Справа №:755/8972/23

Провадження №: 1-кп/755/288/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" липня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючого - судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 12022100040002655, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.09.2022 р., за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцям. Києва, громадянина України, такого, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2, 3 ст. 307 та ч. 1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Києва, громадянки України, на момент затримання була офіційно працевлаштована, з вищою освітою, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , раніше судима: 02.08.2022 Оболонським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у вигляді штрафу 34000 гривень,

у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 309, ч.3 ст. 307 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Сніжне, Донецької області, громадянина України, такого, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_6 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 307 та ч. 1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Києва, громадянина України, такого, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 307 та ч. 1 ст. 263 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_7 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_8 ,

захисника обвинуваченої ОСОБА_4 -адвоката ОСОБА_9 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_10 ,

захисника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_11 ,

законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 - ОСОБА_12 ,

обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

УСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України.

В межах кримінального провадження до обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 застосовуються запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_3 діє запобіжний захід у вигляді застави.

Захисником обвинуваченої ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_9 було подано до суду клопотання про зміну її підзахисній запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.

В обґрунтування клопотання зазначено, що на переконання захисника клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, і як наслідок ухвала суду, носили тільки формальний характер, та не відповідають вимогам діючого законодавства. Ризики, які наведені прокурором у клопотанні нічим не обгрунтовані та не підтверджені. Крім того, наявність звинувачення у особливо тяжкому злочині, не може бути підставою для обрання запобіжного заходу - тримання під вартою. Зазначила, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Враховуючи наведене, захисник просить змінити обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачена ОСОБА_4 підтримала клопотання захисника, просила задовольнити.

Прокурор ОСОБА_7 проти задоволення клопотання заперечував.

Інші учасники судового провадження не заперечували щодо задоволення клопотання адвоката ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу.

Крім того, 26.06.2024 року до суду надійшло клопотання від заставодавця ОСОБА_13 про повернення застави.

В обгрунтування клопотання зазначено, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 07.12.2023 року ОСОБА_3 було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 268400, 00 грн. 31 січня 2024 року нею на вказаний в ухвалі рахунок було внесено визначену суму застави, що підтверджується платіжною квитанцією та довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації від 31.01.2024 року № 65-з/24. Зазначила, що їй не було роз`яснено обов`язки, передбачені ч. 3 ст. 182 КПК України, а також не було роз`яснено наслідки. Також заначила, що грошові кошти для внесення застави нею були взяті у борг та кредитори на разі вимагають повернення цих коштів. Крім того, вона не взмозі на даний час забезпечити поведінку ОСОБА_3 , та контролювати його явку до суду. Звернення заставних грошових коштів у дохід держави у разі порушення ОСОБА_3 своїх обов`язків та неналежної поведінки, спричинить їй суттєві матеріальні збитки, які будуть надмірним тягарем для неї. У зв`язку з чим, вона бажає повернути свої кошти у якості застави та зняти із себе будь-яку відповідальність за поведінку ОСОБА_3 . Враховуючи наведене, просила прийняти відмову, як заставодавця від обов`язків із забезпечення належної поведінки ОСОБА_3 та повернути їй заставу внесену за ОСОБА_3 на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 07.12.2023 року, у розмірі 268400, 00 грн.

Заставодавець ОСОБА_13 у судове засідання не прибула.

Прокурор ОСОБА_7 проти задоволення клопотання заперечував, та просив відмовити.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_8 з приводу клопотання заставодавця не заперечувала та зазначила, що можливо у заставодавця ОСОБА_13 дійсно скрутне матеріальне становище, та їй необхідні кошти, а тому вважала, що можливо повернути заставу, змінивши обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід на особисте зобов`язання.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримував думку свого захисника.

Інші учасники судового провадження також заперечували щодо задоволення клопотання заставодавця.

В той же час, прокурором в судовому засіданні були подані письмові клопотання щодо продовження обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , кожному окремо, обраного запобіжного заходу.

Клопотання прокурора обґрунтовані тим, що на сьогодні продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що стали підставою для обрання запобіжних заходів на стадії досудового розслідування, та їх продовження в подальшому, а більш м`які запобіжні заходи, аніж ті, що наразі застосовуються до обвинувачених, не здатні запобігти існуючим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених у кримінальному провадженні.

Зокрема, тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , кожного окремо, згідно з клопотаннями, поданими прокурором, обумовлене наявністю ризиків, що наведені в п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Водночас, продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_3 , які діють під час застосування запобіжного заходу у вигляді застави, згідно з клопотанням прокурора, також обумовлене наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_10 заперечив проти задоволення клопотання прокурора. Вважав ризики необґрунтованими. Просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або зменшити заставу до мінімального розміру, визначеного законом.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_9 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, вважала, що клопотання є необгрунтованим а ризики жодним чином не доведені та не підтверджені. Просила застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_8 частково підтримала клопотання прокурора. Просила скасувати ОСОБА_3 обов`язок не відлучатись із населеного пункту, в якому проживає обвинувачений, без дозволу суду.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку захисника, просив застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Обвинувачена ОСОБА_4 підтримала позицію свого захисника, вважала ризики не обґрунтованими, просила застосувати до неї домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку захисника щодо внесеного клопотання.

Заслухавши думку учасників судового процесу, переглянувши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного.

Згідно ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

В той же час, згідно ч. 1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, обставини вчинення яких, відповідно до обвинувального акту, свідчать про вчинення декількох епізодів злочинів, у складі організованої групи.

При цьому, доводи сторони захисту полягають у тому, що ризики є недоведеними та нічим не підтвердженими.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, наведені стороною захисту доводи не переважають конкретних та реальних ризиків, існування яких було встановлено судом, як на стадії досудового розслідування, так і під час судового розгляду.

З огляду на наведене, суд доходить обґрунтованого висновку, що захисником ОСОБА_9 не наведено виключних та переконливих обставин, які б свідчили про наявність підстав для зміни обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжного заходу на більш м`який, а відтак суд не знаходить підстав для задоволення її клопотання.

Вирішуючи клопотання заставодавця ОСОБА_13 про повернення застави, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 07.12.2024 року у справі було продовжено ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 04 лютого 2024 року включно, та зменшено суму застави, у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти, до 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 268 400 (двісті шістдесят вісім тисяч чотириста) гривень.

На виконання вказаної ухвали, 31.01.2024 року застава була в повному обсязі внесена заставодавцем ОСОБА_13 у розмірі 268 400 (двісті шістдесят вісім тисяч чотириста) гривень, на рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в м. Києві, а ОСОБА_3 звільнено з-під варти із покладанням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Згідно з вимогами ст. 182 КПК України та параграфу 1 глави 18 КПК України, строку дії застави як запобіжного заходу не передбачено.

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Згідно з ч. 4 ст. 202 КПК України, з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Тобто, з моменту внесення застави, обвинувачений є особою, відносно якої у кримінальному провадженні застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Положеннями КПК України не визначено конкретного строку дії запобіжного заходу у виді застави.

Відповідно до ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Нормами глави 18 КПК України не встановлено обмеження строку дії запобіжного заходу у вигляді застави, як альтернативи обраному запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до вимог ст.ст. 176, 182 КПК України, застава не є тимчасовим запобіжним заходом на відміну від тримання під вартою, арешт, тощо. Застава у відповідності до вимог закону встановлюється на час розгляду справи по суті та на час виконання обов`язків, визначених у ч. 5 ст. 194 КПК України (прибувати за кожною вимогою до суду), а розгляд справи судом ще не завершено.

Таким чином, положення ч. 11 ст. 182 КПК України, підлягають застосуванню у випадку завершення кримінального провадження, за відсутності підстав для звернення застави в дохід держави.

Відповідно до п. 14 ч. 1ст. 368 КПК України питання, як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження, вирішується судом при ухваленні вироку за наслідками судового розгляду кримінального провадження.

Оскільки відповідно до ст.182 КПК України запобіжний захід у вигляді застави не має граничного строку дії, то після внесення грошових коштів у якості застави за підозрюваного, строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді застави, відповідно до ст. 203 КПК України, діє до моменту прийняття остаточного рішення, а саме ухвалення вироку чи закриття кримінального провадження.

Враховуючи вказані обставин, зважаючи на норми кримінального процесуального закону, застава, як альтернатива запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, є безстроковим видом запобіжного заходу, і на даний час захід забезпечення є чинним, судом не скасований, кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 не завершено, суд вважає, що відсутні правові підстави для повернення суми грошової застави заставодавцям.

Вирішуючи клопотання прокурора щодо продовження запобіжних заходів, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Так, відповідно до вимог ст. ст. 178, 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує, хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; оцінити, в тому числі, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу обвинуваченого.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Водночас застава, згідно положень ч. 1 ст. 182 КПК України, полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

В ході обговорення питання доцільності продовження строків дії застосовуваних до обвинувачених запобіжних заходів, відповідно до обвинувального акту, встановлено наступні відомості.

Обвинувачений ОСОБА_5 є раніше не судимою особою, непрацевлаштований, має реєстрацію та постійне місце проживання. Обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень.

Обвинувачена ОСОБА_4 має вищу освіту, на момент затримання була працевлаштована, має постійне місце проживання та реєстрацію у м. Києві, раніше судима за вчинення злочину, аналогічного тому, у вчиненні якого обвинувачується в межах даного кримінального провадження, а саме - за ч. 2 ст. 309 КК України. Обвинувачується у вчиненні нетяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень.

Обвинувачений ОСОБА_3 непрацевлаштований, є раніше не судимою особою, стійких соціальних зв`язків, в тому числі власної родини, не має. Має реєстрацію та постійне місце проживання. Обвинувачується у вчиненні низки тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень.

Обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за своїм віком і станом здоров`я не мають специфічних особливостей стану здоров`я, які б унеможливлювали тримання останніх під вартою.

При вирішенні питання щодо продовження обвинуваченим застосовуваних запобіжних заходів суд враховує, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , кожен окремо, обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, що віднесені до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна. В свою чергу, обвинуваченій ОСОБА_4 висунуто обвинувачення у вчиненні нетяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень.

Перелік доказів, зібраних під час досудового розслідування, що наведений у реєстрі матеріалів досудового розслідування, є вагомим та детальна оцінка їм буде надана судом під час ухвалення кінцевого судового рішення, однак на даній стадії судового провадження він є достатнім для застосування до обвинувачених відповідних запобіжних заходів.

Поряд з цим, суд враховує, що ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні злочинів, які мають підвищену суспільну небезпеку, оскільки пов`язані із розповсюдженням психотропних речовин та залученням інших осіб до їх вживання.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

Оцінюючи ризики, що наявні у кримінальному провадженні, суд виходить з наступного.

У випадку обвинуваченого ОСОБА_5 , суд доходить висновку, що має місце ризик переховування від органу досудового розслідування, з огляду на покарання, яке може бути призначено останньому у разі доведення його вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів, що передбачають покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років із конфіскацією майна.

Поряд з цим, на думку суду, обґрунтованим є ризик продовження неправомірної діяльності, пов`язаної зі збутом психотропних речовин, або вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки в межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, що віднесені до категорії тяжких та особливо тяжких, групою осіб. При цьому, кримінальні правопорушення обумовлені вчиненням кількох епізодів злочину, що свідчить про системність дій та намірів учасників щодо їх продовження та високий рівень вірогідності настання зазначеного ризику, незважаючи на відсутність даних щодо притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності в минулому та, відповідно, доказів схильності особи до неправомірної поведінки у суспільстві. У контексті цього ризику судом враховується, що обвинувачений наразі непрацевлаштований, не має стабільних та офіційних доходів, що може спонукати його до продовження неправомірної діяльності.

Оцінюючи наявні у кримінальному провадженні ризики, що можуть настати у випадку обвинуваченої ОСОБА_4 , суд доходить висновку, що також має місце ризик переховування від суду, з огляду на тяжкість покарання, що може бути призначено у разі доведення вини обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, що їй інкриміновані. Обвинувачена на цей час непрацевлаштована, не має заборон щодо виїзду за кордон, тому може безперешкодно залишити країну, виїхавши за її межі з метою уникнення кримінальної відповідальності.

В той же час, обґрунтованим є ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження неправомірної діяльності, пов`язаної зі збутом психотропних речовин, у вчиненні чого ОСОБА_4 обвинувачується в межах даного кримінального провадження. У світлі даного ризику суд також враховує, що обвинувачена є особою, раніше судимою за вчинення аналогічного злочину, що свідчить про низький рівень правосвідомості останньої та готовність до неправомірної поведінки у суспільстві, а також про те, що остання, будучи засудженою за вчинення злочину, пов`язаного з обігом наркотичних засобів психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів, не стала на шлях виправлення та, ймовірно, вчинила нові кримінальні правопорушення, пов`язані з обігом психотропних речовин, що обумовлюються системністю дій у складі організованої групи, оскільки в межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кількох епізодів кримінальних правопорушень, вчинених групою осіб.

У випадку обвинуваченого ОСОБА_3 має місце ризик переховування від суду, з огляду на покарання, яке може бути призначено останньому у разі доведення його вини у вчиненні низки інкримінованих йому злочинів, що передбачають покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років із конфіскацією майна. В контексті цього ризику суд приймає до уваги, що останній не має стійких соціальних зв`язків, що могло б запобігти настанню вказаного ризику.

Водночас обґрунтованим, на думку суду, є ризик продовження неправомірної діяльності, пов`язаної зі збутом психотропних речовин, або вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки в межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні низки кримінальних правопорушень, організованою групою, при цьому, кримінальні правопорушення обумовлені вчиненням кількох епізодів злочину, що свідчить про системність дій і намірів щодо їх продовження, та, відповідно, високий рівень вірогідності настання зазначеного ризику, незважаючи на відсутність даних щодо притягнення особи до кримінальної відповідальності в минулому. При цьому, судом у світлі зазначеного ризику також враховується, що обвинувачений непрацевлаштований, не має стабільних та офіційних доходів.

Встановлені судом у кримінальному провадженні ризики є наявними, обґрунтованими та такими, що можуть справдитись з великим ступнем вірогідності.

В той же час, наведені стороною захисту доводи не скасовують конкретних та реальних ризиків, існування яких було встановлено судом, як на стадії досудового розслідування, так і під час судового розгляду, оскільки суд, незважаючи на презумпцію невинуватості, має, зокрема, забезпечити дотримання інтересів суспільства, які переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Поряд з цим, суд вважає недоведеними та не приймає до уваги заявлені прокурором у клопотаннях ризики знищення, ховання чи спотворення доказів у кримінальному провадженні чи перешкоджання в інший спосіб досудовому розслідуванню, з огляду на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено, увесь обсяг доказів у кримінальному провадженні зібраний, про що суд неодноразово зазначав у попередніх ухвалах.

Таким чином, враховуючи наведене, на переконання суду, саме застосування до обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , кожного окремо, запобіжних заходів у виді тримання під вартою, та запобіжного заходу у вигляді застави, яка наразі застосовується щодо ОСОБА_3 , здатне убезпечити настання існуючих у кримінальному провадженні ризиків.

Таким чином, на даний час суд не вбачає підстав для зміни обвинуваченим раніше обраних запобіжних заходів на інші, більш м`які, оскільки наявні обґрунтовані побоювання щодо настання встановлених ризиків у разі застосування більш м`яких запобіжних заходів, тому суд вважає необхідним продовжити обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , кожному окремо, строк дії застосовуваних запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, а також продовжити строк дії обов`язків, що покладені на обвинуваченого ОСОБА_3 у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 181-183, 194, 331, 383 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника - адвоката ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 - відмовити.

У задоволенні клопотання заставодавця ОСОБА_13 про повернення застави- відмовити.

Клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 05 вересня 2024 року включно.

Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 05 вересня 2024 року включно.

Продовжити дію обов`язків, передбачених ч. 5 ст.194 КПК України, покладених на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які діють під час застосування запобіжного заходу у вигляді застави, на два місяці, тобто до 08 вересня 2024 року включно, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, захисникам, прокурору та направити начальнику ДУ «Київський слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Суддя ОСОБА_14