ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

16 липня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 749/751/22

Головуючий у першій інстанції – Кравчук М. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/895/24

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів:  Онищенко О.І., Шитченко Н.В.

учасники справи: позивач – Комунальне некомерційне підприємство «Сновський центр первинної медичної допомоги» Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області,

відповідач – ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Сновська міська рада Корюківського району Чернігівської області,

Корюківська окружна прокуратура Чернігівської області,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Корюківської окружної прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області на рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 16 травня 2023 року (місце ухвалення – м. Сновськ, дата складання повного рішення – 16.05.2023) у справі за позовом Комунального некомерційного підприємства «Сновський центр первинної медичної допомоги» Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

                                         В С Т А Н О В И В :

У грудні 2022 року генеральний директор КНП «Сновський центр первинної медичної допомоги» О. Шарпан звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1   про стягнення коштів.

В обґрунтування позову посилалась на те, що рішенням 42 сесії 7 скликання № 4-42/VI від 20.12.2019 Сновською міською радою було прийнято програму місцевих стимулів для медичних працівників КНП «Сновська ЦРЛ» на 2020-2022 роки.

Вказує, що до Сновської міської ради надійшло звернення медичного директора КНП «Сновський центр ПМД» ОСОБА_2 № 02-33 від 03.09.2021 щодо виділення матеріальної допомоги молодому спеціалісту, лікарю загальної практики – сімейної медицини ОСОБА_1 , яка прийнята на роботу на підставі наказу КНП «Сновський ЦПМД» № 57о від 03.08.2021 і згідно розпорядження про виділення коштів загального фонду місцевих бюджетів з рахунку № НОМЕР_1 від 30.09.2021 № 310 фінансовим відділом Сновської міської ради було перераховано 100000,00 грн на особистий рахунок КНП «Сновський ЦПМД».

Як зазначає позивач, на підставі наказу КНП «Сновський ЦПМД» № 82-о від 30.09.2021 ОСОБА_1 07.10.2021 було зараховано 80500 грн матеріальної допомоги з урахуванням податків (18000 грн та 1500 грн) і згідно заяви ОСОБА_1 про надання одноразової матеріальної допомоги від 07.09.2019  та положень програми, вона була ознайомлена з умовами надання одноразової матеріальної допомоги, а саме з тим, що у разі звільнення з посади лікаря, вказана матеріальна допомога підлягає поверненню на рахунок КНП «Сновський ЦПМД» у повному обсязі.

За доводами позову, ОСОБА_1 29.11.2021 була звільнена із займаної посади за власним бажанням, проте виділені їй кошти у встановленому порядку повернуті не були, у зв`язку з чим генеральним директором КНП «Сновський ЦПМД» 29.11.2021 за № 02-453 ОСОБА_1 було вручено попередження про повернення грошових коштів. Крім того, 01.11.2022  за № 02-262 та 14.12.2021  за № 02-472 на адресу відповідачки позивачем було направлено претензії з аналогічною вимогою, які відповідачкою були проігноровані.

Посилається, що на день подання позовної заяви ОСОБА_1 кошти повернуті не були і від укладення розписки-зобов`язання про повернення грошових коштів частинами відповідачка відмовилася.

У позові генеральний директор КНП «Сновський центр первинної медичної допомоги» просив стягнути зі ОСОБА_1 на користь КНП «Сновський центр первинної медичної допомоги» суму боргу у розмірі 80500 грн.

Рішенням Щорського районного суду від 16.05.2023 в задоволенні позову КНП «Сновський центр первинної медичної допомоги» Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області до ОСОБА_1 про стягнення коштів, відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обгрунтовано тим, що суд позбавлений можливості у межах договірних зобов`язань приймати до уваги будь-які доводи позивача та третьої особи щодо того, що відповідач була обізнана зі своїм обов`язком про повернення коштів у випадку порушення нею зобов`язання про відпрацювання п`яти років у позивача, оскільки такий обов`язок мав визначатися умовами договору, що прямо передбачено наказом позивача про виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги, тому суд дійшов висновку, що за відсутності такого договору право позивача вимагати від відповідача як відпрацювання п`яти років, так і повернення коштів у випадку порушення цього зобов`язання, також відсутнє.

Заступник керівника Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сновської міської ради звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Щорського районного суду від 16.05.2023 і ухвалити нове рішення, яким задовольнти позов КНП «Сновський центр первинної медичної допомоги» про стягнення суми матеріальної допомоги у розмірі 80500 грн зі ОСОБА_1 та вирішити питання судових витрат.

За доводами апеляційної скарги, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом неповно з`ясовано обставини, що мають істотне значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.

Заявник зазначає, що неприйнятними є доводи суду щодо відсутності порушених прав позивачки внаслідок не укладення цивільно-правового договору, який би визначав право вимагати як відпрацювання п`яти років, так і повернення коштів у випадку порушення цього зобов`язання, оскільки судом при винесенні рішення не застосовано відповідні норми матеріального права, зокрема положення ст. 205, 526, 610, 611, 626, 638 ЦК України.

Вказує, що між відповідачем та позивачем виникли договірні зобов`язання відповідно до вимог чинного законодавства при виплаті матеріальної допомоги за умов, зазначених у Програмі місцевих стимулів для медичних працівників Сновської ОТГ на 2020 - 2022 роки, проте при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не враховано, що між ОСОБА_1 та КНП «Сновський ЦПМД» виникло договірне зобов`язання, яке регулюється вимогами цивільного законодавства та умови якого сторони вже почали виконувати, а невиконання п. 3 наказу КНП «Сновський центр первинної медичної допомоги» від 30.09.2021 № 82-0 в частині укладення письмового договору з молодим спеціалістом не звільняє останню від обов`язку, передбаченого п. 4 та останнім абзацом розділу IX «Заходи Програми», відпрацювати 5 років у комунальному медичному закладі чи повернути суму виплаченої матеріальної допомоги у разі звільнення.

Заявник посилається, що у заяві ОСОБА_1 від 07.09.2021 у формі розписки зазначено, що відповідачка з умовами отримання допомоги, а саме щодо відпрацювання щонайменше 5 років у місцевому закладі охорони здоров`я ознайомлена, а також розписка містить посилання на Програму місцевих стимулів для медичних працівників Сновської ОТГ на 2020 - 2022 роки.

За доводами скарги, 29.11.2021 ОСОБА_1 звільнилась з займаної посади за власним бажанням та умисно не виконала покладене на неї зобов`язання щодо повернення отриманої суми матеріальних коштів, оскільки фактично остання пропрацювала на вказаній посаді лише 4 місяці із 60 (5 років), на які, надаючи медичну допомогу розраховувала громада, тому вважає, що звільнення іі з посади лікаря КНП «Сновський центр первинної медичної допомоги» призвело до втрати комунальним підприємством фахового медичного персоналу, а територіальною громадою міста - коштів з місцевого бюджету у виді виплаченої відповідачу матеріальної допомоги.

Також заявник наголошує, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення проігноровано вимоги Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», який визначає державні фінансові гарантії надання необхідних пацієнтам послуг з медичного обслуговування (медичних послуг) та лікарських засобів належної якості, а також положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Бюджетного кодексу України.

Як вказує заявник, згідно із VІІІ розділом Програми місцевих стимулів для медичних працівників КНП «Сновська ЦРЛ» програма та передбачені нею заходи спрямовані на забезпечення КНП «Сновська ЦРЛ» (на даний час КНП «Сновський ЦПМД») лікарями, поліпшення стану здоров`я населення шляхом забезпечення доступу до кваліфікованої медичної допомоги на вторинному рівні, реалізація даної Програми передалася відповідно до законодавства за рахунок коштів міського бюджету (розділ V Програми), а згідно паспорту Програми учасниками програми є Сновська міська рада та КНП «Сновська ЦРЛ», у подальшому - медичні заклади громади, тому коло учасників чітко визначено Програмою та не поширюється на будь-які інші приватні медичні установи.

Заявник вважає, що суд першої інстанції помилково надав визначення «Медичні заклади громади», виходячі  лише з їх територіального розташування без визначення форми їх власності, оскільки на виплату ОСОБА_1 допомоги в сумі 80500 грн були виділені кошти із загального фонду місцевого бюджету, які могли бути спрямовані виключно на функціонування саме комунального закладу громади та його персоналу.

Також посилається, що оскільки вже за 4 місяці після початку роботи в КНП «Сновський ЦПМД» і через 2 місяці після отримання коштів ОСОБА_1 працевлаштувалась на посаду лікаря загальної практики - сімейної медицини у ФОП ОСОБА_3 , тому працевлаштування відповідачки в приватному медичному закладі не може бути ототожнене з наданням медичної допомоги некомерційним комунальним закладом, а неповернення відповідачкою виплаченої матеріальної допомоги у зв`язку із звільненням призвело до виведення з користування місцевого бюджету значних сум активів, а відтак - грубе порушення прав територіальної громади на цільове використання бюджетних коштів і поповнення бюджету.

З огляду на положення ст. 1212 ЦК України заявник вважає, що відповідачка збагатилася за рахунок коштів місцевого бюджету поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, у зв`язку з чим виплачена матеріальна допомога в сумі 80500 грн підлягає поверненню.

Обгрунтовуючи підстави звернення до суду прокурорм через порушення інтересів держави, заявник посиється на положення ст. 131-1 Конституції України, ч. 3 ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру», ч. 3, 4 ст. 56 ЦПК України, ст. 327 ЦК України, ч. 5, 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» та на те, що не повернення відповідачем суми матеріальної допомоги унеможливлює використати вказані кошти за цільовим призначенням, що суттєво вплинуло на функціонування комунального закладу при надані медичної допомоги населенню та не дозволяє повторно використати їх для забезпечення іншого медичного працівника.

В обґрунтування зазначених доводів скарги заявник посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18, від 22.08.2018 у справі № 807/62/16, Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25.06.2020 у справі № 912/2385/18.

Крім того, заявник зазначає, що з метою виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Корюківсьою окружною прокуратурою листом від 10.05.2024 повідомлено Сновську міську раду про наявність підстав для представництва її інтересів в суді прокуратурою шляхом внесення апеляційної скарги на рішення Щорського районного суду від 16.05.2023, оскільки Сновська міська рада у вказаній справі є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог, не вжила заходів на оскарження рішення в апеляційному порядку, тому не забезпечила захист інтересів територіальної громади, тим самим не вжила заходів до повернення до бюджету коштів матеріальної допомоги у сумі 80500 грн.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України  учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду учасниками справи подано не було.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 13.06.2024 відкрито апеляційне провадження у справі та ухвалою від 17.06.2024 призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.

Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що на підставі наказу № 57-О від 03.08.2021 ОСОБА_1 прийнято на посаду лікаря загальної практики – сімейної медицини амбулаторії ЗПСМ м. Сновськ до КНП «Сновський центр первинної медичної допомоги» з 03.08.2021 (а.с. 14 т. 1).

Згідно наказу генерального директора КНП «Сновський центр первинної медичної допомоги» № 82-О від 30.09.2021 ухвалено виплатити одноразову матеріальну допомогу молодому спеціалісту – лікарю загальної практики – сімейної медицини ОСОБА_1 у розмірі 100000 грн на підставі заяви ОСОБА_1 від 07.09.2021 (відраховано з вказаної суми податок з доходів фізичних осіб у розмірі 18% - 18000 грн та військовий збір у розмірі 1,5% - 1500 грн, залишок у сумі 80500 грн – виплатити) (а.с. 12, 16 т. 1).

За матеріалами справи, 07.10.2021 органом казначейства було перераховано ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу у розмірі 80500,00 грн згідно рішення сесії Сновської міської ради № 8-10/VIII від 21.09.2021, що підтверджується платіжним дорученням № 382 від 06.10.2021 (а.с. 24 т. 1). 

На підставі наказу КНП «Сновськицй центр первинної медичної допомоги» № 99-О від 29.11.2021 ОСОБА_1 була звільнена з посади лікаря загальної практики – сімейної медицини амбулаторії ЗПСМ м. Сновськ з 29.11.2021 за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України (а.с. 15).

Вбачається, що 14.12.2021, 01.11.2022 КНП «Сновський центр первинної медичної допомоги» в особі генерального директора направлялись письмові претензії ОСОБА_1 щодо необхідності повернення коштів у сумі 80500 грн (без врахування податкових платежів), які були виплачені згідно Програми місцевих стимулів для медичних працівників КНП «Сновська ЦРЛ» на 2020-2022 роки, у зв`язку з її звільненням із займаної посади лікаря (а.с. 10, 11 т. 1).

29.11.2021 КНП «Сновський центр первинної медичної допомоги» в особі генерального директора було винесено письмове попередження  про необхідність повернення одноразової матеріальної допомоги, отриману у сумі 80500 грн у день звільнення (а.с. 17).

З вказаним попередженням відповідачка ОСОБА_1 була ознайомлена та нею зазначено при ознайомленні «Вимога про повернення матеріальної допомоги у дату звільнення є протиправною, оскільки такий обов`язок не передбачений жодним нормативно-правовим актом».

Також як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 прийнято на посаду лікаря загальної практики – сімейної медицини ФОП ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , з 15.11.2021 за сумісництвом та з 01.12.2021 без такого що підтверджується наказом № ФОП ОСОБА_3 № 3 від 12.11.2021 та наказом № 3П від 01.12.2021 (а.с. 89, 90 т.1).

Також судом встановлено, що рішенням 42 сесії 7 скликання Сновської міської ради Сновського району Чернігівської області від 20.12.2019 № 4-42/VII було затверджено Програму місцевих стимулів для медичних працівників КНП «Сновська ЦРЛ» на 2020-2022 роки з метою підвищення соціального захисту медичних працівників, заохочення їх до праці в громаді (а. с. 5-9, 191-195 т. 1).

Згідно паспорта вказаної Програми учасниками програми є Сновська міська рада, КНП «Сновська ЦРЛ» (а. с. 6 т. 1).

Рішенням 48 сесії 7 скликання Сновської міської ради Сновського району Чернігівської області від 23.06.2020 № 8-48/VII «Про внесення змін до назви та змісту Програми місцевих стимулів для медичних стимулів КНП «Сновська ЦРЛ» на 2020-2022 роки» поширено дію Програми місцевих стимулів для медичних стимулів КНП «Сновська ЦРЛ» на працівників КНП «Сновський ЦПМД» шляхом внесення відповідних змін до назви та тесту Програми, змінивши словосполучення «медичні працівники КНП «Сновська ЦРЛ» на медичні працівники «Сновської ОТГ» та «КНП «Сновська ЦРЛ» на «медичні заклади громади» відповідно до змісту у всіх відмінках (а. с. 85-88, 196-200 т. 1).

Рішенням 4 сесії 8 скликання Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області від 25.02.2021 № 5-4/VIIІ «Про внесення змін до Програми місцевих стимулів для медичних працівників Сновської ОТГ на 2020-2022 роки» (далі - Програма) внесено зміни до розділу 9 Програми «Заходи Програми місцевих стимулів для медичних працівників Сновської ОТГ на 2020 – 2022 роки», доповнивши його п. 4 згідно додатку (а. с. 201 Т. 1).

Як вбачається із вказаного додатку, п. 4 передбачає встановлення та виплату одноразової матеріальної допомоги молодим спеціалістам. Відповідальними за виконання визначено медичні заклади громади, джерело фінансування – бюджет Сновської ОТГ, орієнтовані обсяги фінансування (вартість) на рік на одного лікаря – 100000,00 грн (а.с. 202 т. 1).

У примітці вказаного додатку зазначено: «Одноразова матеріальна допомога відповідно до п. 4 надається новопризначеним молодим фахівцям (лікарям), які мають пропрацювати у медичному закладі Сновської територіальної громади не менше 5 років, про що складається розписка. У разі звільнення або зміни місця роботи, пов`язаної з виїздом за межі територіальної громади з ініціативи лікаря, останній має повернути отримані кошти. При звільненні лікаря в разі смерті, тривалої хвороби, яка спричинила таке звільнення або внаслідок обставин, визначених ст. 617 ЦК України, отримані кошти не повертаються. Одноразова матеріальна допомога виплачується лікарям лише у разі їх відмови від службового житла, яке видається лікарям відповідно до Програми забезпечення житлом лікарів Сновської територіальної громади на 2021-2023 роки (затверджена рішенням 2 сесії міської ради 24.12.2020 № 12-2/VIII)» (а. с. 202 Т. 1).

У поданій заяві від 07.09.2021 про надання одноразової матеріальної допомоги  ОСОБА_1 зазначено, що вона з умовами отримання допомоги, а саме щодо відпрацювання найменше 5 років у місцевому закладі охорони здоров`я ознайомлена, а також міститься посилання на Програму місцевих стимулів для медичних працівників КНП «Сновський ЦПМД», затверджену рішенням 42 сесії сьомого скликання від 20.12.2019 № 4-42/VII зі змінами відповідно до рішення 48 сесії 7 скликання від 23.06.2020 № 8-48/VII (а. с. 12 т. 1).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що суд позбавлений можливості у межах договірних зобов`язань приймати до уваги будь-які доводи позивача та третьої особи щодо того, що відповідач була обізнана зі своїм обов`язком про повернення коштів у випадку порушення нею зобов`язання про відпрацювання п`яти років у позивача, оскільки такий обов`язок мав визначатися умовами договору, що прямо передбачено наказом позивача про виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги, тому суд дійшов висновку, що за відсутності такого договору право позивача вимагати від відповідача як відпрацювання п`яти років, так і повернення коштів у випадку порушення цього зобов`язання, також відсутнє.

Проте, погодитись з такими висновками районного суду не може апеляційний суд через невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, враховуючи наступне.

Частиною 2 статті 4 ЦПК України визначено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Крім органів, зазначених у статті 55 Конституції України, відповідно до окремих актів законодавства України здійснюють захист прав та інтересів або сприяють їх захисту, зокрема, й органи прокуратури, на які статтею 131-1 Конституції України покладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом.

Під представництвом інтересів держави в суді треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.

Чинним законодавством передбачено, що прокуратура України становить єдину систему, яка здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави. Функції прокуратури України здійснюються виключно прокурорами.

Таким чином, прокурор має відповідний спеціальний статус, який дозволяє, у виключних випадках, звертатися до суду на захист інтересів держави. Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 56 ЦПК України.

У відповідності до ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, наведені вище положення передбачають право прокурора здійснювати представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади без будь-яких застережень щодо причин, через які цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист законних інтересів держави.

Фактично діяльність прокурора по реалізації функцій представництва інтересів держави в суді у даних правовідносинах носить субсидіарний характер, оскільки захист цих інтересів не здійснює Сновська міська рада, до компетенції якої віднесені відповідні повноваження.

Стаття 24 Закону України «Про прокуратуру» закріплює, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

У разі звернення прокурора до суду з позовною заявою в інтересах держави, останній виконує свою конституційну функцію, передбачену ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Право подання такої заяви, як це чітко передбачено ст. 24 вищевказаного Закону, належить у тому числі і заступникам керівників окружних прокуратур.

Отже, системний аналіз чинного законодавства України дає підстави стверджувати що заступник керівника місцевої прокуратури є самостійним суб`єктом, повноважним на підписання позовної заяви в інтересах держави.

Також Конституційний Суд України визначив, що інтереси держави є оціночним поняттям, тому прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає в чому відбулось чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції).

Статтею 7 Конституції України закріплено, що в Україні визначається і гарантується місцеве самоврядування.

Згідно зі ст. 142 Конституції України матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку (ст. 145 Конституції України).

Згідно положень ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, заступник керівника Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сновської міської ради посилався на те, що не повернення відповідачкою суми матеріальної допомоги унеможливлює використати вказані кошти за цільовим призначенням, що суттєво вплинуло на функціонування комунального закладу при надані медичної допомоги населенню та, крім іншого, не дозволяє повторно використати їх для забезпечення іншого медичного працівника.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави крсма, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства’ виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення Інтересів держави, має кваліфікуватися як оездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження Його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обгрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необгрунтованим.

З огляду на викладене, враховуючи, що Сновською міською радою рішення Щорського районного суду від 16.05.2023 у справі № 749/751/22 в апеляційному порядку не оскаржувалось, що свідчить про невиконання нею покладених обов`язків щодо захисту інтересів держави, що відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», є безумовною підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі Сновської міської ради у справі шляхом внесення апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Перевіряючи аргументи скарги по суті вимог, апеляційний суд враховує наступне.

При зверненні до суду з позовом про стягнення зі ОСОБА_1 суми наданої одноразової матеріальної допомоги КНП «Сновський центр первинної медичної допомоги» обґрунтовувало свої позовні вимоги положеннями ст. 509, 525, 526, 599, 610, 625 ЦК України.

Разом з тим, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 який раховується апеляційним судом з огляду на положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

З матеріалами справи, рішенням 42 сесії 7 скликання Сновської міської ради Сновського району Чернігівської області від 20.12.2019 № 4-42Л/1І затверджено Програму місцевих стимулів для медичних працівників КНП «Сновська ЦРЛ» на 2020-2022 роки з метою підвищення соціального захисту медичних працівників, заохочення їх до праці в громаді».

Рішенням 48 сесії 7 скликання Сновської міської ради Сновського району Чернігівської області від 23.06.2020 № 8-48/УІІ «Про внесення змін до назви та змісту Програми місцевих стимулів для медичних працівників КНП «Сновська ЦРЛ» на 2020-2022 роки» поширено дію Програми місцевих стимулів для медичних стимулів КНП «Сновська ЦРЛ» на працівників КНП «Сновський ЦПМД» шляхом внесення відповідних змін до назви та тесту Програми, змінивши словосполучення «медичні працівники КНП «Сновська ЦРЛ» на медичні працівники «Сновської ОТГ» та «КНП «Сновська ЦРЛ» на «медичні заклади громади» відповідно до змісту у всіх відмінках.

Рішенням 4 сесії 8 скликання Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області від 25.02.2021 № 5-4/УІІІ «Про внесення змін до Програми місцевих стимулів для медичних працівників Сновської ОТГ на 2020-2022 роки» внесено зміни до розділу 9 Програми «Заходи Програми місцевих стимулів для медичних працівників Сновської ОТГ на 2020 - 2022 роки», доповнивши його п. 4 згідно додатку.

Зокрема, пункт 4 передбачає встановлення та виплату одноразової матеріальної допомоги молодим спеціалістам. Відповідальними за виконання визначено медичні заклади громади, джерело фінансування бюджет Сновської ОТГ, орієнтовані обсяги фінансування (вартість) на рік на одного лікаря 100000 грн.

У примітці зазначено: «Одноразова матеріальна допомога відповідно до п. 4 надається новопризначеним молодим фахівцям (лікарям), які мають пропрацювати у медичному закладі Сновської територіальної громади не менше 5 років, про що складається розписка. У разі звільнення або зміни місця роботи, пов`язаної з виїздом за межі територіальної громади з ініціативи лікаря, останній має повернути отримані кошти. При звільненні лікаря в разі смерті, тривалої хвороби, яка спричинила таке звільнення або внаслідок обставин, визначених ст. 617 ЦК України, отримані кошти не повертаються. Одноразова матеріальна допомога виплачується лікарям лише у разі їх відмови від службового житла, яке видається лікарям відповідно до Програми забезпечення житлом лікарів Сновської територіальної громади на 2021-2023 роки».

Як убачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, ОСОБА_1 прийнято на посаду лікаря загальної практики - сімейної медицини амбулаторії ЗПСМ м. Сновськ до КНП «Сновський центр первинної медичної допомоги» з 03.08.2021 і 07.09.2021 нею була подана заява про надання одноразової матеріальної допомоги, в якій також зазначила, що вона з умовами отримання допомоги, а саме щодо відпрацювання щонайменше 5 років у місцевому закладі охорони здоров`я ознайомлена з посиланням на Програму місцевих стимулів для медичних працівників КНП «Сновський ЦПМД», яка була їй виплачена 07.10.2021 на підставі наказу № 82-О від 30.09.2021.

Зазначеним наказом також встановлено укладення договору зі ОСОБА_1 щодо відпрацювання 5 років в КНП «Сновський ЦПМД» на посаді лікаря загальної практики - сімейної медицини та зазначено, що у разі звільнення вона повинна сплатити на користь медичного закладу грошові кошти у розмірі, що відповідає сумі, виплаченій йому.

З вказаним нкаказом відповідачка ОСОБА_1 ознайомлена, що підтверджується її особистим підписом, заперечень від неї не надходило (а.с. 16 зворот т. 1).

Проте, на підставі наказу генерального директора КНП «Сновський центр первинної медичної допомоги» № 99-О від 29.11.2021 ОСОБА_1 була звільнена із займановї посади лікаря загальної практики – сімейної медицини амбулаторії ЗПСМ м. Сновська за власним бажданням на підставі ст. 38 КЗпП України, але на неодноразові вимоги КНП «Сновський ЦПМД» про необхідність повернення коштів у день звільнення ОСОБА_1 добровільно виплачену одноразову матеріальну допомогу не повернула.

Враховуючи викладене, між ОСОБА_1 та КНП «Сновський ЦПМД» виникли правовідносини, які регулюються вимогами цивільного законодавства.

Апеляційний суд враховує, що договірне зобов`язання - це відносне правовідношення між юридично рівними і майново самостійними особами, що виникає на підставі укладеного договору, який виражає їх загальну волю на досягнення цивільно-правових результатів майнового чи немайнового характеру, настання яких відбувається у разі здійснення боржником певних активних дій, що відповідають праву вимоги кредитора і не зачіпають прав і законних інтересів третіх осіб, що не є учасниками зазначеного правовідношення. Оскільки метою договірних зобов`язань є досягнення їх сторонами певних правових результатів, особливого значення набуває їх виконання. Виконання зобов`язання - це вчинення кредитором і боржником дій, що становлять його предмет. При виконанні різноманітних договірних зобов`язань суб`єкти мусять керуватися загальними засадами, що йменуються принципами виконання зобов`язання. І в сучасних умовах до них відносять принципи належного та реального виконання зобов`язання, які, до речі, традиційно вважались такими.

ОСОБА_1 у підписаних особисто заяві від 07.09.2021 та наказі від 30.09.2021 погодилась на умову відпрацювання 5 років в КНП «Сновський ЦПМД», отримавши одноразову матеріальну допомогу у розмірі 80500 грн за кошти Державного бюджету, погодилась сплатити на користь медичного закладу грошові кошти у розмірі, що відповідає сумі виплаченій їй,  у разі звільнення.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не врахував, що відповідачкою не було дотримано вимог законодавства України та зобов`язання відпрацювати понад 5 років у КНП «Сновський ЦПСМД» та дійшов неправильного висновку про звільнення ОСОБА_1 від відповідальності щодо повернення виплачених грошових коштів, отриманих за Програмою місцевих стимулів для медичних працівників Сновської ОТГ на 2020-2022 роки.

Крім того, апеляційний суд враховує, згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування» право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

За ч. 7 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, скорочувати обсяги доходів місцевих бюджетів, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

Судом першої інстанції не взято до уваги положення ч. 5 ст. 3 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», якими передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції можуть фінансувати місцеві програми розвитку та підтримки виключно комунальних закладів охорони здоров`я, зокрема щодо оновлення матеріально-технічної бази, капітального ремонту, реконструкції, підвищення оплати праці медичних працівників та фахівців з реабілітації (програми «місцевих стимулів», а також місцеві програми надання населенню медичних послуг, місцеві програми громадського здоров`я та інші програми в охороні здоров`я.

Згідно ст. 4 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» одним із основних принципів охорони здоров`я в Україні є визнання охорони здоров`я пріоритетним напрямом діяльності суспільства і держави.

З огляду на викладені положення законодавства захист прав людини на охорону здоров`я є загальнодержавним пріоритетом для країни, а забезпечення здійснення процесу надання послуг з охорони здоров`я неможливо без належного фінансування закладів охорони здоров`я.

Частиною 7 ст. 14 вказаного Закону, передбачено, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють управління комунальними закладами охорони здоров`я, організацію їх матеріально-технічного, кадрового та фінансового забезпечення відповідно до закону.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, призначені на охорону здоров`я, використовуються, зокрема, для забезпечення медичної допомоги населенню.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України це сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 89 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад, належать, окрім інших, належать видатки зокрема на  місцеві програми розвитку та підтримки комунальних закладів охорони здоров`я, які належать відповідним територіальним громадам, місцеві програми надання населенню медичних послуг понад обсяг, передбачений програмою державних гарантій медичного обслуговування населення; місцеві програми громадського здоров`я.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відносини органів місцевого самоврядування з суб`єктами господарювання, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.

Забезпечення функціонування приватного сектору шляхом виділення бюджетних коштів за відповідними місцевими програмами розвитку не передбачено бюджетним законодавством України.

Згідно з розділом VІІІ Програми місцевих стимулів для медичних працівників КНП «Сновська ЦРЛ», затвердженої рішенням Сновської міської ради 42 сесії 7 скликання вказана програма та передбачені нею заходи спрямовані на забезпечення КНП «Сновська ЦРЛ» лікарями, поліпшити стан здоров`я населення шляхом забезпечення доступу до кваліфікованої медичної допомоги на вторинному рівні.

Реалізація даної Програми передалася відповідно до законодавства за рахунок коштів міського бюджету (розділ V Програми).

З паспорту Програми убачається, що учасниками програми є Сновська міська рада та КНП «Сновська ЦРЛ», у подальшому - медичні заклади громади, тобто коло учасників чітко визначено Програмою та не поширюється на будь-які інші приватні медичні установи.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилково висновку при визначенні  поняття медичних закладів громади, виходячи лише із територіального їх розташування, без визначення форми їх власності, враховуючи наступне.

Медичні заклади громади у розумінні Програми місцевих стимулів для медичних працівників — це заклади, які створені за рішенням відповідного органу територіальної громади, діють на базі майна територіальної громади, майно яких є власністю територіальної громади, основною метою яких є надання медичної допомоги населенню, що проживає на території територіальної громади - комунальні підприємства.

Пунктами  1.4, 1.5 Статуту КНП «Сновський ЦПМД», затвердженого рішенням Сновської міської ради від 23.06.2023 № 10-25/УІІІ, передбачено, що засновником, власником та органом управління майном комунального підприємства є Сновська міська територіальна громада в особі Сновської міської ради (Засновник).

Підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним Засновнику. Підприємство здійснює господарську некомерційну діяльність, спрямовану на досягнення соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

Згідно п. 5.1 Статуту майно КНП є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління. Майно підприємства становлять необоротні та оборотні активи, основні засоби та грошові кошти, а також інші цінності, передані йому Засновником, вартість яких відображається у самостійному балансі Підприємства.

Територіальна громада міста зацікавлена у розвитку і модернізації комунальних підприємств, а не конкуруючих їм приватним суб`єктам і осподарювання, ефективному та комфортному наданні комунальними закладами медичних послуг населенню, при цьому фаховими працівниками. Запровадження Програми місцевих стимулів для медичних працівників Сновською міською радою обумовлено відсутністю належної кількості фахових кваліфікованих медичних працівників, демографічною ситуацією. Залучення на роботу на тривалий термін спеціалістів (мінімум на 5 років) шляхом відповідного заохочення (вартісна одноразова матеріальна допомога) мало сприяти забезпеченню для населення високоякісної медичної допомоги комунальними закладами громади.

Апеляційним судом встановлено, що для виплати ОСОБА_1 допомоги в сумі 80500 грн були виділені кошти із загального фонду місцевого бюджету, які згідно норм п. 12 ст. 2 Бюджетного кодексу України мали бути спрямовані виключно на функціонування саме комунального закладу громади та його персоналу.

За матеріалами справи, не пропрацювавши у КНП «Сновський ЦПМД» 5 років як передбачено Програмою, 12.11.2021, через 4 місяці після початку роботи і через 2 місяці після отримання коштів ОСОБА_1 працевлаштувалась на посаду лікаря загальної практики-сімейної медицини у ФОП ОСОБА_3 (а.с. 89, 90, 91 т. 1).

Отже, працевлаштування відповідачки в приватному медичному закладі не може бути ототожнене з наданням медичної допомоги некомерційним комунальним закладом і жодним нормативно-правовим актом не передбачено можливість забезпечення Сновською міською радою функціонування та фінансування приватних медичних закладів, що ведуть самостійну господарську діяльність та найманих ними працівників.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить висновку, що неповернення відповідачкою ОСОБА_1 виплаченої матеріальної допомоги у розмірі 80500 грн у зв`язку із звільненням з займаної посади призвело до виведення з користування місцевого бюджету значних сум активів, у зв`язку з чим відбулось порушення прав територіальної громади на цільове використання бюджетних коштів і поповнення бюджету.

Крім того, апеляційний суд враховує, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15).

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних – приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Отримане однією зі сторін у зобов язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

У ч. 2 ст. 1212 ЦК України передбачено, що зобов`язання із безпідставного набуття (збереження) майна виникає незалежно від того, що стало причиною збагачення набувача: його діяння, діяння потерпілого, інших осіб, подія.

Як встановлено апеляційним судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачка отримала одноразову матеріальну допомогу за рахунок коштів місцевого бюджету поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, яку зобовязана була повернути у разі звільнення, у зв`язку з чим виплачена матеріальна допомога в сумі 80500 грн підлягає поверненню.

Виходячи з вищенаведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права, чим порушено інтереси Сновської територіальної громади, а тому доводи апеляційної скарги є обґрунтованими і  підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з постановленням нового рішення про стягнення зі ОСОБА_1 суми отриманої одноразової матеріальної допомоги у розмірі 80500 грн.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню у повному обсязі, зі ОСОБА_1 на користь КНП «Сновський центр первинної медичної допомоги» сляду стягнути у відшкодування сплаченого судового збору за розгляду справи у суді першої інстанції 2481 грн, а  на користь Чернігівської обласної прокуратури слід стягнути у відшкодування судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції 3721,50 грн, які були сплачені при подання апеляційної скарги згідно платіжної інструкції № 1289 від 15.05.2024 (а.с. 75 т. 2).

Керуючись  ст. 141, 367, 368, 374, 376 ч. 1 п. 3, 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

                                          П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу заступника керівника Корюківської окружної прокуратури Чернігівської області задовольнити.

Рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 16 травня 2023 року скасувати.

Позов Комунального некомерційного підприємства «Сновський центр первинної медичної допомоги» Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області до ОСОБА_1 про стягнення коштів, задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 ) на користь Комунального некомерційного підприємства «Сновський центр первинної медичної допомоги» Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області (юридична адреса: Чернігівська обл., Корюківський р-н, м. Сновськ, вул. Спортивна, 21, ЄДРПОУ – 39095807) суму боргу у розмірі 80500,00 (вісімдесят тисяч п`ятсот ) грн.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Комунального некомерційного підприємства «Сновський центр первинної медичної допомоги» Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області 2481 грн у відшкодування сплаченого судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Чернігівської обласної прокуратури (юридична адреса: вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів; ЄДРПОУ – 02910114) 3721,50 грн у відшкодування сплаченого судового збору за апеляційний розгляд справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 16.07.2024.

Головуючий                                                        Судді :