ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

_________________________________________________________________________________________________

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

26 жовтня 2010 р.                          Справа 15/91-10

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород Закарпатської області  

до: Приватного підприємства "Родинне Гніздо", м. Вінниця  

про стягнення 8400-00  грн.

Головуючий суддя          

Cекретар судового засідання  

Представники:

позивач - ФОП ОСОБА_1,  паспорт  серії ВР № 256470 виданий 22.08.2006 року (був присутній в судовому засіданні 15 вересня 2010 року);

відповідача - ОСОБА_2, довіреність № б/н  від 15.09.10 року (був присутній в судовому засіданні 15 вересня 2010 року)          

В С Т А Н О В И В :

20 серпня 2010 року до господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород Закарпатської області до Приватного підприємства "Родинне Гніздо", м. Вінниця про стягнення  8400,00 грн., з яких 921,59 грн. заборгованості з орендної плати відповідно до умов договору суборенди нежилого приміщення від 01 вересня 2009 року та 7478,71 грн. неустойки (а.с. 2-4).

Ухвалою суду від 21 серпня 2010 року порушено провадження у справі № 15/91-10 (а.с. 1).

В судовому засіданні 15 вересня 2010 року були присутні позивач та представник відповідача.

В судове засідання 26 жовтня 2010 року представники сторін не з'явились.

18 жовтня 2010 року до суду надійшло клопотання позивача про неможливість прибути в судове засідання та про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами (а.с. 46).

Суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10 грудня 2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється  відповідний  штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа,  дату відправки,  підпис  працівника,  яким  вона здійснена.

Як наголошується в п. 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13 серпня 2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали від 15 жовтня 2010 року про відкладення слухання у справі (а.с. 27) є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Також 26 жовтня 2010 року до канцелярії суду надійшло повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали про відкладення слухання від 15 жовтня 2010 року) № 20341658 (а.с. 47), підписане представником відповідача.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист  своїх прав та інтересів.

Відсутність позивача та представника відповідача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

З урахуванням наведеного, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в зв’язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч. 7 ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу - це право, а не обов’язок суду.

Судом розглянуто позовну заяву, в якій повідомлено наступне.

01 вересня 2009 року між ФОП ОСОБА_1, м. Ужгород Закарпатської області (позивач) та ПП "Родинне Гніздо", м. Вінниця (відповідач) укладено договір суборенди нежилого приміщення, за яким позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування частину нежилого приміщення загальною площею 24,00 квадратних метри, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 10-13).

Пунктом 3.1 даного договору встановлено, що плата за користування приміщенням, переданим в оренду, складає 3016,00 грн. на місяць,  а з 01 листопада 2009 року - 1680,00 грн. у відповідності до укладеної додаткової угоди до договору від 01 листопада 2009 року.

Відповідач листом № 76 від 13 травня 2010 року повідомив про розірвання з 17 травня 2010 року договору суборенди нежилого приміщення від 01 вересня 2009 року.

Відповідно до п. 5.6 при припиненні  договору суборендар зобов'язується протягом одного тижня передати орендарю орендоване майно в належному стані. Про передачу приміщення складається акт. Якщо суборендар не виконує обов'язку щодо повернення приміщення, орендар має право вимагати від суборендаря сплати неустойки у розмірі визначеному чинним законодавством.

Акт приймання-передачі  орендованого майна згідно умов договору сторонами не укладено, суборендар приміщення не звільнив. Окрім того, у передбачений договором семиденний термін, жодних дій по поверненню майна відповідачем не вчинено, майно з орендованого приміщення не вивезено.

Умови договору відповідач належним чином не виконав, внаслідок чого заборгував суму орендної плати з 01 травня 2010 року по 17 травня 2010 року в розмірі 921,29 грн. та за період з 24 травня 2010 року по 31 липня 2010 року неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення, що складає 7 478,71 грн.

На підтвердження викладених в позовній заяві фактів позивачем надано наступні документи: Свідоцтво про державну реєстрацію Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 від 12 березня 2008 року; розрахунок основного боргу; договір суборенди нежилого приміщення від 01 вересня 2009 року з додатковою угодою від 01 листопада 2009 року; лист відповідача № 76 від 13 травня 2010 року про розірвання договору суборенди нежилого приміщення від 01 вересня 2009 року (а.с. 8-15).

Розглянувши позовну заяву (а.с. 2-4), відзив відповідача вх. номер канцелярії 10230 від 15 вересня 2010 року (а.с. 19) та інші письмові докази, проаналізувавши нормативно - правову базу, суд встановив, що позов підлягає задоволенню частково.

До такого висновку суд прийшов з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Ч. 1 ст. 175 ГК України вказує, що майново - господарськими визнаються цивільно -правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання (ст. 174 ГК України).  

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, а відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Ст. 774 ЦК України  передбачає, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.  Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.   

Так, між ФОП ОСОБА_1, м. Ужгород Закарпатської області та ПП "Родинне гназдо", м. Вінниця 01 вересня 2009 року було укладено договір суборенди нежилого приміщення загальною площею 24,00 квадратних метри, що  знаходиться за адресою АДРЕСА_2, відповідно до п. 3.1. якого плата за користування орендованим приміщенням складає 3016,00 грн. на місяць.

Відповідно до п.п. 3.3, 3.4 договору за взаємною згодою сторін розмір орендної плати, періодичність платежів та їх форми можуть бути змінені у будь-який час. Дані зміни фіксуються у відповідних додаткових угодах і становлять його невід'ємну частину.

Так, 01 листопада 2009 року сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди нежилого приміщення від 01 вересня 2009 року, якою встановлено розмір орендної плати 1680,00 грн.

Відповідно до п. 2.2.2 договору позивач зобов'язався передати відповідачу приміщення в належному стані. Передача приміщення оформлюється актом прийняття - передачі із зазначенням технічного стану приміщення, наявного обладнання, інвентарю та іншого майна, що передається разом з приміщенням. Акт підписується повноважними представниками сторін та по одному примірнику акта знаходиться в кожної сторони.

Відповідач заперечує факт передачі позивачем приміщення в зазначеному вище порядку, оскільки позивачем суду не надано вказаний акт прийому-передачі як доказ належного виконання умов договору.

З приводу зазначеного позивач пояснив, що акт прийому - передачі було підготовлено 01 вересня 2009 року суборендарем в двох примірниках, підписано та надано відповідачеві для підпису, але незважаючи на неодноразові звернення до відповідача щодо повернення позивачеві примірника акту, останній так і не отримав його, натомість доказом передачі приміщення, на думку позивача, є сплата орендної плати згідно виставлених рахунків.

Судом встановлено, що відповідач дійсно виконував свої зобов'язання згідно умов договору, а саме сплачував орендну плату відповідно до умов договору, що підтверджується оригіналами виписок по особовому рахунку, наданим позивачем суду (а.с. 32-39).

Остання проплата була здійснена в квітні 2010 року (виписка по особовому рахунку  за 24 квітня 2010 року на суму 1 600,00 грн., а.с. 38), тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 01 травня 2010 року по 17 травня 2010 року в розмірі 921,29 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до п.п. 5.4, 5.5, 5.6 договору його може бути достроково розірвано за ініціативою суборендаря у випадках, зумовлених економічною неефективністю використання приміщення, про розірвання договору інша сторона письмово попереджається за 5 днів та при припиненні договору суборендар зобов'язується протягом одного тижня передати орендарю орендоване майно в належному стані. Про передачу приміщення складається акт. Якщо суборендар не виконує обов'язку щодо повернення приміщення, орендар має право вимагати від суборендаря сплати неустойки в розмірі, визначеному чинним законодавством.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, користуючись правом, наданим йому договором, відповідач надіслав позивачу лист № 76 від 13 травня 2010 року про розірвання з 17 травня 2010 року договору суборенди нежилого приміщення від 01 вересня 2010 року (а.с. 15).

Позивач в судовому засіданні пояснив, що не заперечував щодо розірвання договору. Зазначене також вбачається з матеріалів справи.

Однак відповідач - Приватне підприємство "Родинне гніздо" продовжував користуватись орендованим приміщенням.

Враховуючи п. 5.6 договору та положення ст. 785 ЦК України, яка передбачає, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі і в разі, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, позивачем (орендарем) нараховано неустойку в розмірі 7 478,71 грн., починаючи з 24 травня 2010 року по 31 липня 2010 року.

Разом з тим, стосовно вказаної вимоги суд дійшов висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, враховуючи наступне.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Приймаючи рішення про зменшення розміру неустойки, суд взяв до уваги незначність прострочення виконання зобов'язання та нерозмірність штрафних санкцій наслідкам правопорушення.

Враховуючи викладені обставини в сукупності, суд, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України та ст. 83 ГПК України, зменшує розмір заявленої до стягнення неустойки до 500,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Особа, яка порушила зобов'язання, не довела відсутність своєї вини.

Як визначає ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Викладені відповідачем у відзиві заперечення не є для суду переконливими та спростовуються вимогами чинного законодавства України, умовами укладеного сторонами договору та матеріалами справи.

За таких обставин суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 921,59 грн. заборгованості по орендній платі з 01 травня 2010 року по 17 травня 2010 року та 500,00 грн. неустойки.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі судових витрат суд враховує п. 6.3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", в якому вказується, що у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 82, 83, 84, 85, 115, 116  ГПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позов задовільнити частково.

Стягнути з  Приватного підприємства "Родинне Гніздо", м. Вінниця (м. Вінниця, вул. Архітектора Артинова, 12/3, ідентифікаційний код 36604477) на користь  Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - 921,59 грн. боргу по орендній платі, 500,00 грн. неустойки, 102 грн.  - відшкодування витрат, пов’язаних зі сплатою державного мита та 236 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.   

Суддя                                                                          

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  29 жовтня 2010 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивач - ФОП ОСОБА_1 - 88000, АДРЕСА_1

3 - відповідач - ПП "Родинне гніздо" - 21000, м. Вінниця, вул. Архітектора Артинова, 12/3