Справа №:755/8108/24

Провадження №: 1-кп/755/1131/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3

законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_4

захисника- адвоката ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні письмове клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого в рамках кримінального провадження №12023100040003985, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудового розслідування 26 листопада 2023 року за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Конотоп, Сумської області, громадянина України, з середньою технічною освітою, непрацевлаштованого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 02.08.2011 р. Кегичівським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 153, ч. 2 ст. 156 КК України до 13 років позбавлення волі (звільнений 24.10.2022 року)

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України,

У С Т А Н О В И В :

В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження №12023100040003985, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудового розслідування 26 листопада 2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України

Прокурор ОСОБА_7 через канцелярію суду подала письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивує тим, що на сьогодні у кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, оскільки є підстави вважати, що обвинувачений з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від суду, здійснювати незаконний вплив на потерпілу та свідків, у кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подане клопотання та просив задовольнити.

Законний представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_4 підтримав думку прокурора щодо необхідності продовження строку тримання під вартою.

Захисник - адвокат ОСОБА_5 заперечив щодо продовження запобіжного заходу. Зауважив, що сторона обвинувачення навіть не намагалася встановити істину у справі, перевірити інших свідків, тощо. Звертає увагу суду, що станом на теперішній час, ряд доказів вже досліджено, а тому вважає, що у даній справі має місце однобокість у встановленні істини у справі органами досудового розслідування. Зазначив, що обвинувачений тримається під вартою безпідставно, обвинувачення щодо нього не обгрунтоване, ризики не доведені та нічим не підтверджені. Просив обрати більш м`який запобіжний захід.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку свого захисника.

З`ясувавши думку учасників судового процесу, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Розв`язуючи питання щодо запобіжного заходу суд не вирішуючи наперед питання доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_6 , враховує обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованого йому злочину та виходить із того, що у зв`язку із ступенем суспільної небезпеки, характером вчинення, мірою покарання та наслідками, злочин у вчиненні якого останній обвинувачуються є злочином особливої категорії, та бере до уваги рішення Європейського суду з прав людини у справі "Летельє проти Франції" від 26.06.1991 року та "Мюрей проти Сполученого Королівства" від 28.10.1994 року, згідно з якими підставою для запобіжного заходу у вигляді взяття під варту при вчиненні особливої категорії злочинів може бути більш низький поріг обґрунтованості підозри.

Крім того, у відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з`ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу.

Окрім того, суд враховує те, що злочин у якому обвинувачується ОСОБА_6 відповідності до ст.12 КК України є особливо тяжким злочином, міру покарання яка йому загрожує у разі доведення вини від 7 до 12 років позбавлення волі, а також інформацію про вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, місце проживання, репутацію, майновий стан, наявність судимостей.

Так, ОСОБА_6 , громадянин України, офіційно не працевлаштований, не має постійного заробітку, раніше судимий.

Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу, судом окрім норм КПК України, враховуються вимоги п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практика Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

У відповідності до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Лабіта проти Італії" від 06.04.2000 року тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Такими обставини у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_6 є тяжкість злочину, який інкримінуються обвинуваченому та міра покарання, яка йому загрожує у разі доведення вини, також такою обставиною є підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину, та суспільний резонанс, і саме наведені вище обставини у їх сукупності та інформація і характеристики обвинуваченого, разом із обвинуваченням у вчиненні злочину особливої категорії, дають суду можливість зробити висновок, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою, на даному етапі кримінального провадження, взмозі забезпечити уникненню ризиків передбачених ст.177 КПК України.

У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Зважаючи на викладене, враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність прокурором у клопотанні ризику можливості обвинуваченого переховуватися від суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.

Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на неповнолітню потерпілу та свідків, суд виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від потерпілих та свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань потерпілої та свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.

Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, ризик того, що затриманий, якщо його звільнять, може чинити тиск на свідків чи інших підозрюваних або іншим чином перешкоджати провадженню часто є особливо високим у справах, що стосуються організованої злочинної діяльності чи злочинних угруповань («Штвртецький проти Словаччини» (Stvrtecky v. Slovakia), § 61; «Подескі проти Сан Маріно» (Podeschi v. San Marino), § 149).

Щодо наявності ризику впливу на неповнолітню потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні, суд вважає такий ризик доведеним, оскільки він існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілої та свідків, та дослідження їх судом.

Також, суд доходить висновку про продовження існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_6 , зокрема можливості перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення.

Разом із цим, суд враховує правову позицію Європейського суду, яка сформульована, зокрема, у п.80 рішення у справі "Марченко проти України" про те, що при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернатиних) запобіжних заходів.

Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, суд бере до уваги п.1 ч.4 ст.183 КПК України та враховує те, що згідно обвинувального акту, обвинуваченому інкриміновано вчинення умисного особливо тяжкого злочину із застосуванням насильства, та вважає, що жоден із інших - альтернативних запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не взмозі забезпечити уникненню ризиків передбачених ст.177 КПК України, належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних рішень суду.

Крім цього, під час проведення судового засідання судом не здобуто відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, також судом не отримано відомостей, щодо міцних соціальних зав`язків чи іншого комплексу обставин, які би переважили ризики передбачені ст.177 КПК України.

Окрім того, зважаючи на стадію кримінального провадження, суд позбавлений можливості дати оцінку доводам сторони захисту в частині доведеності або недоведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення; наявності або відсутності в його діях складу кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується; правильності кваліфікації дій, належності, допустимості та достатності доказів, тощо. Вказана оцінка, як доказам, так і обставин інкримінованого кримінального правопорушення, кваліфікації дій обвинуваченого, може бути надана в нарадчій кімнаті під час прийняття рішення за наслідками розгляду кримінального провадження по суті, а тому доводи в цій частині є непереконливими.

Таким чином, на даний час суд не вбачає підстав для зміни обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`які, оскільки наявні обґрунтовані побоювання щодо настання встановлених ризиків у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, тому суд вважає необхідним продовжити обвинуваченому строк застосованого запобіжного заходу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 174, 183, 194-196, 291, 309, 314, 331, 376 КПК України КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 про продовження запобіжного заходу - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 06 вересня 2024 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити начальнику ДУ «Київський слідчий ізолятор».

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Суддя ОСОБА_8