Справа № 214/4857/22

1-кп/212/114/24

У Х В А Л А

18 липня 2024 року                 м. Кривий Ріг

Колегія суддів Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю:

секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_7

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі клопотання сторін щодо застосування запобіжного заходу ОСОБА_6 обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває вищевказане кримінальне провадження № 22022230000000168 від 26.05.2022 року щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Прокурор звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого. Своє клопотання прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_6 , обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення та під час обрання та продовження міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому судом було встановлено ризики, які на цей час не зникли та продовжують існувати. Прокурор зазначає, що в разі зміни обвинуваченому запобіжного заходу ОСОБА_6 зможе переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. Будучи особою з подвійним громадянством на утриманні якого є більше трьох неповнолітніх дітей, може перетнути державний кордон України.

Звернув увагу, що ураховуючи обставини кримінального правопорушення, ОСОБА_6 , перебуваючи на волі в умовах збройної агресії рф та ведення бойових дій проти України, може повернутись до співпраці з представниками держави-агресора.

Запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, неможливо. Просив не призначати заставу в будь-якому розмірі, оскільки цей запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 на цій стадії судового розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_6 заперечив необхідність продовження йому запобіжного заходу. Підкреслив, що більше двох років знаходиться під вартою за безпідставним обвинуваченням, в його діях відсутні ознаки складу кримінальних правопорушень. Показання свідків не підтверджені у судовому засіданні, інші докази в матеріалах кримінального провадження відсутні.

Держава не надає відповідь, у який спосіб мав діяти цивільний громадянин на тимчасово окупованій території, взявши в полон військовослужбовця зс рф, та про що було відомо широкому колу осіб.

Прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Звернув увагу, що самостійно виїхав те територію, підконтрольну України, знаючи що його підозрюють у державній зраді, для зустрічі із представниками правоохоронних органів та передання їм відомосте про дислокацію окупаційних військ в м. Херсон; обвинувачений, маючи можливість не виїхав до анексованого Криму;

Свідки у кримінальному провадженні знеособлені, допитувалися в телефонному режимі, співробітники СБУ не мають можливості встановити їх місцезнаходження, тому ризик впливу на свідків відсутній та є лише припущенням.

Вчергове зазначив, що є загальновідомою особою в м. Херсон, має авторитет серед депутатів, міської ради, виключно позитивно характеризується, є підприємцем та меценатом, має міцні соціальні зв`язки, родину в якій утримує та виховує шістьох дітей, перед окупацією міста сховав зброю ЗСУ, яку повернув після деокупації міста, переховував військовослужбовців ЗСУ.

Захисник заперечував щодо продовження запобіжного заходу через необґрунтованість обвинувачення та відсутність ризиків зазначених прокурором. Обвинувачений та захисник просили змінити запобіжний захід на будь-який не пов`язаний з триманням під вартою. Акцентували увагу колегії суддів, що прокурор не довів обґрунтованість обвинувачення, не додав до клопотання жодних доказів на підтвердження існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Прокурор не вказав, яким саме чином може обвинувачений переховуватись від суду та перетнути державний кордон України.

Сторона захисту наполягала на визначенні застави або застосуванні домашнього арешту.

Подали клопотання щодо умов утримання та надання належної медичної допомоги.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, ознайомившись з доводами, що викладені в заявлених прокурором та обвинуваченим клопотанні, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до вимог норм у сукупності з положеннями ст.199 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Положеннями ч.1 ст.183 КПК України визначено: тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.

До того ж, зважаючи на стадію кримінального провадження, колегія суддів позбавлена можливості давати оцінку сукупності доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, що є предметом обговорення при ухваленні вироку. Наразі прокурором не змінено обвинувачення, що є його виключним процесуальним правом. Суд звертає увагу, що розпочато допит свідків кримінального провадження. Стороною захисту подано клопотання про допит свідків, призначення експертизи та тимчасових доступів.

Посилання сторони захисту, що ОСОБА_6 було затримано 14 квітня 2022 року є обставиною, яка перевіряється судом шляхом дослідження доказів в тому числі допиту свідків захисту та дослідження письмових доказів. Внесено за цим фактом і відомості до ЄРДР. При цьому колегія звертає увагу, що ухвала слідчого судді про обрання запобіжного заходу була оскаржена в апеляційному порядку.

Згідно положень ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місті його постійного проживання, у тому числі наявність у нього родини й утриманців, а також інші обставини зазначені в законі.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

За змістом положень глави 18 КПК України у взаємозв`язку з вимогами ст. 331 КПК України підставами для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацію майна, та на цей час продовжують існувати ризики того, що він може переховуватися від суду з метою уникнення можливого покарання за скоєння інкримінованого йому злочину. Надаючи оцінку можливості обвинуваченому переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Беручи до уваги вищевказані обставини, колегія суддів вважає, що продовжує існувати ризик того, що ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду шляхом перетину державного кордону України. Вказаний ризик підтверджується наявністю у обвинуваченого подвійного громадянства, користуючись правами громадян інших держав обвинувачений може намагатись уникнути відповідальності за кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, не виключається і незаконне перетинання державного кордону України.

Колегія суддів враховує доводи обвинуваченого, що йому заборонено, як депутату міської ради перетинати кордон, проте слушні і доводи прокурора про те, що обвинуваченому не забороняється покидати межі країни для супроводження або відвідування неповнолітніх дітей або перетнути кордон нелегально.

Верховна Рада України 6 лютого прийняла у першому читанні за основу і в цілому Строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року на 90 діб. Триває широкомасштабна агресія рф проти України. Під час постійних ракетних атак та збройної агресії ризик переховування осіб, які обвинувачуються у держаній зраді, значно зростає погіршення загальної ситуації безпеки та підвищується необхідність в посиленні заходів щодо забезпечення національної безпеки.

Колегія погоджується, що ця обставина не залежить від обвинуваченого, проте вона об`єктивно існує та її не можна не враховувати. Посилено атаки на енергетичну структуру України, особливо складна ситуація з електропостачанням, зокрема, у місті Кривому Розі наразі зберігається та має тенденцію до погіршення.

Перебуваючи на волі в умовах збройної агресії російської федерації проти України, обвинувачений може вчинити інші кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки України та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, з огляду на те, що ОСОБА_6 є депутатом Херсонської міської ради, має політичний вплив в фронтовому регіоні.

Колегія суддів приймає до уваги надані стороною захисту докази щодо наявності у обвинуваченого можливості проживати у містах Херсон, Київ, проте військовий стан запроваджено на всій території України, що ускладнює контроль виконання ним іншого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, та обов`язків, що покладаються на обвинуваченого судом згідно з ч. 5 ст.194 КПК України та підвищує ризик переховування від суду.

Щодо посилання обвинуваченого на незаконне затримання та застосування до нього тортур під час досудового розслідування, то захист неодноразово звертав увагу суду, що за цим фактом органами ДБР проводиться досудове слідство.

Станом на 18 липня 2024 року судовий розгляд триває. Строк дії попередньої ухвали спливає, а судовий розгляд неможливо завершити до цієї дати, зокрема через складність виклику та допиту свідків під час дії воєнного стану. Суд сприяє та намагається прискорити цей процес, зокрема щодо допиту свідків сторони захисту в режимі відеоконференції.

Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

За сукупності таких обставин, приймаючи до уваги запровадження в Україні воєнного стану, колегія суддів вважає за необхідне продовжити дію раніше обраного щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_6 процесуальних обов`язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України та його належну процесуальну поведінку.

Більш м`який запобіжний захід, крім тримання під вартою, на час розгляду клопотання буде недостатнім для запобігання спробам обвинуваченого переховуватись від органів досудового розслідування та суду, або уникнути кримінальної відповідальності шляхом виїзду за територію України.

При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності дій, які безпосередньо пов`язані із воєнним станом, що триває є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків. За таких обставин колегія суддів не може погодитись з доводами сторони захисту щодо відсутності або втрати актуальності ризиків, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризик це подія, яка ймовірно може настати за наявності певних підстав. Об`єктивність існування зазначених підстав щодо ризиків вбачається з вищенаведених відомостей, а тому колегія суддів не може погодитись з обґрунтованістю доводів сторони захисту щодо дієвості інших запобіжних заходів ніж тримання під вартою.

При постановленні ухвали про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , колегія суддів вважає за можливе, в цій конкретній ситуації, не визначати розмір застави, відповідно до положень абз. 8 ч. 4 ст.183 КПК України, з якого слідує, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-1142, 258-2585, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України, оскільки внесення грошових коштів не зможе забезпечити виконання завдань кримінального провадження.

Зважаючи на суспільний інтерес щодо збереження основ національної безпеки України, та щодо забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, оцінивши у сукупності всі обставини, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, воєнний стан запроваджений у державі, колегія суддів вважає за доцільне клопотання прокурора задовольнити та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , а в задоволенні клопотання сторони захисту відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 206 КПК України, кожен слідчий суддя, суддя в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.

Положеннями статті 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення» та ст.ст. 6, 39, 72 Основ законодавства України про охорону здоров`я, передбачено, що особи, узяті під варту, мають право на надання їм медичної допомоги.

Судовою колегією враховується, що надання необхідної медичної допомоги особам у місцях тримання під вартою є обов`язком держави та саме держава має забезпечити належний захист здоров`я ув`язнених.

За ст. 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення», медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув`язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров`я. Порядок надання ув`язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув`язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров`я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.

Крім цього, відповідно до пунктів 2.5-2.8 Розділу ІІ Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту за № 212/20525, затвердженого Наказом МОЗ України № 239/5/104 від 10.02.2012, консультування, обстеження і лікування фахівцями закладів охорони здоров`я (якщо воно можливе в умовах медичної частини СІЗО) здійснюється в медичних частинах СІЗО в присутності персоналу медичної частини. Усі висновки медичних обстежень, консультацій та дані щодо проведеного лікування в обов`язковому порядку вносяться медичним персоналом СІЗО до відповідних форм первинної облікової документації. Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров`я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця. Усі висновки медичного обстеження, консультації та дані щодо проведеного лікування лікарем-фахівцем в обов`язковому порядку вносяться до відповідних форм первинної облікової документації. Відшкодування витрат, пов`язаних із залученням обраного лікаря-фахівця, здійснюється за рахунок особи, узятої під варту, якій надавалась медична допомога, або її родичів. У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров`я з орієнтовного переліку. Про необхідність проведення обстеження, яке потребує вивезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров`я, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров`я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку. Якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров`я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод покладає на державу обов`язок захищати фізичне здоров`я осіб, позбавлених волі.

Держава має забезпечити належний захист здоров`я ув`язнених, зокрема шляхом надання необхідної медичної допомоги (п. 72 рішення ЄСПЛ від 18.12.2008 року у справі «Ухань проти України», заява № 30628/02).

Відповідно до пункту 138 рішення ЄСПЛ від 15.05.2012 року у справі «Каверзін проти України» (Kaverzin v. Ukraine), заява № 23893/03, надання необхідної медичної допомоги особам у місцях тримання під вартою є обов`язком держави (див., наприклад, рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Ухань проти України» (Ukhan v. Ukraine), заява № 30628/02, пп. 72-74, з подальшими посиланнями). Встановлюючи те, чи виконали державні органи свої обов`язки з надання медичної допомоги особі, яка перебуває під вартою і під їхнім контролем, Суд має оцінити якість медичних послуг, наданих такій особі з урахуванням стану її здоров`я та «практичних вимог ув`язнення», і, якщо її було позбавлено адекватної медичної допомоги, з`ясувати, чи становило це нелюдське і таке, що принижує гідність, поводження на порушення статті 3 Конвенції (див. рішення у справах «Сарбан проти Молдови» (Sarban v. Moldova), заява № 3456/05, п. 78, від 4 жовтня 2005 року, «Алексанян проти Росії» (Aleksanyan v. Russia), заява № 46468/06, п. 140, від 22 грудня 2008 року, і «Євген Олексеєнко проти Росії» (Yevgeniy Alekseyenko v. Russia), заява № 41833/04, п.104, від 27 січня 2011 року).

Враховуючи, що обвинувачений є слідчо-заарештованим і перебуває під юрисдикцією суду, з метою недопущення порушення прав на медичну допомогу, враховуючи положення Наказу Мінюстиції України від 14.06.2019 № 1769/5 "Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України" та Порядок взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затверджений наказом Мінюстиції України та Мінохорони здоров`я України від 10.02.2012 року № 239/5/104, суд вважає за доцільне, провести медичне обстеження обвинуваченого та звернути увагу на дотримання санітарних та гігієнічних умов його перебування.

Керуючись статтями 177, 369, 372, 376 КПК України, колегія суддів:

ПОСТАНОВИЛА:

В задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу на непов`язаний із триманням під вартою - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою до 14 вересня 2024 року включно, без визначення застави.

Зобов`язати начальника Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)», начальника Криворізької міської медичної частини № 3 та начальника Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» у Дніпропетровській та Донецькій областях забезпечити проведення медичного обстеження обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для встановлення наявних захворювань та надання йому необхідної медичної допомоги, в тому числі із можливістю залучення відповідних лікарів-фахівців, з дотриманням вимог «Порядку взаємодії закладів охорони здоров?я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров?я з питань надання медичної допомоги особам, взятим під варту», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерством охорони здоров?я України № 239/5/104 від 10 лютого 2012 року.

Зобов`язати начальника Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» здійснювати утриманні обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з дотриманням санітарних та гігієнічних норм.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний тест ухвали складено18 вересня 2024 року.

Головуючий:                                                  ОСОБА_1

Судді:                                                          ОСОБА_3

                                                        ОСОБА_2