Справа №127/6515/22

Провадження №1-кп/127/129/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2024 року                 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,

сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,

представника потерпілої ОСОБА_6 ,

дослідивши у закритому судовому засіданні в залі суду №13 обвинувальний акт в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 1 ст. 263 КК України, відомості про які внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12021020020000909 від 03.11.2021, –

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває обвинувальний акт в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 1 ст. 263 КК України.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 на шістдесят днів. Клопотання мотивоване тим, що обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, яке відноситься до особливо тяжкого злочину та кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, яке відноситься до тяжкого злочину. Крім того, ризики які були підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжують існувати, зокрема, ОСОБА_4 у разі зміни запобіжного заходу зможе переховуватися від органів досудового розслідування та суду, усвідомлюючи міру покарання, яка може йому загрожувати, також, може незаконно впливати на свідків та потерпілу, здійснювати на них тиск з метою зміни їх показань, оскільки йому відомо місце їх перебування. Запобігти вищезазначеним ризикам шляхом застосування будь-якого іншого, більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не представляється можливим, адже не буде сприяти виконанню покладених на обвинуваченого обов`язків та унеможливить дотримання розумних строків судового розгляду, тому просила суд задовольнити подане клопотання.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_5 зазначив, що клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню та обвинуваченому слід змінити запобіжний захід на домашній арешт за місцем постійного проживання у зв`язку з необґрунтованістю підозри. Також, повідомив, що прокурор не забезпечує явку свідків, а ризики про які він вказує у своєму клопотання не підтвердженні жодними доказами.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника, просив змінити запобіжний захід, зазначив, що свідки не були очевидцями подій і нічого з приводу висунутого обвинувачення їм не відомо, тому причин здійснювати на них тиск, у нього немає. Також, повідомив, що злочину взагалі не було, а пред`явлене йому обвинувачення є необґрунтованим.

Представник потерпілої ОСОБА_6 підтримала клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Суд, вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши письмове клопотання прокурора та обвинувальний акт, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігати ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідків; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення.

При судовому розгляді клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Зокрема при продовженні строку тримання під вартою суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи.

Також, зважаючи на практику Європейського суду, враховую, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

На підставі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Вирішуючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, судом враховується тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , обставини, які були раніше встановлені під час розгляду клопотання про обрання та застосування запобіжного заходу, а також те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти статевої недоторканості потерпілої, яка на момент подій була неповнолітньою, за що передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, він знайомий зі свідками, потерпілою, йому відомі обставини кримінального провадження, а тому існують ризики, що обвинувачений, перебуваючи на волі може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, тому суд приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається прокурор, дають достатні підстави вважати, що заявлені раніше ризики не зменшились і для їх запобігання, застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу є безпідставним.

Враховуючи наведене, суд вважає, що прокурором доведено, що зазначені вище обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, а тому заявлене клопотання підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 8 Конституції України, ст. ст. 7, 132, 176-178, 183, 197, 199, 370-372, 376 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора – задовольнити.

Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою, – продовжити на 60 днів, - з 17 липня 2024 року до 13 вересня 2024 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя:                                                                 ОСОБА_1