ОКРЕМА ДУМКА

03 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/14598/17

1. Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" (далі - ТОВ "Фактор Плюс") на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 за заявами Публічного акціонерного товариства "Златобанк" (далі - ПАТ "Златобанк") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Алексеєв, Боярчук та партнери" (далі - ТОВ "ЮК "Алексеєв, Боярчук та партнери") про заміну стягувача у виконавчому провадженні правонаступником у справі №910/14598/17 ТОВ "Фактор Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері-Завод бурового обладнання" (далі - ТОВ "Діскавері-ЗБО"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері-Бурове обладнання (Україна)" (далі - ТОВ "Діскавері-БО (Україна)"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Консорис Партнери" (далі - ТОВ "Консорис Партнери") про стягнення 3 397 091,17 доларів США та 75 389 577,42 грн, касаційну скаргу задовольнив, оскаржувані рішення скасував в оскаржуваній частині, ухваливши в цій частині нове рішення - про відмову у задоволенні заяви ТОВ "ЮК "Алексеєв, Боярчук та партнери" про заміну стягувача у виконавчому провадженні правонаступником у справі №910/14598/17.

2. Не можу погодитися з ухваленим колегією суддів рішенням, виходячи з таких міркувань.

3. У цій справі ТОВ "Фактор Плюс" звернулося з позовом до ТОВ "Діскавері-ЗБО", ТОВ "Діскавері-БО (Україна)" та ТОВ "Консорис Партнери" про стягнення 3 397 091,17 доларів США та 75 389 577,42 грн, з яких 2 400 000 доларів США - заборгованість за кредитом, 997 091,17 доларів США - заборгованість за відсотками, 75 384 577,41 грн - заборгованість по пені, 5 000,00 грн - штрафу.

4. Господарський суд міста Києва рішенням від 01.08.2019 позов задовольнив частково: стягнув солідарно з ТОВ "Діскавері-БО (Україна)" та ТОВ "Діскавері-ЗБО" на користь ТОВ "Фактор Плюс" заборгованість за кредитом у розмірі 2 400 000,00 дол. США, 95 000,00 дол. США заборгованості за процентами, 16 055 388,09 грн пені та штраф у розмірі 5 000,00 грн; стягнув з ТОВ "Діскавері-ЗБО" на користь ТОВ "Фактор Плюс" 59 160,00 грн судового збору; стягнув з ТОВ "Діскавері-БО (Україна)" на користь ТОВ "Фактор Плюс" 59 160,00 грн судового збору; в іншій частині позову відмовив.

5. На виконання цього рішення суду 06.11.2019 видані відповідні накази.

6. ПАТ "Златобанк" та ТОВ "ЮФ "Алексєєв, Боярчуков та партнери" звернулися до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні правонаступником у порядку ст.334 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

7. Господарський суд міста Києва ухвалою від 11.01.2024, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024, у задоволенні заяви ПАТ "Златобанк" про заміну стягувача у виконавчому провадженні правонаступником відмовив, заяву ТОВ "ЮФ "Алексєєв, Боярчуков та партнери" задовольнив, замінив у справі №910/14598/17 стягувача - ТОВ "Фактор Плюс" на ТОВ "ЮФ "Алексєєв, Боярчуков та партнери" на стадії виконання судового рішення від 01.08.2019.

8. Задовольняючи заяву ТОВ "ЮФ "Алексєєв, Боярчуков та партнери", суди вказали, що ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Депт Фінанс" уклали договір про відступлення права вимоги за кредитним договором від 28.08.2012 №196/12-KJL. У подальшому, ТОВ "Фінансова компанія "Депт Фінанс" та ТОВ "ЮФ "Алексєєв, Боярчуков та партнери" уклали договір про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги, яким ТОВ "ЮФ "Алексєєв, Боярчуков та партнери" набуло права вимоги до ТОВ "Діскавері-БО (Україна)" за кредитним договором від 28.08.2012 №196/12-KL та договорами забезпечення, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них.

9. ТОВ "Фактор Плюс" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ "ЮФ "Алексєєв, Боярчуков та партнери" про заміну стягувача у виконавчому провадженні правонаступником.

10. Скаржник вказував, що оскаржувані судові рішення ухвалені з:

- порушенням приписів ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК);

- неправильним застосуванням ч.6 ст.13 Закону "Про судоустрій і статус суддів", ч.2 ст.236 ГПК (щодо неврахування висновків Верховного Суду у справах №912/3751/19, №522/22473/15-ц);

- неправильним визначенням юридичних фактів, що становлять предмет судового розгляду та є обов`язковими для з`ясування, чим порушено статті 236, 237 ГПК;

- порушенням норм процесуального права: не досліджено обставини добросовісності набуття вимоги за кредитним договором від 28.08.2012, що мало наслідком незастосування ч.4 ст.75 ГПК (а саме щодо справ №910/17763/17, №910/4678/16, №910/14716/17, в яких предметом розгляду був кредитний договір від 28.08.2012 №196/12-KL);

- неправильним застосування ст.517 ЦК (суди не врахували, що оригінали документів, які засвідчують права, що передаються, знаходяться у позивача, водночас ТОВ "ЮФ "Алексєєв, Боярчуков та партнери" були передані копії таких документів).

11. Скаржник також посилався на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах:

- від 19.07.2023 у справі №912/3751/19 (окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача);

- від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц (задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна);

- від 31.03.2021 у справі №641/6120/14-ц (при вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження необхідно встановити факт вибуття сторони виконавчого провадження та переходу до особи матеріальних прав і обов`язків вибулої сторони; при вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження суд перевіряє наявність правонаступництва у матеріальних відносинах).

12. Верховний Суд постановою від 03.06.2024 касаційну скаргу задовольнив, оскаржувані рішення скасував в оскаржуваній частині, ухваливши в цій частині нове рішення - про відмову у задоволенні заяви ТОВ "ЮК "Алексеєв, Боярчук та партнери" про заміну стягувача у виконавчому провадженні правонаступником у справі №910/14598/17, виходячи з такого:

- позивачем/кредитором/стягувачем у виконавчому провадженні у справі №910/14598/17 є ТОВ "Фактор Плюс";

- ТОВ "Фактор Плюс" ані шляхом універсального, ані шляхом сингулярного правонаступництва не передавало свої права та обов`язки як сторони у справі №910/14598/17 третім особам (матеріали справи відповідних доказів не містять), а відтак стверджувати про вибуття ТОВ "Фактор Плюс" у матеріальному правовідношенні зі спірних правовідносин на підставі процесуального правонаступництва є помилковим;

- суди попередніх інстанцій не встановили обставин, які б підтверджували факт передання ТОВ "Фактор Плюс" (як попередником) матеріальних прав ПАТ "Златобанк" (набувачу), та факт отримання/набуття ПАТ "Златобанк" прав та обов`язків як сторони у справі №910/14598/17;

- фактично суди попередніх інстанцій помилково ототожнили процесуальне правонаступництво - наступництво в правах та обов`язках, що передбачено статтями 52, 334 ГПК, з наслідками недійсності правочину, визначеними ст.216 ЦК, що, у свою чергу, передбачає поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція);

- суди попередніх інстанцій не встановили обставин вчинення ТОВ "Фактор Плюс" дій на реалізацію права, передбаченого статтями 52, 334 ГПК;

- суди допустили порушення норм права, а саме: ст.512 ЦК, статей 52, 334 ГПК, адже у спірних правовідносинах між ТОВ "Фактор Плюс" та ПАТ "Златобанк" відсутнє процесуальне правонаступництво (як універсальне, так і сингулярне), що суди помилково не врахували;

- відсутні правові підстави вважати, що до ТОВ "ЮФ "Алексєєв, Боярчуков та партнери" (товариства, яке на підставі Договору відступлення отримало право вимоги по кредитному договору від 28.08.2012 №196/12-KL, яке, у свою чергу, було реалізовано ПАТ "Златобанк") перейшло право вимоги до відповідачів саме за рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/14598/17;

- обґрунтованими є посилання скаржника на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №641/6120/14-ц; посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 19.07.2023 у справі №912/3751/19 та від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц не стосуються предмета спору (не є подібними та релевантними до спірних правовідносин), а виключно спрямовані на заперечення обставин, встановлених судами у справі №910/17763/17.

13. Не можу погодитися з цими висновками, вважаю, що Верховний Суд у цій справі допустив надмірний формалізм при вирішенні питання щодо процесуального правонаступництва.

14. І ПАТ "Златобанк" (право якого як первісного кредитора ніким не оспорюється), і ТОВ "ЮФ "Алексєєв, Боярчуков та партнери", якому було відступлено право вимоги щодо спірної заборгованості ТОВ "Фінансова компанія "Депт Фінанс", яке в свою чергу отримало це право на підставі чинного договору з банком, не оспорюють факт переходу права вимоги до ТОВ "ЮФ "Алексєєв, Боярчуков та партнери".

15. Договір відступлення права вимоги від 04.02.2015 з ТОВ "Фактор Плюс", на користь якого ухвалено рішення у цій справі, було визнано недійсним з моменту укладення рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 у справі №910/17763/17, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021, а отже внаслідок ухвалення відповідного рішення Верховним Судом виникає тупикова ситуація - є судове рішення про стягнення заборгованості з боржника на користь ТОВ "Фактор Плюс", але його неможливо виконати.

16. Виникає також правова невизначеність щодо того, кому саме належить право вимоги за кредитним договором і хто має право вимагати виконання такого судового рішення - ТОВ "Фактор Плюс" чи ТОВ "ЮФ "Алексєєв, Боярчуков та партнери". Це підриває принцип верховенства права та правової визначеності, порушує правило res judicata ("вирішена справа") стосовно судових рішень, ухвалених судами у справі №910/17763/17.

17. Отже, вважаю, що суди попередніх інстанцій зробили законні та обґрунтовані висновки щодо заміни ТОВ "Фактор Плюс" правонаступником - ТОВ "ЮФ "Алексєєв, Боярчуков та партнери".

18. З огляду на наведене, вважаю, що Верховний Суд у справі №910/14598/17 повинен був залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Окрему думку складено відповідно до ч.3 ст.34 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О. Кібенко