Справа №2-7851/10р.

                                     Р І Ш Е Н Н Я

                                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2010року Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого –судді                                Цокол Л.І.

при секретарі                                                           Бєлоус  В.В.

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,                        

                                    В С Т А Н О В И В :

           Позивач ОСОБА_1  звернулась до суду і просить розірвати шлюб, зареєстрований між нею та відповідачем,  а також стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання неповнолітньої дитини. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спільне життя з відповідачем не склалось, і вони проживають окремо. При цьому всі обов’язки по утриманню  та вихованню неповнолітньої дитини несе тільки вона, відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов’язків.  

           Відповідач ОСОБА_1 вимоги позивача про розірвання шлюбу визнав, зазначивши, що дійсно більше року  шлюбні відносини припинені, примирення не можливе. Вимоги позивача про стягнення аліментів на утримання дитини визнав частково, зазначаючи про те, що він не має  постійного місця роботи, а отже не в змозі надавати визначений позивачем розмір аліментів щомісяця.

           Суд вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1  та відповідача  ОСОБА_2 , дослідивши письмові докази по справі, прийшов до наступного.

           Судом встановлено наступне.

           Сторони зареєстрували шлюб 19 липня 2008 року . Від шлюбу мають малолітню дитину, доньку  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1.

           Між сторонами відсутнє взаєморозуміння щодо шлюбних відносин, що стало підставою припинення ведення спільного господарства та подружніх стосунків. З серпня  2009 року сторони проживають фактично окремо, і майже не спілкуються. Виховання дитини та її утримання здійснює  лише позивач.

           Відповідно до ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред’явлений одним із подружжя.

           Відповідно до ст.112 цього ж кодексу  суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність  малолітньої дитини, дитини-інваліда  та інші обставини життя подружжя.

           Відповідно до частини другої цієї статті суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено , що подальше спільне життя подружжя і збереження  шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

           Відповідно до частини третьої ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини(аліменти)присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

           Відповідно до частини першої ст.183 цього кодексу  частка заробітку (доходу) матері, батька , яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.  

           З часу припинення шлюбних відносин , окремого проживання та часу знаходження позову в суді , примирення між сторонами не відбулось. Кожна з сторін не вважає можливим збереження сім»ї.

           При таких  обставинах суд приходить до висновку , що дальше спільне життя подружжя та  збереження  їх сім»ї неможливе, оскільки буде суперечити інтересам кожної з сторін та їх неповнолітньої дитини.

           При цьому відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини , що безумовно є підставою для стягнення аліментів в примусовому порядку.

           Визначаючи  розмір аліментів, суд враховує матеріальне становище дитини, сторін по справі, і вважає, що стягнення аліментів в твердій сумі на утримання дитини буде відповідати інтересам дитини, дружини та можливості платника аліментів сплачувати їх.

           При цьому суд враховує, що кожна із сторін є працездатною особою, однак не має постійного доходу.   Відповідно до ст.. 141 Сімейного кодексу України сторони  мають рівні не тільки права, але й обов’язки  щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі та чи проживають спільно з дитиною.

           Отже суд виходить з того, що відповідач на рівні з позивачем повинен приймати участь в утриманні дитини. Визначаючи розмір аліментів суд виходить з необхідності забезпечення малолітньої дитини  належним утриманням та доглядом, і вважає доцільним визначити суму коштів в розмірі 800грн.

           Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані і підлягають частковому  задоволенню, судові витрат – стягненню з відповідача.

           На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 84, 110-112, 141, 182,183,191  Сімейного кодексу України, ст. ст. 8,10,60,208,212,213,214,215,224-225,367 ЦПК України, суд –

                                          В И Р І Ш И В :

           Позов задовольнити частково.

           Шлюб між ОСОБА_1 і  ОСОБА_2    , зареєстрований 19 липня 2008  року за актовим записом №902 у Лівобережному відділі реєстрації шлюбів м. Києва  з Державним Центром розвитку сім’ї, розірвати.

           Стягнути з ОСОБА_2 ,ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Гребінки Полтавська область  на користь  ОСОБА_1  аліменти на утримання малолітньої  доньки   ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 800 гривень ,  починаючи  з 01 жовтня 2010 року  та до  досягнення дитиною повноліття.

            Стягнути з ОСОБА_2  судовий збір в розмірі 96 гр. в дохід держави та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120гр.

           Рішення суду в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання.    

           Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти  діб.

Суддя