Справа № 333/6053/23

1-кп/333/349/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2024 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді - ОСОБА_1 , секретар судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінального провадження № 12023082040000477 від 25.03.2023 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, не одружений, офіційно не працює, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, не одружений, офіційно не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше в силу ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, одружений, офіційно працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_5 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 187 КК України,

за участі прокурора- ОСОБА_6 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

        захисника - ОСОБА_7 ,

захисника - ОСОБА_8 ,

захисника - ОСОБА_9 ,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Комунарського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням  ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 187 КК України.

В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку тримання під вартою, строком на 60 днів, посилаючись на те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не припинили свого існування, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України, які згідно зі ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років. Так, ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований, є особою раніше судимою, судимість за вчинення якого не знята і не погашена у встановленому законом порядку. Усвідомлюючи тяжкість вчиненого ним злочину, а також невідворотність покарання, враховуючи, що ОСОБА_3 може безперешкодно покинути межі м. Запоріжжя, тим самим переховуючись від органів суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та незаконно впливати на свідків та потерпілих. У зв`язку із зазначеними вище обставинами, сторона обвинувачення приходить до висновку, що вжиття більш м`яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою з огляду на обставини скоєного та ризики, які існують.

Крім того, прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку тримання під вартою, строком на 60 днів із визначенням застави в розмірі від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, посилаючись на те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не припинили свого існування, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України, які згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років. Так, ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, що негативно характеризує останнього. Усвідомлюючи тяжкість вчиненого ним злочину, а також невідворотність покарання, враховуючи що ОСОБА_4 може безперешкодно покинути межі м. Запоріжжя, тим самим переховуючись від органів суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та незаконно впливати на свідків та потерпілих. У зв`язку із зазначеними вище обставинами, сторона обвинувачення приходить до висновку, що вжиття більш м`яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою з огляду на обставини скоєного та ризики, які існують.

Також, прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою, строком на 60 днів із визначенням застави в розмірі від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, посилаючись на те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не припинили свого існування, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 187 КК України, які згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років. Так, ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, що негативно характеризує останнього. Усвідомлюючи тяжкість вчиненого ним злочину, а також невідворотність покарання, враховуючи що ОСОБА_5 може безперешкодно покинути межі м. Запоріжжя, тим самим переховуючись від органів суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та незаконно впливати на свідків та потерпілих. У зв`язку із зазначеними вище обставинами, сторона обвинувачення приходить до висновку, що вжиття більш м`яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою з огляду на обставини скоєного та ризики, які існують.

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував відносно задоволення клопотання прокурора та вказав, що вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнає.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_7 заперечував проти продовження строку запобіжного заходу, зазначив, що вказані прокурором ризики є недоведеними. Також вказав, що він декілька місяців перебував на домашньому арешту у іншій кримінальній справі, не порушував умови його відбування. Також просив у разі задоволення клопотання прокурора визначити розмір застави.

Обвинувачений  ОСОБА_4  заперечував відносно задоволення клопотання прокурора, посилаючись на відсутність ризиків, зазначених у клопотанні. Просив обрати відносно нього більш м`який запобіжний захід.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_9 заперечував проти продовження строку запобіжного заходу, зазначив, що прокурором не обґрунтовано продовження існування ризиків. Вказав, що ОСОБА_4 в силу ст. 89 КК України є особою раніше не судимою, більше року перебуває під вартою, має постійне місце проживання, має на утриманні дітей та матір-інваліда. Просив зменшити розмір застави до 20-30 прожиткових мінімумів доходів громадян або змінити запобіжний захід на нічний домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував відносно задоволення клопотання прокурора. Просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або застави.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 – адвокат ОСОБА_8 заперечувала проти продовження строку запобіжного заходу, зазначила, що вказані прокурором ризики є непідтвердженими. Вказала, що ОСОБА_5 є особою раніше не судимою, має на утриманні дітей, працює на підприємстві, що доводить наявність стійких соціальних зв`язків. Просила встановити заставу в мінімальному розмірі.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

За положенням ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Так, ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05.06.2024 термін запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , продовжено на строк 60 днів, тобто до 03 серпня 2024 року включно.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05.06.2024 термін запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , продовжено на строк 60 днів, тобто до 03 серпня 2024 року включно.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05.06.2024 відносно ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено, на строк 60 днів, тобто до 03 серпня 2024 року включно.

Також ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.06.2023 відносно ОСОБА_4 одночасно з продовженням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зменшено розмір застави з п`ятдесяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 107360 (сто сім тисяч триста шістдесят) грн. 00 коп.

На даний час строк тримання під вартою обвинувачених закінчується, однак завершити кримінальне провадження не можливо.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі інші обставини.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Вирішуючи питання доцільності тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, суд бере до уваги, що прокурором доведено, що обвинуваченому обґрунтовано оголошено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.

При вирішенні питання про продовження застосування запобіжного заходу ОСОБА_3 судом враховується тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України (санкція зазначеної статті передбачає позбавлення волі на строк до 15 років позбавлення волі).

Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Отже, обвинувачення особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати суд при застосуванні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.

Тому суд вважає, що тяжкість злочину, в якому підозрюють ОСОБА_3 не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але така підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Суд також враховує, що ОСОБА_3 не працевлаштований, постійного прибутку не має, раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів, що свідчить про те, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, з метою ухилення від покарання за раніше вчинений злочин, може без перешкод залишити теперішнє місце проживання та переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та незаконно впливати на свідків та потерпілих, керуючись таким принципом кримінального судочинства як безпосередність сприйняття судом доказів, вважає недостатнім застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу.

При вирішенні питання про продовження застосування запобіжного заходу ОСОБА_4 , суд вважає, що прокурором доведено, що обвинуваченому обґрунтовано оголошено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів; ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не припинили свого існування, так як обвинувачений не працевлаштований, отже, не має постійного джерела доходу, суд враховує дані про особу ОСОБА_4 та щодо наявності у нього соціальних зв`язків, постійного місця проживання, однак ці обставини не спростовують висновків суду про можливе переховування та вплив на свідків та потерпілих, а наявність у останнього на утриманні двох неповнолітніх дітей, не є тим дієвим запобіжником, який би мав утримати його від переховування від покарання за вчинення кримінальних правопорушень, в яких він обвинувачується.

Щодо клопотання захисника про зменшення розміру застави, суд не вбачає для цього підстав, оскільки ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.06.2023 ОСОБА_4 було зменшено розмір застави з п`ятдесяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 107360 (сто сім тисяч триста шістдесят) грн. 00 коп., тобто до розміру, наближеному до мінімального.

Таким чином, суд суд вважає за доцільне продовжити ОСОБА_4 строк тримання під вартою на строк 60 днів з можливістю внесення застави в розмірах та умовах, визначених в ухвалі слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2023 року.

Вирішуючи питання доцільності тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою суд враховує вимоги ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, фактичні обставини справи, дані про особу підозрюваного та характер висунутої підозри, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у їх взаємозв`язку з можливими ризиками по справі, суд вважає, що не має ґрунтовних підстав для можливості застосування інших запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою.

На думку суду, більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, оскільки ОСОБА_5 , наразі підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, тому у суду є певні переконання, що ризики як переховуватися від суду так і вчинення іншого кримінального правопорушення є очевидними та такими, що можуть справдитися із великим ступенем вірогідності.

Крім того, ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, суд вважає таким, що продовжує існувати, оскільки судовий розгляд перебуває на початковому етапі, а відтак ОСОБА_5 у випадку застосування до нього запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, може здійснювати тиск на свідків та потерпілих, які ще не були допитані у кримінальному провадженні, однак підлягають обов`язковому допиту, що суттєво вплине на можливість уникнення ОСОБА_5 кримінальної відповідальності та сприятиме перешкоджанню здійсненню судового розгляду даного кримінального провадження.

На підставі чого, суд прийшов до висновку, що всі зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що єдиним запобіжним заходом, адекватним особі обвинуваченого, здатним забезпечити його належну поведінку та запобігти встановленим ризикам є тримання під вартою.

Щодо клопотання прокурора про одночасне визначення застави ОСОБА_5 в розмірі від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Враховуючи обставини справи, стадію судового розгляду, задля досягнення завдань кримінального провадження, суд не вбачає підстав для визначення розміру застави відносно ОСОБА_5 .

Доводи захисників про те, що  в поданому клопотанні про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою жодним чином не обґрунтовано з посиланням на зібрані докази, існування заявлених ризиків та недостатність застосування стосовно обвинувачених інших більш м`яких запобіжних заходів, суд вважає безпідставними, оскільки у клопотаннях прокурора про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою доведено об`єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинувачених та встановлена наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

Інші доводи захисника не впливають і не спростовують висновків суду про необхідність застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених, судом на даному етапі не встановлено і стороною захисту не доведено, у зв`язку з чим суд вважає недостатнім застосування до обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам, аніж тримання під вартою.

Таким чином, згідно зі ст. 331 КПК України, виходячи з положень ст.ст. 177, 183, 194 КПК України, суд вважає необхідним задовольнити клопотання прокурора.

Керуючись ст.ст. 142, 181, 194, 323, 336, 372 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 – задовольнити.

Термін запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на строк 60 днів, тобто до 14 вересня 2024 року включно без визначення розміру застави.

Термін запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на строк 60 днів, тобто до 14 вересня 2024 року включно  з можливістю внесення застави в розмірах та умовах, визначених в ухвалі слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2023 року.

Термін запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити на строк 60 днів, тобто до 14 вересня 2024 року включно без визначення розміру застави.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження для відома, начальнику слідчого ізолятора, де утримуються обвинувачені – для виконання.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя : ОСОБА_1