Справа № 523/19348/21

Провадження №2/523/1000/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2024 р. Суворовський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді - Бузовського В. В.,

при секретарі - Петровської О.П.,

за участі:

представника позивача - адвоката Попової О.А.,

представника відповідача – адвоката Байрамова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Одесі в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою:  АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження за адресою: вул.Вел. Васильківська, буд.100, м.Київ), третя особа Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Червинська Ніла Євгенівна (місцезнаходження за адресою: вул.Успенська, буд.67/69, прим.20/1, м.Одеса) про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, скасування запису про реєстрацію права власності, поновлення запису про право власності, -

встановив:

ОСОБА_1 , звернувся до суду із зазначеним позовом та просив визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора від 05.10.2021р., яким проведено державну реєстрацію права власності на кв. АДРЕСА_2 за АТ «Альфа-Банк», припинити право власності АТ «Альфа-Банк`на зазначену квартиру шляхом скасування запису про право власності, поновити запис про право власності на зазначену квартиру за ОСОБА_1 . В обґрунтування вимог посилався на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності можливе лише на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, сам по собі іпотечний договір не може вважатися договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Також зазначив, що не отримував від банку жодних повідомлень та вимог, що передбачено ст. 35 Закону України «Про іпотеку», також відсутня оцінка майна, крім того, з дня винекнення у банка права вимоги на звернення стягнення на предмет іпотеки минуло більше трьох років. Внаслідок перереєстрації права власності на предмет іпотеки було порушено права неповнолітніх дітей, які мають зареєстроване місце проживання в зазначеній квартирі. Таким чином, просив вимоги задовольнити.

Представник позивача адвокат ПоповаО.А., в судовому засіданні вимоги та обґрунтування позовних вимог підтримала та просила позов задовольнити.

Представник відповідача, адвокат Байрамов О.В., вимоги позову не визнав з підстав зазначених у відзиві на позов, крім того просив звернути увагу на те, що АТ «Альфа-Банк» згідно до діючого законодавства, що діяло на час укладання договору іпотеки, звернуло стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, а тому строки позовної давності в даному випадку не можуть бути прийняті до уваги судом. В частині реєстрації місця проживання дітей у спірній квартирі зазначив, що діти народилися після укладання договору іпотеки і саме позивач порушив умови іпотечного договору, оскільки був зобов`язаний отримати згоду Банка на реєстрацію будь яких інших осіб після укладання договору.

В судовому засіданні представник відповідача повідомив про зміну назви банку, а саме з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс-Банк».

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Так судом встановлено, що 23 травня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», який змінив свою назву на Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , було укладено Договір кредиту №2008/694-Ф03.7/111, відповідно до умов якого Кредитор зобов`язався надати Позичальникові грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 49 584,00 доларів США, зі сплатою 13,5% річних з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 22 травня 2033 року.

01 червня 2010 року між Банком та ОСОБА_1 , було укладено Додаткову угоду №1 про внесення змін до договору кредиту №2008/694-Ф03.7/111 від 23 травня 2008 року, згідно якої було внесено зміни до умов кредитування, зокрема встановлено процентну ставку в розмірі 14,12% річних та змінено графік погашення платежів.

В якості забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту 23 травня 2008 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І.І., зареєстровано в реєстрі за №699, за яким іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю майнові права на нерухоме майно, будівництво якого не завершено, право власності на яке виникне у іпотекодавця у майбутньому, а саме: майнові права у будівництві однокімнатної квартири.

07 листопада 2011 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір про внесення змін до Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом, у зв`язку з оформленням права власності на квартиру АДРЕСА_3 , та оформленням правовстановлюючих документів і реєстрацією права власності на нерухоме майно іпотекодавцем було внесено зміни до пункту 1.1. статті 1 Іпотечного договору, за новою редакцією.

Надалі, правонаступником АТ «Укрсоцбанк» став АТ «Альфа-Банк».

В подальшому, Позивач свої зобов`язання за договором виконував не в повному обсязі, у зв`язку з чим Банк був змушений звернути стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки

Щодо посилання позивача на необхідність укладання окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя, суд до уваги не приймає з наступних підстав.

. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом абз. 1 п.З ч. 1 ст.2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», заявник: власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - а у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Згідно ст.572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст.575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно з ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.2 ст.590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом

Згідно з ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку». У разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно з ч.1 ст.36 Закону України «Про іпотеку» Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Стаття 37 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Розділом 4 зазначеного Іпотечного договору був передбачений порядок звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізація.

П.4.1 Іпотечного договору Сторонами було погоджено, що у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем основного зобов`язання, Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 4.2 Іпотечного договору Сторонами було погоджено, що у разі порушення Іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим Договором, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 4.5 були встановлені способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

- на підставі рішення суду;  або виконавчого напису нотаріуса; або шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання по кредитному договору в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 16 цього Закону; 6) надання витягів з державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно з частиною першою статті 35 Закону № 898-IV у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до п. 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127, для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов`язання, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги

Відповідно до ч.З ст.36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У даному випадку має місце відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у договорі іпотеки.

Таким чином, пунктом 61 Порядку визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. і з огляду на закріплені у статтях 9 та 15 Закону № 1952-IV порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, останній приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Підписуючи договір іпотеки, Іпотекодержатель надав згоду на звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку несвоєчасного виконання зобов`язань за договором.

Іпотекодержатель вправі вибирати спосіб захисту порушеного права.

Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному. Застосування позивачем іншого законного способу для захисту свого порушеного права після ухвалення зазначеного вище судового рішення не є подвійним стягненням заборгованості, оскільки питання виконання виданого кредитору виконавчого документа, якщо обов`язок боржника відсутній повністю або частково у зв`язку з добровільним виконанням боржником чи іншою особою, вирішується у порядку, передбаченому частиною другою статті 432 ЦПК України. А тому реєстрація за Позивачем права власності на предмет забезпечення як позасудовий спосіб забезпечення виконання рішення є законною та більш того Позивач, підписуючи договір іпотеки надав свою згоду.

У відповідності до ст.12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцями обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. З ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя. що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

З вищенаведеного вбачається, що застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, є одним із визначених законодавством способів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Такої ж позиції дотримується й Верховний Суд в Постанові від 23.01.2018 року по справі № 760/16916/14-ц провадження №61-1727св17: «Сторони домовились вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. Сторони визначили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя: іпотекодавці передають іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, що є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки (ст. 37 Закону України «Про іпотеку»). В разі переходу прававласності на предмет іпотеки до іподекодержателя, цей договір є правоустановчим документом та правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

У частині 1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції чинній на момент укладення іпотечного договору) зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно та є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення предмет іпотеки.

В п. 4.5 іпотечного договору № 638/ІП-3 від 30.07.2008р., сторони погодили застереження про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, що прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками. Крім того, таке погодження сторонами свідчить і про наявність згоди самого іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань.

Отже, аналізуючи положення вищевказаних вимог закону, слід дійти висновку про те, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі».

Реєстрація права власності на предмет іпотеки відбулась за згодою сторін, доказом чого є підписання умов договору іпотеки.

АТ «Альфа-Банк» на виконання вимог Положення надіслав вимогу Позивачу 24.04,2020 року та повторно 15.05.2020 року.

В матеріалах справи міститься вимога, яка повністю відповідає вимогам ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Повернення від боржника належно направленої вимоги «за закінченням встановленого строку зберігання» свідчить про вжиття іпотекодержателем всіх заходів для відповідного повідомлення боржника про наявність заборгованості

В частині посилання позивача на обов`язковість погодження оцінки предмету іпотеки, суд виходить з наступного. Перелік необхідних документів для реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення в досудовому порядку передбачено до п. 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року. Оцінка СОД відсутня в переліку документів, які надаються державному реєстратору згідно Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015 року, а відтак доводи Позивача в цій частині є безпідставними.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець обмежується в розпорядженні предметом іпотеки, однак має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При цьому ЦК України, як і спеціальний Закон України «Про іпотеку», не містять норм, які б зменшували або обмежували права членів сім`ї власника житла на користування жилим приміщенням у разі передання його в іпотеку.

Відповідно до частин другої - четвертої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Отже, якщо власник майна є одночасно законним представником неповнолітньої або малолітньої особи і укладає правочини, які впливають на права дитини, він повинен діяти добросовісно та в інтересах дитини, а інша сторона договору має право очікувати від нього таких Дій.

Неправдиве повідомлення батьками, які є одночасно законними представниками неповнолітньої або малолітньої особи, про відсутність прав дитини на майно, що передається в іпотеку, не може бути підставою для визнання іпотеки недійсною за позовом батьків, які зловживали своїми правами законних представників дитини, а може спричинити інші наслідки, передбаченні законодавством, які застосовуються органами опіки та піклування.

Стаття 12 Закону України від 2 червня 2005 року №2623-IV «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» (в редакції Закону від 2 червня 2005 року №2623-IV) вимагає, що для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна.

При укладенні договору іпотеки, права малолітніх дітей порушені не були, вони не були власниками та не користувалися нерухомістю, яка передавалася в іпотеку, не були зареєстровані на постійне місце проживання за адресою предмета іпотеки.

Таким чином, отримання дозволу на здійснення правочину та/або реєстраційної дії від служби у справах дітей не було потрібно.

В частині посилання позивача щодо пропуску строку позовної давності, суд звертає увагу на наступне. Пропуск строку позовної давності не є підставою для припинення зобов`язань за договором, зобов`язання припиняється належним його виконанням. Крім того, пропуск строку позовної давності може застосовуватися за заявою сторони виключно у випадку звернення стягнення предмет іпотеки в судовому порядку.

В даному випадку Іпотекодержатель зареєстрував право власності на предмет іпотеки в добровільному порядку з підстав, передбачених умовами кредитного та іпотечного договору.

Згідно зі ст. 37 Закону «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права його власності на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу його права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Отже, звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом звернення стягнення.

Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності має своїм наслідком відмову у позові, тобто неможливість захисту порушеного права в судовому порядку. Проте, сплив позовної давності не припиняє зобов`язання, а тому не перешкоджає кредитору звертати стягнення на іпотечне майно в позасудовому порядку.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що рішення Державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру, що є предметом іпотеки є правомірним та вчинено відповідно до вимог законодавства. Що діяло на час виникнення правовідносин, оскільки рішення прийнято з наданням заявником, АТ «Альфа-Банк» всіх документів, передбачених Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, та у відповідності до ЗУ «Про іпотеку», а отже, вимоги позову ОСОБА_1 , до АТ «Сенс-Банк» задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 82, 95, 141, 259, 263-265, 268, 353, 354 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Сенс-Банк» (ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження за адресою: вул.Вел. Васильківська, буд.100, м.Київ), третя особа Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Червинська Ніла Євгенівна (місцезнаходження за адресою: вул.Успенська, буд.67/69, прим.20/1, м.Одеса) про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, скасування запису про реєстрацію права власності, поновлення запису про право власності – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22.07.2024 року.

Суддя: