У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/1775/24

Провадження №1-кс/348/353/24

23 липня 2024 року м. Надвірна

Слідчий суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши клопотання дізнавача сектору дізнання Надвірнянського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , яке погоджено з прокурором Яремчанського відділу Надвірнянської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_4 , про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 12024096200000074 від 10 квітня 2024 року, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України, -

встановив:

Дізнавач сектору дізнання Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківської області ОСОБА_5 за погодженням прокурора Яремчанського відділу Надвірнянської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_4 , звернулася до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області із клопотанням про накладення арешту тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 12024096200000150 від 20 липня 2024 року, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 19.07.2024 року до Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області надійшла заява ОСОБА_6 про те, що 19.07.2024 близько 16:10 год., перебуваючи у м. Надвірна по вул. Соборна невідомий чоловік під час конфлікту погрожував заявнику вбивством предметом, ззовні схожим на пістолет.

Під час опитування ОСОБА_6 повідомив, що 19.07.2024 близько 15:35 год., він рухався своїм автомобілем марки Мегсеdes-Веnz LТ 35, білого кольору в напрямку с. Стримба Надвірнянського району Івано-Франківської області. Проїжджаючи повз магазин «Малинка» у м. Надвірна він побачив автомобіль марки Lada Ргіога, який був припаркований на тротуарі та ОСОБА_6 зробив зауваження водієві автомобіля, на що той нецензурно висловився до ОСОБА_6 . Після цього заявник продовжив рух. Того дня, близько 16:10 год., ОСОБА_6 був припаркований навпроти магазину «Малинка» та побачив, що до його автомобіля під`їхав автомобіль марки ВМW, реєстраційний номер НОМЕР_1 , чим перегородив заявнику дорогу. Підійшовши до автомобіля ОСОБА_6 побачив особу чоловічої статі, з яким напередодні у нього був конфлікт біля магазину «Малинка». Підійшовши до водійських дверцят автомобіля марки ВМW, реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій вказаного транспортного засобу, не виходячи з автомобіля, почав ображати ОСОБА_6 та витягнув предмет, ззовні схожий на пістолет і направив його на ОСОБА_6 . В подальшому невідомий чоловік почав погрожувати ОСОБА_6 застосуванням щодо нього зброї. Після почутого заявник злякався та пішов до свого автомобіля та викликав працівників поліції.

Опитавши ОСОБА_7 , останній вказав, що 19.07.2024 року близько 15:30 год., він на транспортному засобі марки Lada (ВАЗ) Ргіога припаркувався біля магазину «Малинка», що у м. Надвірна для того, щоб придбати продукти харчування. В подальшому він побачив, що до нього під`їхав пасажирський автобус білого кольору та із пасажирського сидіння невідомий чоловік почав ображати його нецензурними словами на, що ОСОБА_7 ображав невідомого чоловіка у відповідь. В подальшому ОСОБА_7 поїхав у смт. Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області. Того, ж дня близько 17:00 год., через робочі питання ОСОБА_7 вирушив у м. Надвірна Івано-Франківської області на автомобілі марки ВМW, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Проїжджаючи по вул. Соборна у м. Надвірна у місці зупинки пасажирських автомобілів він побачив пасажирський автобус, з водієм якого у ОСОБА_7 напередодні виник конфлікт біля магазину «Малинка». Побачивши даний автобус ОСОБА_7 вирішив зупинитися для того, щоб поспілкуватися із чоловіком та роз`яснити ситуацію. Зупинившись біля транспортного засобу марки Мегсеdes-Веnz, білого кольору ОСОБА_7 рукою покликав водія даного автомобіля, однак поки ОСОБА_7 витягував своє портмане із сидіння то побачив, що воді якого він покликав, поїхав в напрямку смт. Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області.

19.07.2024 року надійшла заява ОСОБА_7 , в якій останній добровільно видав працівникам поліції свій газовий пістолет ПГШ-790, кал. 9 мм, НОМЕР_2 .

Під час досудового розслідування газову зброю ПГШ-790, кал. 9 мм, НОМЕР_2 визнано речовим доказом та долучено до матеріалів кримінального провадження.

На підставі викладеного, враховуючи те, що вищенаведене майно, зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення і може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому є необхідність накладення арешту на дане майно.

Дізнавач сектору дізнання Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву, в якій просить проводити розгляд клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучено майно без її участі, подане клопотання підтримала, просить задовольнити.

Власник майна газового пістолету ПГШ-790, кал. 9 мм, НОМЕР_2 - ОСОБА_7 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Беручи до уваги вищенаведене, враховуючи, що всі особи, які беруть участь у судовому провадженні в судове засідання не прибули, приходжу до висновку про можливість розгляду клопотання без здійснення фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження.

Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України - заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ч.1 статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Суд зауважує, що заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема, арешт майна, носить у собі тимчасовий характер.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.7 ст.237 КПК України вилучене в ході огляду майно вважається тимчасово вилученим майном, тому відповідно до вимог ч.5 ст.171 КПК України слідчий за погодженням з прокурором, не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна зобов`язаний звернутись до слідчого судді з клопотанням про арешт зазначеного майна.

Судом встановлено, що дізнавачем сектору дізнання Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області 20 липня 2024 року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024096200000150 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с.3).

19.07.2024 року надійшла заява ОСОБА_7 в якій останній добровільно видав працівникам поліції свій газовий пістолет ПГШ-790, кал. 9 мм, НОМЕР_2 (а.с. 8-9).

Згідно постанови дізнавача СД Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_5 від 20 липня 2024 року газову зброю ПГШ-790, кал. 9 мм, НОМЕР_2 визнано речовим доказом та долучено до матеріалів кримінального провадження № 12024096200000150 за ознаками складу кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України (а.с.8).

Виходячи з того, що вказана вилучена газова зброя має значення речового доказу, так як є безпосереднім знаряддям вчинення злочину та зберегла на собі його сліди, а також з метою забезпечення належного збереження слідів вчиненого кримінального правопорушення, безперешкодного доступу сторони кримінального провадження до вказаного предмету для проведення всіх необхідних судових експертиз, додаткового огляду, проведення необхідних слідчих дій і проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, а також з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, знищення чи відчуження вказаного майна, слідчий суддя вважає, що наявна правова підстава для накладення арешту на тимчасово вилучене майно із забороною користування, відчуження та розпорядження вказаним майном.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Отже, слідчий суддя вважає, що на даному етапі кримінального провадження потребу досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя на даній стадії не в праві вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не в праві оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Керуючись ст.ст. 98, 131, 167, 170-172 КПК України, слідчий суддя, -

постановив:

Клопотання дізнавача сектору дізнання Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківської області ОСОБА_5 , яке погоджено з прокурором Яремчанського відділу Надвірнянської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_4 про арешт тимчасово вилученого майна - задовольнити.

Накласти арешт у вигляді заборони у користуванні, відчуженні та розпорядженні на:

- газову зброю ПГШ-790, кал. 9 мм, НОМЕР_2 , яка згідно дозволу на зброю № НОМЕР_3 належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю АДРЕСА_1 .

Арештоване майно: газову зброю ПГШ-790, кал. 9 мм, НОМЕР_2 – залишити на зберігання в кімнаті зберігання речових доказів Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, до скасування арешту у встановленому КПК України порядку.

Виконання ухвали доручити дізнавачу сектору дізнання Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківської області ОСОБА_5 , якій доручено досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятиденний строк з дня проголошення ухвали, у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1