179/813/24

1-кп/179/76/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2024 року                                                                         смт Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

               секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

               за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041470000099 від 11.04.2023 року по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Красноводськ Республіки Туркменістан, із технічною освітою, не працюючого, не одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 4 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан (строк дії воєнного стану в Україні продовжено відповідно до Указу Президента України  № 49/2024 від 05.02.2024 року).

19 березня 2024 року близько 17 год. 00 хв., більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 перебували в гостях у житловому будинку свого спільного знайомого ОСОБА_6 на АДРЕСА_1 .

Того ж дня, близько 17 години 00 хвилин, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 знаходилися у вітальні, де розпивали спиртні напої, через деякий час власник житлового будинку ОСОБА_6 пішов відпочивати до іншої кімнати, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 продовжили розпивати спиртні напої.

Близько 17 години 00 хвилин, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 повідомив, що піде до вбиральні на подвір`я та згодом повернеться, у той момент ОСОБА_4 помітив на стільці поблизу дивану мобільний телефон марки «Ergo E214 Dual Sim Black» чорного кольору з IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , з об`ємом пам`яті 32 Mb, в цей час та в місці у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадання чужого майна (крадіжку), вчинене в умовах воєнного стану, а саме: мобільного телефону, який належить ОСОБА_5 .

Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_4 переконавшись, що його дії є таємними для оточуючих та за ним ніхто не спостерігає, діючи таємно, умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану наблизився до мобільного телефону, піднявши з поверхні стільця поклав до кишені, після чого з місця вчинення злочину зник та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.

Своїми неправомірними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальний збиток на загальну суму 623 грн. 21 коп.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину в обсязі пред`явленого обвинувачення по ст. 185 ч. 4 КК України визнав повністю та суду пояснив, що він дійсно 19.03.2024 року близько 17 год. 00 хв. перебував з ОСОБА_5 в гостях у ОСОБА_6 у житловому будинку, розташованим по АДРЕСА_1 , де вживали алкогольні напої. ОСОБА_5 пішов до вбиральні на подвір`я та залишив на стільці поблизу дивану мобільний телефон. Він викрав мобільний телефон та поклав його до кишені. Телефон повернутий потерпілому. У скоєному розкаюється.

Потерпілий ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має.

Прокурор та обвинувачений не заперечували проти розгляду кримінального провадження за відсутності потерпілих. Тому, суд на підставі ст.325 КПК України, враховуючи думку учасників судового провадження, можливість за відсутності потерпілих з`ясувати всі обставини під час судового розгляду для прийняття рішення, ухвалив про проведення судового розгляду без потерпілих.

       Враховуючи свідчення обвинуваченого ОСОБА_4 , його повне визнання своєї винуватості, а також те, що він не оспорює фактичні обставини справи, зазначені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, і не наполягає на дослідженні інших доказів по справі, то у відповідності до положень ч. 3 ст. 349 КПК України суд визнає недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у його вчинені.

Згідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

           У судовому засіданні суд з`ясував, що обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміє зміст вказаних обставин, добровільно визнає себе винним в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану, і роз`яснив йому, що погодившись на визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, він і прокурор будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

          Оскільки сторони вважають, що фактичні обставини кримінального провадження доведені зібраними доказами, які не вимагають дослідження в ході судового розгляду, суд також визнає їх доведеними.

            До таких фактичних обставин відносяться обставини, щодо дати, часу, місця, способу здійснення кримінального правопорушення, форми вини, заподіяної шкоди.

       Досліджена у судовому засіданні правова кваліфікація кримінального правопорушення відповідає дійсним обставинам скоєного діяння.

       На підставі викладеного, суд визнає доведеним винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 ускоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення і кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України, відповідно до якої особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

       При призначенні покарання, суд враховує, що обвинувачений  вчинив кримінальне правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України кваліфікується як тяжкий злочин,  а також те, що обвинувачений ОСОБА_4 не судимий, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, офіційно не працює, за місцем проживання не перебуває на обліку у лікаря – психіатра та лікаря - нарколога, групи інвалідності не має, з місця проживання характеризується задовільно, сам в судовому засіданні негативно оцінив власну протиправну поведінку.

Відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати пом`якшуючими і інші обставини, які не зазначені в частині першій ст. 66 КК України.

Як пом`якшуючі покарання обставини суд взяв до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 дав своїм діям належну оцінку і дійсно готовий понести передбачену законом відповідальність, активне сприяння розкриттю злочину.

       Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

З урахуванням ступені тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого та враховуючи обставини, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого і запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у вигляді позбавлення волі.

Призначення покарання в такому необхідному та достатньому розмірі, на думку суду, разом з метою кари одночасно об`єктивно забезпечить досягнення виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

       Разом з цим, враховуючи думку прокурора, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та зазначені вище дані про особу ОСОБА_4 , його відношення до скоєного правопорушення, обставини, які пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, звільнивши його від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, що відповідатиме меті покарання, буде справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно з частиною першою статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України.

Так, згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Таким чином, вирішення судом питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання ґрунтується на наведених вище вимогах.

Повною мірою врахувавши вказані обставини, а також зваживши на другорядну роль кари як мети покарання, суд приходе до висновку про те, що виправлення обвинуваченого є можливим без відбування покарання у виді позбавлення волі з встановленням іспитового строку, який буде достатнім для того, щоб засуджений в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення.

На думку суду, такий захід примусу відповідає меті покарання, є співрозмірним характеру вчиненого діяння, його наслідкам та особі винного.

Відповідно до ст. 91 ч. 1 п. 3 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Відповідно до ч. 2  ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в ході досудового розслідування з метою встановлення обставин кримінального правопорушення призначалась та проводилась судово – товарознавча експертиза № 1410 від 17.04.2024 року вартістю 200 гривень.

Таким чином, відповідно до ч. 2  ст. 122 КПК України слід  стягнути з ОСОБА_4 на відшкодування процесуальних витрат за проведення експертизи, залученою стороною обвинувачення експертом спеціалізованих державних установ, у розмірі 200 грн. на користь держави.

Цивільний позов не заявлено.

Питання про речові докази підлягають вирішенню в порядку, встановленому ст. 100 КПК України.

Речові докази: мобільний телефон марки «Ergo E214 Dual Sim Black» чорного кольору з IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , з об`ємом пам`яті 32 Mb,який переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_5 , - вважати повернутим потерпілому ОСОБА_5 ; DVD-R диск з відеозаписом огляду місця події, DVD-R диск з відеозаписом огляду вилучення майна у ОСОБА_4 , DVD-R диск з відеозаписом слідчого експерименту, які зберігається в матеріалах кримінального провадження № 12024041470000099, - залишити в матеріалах кримінального провадження.

       Запобіжний захід не обирався.

Керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 474, 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання за даною статтею кримінального закону у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбуття покарання з випробуванням, якщо протягом зазначеного строку - 1 (одного) року він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Контроль за поведінкою засудженого ОСОБА_4 покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання засудженого.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судові витрати за проведення судово – товарознавчої експертизи № 1410 від 17.04.2024 року у розмірі 200 (двісті) гривень.

Цивільний позов не заявлений.

Речові докази: мобільний телефон марки «Ergo E214 Dual Sim Black» чорного кольору з IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , з об`ємом пам`яті 32 Mb,який переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_5 , - вважати повернутим потерпілому ОСОБА_5 ; DVD-R диск з відеозаписом огляду місця події, DVD-R диск з відеозаписом огляду вилучення майна у ОСОБА_4 , DVD-R диск з відеозаписом слідчого експерименту, які зберігається в матеріалах кримінального провадження № 12024041470000099, - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Запобіжний захід не обирався.

На вирок може бути подана апеляція,  з підстав передбачених ст. ст. 394, 395 КПК України  до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівській районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, засудженим в той же термін, з дня вручення його копії судового рішення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду.

           Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

           Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

       Вирок, який набрав законної сили, обов`язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.

Суддя                 ОСОБА_1