ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/814/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Красножон О. М.,

Північного офісу Державної

аудиторської служби України - не з`явився,

Глевахівської селищної ради

Фастівського району Київської області - Боженка І. Ф.,

Товариства з обмеженою

відповідальністю «Промін Буд Сервіс» - Бешлега А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 (у складі колегії суддів: Кравчук Г. А. (головуючий), Коробенко Г. П., Тарасенко К. В.)

у справі № 911/814/22

за позовом Керівника Фастівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби України

до Глевахівської селищної ради Фастівського району Київської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Промін Буд Сервіс»

про визнання недійсними протоколу засідання тендерного комітету та договору підряду,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2022 року Керівник Фастівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби України (далі - Північний офіс Держаудитслужби України) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Глевахівської селищної ради Фастівської району Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Промін Буд Сервіс» (далі - ТОВ «Промін Буд Сервіс»), у якому просив суд:

- визнати недійсним протокол засідання тендерного комітету Глевахівської селищної ради від 18.02.2019 № 30, відповідно до якого визначено переможцем у процедурі відкритих торгів щодо закупівлі «Будівництво навчально-виховного закладу «Дитячий садок-початкова школа» в смт Глеваха Васильківського району Київської області» (ДК 021:2015:45214000-0 - Будівництво освітніх та науково-дослідних закладів) ТОВ «Промін Буд Сервіс» та прийнято рішення про намір укласти договір про закупівлю з переможцем;

- визнати недійсним договір підряду від 30.03.2019 № 01 по об`єкту «Будівництво навчально-виховного закладу «Дитячий садок-початкова школа» в смт Глеваха Васильківського району Київської області» (ДК 021:2015:45214000-0 - Будівництво освітніх та науково-дослідних закладів), укладеного між Глевахівською селищною радою та ТОВ «Промін Буд Сервіс» на суму 114 987 930,04 грн.

Позовні вимоги (з урахуванням заяви про зміну підстав позову) обґрунтовано порушенням вимог законодавства у сфері публічних закупівель під час проведення Глевахівською селищною радою закупівлі робіт за бюджетні кошти (назва предмета закупівлі: «Будівництво навчально-виховного закладу «Дитячий садок-початкова школа в смт Глеваха Васильківського району Київської області», ідентифікатор закупівлі: UA-2019-01-24-000635-b).

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.05.2023 (з урахуванням ухвали від 04.08.2023 про внесення виправлень у рішення суду) позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним рішення тендерного комітету Глевахівської селищної ради, оформлене протоколом від 18.02.2019 № 30, яким визначено переможцем процедури відкритих торгів щодо предмету закупівлі «Будівництво навчально-виховного закладу «Дитячий садок-початкова школа» в смт Глеваха Васильківського району Київської області» ТОВ «Промін Буд Сервіс». Визнано недійсним договір підряду від 30.03.2019 № 01, укладений між Глевахівською селищною радою та ТОВ «Промін Буд Сервіс» з предметом договору «Будівництво навчально-виховного закладу «Дитячий садок-початкова школа» в смт Глеваха Васильківського району Київської області». Стягнуто з Глевахівської селищної ради на користь Київської обласної прокуратури 2 481,00 грн витрат зі сплати судового збору. Стягнуто з ТОВ «Промін Буд Сервіс» на користь Київської обласної прокуратури 2 481,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 рішення Господарського суду Київської області від 11.05.2023 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, у червні 2024 року Заступник керівника Київської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 скасувати, а рішення Господарського суду Київської області від 11.05.2023 залишити в силі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.06.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 911/814/22 за касаційною скаргою Заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10.07.2024.

Глевахівська селищна рада у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Північний офіс Держаудитслужби України у судове засідання свого представника не направив.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення Північному офісу Держаудитслужби України ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, а також те, що Північний офіс Держаудитслужби України не звертався до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком учасників справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника Північного офісу Держаудитслужби України.

Заслухавши суддю-доповідача, представників Офісу Генерального прокурора, Глевахівської селищної ради, ТОВ «Промін Буд Сервіс», дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 24.01.2019 Глевахівською селищною радою було оприлюднене оголошення UA-2019-01-24-000635-b про проведення відкритих торгів на закупівлю за бюджетні кошти «Будівництво навчально-виховного закладу «Дитячий садок-початкова школа» в смт Глеваха Васильківського району Київської області» (закупівля); кінцевий строк подання тендерних пропозицій 08.02.2019 о 10:34 год; дата та час розкриття тендерних пропозицій - 11.02.2019 14:56 год, після завершення електронного аукціону.

Тендерна документація на зазначену закупівлю та додатки до неї були затверджена протоколом тендерного комітету від 24.01.2019 № 26 та оприлюднені в електронній системі закупівель. Так, у тендерній документації були, зокрема, встановлені кваліфікаційні критерії до учасників, а також вимоги до тендерних пропозицій учасників; затверджений перелік критеріїв та методика оцінки тендерної пропозиції із зазначенням питомої ваги критерію. У Додатку 2 до тендерної документації були затверджені документи на підтвердження відповідності учасника кваліфікаційним критеріям; документи на підтвердження відсутності підстав для відмови учаснику в участі у процедурі закупівлі та відхилення тендерної пропозиції, визначених статтею 17 Закону України «Про публічні закупівлі»; інші документи, які мають бути надані учасником у складі тендерної пропозиції; документи, які вимагаються від переможця процедури закупівлі для підтвердження відсутності підстав, визначених частинами 1, 2 статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі».

Згідно з реєстром отриманих тендерних пропозицій, тендерні пропозиції на закупівлю надійшли від трьох учасників, а саме:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК Груп 2014» (далі - ТОВ «ІБК Груп 2014») (первинна пропозиція - 115 138 549,00 грн, остаточна пропозиція 80 000 000,00 грн);

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Автомагістраль» (первинна пропозиція - 115 138 549,00 грн, остаточна пропозиція 60 000 000,00 грн);

3) ТОВ «Промін Буд Сервіс» (первинна пропозиція - 115 103 068,60 грн, остаточна пропозиція 114 987 930,04 грн).

Відповідно до протоколів засідання тендерного комітету Глевахівської селищної ради від 13.02.2019 № 28 та від 15.02.2019 № 29 тендерні пропозиції учасників процедури закупівлі - ТОВ «ІБК Груп 2014» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Автомагістраль» були відхилені, оскільки зазначені учасники не надали забезпечення тендерної пропозиції та їх тендерні пропозиції не відповідали умовам тендерної документації.

Згідно з протоколом засідання тендерного комітету Глевахівської селищної ради від 18.02.2019 № 30 переможцем процедури відкритих торгів на закупівлю визнано ТОВ «Промін Буд Сервіс»; прийнято рішення про намір укласти договір про закупівлю з переможцем.

Тендерна пропозиція ТОВ «Промін Буд Сервіс» наявна у публічному доступі в електронній системі закупівель https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-01-24-000635-b, копія якої також міститься у матеріалах справи.

30.03.2019 між Глевахівською селищною радою (замовник) та ТОВ «Промін Буд Сервіс» (підрідник) було укладено договір підряду № 01, відповідно до умов якого підрядник взяв на себе зобов`язання на свій ризик виконати згідно з проектно-кошторисною документацією та здати замовнику в установлений цим договором строк закінчені роботи з будівництва об`єкту «Будівництво навчально-виховного закладу «Дитячий садок - початкова школа» смт Глеваха Васильківського району Київської області» (пункт 1.1).

За умовами пункту 2.1 (у редакції Додаткової угоди від 15.03.2021 № 2/21) запланований термін закінчення будівельних робіт - не пізніше 31.12.2022.

Відповідно до пункту 3.1 договору загальна сума цього договору зазначена у динамічній договірній ціні та складає 114 987 930,04 грн.

У пункті 8.1 договору передбачено, що підрядник може за погодженням з замовником залучати до виконання робіт інших осіб (субпідрядників). При цьому договори субпідряду укладаються та виконуються з дотриманням вимог, визначених документацією закупівлі та цим договором.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2020, а в частині розрахунків - до повного виконання своїх зобов`язань (пункт 19.4 договору).

Також судом апеляційної інстанції установлено, що ТОВ «ІБК Груп 2014» як учасник процедури закупівлі, не погоджуючись з рішенням Глевахівської селищної ради про визначення ТОВ «Промін Буд Сервіс» переможцем процедури закупівлі, звернулось до Антимонопольного комітету України зі скаргою про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 27.02.2019 № UA-2019-01-24-000635-b.c2, у зв`язку з невідповідністю тендерної пропозиції ТОВ «Промін Буд Сервіс» умовам тендерної документації.

Рішенням постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 20.03.2019 № 3218-р/пк-пз відмовлено ТОВ «ІБК Груп 2014» у задоволенні скарги від 27.02.2019 №UA-2019-01-24-000635-b.c2. Зазначене рішення мотивовано тим, що ТОВ «Промін Буд Сервіс» не порушило умови тендерної документації в частині тих доводів, на які посилалось у скарзі ТОВ «ІБК Груп 2014».

У період з 07.09.2021 до 24.09.2021 Північним офісом Держаудитслужби України було здійснено моніторинг спірної процедури закупівлі, проведеної Глевахівською селищною радою, за наслідками якого 27.09.2021 у електронній системі закупівель опубліковано Висновок про результати моніторингу закупівлі від 24.09.2021 № 406 (UA-2019-01-24-000635-b).

Відповідно до зазначеного висновку за результатами моніторингу встановлено порушення законодавства у сфері закупівель, а саме:

- замовником (Глевахівської селищної ради) не підтверджено визначення очікуваної вартості та обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, що може свідчити про порушення принципу максимальної економії та ефективності;

- відповідно до довідки-відомості за рахунками обліку основних засобів та інших необоротних активів від 04.02.2019 № 25т/04-02-2019 переможцем не підтверджено наявність Інвертора Kaiser MMA-250 (позиція № 19), зазначеного у довідці про наявність в учасника обладнання, необхідного для виконання умов договору, чим не виконано вимогу пункту 1 розділу 1 Додатку 2 до тендерної документації.

При цьому в порушення пункту 1 частини 1 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник (Глевахівська селищна рада) не відхилив тендерну пропозицію переможця (ТОВ «Промін Буд Сервіс») як таку, що не відповідає кваліфікаційним критеріям, установленим статтею 16 зазначеного Закону.

Керуючись статтями 2, 5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», Північний офіс Держаудитслужби України зобов`язав здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень в установленому законодавством порядку, зокрема, у межах законодавства розірвати договір з урахуванням вимог Цивільного та Господарського кодексів України, та протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про усунення порушення законодавства у сфері публічних закупівель.

Звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання недійсним протоколу засідання тендерного комітету Глевахівської селищної ради від 18.02.2019 № 30 та про визнання недійсним договору підряду від 30.03.2019 № 01, прокурор обґрунтував їх (з урахуванням заяви про зміну підстав позову) порушенням відповідачами вимог статей 1, 3, 16, 22, 30 Закону України «Про публічні закупівлі», посилаючись на:

1) невідповідність ТОВ «Промін Буд Сервіс» кваліфікаційному критерію, передбаченому тендерною документацією щодо наявності в учасника процедури закупівлі обладнання та матеріально-технічної бази, оскільки зазначена ТОВ «Промін Буд Сервіс» у тендерній пропозиції спецтехніка, власником якої є залучений ТОВ «Промін Буд Сервіс» субпідрядник - ТОВ «Хозхімсервіс», не була зареєстрована в територіальних органах Держпродспоживслужби та територіальних органах МВС; ТОВ «Промін Буд Сервіс» у тендерній пропозиції не були надані документи, що підтверджують право оренди чи інше право користування такою технікою;

2) неможливість фактичного виконання ТОВ «Промін Буд Сервіс» умов договору підряду через залученого субпідрядника - ТОВ «Хозхімсервіс», оскільки виробничі та трудові ресурси останнього вже фактично задіяні у виконанні будівельних робіт за договором від 01.11.2018, укладеним між ТОВ «Хозхімсервіс» як підрядником та Відділом освіти Васильківської міської ради як замовником за результатами іншої закупівлі - «Будівництво Васильківської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 6, розташованої по вул. Гетьмана Сагайдачного, 34 міста Василькова»;

3) невідповідність ТОВ «Промін Буд Сервіс» кваліфікаційному критерію, передбаченому тендерною документацією щодо наявності в учасника досвіду виконання аналогічного договору, оскільки у тендерній пропозиції ТОВ «Промін Буд Сервіс» свою відповідність (досвід) зазначеному критерію не підтвердив, а натомість надав підтвердження наявності такого досвіду у залученого ним в якості субпідрядника ТОВ «Хозхімсервіс», яке не є учасником цієї закупівлі, і тому його досвід не може бути використаний для підтвердження відповідності учасника закупівлі такому критерію;

4) невідповідність ТОВ «Промін Буд Сервіс» кваліфікаційному критерію, передбаченому тендерною документацією щодо наявності в учасника працівників робочих спеціальностей відповідної кваліфікації, оскільки у тендерній пропозиції ТОВ «Промін Буд Сервіс» не надало передбачену тендерною документацією довідку форми 1-ДФ про наявність у нього як учасника закупівлі (та/або залученої ним субпідрядної організації в обсязі не менше 50%) не менше 100 працівників робочих спеціальностей відповідної кваліфікації;

5) ТОВ «Промін Буд Сервіс» у тендерній пропозиції не підтвердило наявності у нього інвертора Kaiser MMA-250, необхідного для виконання умов договору, про що було зазначено Північним офісом Держаудитслужби України у Висновку про результати моніторингу процедури закупівлі від 24.09.2021 № 406, зазначене порушення так і не було усунуте;

6) ТОВ «Промін Буд Сервіс» у тендерній пропозиції не надало антикорупційну програму та не призначило особу, відповідальну за реалізацію антикорупційної програми, у зв`язку з чим Глевахівська селищна рада повинна була відхилити тендерну пропозицію ТОВ «Промін Буд Сервіс» відповідно до вимог пункту 10 частини 1 статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі».

Вирішуючи спір, суд першої інстанції врахувавши, що стаття 16 Закону України «Про публічні закупівлі» не дозволяла залучення учасниками інших суб`єктів господарювання як субпідрядників/співвиконавців для підтвердження відповідності учасника кваліфікаційним критеріям, встановив невідповідність ТОВ «Промін Буд Сервіс» як учасника процедури закупівлі кваліфікаційним критеріям, передбаченим тендерною документації, а саме щодо наявності обладнання та матеріально-технічної бази; працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід; документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного договору, а тому дійшов висновку, що замовник (Глевахівська селищна рада) відповідно до частини 1 статті 30 Закону України «Про публічні закупівлі» мав відхилити тендерну пропозицію ТОВ «Промін Буд Сервіс». При цьому суд першої інстанції зазначив, що невідхилення замовником тендерної пропозиції учасника у випадку невідповідності такого учасника кваліфікаційним критеріям, є порушенням принципів закупівель, передбачених статтею 3 Закону України «Про публічні закупівлі». За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність позовних вимог, та наявність підстав для їх задоволення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та приймаючи нове рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що саме по собі визнання недійсним рішення тендерного комітету про визначення переможця відкритих торгів, яке вже було реалізоване та вичерпало свою дію виконанням, та визнання недійсним укладеного за результатами торгів договору про закупівлю без застосування наслідків недійсності такого правочину, не призведе до поновлення майнових прав держави, що свідчить про неефективність обраних прокурором способів захисту та наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи у поданій касаційній скарзі підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, прокурор послався на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положення статей 203, 205, 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування висновків щодо застосування цих норм права, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20, постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 761/2685/17, постанові Верховного суду від 04.02.2021 у справі № 911/1902/17.

За доводами касаційної скарги, судом апеляційної інстанції не враховано, що позовна вимога про визнання недійсним виконаного договору без вирішення судом питання про застосування правових наслідків такої недійсності може бути самостійним предметом розгляду у господарському суді. При цьому вимога про застосування наслідків недійсності виконаного правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання недійсним такого правочину, так і у вигляді самостійної вимоги.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.

У статті 4 ГПК України передбачено право юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2).

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини 1, 2 статті 5 ГПК України).

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав чи інтересу, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав чи інтересу, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав чи інтересу.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права чи інтересу, бути адекватним наявним обставинам.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Сполученого Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

При цьому обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 виснувала про те, що торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.08.2023 у справі № 924/1288/21 сформовано висновок про те, що, якщо публічна закупівля завершується оформленням відповідного господарського договору, то оскаржити можна такий договір, а вимога про визнання недійсною закупівлі не є ефективним способом захисту. При цьому, оскільки процедура закупівлі завершується укладенням договору, рішення уповноваженої особи замовника, оформлене відповідним протоколом, є таким, що вичерпало дію фактом його виконання (укладенням договору).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, за результатами проведеної Глевахівською селищною радою процедури закупівлі 20.03.2019 між Глевахівською селищною радою та ТОВ «Промін Буд Сервіс» було укладено договір підряду № 01.

Отже, у справі, що розглядається, процедура закупівлі завершилась укладенням договору.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовна вимога про визнання недійсним протоколу засідання тендерного комітету Глевахівської селищної ради від 18.02.2019 № 30, яким оформлено рішення про визначення ТОВ «Промін Буд Сервіс» переможцем відкритих торгів та про намір укласти з переможцем договір про закупівлю, яке вже було реалізоване та вичерпало свою дію виконанням (укладенням договору), не є ефективним способом захисту, а тому правомірно відмовив у її задоволенні.

З аналізу правової природи відкритих торгів, як способу забезпечення потреб замовника шляхом закупівлі товарів, робіт, послуг, ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення відкритих торгів, вбачається, що оформлення за їх результатом договору про закупівлю, є правочином, який може бути визнаний недійсним у судовому порядку з підстав недодержання при його вчиненні вимог, передбачених частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України.

При цьому підставою визнання такого договору недійсним є порушення передбачених законодавством правил проведення торгів, визначених, зокрема, Законом України «Про публічні закупівлі» та наслідком проведення яких фактично є дії сторін щодо укладання договору.

Частинами 1 та 2 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (постанова Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Проте згідно з частиною 5 статті 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 зазначила, що визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 статті 2 ГПК України (аналогічні висновки сформульовано також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 року у справі №908/976/19).

Разом з цим, у зазначеній постанові об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з урахуванням актуальних правових висновків, сформульованих у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 та від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, в аспекті ефективності визнання недійсним договору про закупівлю у випадку, коли вимогу про проведення двосторонньої реституції не було заявлено одночасно з вимогою про визнання правочину недійсним, уточнила висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20 (на яку посилається прокурор у касаційній скарзі), сформулювавши свій висновок таким чином:

«Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом.

Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.

Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Водночас, у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові».

У справі, що розглядається, судом апеляційної інстанції встановлено часткове виконання ТОВ «Промін Буд Сервіс» робіт за оспорюваним договором підряду, при цьому сторонами та прокурором така обставина не оспорювалась.

Ураховуючи те, що у справі № 911/814/22, що розглядається, прокурор в інтересах держави звернувся до суду з позовною вимогою про визнання недійсним частково виконаного договору підряду від 30.03.2019 № 01 без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності такого правочину, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що обраний прокурором спосіб захисту прав не є ефективним.

Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19).

Отже, правомірним є висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову.

За таких обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для дослідження та оцінки доводів прокурора щодо невідповідності ТОВ «Промін Буд Сервіс» кваліфікаційним критеріям, передбаченим тендерною документацією та статтею 16 Закону України «Про публічні закупівлі».

З огляду на викладене, відсутні підстави для скасування законної та обґрунтованої постанови суду апеляційної інстанції.

однією з підстав касаційного оскарження судових рішень, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту зазначеної норми права випливає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Отже, для касаційного перегляду судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Тобто застосування правового висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, залежить від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі за результатом оцінки поданих сторонами доказів. При цьому встановлені судом фактичні обставини у кожній справі можуть бути різними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Прокурор у касаційній скарзі підставу касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, обґрунтував тим, що судом апеляційної інстанції не враховано висновку, викладеного у пункті 48 постанови Верховного Суду від 04.02.2021 у справі № 911/1902/17 щодо визначення поняття реституція.

Разом з тим, суд касаційної інстанції зауважує, що наведений скаржником висновок Верховного Суду у справі № 911/1902/17 носить загальний характер, а висновки суду апеляційної інстанції у справі, що розглядається, не суперечать такому висновку.

Крім того, Верховний Суд вважає безпідставним посилання прокурора на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20 щодо застосування статті 216 ЦК України у подібних правовідносинах, оскільки як вже зазначалось судом касаційної інстанції, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 уточнила висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20, на яку посилається прокурор у касаційній скарзі, і такий (уточнений) висновок було враховано судом апеляційної інстанції при вирішенні спору у справі, що розглядається.

У справі № 761/26815/17 (постанова Верховного Суду від 21.01.2020), на яку посилається прокурор у касаційній скарзі, предметом розгляду були позовні вимоги заявлені фізичною особою до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) про скасування рішення загальних зборів ОСББ щодо підвищення відповідачу як власнику нежитлових приміщень, розташованих у будинку, плати за утримання та обслуговування житлово-будинкового комплексу.

При цьому, у справі № 911/814/22, що розглядається, предметом розгляду є позовні вимоги, заявлені прокурором в інтересах держави в особі уповноваженого державного органу, до селищної ради та юридичної особи про визнати недійсними протоколу засідання тендерного комітету селищної ради та договору підряду, укладеного між відповідачами за результатами проведеної процедури закупівлі.

Отже, правовідносини у справі, що розглядається, та у справі № 761/26815/17, на яку посилається прокурор у касаційній скарзі, не є подібними, враховуючи відмінні зміст спірних правовідносин та їх правове регулювання.

Зважаючи на викладене, наведена прокурором підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційних скарг.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскарженого судового рішення не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Судовий збір за подання касаційних скарг в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі № 911/814/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

І. С. Міщенко