УХВАЛА

19 липня 2024 року

м. Київ

справа № 753/10247/22

провадження № 61-9652ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гулько Жанна Вікторівна, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 квітня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 червня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, а саме автомобіля марки Mitsubishi Pajero Sport, 2477 куб. см., 2011 р. в., № куз. НОМЕР_1 , а також мисливської зброї та пристрою для відстрілу патронів з гумовими кулями.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17 квітня 2024 року позов задоволено частково.

Припинено право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на автомобіль марки Mitsubishi Pajero Sport, 2477 куб. см., 2011 р.в., № куз. НОМЕР_1 та виділено автомобіль у приватну власність ОСОБА_1 , припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на зброю: мисливська нарізна зброя «Anschutz 1417G», к-р 22 № НОМЕР_2 ; пристрій для відстрілу патронів з гумовими кулями «Форт-17Р»,

к-р 9 № НОМЕР_3 ; мисливська гладкоствольна зброя «Beretta SV10 Perennia III», к-р 12 № НОМЕР_4 ; мисливська гладкоствольна зброя «Benelli Rafaello Sport II»,

к-р 12 № НОМЕР_5 ; мисливська гладкоствольна зброя «Browning Cynergy Hunter», к-р 20 № НОМЕР_6 та виділено цю зброю у приватну власність ОСОБА_1 .

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 : грошову компенсацію

1/2 частки ринкової вартості спірного автомобіля в сумі 207 352,23 грн та грошову компенсацію 1/2 частки ринкової вартості спірної зброї в сумі

101 794,79 грн, судові витрати в сумі 8 201,67 грн, а усього - 317 348,69 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 квітня 2024 року залишено без змін.

05 липня 2024 року через підсистему Електронний суд представник ОСОБА_1 - адвокат Гулько Ж. В. подала касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 квітня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 червня 2024 року у справі № 753/10247/22, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухваливши нове судове рішення про відмову у позові.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

ОСОБА_1 реалізував своє право на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до частини «с» статті 7 Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Європейський суд з прав людини у Рішенні від 05 квітня 2018 року

(справа Zubac v.Croatia, № 40160/12) вказав на обмеженість доступу до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення ЄСПЛ у справах «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції», «Шамоян проти Вірменії»).

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року

№ 10-р(ІІ)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. При цьому Конституційний Суд України звернув увагу, що зазначений припис має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК Українимістить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.

За змістом частини дев`ятої статті 19 ЦПК України прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга.

У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується (пункт 1 частини першої статті 176 ЦПК України).

Позовні вимоги ОСОБА_2 , мають майновий характер та спрямовані на стягнення із ОСОБА_1 половини вартості спірного майна. При цьому, як встановлено судами, позивачка погодилась із вартістю спірного майна, визначеного у висновку експерта від 28 вересня 2023 року, а саме автомобіля в сумі 414 704, 47 грн та зброї в сумі 203 589, 62 грн.

Таким чином ціна позову у справі № 753/10247/22 не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн х 250 = 757 000 грн, де 3 028 грн прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року).

Касаційна скарга не містить обґрунтування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: категорію справи, ціну та предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи.

Незгода заявника із оскаржуваними судовими рішеннями не є сама по собі обставиною, що свідчить про наявність випадків для відкриття касаційного провадження у справі із ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

ОСОБА_1 мав можливість доводити свої заперечення проти позову в судах двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору.

Доводи касаційної скарги переважно спрямовані на необхідність переоцінки доказів у справі, натомість встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; ОСОБА_1 реалізував своє право на апеляційний перегляд справи; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору; наявність випадків, передбачених підпунктами а) - г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, колегією суддів не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гулько Жанна Вікторівна, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 квітня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 червня 2024 року в справі № 753/10247/22.

Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Шипович

О. М. Осіян

Є. В. Синельников