх коштів з нового кредитора так і з приватного виконавця, які були ним стягнуті на виконання цього наказу.

Представником ФОП Яцишина О.В. було надано заперечення на заяву та додаткове обґрунтування заяви ПАТ «Проскурів». У таких запереченнях зазначено, що боржником було здійснено платіж на рахунок старого кредитора уже після повідомлення боржника про його заміну. Відповідні повідомлення надсилалися на: ІНФОРМАЦІЯ_5 (адреса з офіційного сайту SMIDA); ІНФОРМАЦІЯ_4 (з офіційного сайту ПАТ «Проскурів»); proskuriv.office@gmal.com (з офіційного сайту ПАТ «Проскурів»). Із технічного звіту, який отримано на електронну адресу Яцишина О.В. того ж 05.02.2022 о 13 год. 29 хв. вбачається, що таке повідомлення достеменно не доставлено на адресу ІНФОРМАЦІЯ_5 у зв`язку із відсутністю відповідного домену електронної адреси. Про не доставлення на інші адреси у цьому технічному звіті інформація відсутня, внаслідок чого належить вважати це повідомлення доставленим.

З метою додаткового підтвердження тієї обставини, що боржником було здійснено платіж на рахунок старого кредитора після його повідомлення про заміну, свідчить і нотаріально посвідчена заява свідка ОСОБА_2 (звільненого керівника первісного кредитора), який був присутній під час намагання Будзінських (батька і сина) внести готівкові кошти на рахунок старого кредитора у приміщенні відділення АТ «ОТП Банку» по вул. Камянецькій, 54 у м.Хмельницькому. о 9 год. 30 хв. 07.02.2022, обійшовши обмеження фінансового моніторингу.

На підтвердження обізнаності ПАТ «Проскурів» про відступлення права вимоги звертає увагу на нотаріально посвідчену заяву свідка ОСОБА_2 як колишнього керівника кредитора ДП СП «Рудтранс Інтернешнл фірма «Торговий дім Проскурів», з якої вбачається, що він був присутнім о 9 год. 30 хв. 07.02.2022 в приміщенні Хмельницького відділення «ОТП Банку» під час намагання батьком та сином Будзінських переказати кошти у сумі 500 000 грн на банківський рахунок старого кредитора. Підтвердженням цих подій свідчить і два письмові звернення від ОСОБА_2 до банку про фіктивність фінансової операції, які були подані до банку того ж 07.02.2022 із відмітками про прийняття до розгляду, і як наслідок, такий платіж не було проведено у цьому банку через тривалість процедури фінансового моніторингу, а було здійснено значно пізніше у іншому банку (у який час боржник не зазначає і не підтверджує доказами).

Розуміючи важливість належного повідомлення, Яцишин О.В. звертає увагу також на те, що ним було здійснено 07.02.2022 о 10 год. 12 хв. повідомлення на інші, пов`язані із боржником електронні адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 , які вказувалися представником ПАТ «Проскурів» адвокатом Керницькою О.В. у заяві про розстрочення виконання рішення суду у цій же справі № 924/506/20, надісланій суду 02.02.2022. Згідно відповідного технічного повідомлення сервісу mail.gov.ua, отриманого Яцишиним О.В. того ж 07.02.2022 о 10 год. 24 хв. на вказані електронні адреси надійшли сповіщення про успішну доставку.

Таким чином, за будь-яких умов на переконання Яцишина О.В. , боржник та його представник, уже після 10 год. 24 хв. 07.02.2022 знали про заміну кредитора.

Боржник, маючи можливість підтвердити час здійснення оплати 07.02.2022 не надає і не надавав у жодному суді доказів фактичного списання коштів банком. Натомість його заперечення зводяться лише до того, що повідомлення про заміну кредитора не належне.

Тобто заперечуючи щодо належності повідомлення 07.02.2022 о 10 год. 24 хв. боржник не зазначає і не вказує часу проведення платежу у сумі 500 000 грн на банківський рахунок первісного кредитора того ж 07.02.2022, оскільки на платіжному дорученні № 15 проставлені лише два штампи банку відправника АТ «ПУМБ» з датою і без часу здійснення банківської фінансової операції. Адвокат боржника Керницька О.В. не заперечувала отримання, як повноважним представником, кореспонденції на її електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 від суду у справі № 924/506/20, як і сам боржник на - ІНФОРМАЦІЯ_1 А оскільки ці адреси повідомлені боржником саме у справі 924/506/20, предметом розгляду якої є саме це спірне зобов`язання, то надсилання за цими реквізитами не може бути не належним.

На підтвердження такого надсилання надано тексти технічних звітів сервісу mail.gov.ua, які надходили на електронну адресу Яцишина О.В. : ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок надсилання електронних повідомлень про відступлення права вимоги.

Щодо зазначених ПАТ «Проскурів» висновків у справах 924/40/22 та 924/232/22 з приводу неналежного повідомлення на електронні адреси, зауважує, що це є лише висновками, які не мають преюдиціального характеру, причому у справі вони є суперечливими оскільки у постанові апеляційного суду від 10.08.2022 вказувалося про належність повідомлень, а у іншій постанові від 06.03.2024, що приймалася тим же складом, - уже про неналежність. Вказує на те, що як ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 27.11.2023 у справі №924/40/22, так і постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024, за наслідками її перегляду, не досліджувалися хронологічні обставини електронних повідомлень та проведеної оплати. Про не належне повідомлення боржника про перехід права вимоги, а відтак і про належне виконання зобов`язання з оплати первісному кредитору, висновок зроблений виключно з огляду на те, що надсилання повідомлення на адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 не відповідає приписам пункту 15 та 16 договору поворотної фінансової допомоги №110 від 11.09.2018 в редакції додаткової угоди №1 від 21.09.2018. А сама додаткова угода, виходячи із того, що підписана від імені сторін однією фізичною особою Будзінським В.Б. , не може вважатися не укладеною із цих обставин, бо цей правочин, є оспорюваний. Такої кваліфікації договору про відступлення права вимоги (цесії) від 02.02.2022, який є підставою заміни первісного стягувача на Яцишина О.В. , надав Верховний Суд у постанові від 31.10.2023 у справі №924/232/22 (924/201/22) про визнання його недійсним, передаючи її на новий розгляд. Касаційний господарський суд у цій справі зробив висновок, що укладення представником правочину із недотримання вимог ст. 238 ЦК України є підставою для визнання такого правочину недійсним, а тому такий правочин не може вважатися неукладеним з однієї лише наведеної підстави. Звертає увагу, що використавши таку кваліфікацію додаткової угоди №1 від 21.09.2018, та вважаючи її укладеною, суди у справі 924/40/22 і дійшли висновку, що повідомлення адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 є не належними бо суперечать п.п. 15 та 16 договору поворотної фінансової допомоги №110 від 11.09.2018 в редакції цієї укладеної додаткової угоди, а погашення первісному кредитору, відповідно, виконано належним чином.

Наголошує, що як ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 27.11.2023 у справі №924/40/22, так і постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024, за наслідками її перегляду, не досліджувалося та не розглядалося питання не укладеності (чи початку її дії за настання певної умови) додаткової угоди №1 від 21.09.2018 з інших підстав. Так, у наведеній постанові касаційного суду від 31.10.2023 у справі №924/232/22 (924/201/22), згадується встановлене у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.08.2022 у справі № 924/40/22 те, що згідно п.3.3.10 Статуту ДП СП "Рудтранс-Інтернешнл "Торговий дім Проскурів", укладання змін 21.09.2021 до договору від 11.09.2018 повинно бути погоджено засновником - СП "Рудтранс-Інтернешнл", чого на доводи апелянта не було спростовано боржником. Згідно ж таких доводів апелянта, цим же пунктом Статуту передбачено, що будь-який договір (зміни до договору) набувають чинності з часу погодження.

Тобто є встановленою (в т.ч. і Верховним Судом) саме обставина наявності у п.3.3.10 Статуту положення про необхідність погодження договорів, і що такі договори (зміни до договору) набувають чинності з часу погодження. Вказаній обставині, як єдиній підставі неспроможності, ні ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 27.11.2023 у справі №924/40/22, ні постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024, на які вказує заявник, оцінка не надавалася.

Враховуючи це, та зважаючи на необхідності при розгляді справи дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів, їх вірогідності, ФОП Яцишин О.В. наполягає на неукладеності додаткової угоди від 21.09.2018 до договору поворотної фінансової допомоги від 11.09.2018, як такої, що не була погоджена засновником, а відтак, - і на неможливості застосуванні її положень, як такої що не відбулася. Доводить, що якщо навіть і припустити, що така додаткова угода є чинною допоки не визнана судом недійсною, то вона за будь-яких обставин є укладеною під умовою наступного схвалення уповноваженим органом юридичної особи - засновника, але якщо таке схвалення відбулося уже після відступлення права вимоги Яцишину О.В. , то відповідно умови такої додаткової угоди не можуть поширювати свою дію на правовідносини, що уже відбулися.

Саме з огляду на таку підставу неукладеності чи не набрання чинності в момент відступлення права вимоги, що не досліджувалися, вказує Яцишин О.В. , розглядаючи заново справу №924/232/22 (924/201/22), рішенням Господарського суду Хмельницької області від 28.05.2024 під час нового розгляду після скасування Верховним Судом попередніх рішень про відмову у позові, повторно відмовлено з огляду на неукладність вказаної додаткової угоди від 21.09.2018.

В подальшому від ПАТ «Проскурів» подано додаткові пояснення на обґрунтування заяви, у яких заявник спростовуючи доводи Яцишина О.В. вказує, що:

- відповідно до презумпції правомірності правочину додаткова угоди №1 від 21.09.2018. є дійсною. Доказів визнання недійсним та розірвання у встановленому порядку вказаних вище правочину матеріали справи не містять та учасниками справи не надано, а тому в розумінні положень ст.204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується, і він вважається правомірним;

- додаткова угода №1 від 21.09.2018 була у такій самій формі, як і договір поворотної фінансової допомоги №110 від 11.09.2018. Як і договір, так і додаткова угода підписані директором ДП СП «Рудтранс-Інтернешнл» фірма «Торговий дім Проскурів» Будзінським Віктором Броніславовичем та Генеральним директором ПАТ «Проскурів» Будзінським Віктором Броніславовичем . При цьому, ФОП Яцишин О.В. не заперечує дійсність договору;

- у висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.10.2023 у справі №924/232/22 (924/201/22) із посиланням на висновок у справі №908/3467/19 зазначено, що по суті, положення частини третьої статті 238 Цивільного кодексу України надають довірителю право визнати недійсним відповідний правочин, незалежно від того, на яких умовах він укладений. На довірителя не покладається тягар доведення невигідності умов такого договору, його збитковості. Його укладення не в інтересах довірителя презюмується. Із цього заявник робить висновок, що договір поворотної фінансової допомоги №110, за яким рішенням у справі №924/506/20 стягнуто заборгованість з Публічного акціонерного товариства «Проскурів» на користь Дочірнього підприємства спільного підприємства «Рудтранс - Інтернешнл» фірма «Торговий дім Проскурів», як і додаткова угода до нього №1 від 21.09.2018, не можуть вважатися неукладеними з однієї лише підстави недотримання вимог статті 238 ЦК України, оскільки зазначені обставини є лише підставою для визнання такого правочину недійсним;

- вкотре наголошує щодо належного виконання ПАТ «Проскурів» зобов`язання перед первісним кредитором із посиланням на висновки Верховного Суду України, у постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15, відповідно до чого під письмовим повідомленням слід розуміти не тільки направлення відповідних відомостей зазначеним особам у письмовому вигляді, а й отримання цими особами відомостей, які мають бути їм повідомлені. Таким чином, вказує ПАТ «Проскурів», воно належним чином виконало свої зобов`язання щодо сплати на користь Дочірнього підприємства Спільного підприємства «Рудтранс Інтернешнл фірма «Торговий дім Проскурів» (як первісного кредитора) 500 000 грн поворотної фінансової допомоги та 7 500 грн судових витрат, оскільки про перехід прав вимоги до ФОП Яцишина О.В. боржник не був повідомлений. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України саме ФОП Яцишин О.В. несе ризик настання несприятливих для нього наслідків;

- у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про офіційну електронну адресу ПАТ «Проскурів» відсутні і були відсутні станом на 05 - 07 лютого 2022 року. А електронна адреса, яка зазначена в усіх процесуальних документах в межах судових справ (зокрема, у справі №924/506/20) призначена лише для обміну процесуальними документами в межах цієї судової справи. При цьому вказує заявник, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2024 у справі №454/1883/22 зробила висновок, що в розумінні процесуального закону надіслання судового рішення на електронну пошту за адресою, зазначеною заявником в його процесуальних заявах, поданих до суду (позовна заява, апеляційна та/або касаційна скарга, заяви/клопотання), в яких наявне прохання про надіслання копій процесуальних документів на електронну пошту, яка не є офіційною, не може вважатися належним врученням та підтверджувати день вручення. Адвокат Керницька Оксана Вікторівна - не уповноважена на представництво ПАТ «Проскурів» у господарських правовідносинах;

- у договорі повинна бути передбачена можливість електронного листування між сторонами під час виконання договору. Посилається на висновок Касаційного господарського суд у постанові від 11.06.2018 по справі №904/2882/18, відповідно до якого у договорі, укладеному між сторонами, не наведено умов щодо можливості електронного листування під час його виконання, щодо погодження між сторонами відповідних адрес для електронного листування та переліку осіб, уповноважених вести зазначене листування, а тому Касаційний господарський суд не бере до уваги посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги наявні в матеріалах справи докази ведення між сторонами. Оскільки вказує заявник договір поворотної фінансової допомоги №110 від 11 вересня 2018 року з наступними змінами такого не передбачав, то ПАТ «Проскурів» не було належним чином повідомлено про перехід прав вимоги до ФОП Яцишина О.В.;

- згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 17.12.2014 у справі №6-143цс14, під письмовим повідомленням слід розуміти не тільки направлення відповідних відомостей зазначеним особам у письмовому вигляді, а й отримання цими особами відомостей, які мають бути їм повідомлені. З огляду на це вказує про не належність повідомлення.

На підтвердження своїх обґрунтувань заявник подав: копії усіх платіжних доручень № 15, 16, 17 та 18; копії постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №924/232/22, постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі №924/40/22, копія платіжної інструкції №5802 від 16.09.2022; копія платіжної інструкції №500997244 від 05.04.2024, постанови у ВП НОМЕР_3 від 28.05.2024; статут ДП СП Рудтранс Інтернешнл «Торговий дім Проскурів»; договір поворотної фінансової допомоги № 110 від 11.09.2018; додаткової угоди №1 від 21.09.2018; повідомлення про відступлення права вимоги з доказами отримання; копію постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2023 у справі №924/232/22 (924/201/22); запит про наявність кабінету ПАТ «Проскурів» у системі «Електронний Суд»; витяг з ЄДР ПАТ «Проскурів»; витяг із сайту «Судова влада».

А на підтвердження своїх заперечень ФОП Яцишин О.В. подав: електронні примірники повідомлень (листів) від 05.02.2022 та 07.02.2022 із копіями технічних повідомлень щодо їх руху сервісу mail.gov.ua, які подавалися до матеріалів справи № 924/40/22 та № 924/232/22; копію нотаріально засвідченої заява свідка ОСОБА_2 з додатками його листування 07.02.2022 з АТ «ОТП Банк», що подавалося до матеріалів справи № 924/40/22; копію письмових пояснень за вих.№ 924/40/22 - 4 від 24.07.2022, що подавалося до матеріалів справи № 924/40/22.

За результатами розгляду заяви, судом береться до уваги наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 зроблено правовий висновок про те, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.

Таким чином, висновок судів у справах №924/40/22 та №924/232/22 про не належність електронного повідомлення чи належність виконання є правовою оцінкою, яка не має преюдиційного значення. Відповідно до ч.7 ст. 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

При цьому, як ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 27.11.2023 у справі №924/40/22, так і постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024, за наслідками її перегляду, не досліджувалися хронологічні обставини електронних повідомлень та проведеної оплати. Про не належне повідомлення боржника про перехід права вимоги, а відтак і про належне виконання зобов`язання з оплати первісному кредитору, висновок зроблений виключно з огляду на те, що надсилання повідомлення на адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 та proskuriv.pat@gmail.com не відповідає приписам пункту 15 та 16 договору поворотної фінансової допомоги №110 від 11.09.2018 в редакції додаткової угоди №1 від 21.09.2018. А сама додаткова угода, виходячи із того, що підписана від імені сторін однією фізичною особою Будзінським В.Б. , не може вважатися не укладеною із цих обставин, бо цей правочин, є оспорюваний. Такої кваліфікації договору про відступлення права вимоги (цесії) від 02.02.2022, який є підставою заміни первісного стягувача на Яцишина О.В. , надав Верховний Суд у постанові від 31.10.2023 у справі №924/232/22 (924/201/22) про визнання його недійсним, передаючи її на новий розгляд. Касаційний господарський суд у цій справі зробив висновок, що укладення представником правочину із недотримання вимог ст. 238 ЦК України є підставою для визнання такого правочину недійсним, а тому такий правочин не може вважатися неукладеним з однієї лише наведеної підстави.

Використавши таку кваліфікацію додаткової угоди №1 від 21.09.2018, та вважаючи її укладеною, суди у справі 924/40/22 і дійшли висновку, що повідомлення адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 є не належними бо суперечать п.п. 15 та 16 договору поворотної фінансової допомоги №110 від 11.09.2018 в редакції цієї укладеної додаткової угоди, а погашення первісному кредитору, відповідно, виконано належним чином.

Судом враховується, що як ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 27.11.2023 у справі №924/40/22, так і постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024, за наслідками її перегляду, не досліджувалося та не розглядалося питання неукладеності (чи початку її дії за настання певної умови) додаткової угоди №1 від 21.09.2018 з інших підстав.

Так, у наведеній постанові касаційного суду від 31.10.2023 у справі №924/232/22 (924/201/22), згадується встановлене у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.08.2022 у справі № 924/40/22 те, що згідно п.3.3.10 Статуту ДП СП "Рудтранс-Інтернешнл "Торговий дім Проскурів", укладання змін 21.09.2021 до договору від 11.09.2018 повинно бути погоджено засновником - СП "Рудтранс-Інтернешнл", чого на доводи апелянта не було спростовано боржником. Згідно ж таких доводів апелянта, цим же пунктом Статуту передбачено, що будь-який договір (зміни до договору) набувають чинності з часу погодження.

Тобто є встановленою (в т.ч. і Верховним Судом) саме обставина наявності у п.3.3.10 Статуту положення про необхідність погодження договорів, і що такі договори (зміни до договору) набувають чинності з часу погодження (на підтвердження цієї обставини надається також відповідна копія статуту).

Вказаній обставині, як єдиній підставі неукладеності додаткової угоди, ні ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 27.11.2023 у справі №924/40/22, ні постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024, оцінка не надавалася.

Також, щодо доводів заявника про преюдиційність вказаних вище судових рішень (і тих якими заявник обгрунтовує свою заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню так і тих, якими новий кредитор заперечує проти такої заяви), то вони не є преюдиційними з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 232 ГПК України, судовими рішеннями є:1) ухвали;2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Хоча такий перелік і є формою процесуальних судових документів, проте такі процесуальні документи зважаючи на різновид такої форми, мають різні правові наслідки. Тобто ті, які з метою оптимізації судових процесів в майбутньому та дотримуючись принципу правової визначеності є обов`язковими для судів під час наступних судових розглядув, а які є формальними, бо роблячи протележні висновки, можна припустити, що і наказ господарського суду є преюдиціним документом.

В силу ч.4 ст. 75 ГПК України, преюдиційним у даному разі є лише рішення суду, а не ухвала чи будь який інший процесуальний документ суду, передбачений у означеному вище переліку ч.1 ст. 232 ГПК України.

Оскільки усі вказані сторонами цього провадження судові рішення стосуються розгляду судом першої інстанції питань, які завершені постановленням ухвал, а не рішень суду, то відповідно вони не є такими преєдиційними актами суду і відповідно до даних спірних правовідносин суд не застосовує означену вище ч.4 ст. 75 ГПК України.

Враховуючи це та зважаючи на необхідності при розгляді справи дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів, їх вірогідності, суд вважає за належне, самостійно здійснити встановлення обставин часу повідомлення про відступлення права вимоги.

Відповідно до п.3.3.10 Статуту ДП СП "Рудтранс Інтернешнл "Торговий дім Проскурів", затвердження угод, укладених на суму, що перевищує суму еквівалентну 1000 доларів США за курсом Національного банку України на момент укладання угоди (такі угоди набирають чинність лише після цього затвердження) засновником - СП "Рудтранс Інтернешнл".

Спірний договір про відступлення права вимоги (цесії) укладено 02.02.2022, а погодження додаткової угоди від 21.09.2018 до договору поворотної фінансової допомоги №110 від 11.09.2018 якою заборонено відступлення прав за спірним договором цесії було здійснено на підставі рішенням засновника від 08.05.2023.

Отже, додаткова угода №1 від 21.09.2018, якою заборонено відступлення прав за спірним договором цесії, погоджена засновником 08.05.2023, тобто після укладання спірного договору про відступлення права вимоги (цесії) від 02.02.2022, а відтак не породжує жодних юридичних наслідків у правовідносинах із новим кредитором.

Таке погодження не може мати наслідків для третіх осіб, зокрема для ФОП Яцишина О.В. З огляду на це є абсолютно послідовним застосування судом для наслідків такого погодження доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), відповідно до якої - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Так у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 (провадження № 61- 22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 ст.3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra faktum proprium (заборона суперечливої поведінки) базується на римській максимі - «non concedit venire contra faktum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra faktum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Отже, оскільки положення додаткової угоди від 21.09.2018 до договору поворотної фінансової допомоги від 11.09.2018 не породжує правових наслідків, а підстави кваліфікації повідомлення про відступлення права вимоги, як належної, ґрунтуються виключно на цих положеннях, то таке повідомлення не може вважатися неналежним з підстав зазначених у такій додатковій угоді.

Посилання заявника на дійсність додаткової угоди з огляду на презумпцію правомірності правочину, вказують на помилкове ототожнення понять неукладеності договору і його недійсності.

Оскільки кваліфікація судом додаткової угоди від 21.09.2018 до договору поворотної фінансової допомоги від 11.09.2018, як неукладеної на дату відступлення права вимоги ФОП Яцишину О.В. не пов`язана із будь-яким перевищенням повноважень, а ґрунтується виключно на положеннях статуту боржника, то відповідно його доводи стосовно перевищення та його наслідків, судом до уваги не беруться.

Щодо самих повідомлень, то як випливає із електронних примірників повідомлень (листів) від 05.02.2022 та 07.02.2022 із копіями технічних повідомлень щодо їх руху сервісу mail.gov.ua, які надавалися до матеріалів справи № 924/40/22 та № 924/232/22, із електронної пошти Яцишина О.В. ІНФОРМАЦІЯ_3 були переслані повідомлення на пов`язані із боржником електронні адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 , які вказувалися представником ПАТ «Проскурів» адвокатом Керницькою О.В. у заяві про розстрочення виконання рішення суду у цій же справі № 924/506/20, надісланій суду 02.02.2022.

Таке пересилання було здійснено 07.02.2022 о 10 год. 12 хв. згідно відповідного технічного повідомлення сервісу mail.gov.ua, отриманого Яцишиним О.В. того ж 07.02.2022 о 10 год. 24 хв. на вказані електронні адреси надійшли сповіщення про успішну доставку.

Отже, боржник та його представник, оскільки вони самі повідомили у справі про стягнення цього боргу свої електронні адреси, уже після 10 год. 24 хв. 07.02.2022 мали знати про заміну кредитора.

Боржник, маючи можливість підтвердити час здійснення оплати, адже момент списання коштів з рахунку, чи зарахування на нього у банківській системі фіксується із зазначенням години та хвилин, жодних відповідних доказів на спростування здійснення платежу після 10 год. 24 хв. не надав.

Тобто, вказуючи про неналежність повідомлень і не заперечуючи їх надходження на вказані електронні адреси 07.02.2022 о 10 год. 24 хв. боржник не підтвердив доказами і не вказав часу проведення платежу у сумі 500 000 грн на банківський рахунок первісного кредитора того ж 07.02.2022, а на платіжному дорученні № 15 проставлені лише два штампи банку відправника АТ «ПУМБ» з датою і без часу здійснення банківської фінансової операції/

Доводи боржника про неналежність електронного повідомлення спростовуються положеннями законодавства, яке регулює електронний документообіг. Так, згідно ч. 3 ст. 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до абз. 2 ст. 11 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», якщо попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження.

Згідно ст. ст. 5, 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги».

Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

А згідно ст. 7 цього ж Закону, оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу.

Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії.

Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом.

Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Згідно ст. 8 цього Закону, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Електронний документ не може бути застосовано як оригінал: 1) свідоцтва про право на спадщину; 2) документа, який відповідно до законодавства може бути створений лише в одному оригінальному примірнику, крім випадків існування централізованого сховища оригіналів електронних документів; 3) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги», Електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки. Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

В силу означеного вище нормативного регулювання, електронне повідомлення з електронним цифровим підписом має таку ж юридичну силу, що і письмове повідомлення з відбитком оригінального підпису конкретної фізичної особи (посадової особи) і може використовуватися між суб`єктами господарювання, оскільки це встановлено законом.

Посилання боржника на висновок у постанові від 11.06.2018 по справі №904/2882/18, відповідно до якого у договорі, укладеному між сторонами, має бути наведено умови щодо можливості електронного листування під час його виконання, щодо погодження між сторонами відповідних адрес для електронного листування та переліку осіб, уповноважених вести зазначене листування, не може бути застосовано у даних правовідносинах з огляду на таке.

У наведеній постанові дослівно вказано: «що у договорі, укладеному між сторонами, не наведено умов щодо можливості електронного листування під час його виконання, щодо погодження між сторонами відповідних адрес для електронного листування та переліку осіб, уповноважених вести зазначене листування. З огляду на викладене, Касаційний господарський суд не бере до уваги посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги наявні в матеріалах справи докази ведення між сторонами електронної переписки."

Таке прийняття судом до уваги, з одного боку, не містить жодного висновку такої його дії, а з іншої сторони, вказана цитата є вирваною із контексту тих абсолютно відмінних відносин, що розглядалися Верховним Судом у згаданій справі.

Як вбачається із повного тексту такої постанови, зазначеному вище висновку передує інший абзац де вказано, що: «врахувавши викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що надана позивачем роздруківка електронної переписки не може бути використана як доказ у справі, оскільки не відповідає вимогам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, що унеможливлює ідентифікацію відправника повідомлення, зміст такого документу не захищений від внесення правок та викривлення».

З огляду на таке застосування норм законодавства електронного документообігу, виглядає досить обґрунтованим його позиція про відсутність можливості такого електронного листування, оскільки за відсутності електронних підписів, загальний порядок вчинення правочинів у електронній формі, що визначений ст. 207 ЦК України з урахуванням Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", не може бути реалізований. Натомість, у разі визначення сторонами свого порядку, реалізація правочинів у електронній формі є можливою, оскільки припис ч. 3 ст. 207 ЦК України вказує на згоду сторін, як альтернативну умову використання при вчиненні правочинів різних підписів, як і право іншим чином врегулювати це.

Враховуючи, що у цій справі надіслані повідомлення містили електронні цифрові підписи заявника, що забезпечує його ідентифікацію та захищає зміст такого документу від внесення правок, то до цих правовідносин не може братися до уваги наведений у означений постанові Верховного Суду у справі №904/2882/18 правовий висновок, який не враховував електронну переписку саме внаслідок відсутності відповідних електронних підписів.

Відповідно до ст. 89 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Застосовуючи вказану процесуальну норму, враховуючи відсутність заперечень фактів отримання повідомлень на електронну адресу, заяву свідка ОСОБА_2 , з якої опосередковано вбачається обізнаність боржника про відступлення права вимоги до проведення розрахунку у іншому банку, ніж у тому, якому був актуальним розрахунковий рахунок боржника станом до 07.02.2022, докази електронного документообігу поштового сервісу mail.gov.ua, доводи стягувача не спростовані боржником, заміна керівника старого кредитора на особу, що перебуває у родинних стосунках із керівником боржника незадовго до такого розрахунку, не подання боржником доказів моменту (часу) його здійснення, є більш вірогідним висновок на користь доведення тієї обставини, що боржник здійснив платіж на користь ДПСП «Рудтранс-Інтернешнл» Фірма «Торговий дім Проскурів», усвідомлюючи його неналежність уже після надходження на адреси ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 07.02.2022 о 10 год. 24 хв. повідомлення про відступлення права вимоги.

Окрім цього, суд здійснюючи вказаний вище висновок, що грунтується на реалізації інституту вірогідності доказів, також береться до уваги сумнівна поведінка боржника під час розгляду попередніх його заяв і скарг у цій справі на стадії виконавчого провадження, оскільки ним не оскаржувалася попередня ухвала про заміну сторони стягувача уже після перерахування кошті первісному кредитору 07.02.2022, а також подання заяви про залишення без розгляду скарги на бездіяльність приватного виконавця щодо незакриття виконавчого провадження саме з підстав проведення такого розрахунку. У разі можливого скасування судом апеляційної інстанції першої ухвали суду про заміну сторони стягувача чи позитивний розгляд скарги про бездіяльність приватного виконавця про незакриття виконавчого провадження, вирішило б усі наявні на даний час спірні правовідносини, які тепер стали предметом дослідження у цьому провадженні.

Європейський суд з прав людини констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів (рішення від 21.10. 2010 у справі «"Дія-97" проти України», заява № 19164/04, § 47).

Офіційне розуміння правової визначеності як елемента верховенства права надано в пункті 3.1 мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 29.06. 2010 № 17-рп/2010 у справі № 1-25/2010, відповідно до якого одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці є допустимим за умови передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права має базуватися на критеріях, які дадуть змогу передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.

У судовій практиці Великої Палати Верховного Суду йдеться про те, що загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень (постанова від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц). Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Дія вказаного принципу проявляється не лише у чіткості та зрозумілості закону, скільки в процесі його правозастосування. Гарантія остаточності та обов`язковості судових рішень є складовими принципу правової визначеності та означають, що остаточне рішення компетентного суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим як для сторін процесу, так і для суду, який ухвалив таке рішення, і не може переглядатися (постанову від 21.02.2020 у справі № 813/2646/18).

В ракурсі застосування інституту правової визначеності щодо спірних правовідносин у цьому провадженні під час виконання судового рішення, суд погоджується з доводами стягувача у виконавчому провадженні про те, що з часу проведення заміни сторони у виконавчому провадженні, ним вчинено усі передбачені чинним законодавством дії задля правомірного отримання коштів за чинним рішенням суду і на це він мав легітимні правомірні сподівання і очікування. Натомість відповідач, маючи можливість після заміни сторони у виконавчому провадженні, ухвалу суду про таку заміну в апеляційному порядку не оскаржив, клопотання про розстрочення (відсторочення) виконання рішення та скаргу на бездіяльність приватного виконавця в частині на його думку незаконного відкриття виконавчого провадження, відкликав, хоча такі обгрунтовував тими ж підставами, обставинами та доказами, які існували як станом на дату подання таких заяв і скарг, так і на дату цієї заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. Тобто, боржник на відміну від стягувача, діяв всупереч принципів правової визначеності та несуперечливості попередньої поведінки.

Заперечення божника стосовно неможливості використовувати для повідомлень стосовно реалізації своїх матеріальних прав наведених у справі у цих правовідносинах електронних адрес, за відсутності інших правил, також суперечитиме доктрині «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки).

Згадка ж висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10.04.2024 у справі №454/1883/22, згідно якого в розумінні процесуального закону надіслання судового рішення на електронну пошту за адресою, зазначеною заявником в його процесуальних заявах, поданих до суду (позовна заява, апеляційна та/або касаційна скарга, заяви/клопотання), в яких наявне прохання про надіслання копій процесуальних документів на електронну пошту, яка не є офіційною, не може вважатися належним врученням та підтверджувати день вручення повідомлених у справі своїх електронних адрес, не може бути застосований у наших правовідносинах, оскільки стосується застосування процесуальних норм вручення судового рішення, а не надсилання повідомлення в порядку матеріальної норми ст. 516 ЦК України.

Не підлягає до застосування також і правова позиція, висловлена Верховним Судом України в постанові від 17.12.2014 у справі №6-143цс14, відповідно до якої, під письмовим повідомленням слід розуміти не тільки направлення відповідних відомостей зазначеним особам у письмовому вигляді, а й отримання цими особами відомостей, які мають бути їм повідомлені, бо одного боку це не є висновком про застосування норм права у подібних правовідносинах, зробленим Верховним Судом, а з іншої сторони, там йдеться про повідомлення у правовідносинах прилюдних торгів, що не подібними правовідносинам цесії.

Відповідно до ч.4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З огляду на наведене, судом не здобуто підстав для задоволення заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись ст.ст. 234, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

У визнанні наказу від 03.08.2020р. у справі №924/506/20 таким, що не підлягає виконанню відмовити.

Ухвала набирає законної сили 19.07.2024р та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст.ст. 255-257 ГПК України.

Суддя Ю.В. Гладюк

Повний текст ухвали складено 23.07.2024р.

Віддрук 3 прим:1 - до справи, 2 - ФОП Яцишин Олег Володимирович ( АДРЕСА_1 , код. НОМЕР_1 ), ДП "Фірма "Торговий дім Проскурів" ( 20921, м. Хмельницький, вул. В Глушенкова, 11, код 21335874) реком. з повід про вруч.

Позивачу, відповідачу надіслати ухвалу до кабінету ЕС.

Надіслати на ел. адреси:

представнику ПАТ "Проскурів" (ІНФОРМАЦІЯ_2)

ФОП Яцишин О.В. ( ІНФОРМАЦІЯ_3 )