Справа № 180/718/24

                                                                Провадження № 1-кп/204/900/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

        головуючого:                        судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання:         ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні залу судових засідань Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023040000000085 внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 січня 2023 року,

за участю: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинувачених: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И В:

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , строком на 60 діб. В обґрунтування клопотання вказав, що на даний час наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачені можуть переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки останні вчинили тяжке кримінальне правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до дванадцяти років, на теперішній час встановлений той факт, що обвинувачені не мають тісних соціальних зв`язків. Окрім цього, обвинувачені можуть незаконно впливати на свідків, експертів у цьому ж кримінальному правопорушенні, а також, мають можливість встановити повні анкетні дані свідків, понятих, які були присутні під час проведення слідчих дій за даним кримінальним провадженням. У разі встановлення цих осіб, можуть намагатись впливати на свідків, тим самим намагаючись уникнути кримінальної відповідальності за вчинені ними кримінальні правопорушення. Також, можуть вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення в яких обвинувачуються, враховуючи те, що обвинувачені займаються незаконною діяльністю тривалий час. В сукупності це дає підстави вважати, що ризики, які були наявні під час обрання відносно обвинувачених запобіжних заходів на даний час не зменшились та продовжують діяти й на даний час.

В судовому засіданні захисник обвинувачених: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 – адвокат ОСОБА_4 просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора, оскільки воно не є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. Просив відмовити в задоволенні клопотань прокурора та обрати відносно його підзахисних запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку свого захисника.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим, а також клопотання захисників та обвинувачених про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на інший не пов`язаний із триманням під вартою та зменшення розміру застави, суд вважає можливим задовольнити клопотання прокурора, у зв`язку з чим в задоволенні клопотань захисників та обвинувачених слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2024 року було продовжено обвинуваченим строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 01 серпня 2024 року із визначенням розміру застави.

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 186 КК України, клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі, чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання.

Главою 18 КПК України врегульовано питання про запобіжні заходи та затримання особи, зокрема згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до  ст. 177 КПК України, метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу, передбачені ст. 178 КПК України, відповідно до якої, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

За змістом положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, прокурором у своїх клопотаннях, а також у судовому засіданні зазначено, що у обвинувачених існують ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можуть переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки останні вчинили тяжке кримінальне правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до дванадцяти років, на теперішній час встановлений той факт, що обвинувачені не мають тісних соціальних зв`язків; можуть незаконно впливати на свідків, експертів у цьому ж кримінальному правопорушенні; можуть вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення в яких обвинувачуються.

Так, відповідно до обвинувального акту обвинувачені:  ОСОБА_5  та ОСОБА_6 , обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України.

У відповідності до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Суд не вправі на стадії підготовчого судового засідання вирішувати питання щодо винуватості особи, належності та допустимості доказів на підтвердження такої винуватості.

Між тим, суд виходить з вірогідності причетності обвинувачених до вчинення кримінальних правопорушень, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченими кримінальних правопорушень.

Оцінюючи наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає, що обвинувачені можуть переховуватися від суду, окрім цього існує певна ймовірність того, що обвинувачені з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, можуть вдатися до відповідних дій.

На користь реального існування вказаного ризику слід віднести те, що обвинувачені: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років із конфіскацією майна, а тому з великою ймовірністю обвинувачені можуть вчиняти дії щодо уникнення покарання за вчинені кримінальні правопорушення, враховує, що така оцінка стосується перспективних фактів, тому суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

Судом також береться до уваги й той факт, що на території України, починаючи, з 24 лютого 2022 року, введено воєнний стан, а тому у обвинувачених збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об`єктивних причин відсутні можливості в повному обсязі виконувати органами влади свої повноваження на певних територіях, що в свою чергу погіршує можливість здійснення контролю за поведінкою обвинувачених.

Крім того, перевіряючи наявність ризику впливу обвинувачених:  ОСОБА_5  та ОСОБА_6 на свідків та експертів у цьому ж кримінальному провадженні, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та експертами, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду – усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

Ризик впливу на свідків та експертів, існує не лише під час зібрання доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань від вказаних осіб та дослідження їх судом.

Оскільки, на даний час триває стадія підготовчого судового провадження свідки та експерти, ще не були допитані судом, існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу обвинувачених на свідків та експертів, вони можуть надавати неправдиві свідчення або ж відмовитись від їх надання, а тому існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім цього, про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить й термін вчинення обвинуваченим інкримінованих їм відповідно до обвинувального акту кримінальних правопорушень, а саме більш ніж вісім місяців, що в свою чергу може свідчити про те, що в разі обрання відносно останніх більш м`якого запобіжного заходу, останні матимуть можливість продовжити вчинення кримінальних правопорушень.

Отже, встановлені під час розгляду клопотань обставини у своїй сукупності дають достатні підстави стверджувати, що наявні ризики, у достатній мірі виправдовують подальше застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Що стосується клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, суд зазначає наступне.

Відносно обвинувачених під час досудового розслідування при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було визначено альтернативний запобіжний захід із визначенням його розміру, який на думку суду буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них обов`язків.

Також, слід зазначити, що ухвали слідчого судді щодо обрання відносно обвинувачених запобіжного заходу та визначення альтернативного запобіжного заходу, були предметом розгляду колегії суддів Дніпровського апеляційного суду, які були залишені без змін, тим самим не було встановлено порушень, які б могли бути підставою задля скасування вказаних ухвал.

Судом також враховується, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань, до яких, зокрема відноситься швидкий судовий розгляд кримінального провадження, чого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За таких обставин, необхідним є саме тримання обвинувачених під вартою, оскільки застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відтермінує можливість його виконання, що, з урахуванням особистої заінтересованості обвинувачених в результатах судового розгляду, створює ймовірну можливість для його позапроцесуальних дій.

Суд вважає, що обраний та продовжений відносно обвинувачених запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

При цьому застосований до обвинувачених запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованих їм діянь, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м`який.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених судом на даному етапі не встановив.

Суду не було надано будь-яких відомостей того, що на теперішній час стан здоров`я обвинувачених є такого ступеню тяжкості, який перешкоджає застосування відносно останніх запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливості надання належної допомоги в умовах пенітенціарної системи.

Підстави для продовження запобіжного заходу відносно обвинувачених у вигляді тримання під вартою не відпали, більш м`які запобіжні заходи не в змозі гарантувати їх належну поведінку та невілювати ризики, передбачені ст. 177 КПК України , а тому дію обраного запобіжного заходу слід продовжити на 60 днів.

Тому, беручи до уваги доведеність обґрунтованості підозри, ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, а також серйозність обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання винними у вчиненні кримінальних правопорушень, суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу відносно обвинувачених з тримання під вартою на інший не пов`язаний із триманням під вартою, тому у задоволенні клопотання захисників та обвинувачених про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на інший не пов`язаний із триманням під вартою слід відмовити.

При цьому, суд приходить до переконання, що строк тримання під вартою обвинуваченим належить продовжити, згідно зі ст. 197 КПК України, строком на 60 днів із визначенням розміру застави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314-317, 334, 369, 371, 372 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 19 вересня 2024 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 19 вересня 2024 року включно.

Визначити відносно обвинувачених: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заставу у розмірі 150 (сто п`ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454200 (чотириста п`ятдесят чотири тисячі двісті) гривень, яка може бути внесена як самими обвинуваченими, так і іншими фізичними або юридичними особами (заставодавцями).

Покласти на обвинувачених: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у разі внесення застави наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він/вона зареєстрований, проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади у разі наявності свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинувачених з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачені зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-підварти у зв`язку з внесенням застави обвинувачені вважаються таким, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» для виконання.

В задоволенні клопотань сторони захисту про зміну запобіжного заходу на домашній арешт – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1