Справа № 346/3853/23

Провадження № 22-ц/4808/966/24

Головуючий у 1 інстанції Васильковський В. В.

Суддя-доповідач Максюта

У Х В А Л А

16 липня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача: Максюти І.О.

суддів: Томин О.О., Фединяка В.Д.

розглянувши заяву представника Національного музею Голодомору-геноциду Мороз Мар`яни Зіновіївни про відвід про відвід судді у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства культури та інформаційної політики України, Національного музею Голодомору-геноциду, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Міністерства культури та інформаційної політики України, виконуюча обов`язків Генерального директора Національного музею Голодомору-геноциду Гасиджак Леся Іванівна, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, продовження дії контракту, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 травня 2024 року,

в с т а н о в и в:

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 травня 2024 року позов ОСОБА_1 до Міністерства культури та інформаційної політики України, Національного музею Голодомору-геноциду, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Міністерства культури та інформаційної політики України, виконуюча обов`язків Генерального директора Національного музею Голодомору-геноциду Гасиджак Л.І., про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, продовження дії контракту задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства культури та інформаційної політики України № 287-к від 27.06.2023 року про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора Національного музею Голодомору-геноциду з 05.09.2022 року. Стягнуто з Національного музею Голодомору-геноциду на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі 580444,56 грн з обов`язковим відрахуванням всіх обов`язкових податків і зборів. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць. Стягнуто з Міністерства культури та інформаційної політики України на користь держави 6878,04 гривень грн судового збору. В задоволенні решти позову - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Системою автоматизованого розподілу справ здійснено розподіл даної справи.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2024 року по справі № 346/3853/23, провадження № 22-ц/4808/966/24 визначено колегію у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Максюта І.О., судді: Томин О.О., Фединяк В.Д.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 13 червня 2024 року відкрито апеляційне провадження у даній справі.

21 червня 2024 року від представника Національного музею Голодомору-геноциду Мороз Мар`яни Зіновіївни надійшла заява про відвід судді Томин О.О.

Згідно наказу Івано-Франківського апеляційного суду №230-в від 11.06.2024 року, суддя Томин О.О. перебувала у відпустці з 17.06.2024 року по 26.06.2024 року та з 27.06.2024 року по 13.07.2024 року, а також згідно наказу №196-ос від 11.07.2024 року - 15.07.2024 року.

Заява про відвід судді мотивована тим, що Івано-Франківський апеляційний суд розглядав справу №346/2848/22 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства культури та інформаційної політики України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Національний музей Голодомору-геноциду, про визнання незаконним наказу про звільнення, його скасування та поновлення на роботі за апеляційною скаргою Міністерства культури та інформаційної політики України на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2023 року.

До складу суду в розгляді зазначеної справи входили: суддя-доповідач Бойчук І.В. та судді Томин О.О., Девляшевський В.А.

Зазначена справа стосувалась звільнення позивачки ОСОБА_1 з роботи та суміжних цивільно-правових відносин. Матеріали зазначеної справи за окремими положеннями є тотожними та/або схожими із матеріалами справи №346/3853/23.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 14 червня 2023 року у справі № 346/2848/22 апеляційну скаргу Міністерства культури та інформаційної політики України залишено без задоволення, а рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2023 року - без змін.

Тому, на думку заявника, викликають сумніви в неупередженості та об`єктивності судді Томин О.О. при розгляді справи №346/3853/23, у прямій чи опосередкованій заінтересованості судді в результаті розгляду справи, що викликає повну недовіру до судді Томин О.О. та несприйняття як безстороннього представника судової гілки влади. Відповідно до норм Цивільного процесуального кодексу України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Загальної декларації з прав людини та Міжнародного пакту про громадські і політичні права можна дійти висновку, що підставою для відводу не обов`язково має бути доведений факт необ`єктивності чи заінтересованості судді. Відповідно до зазначених норм, унеможливлюється участь судді у розгляді справи за наявності в учасника судового розгляду будь-яких сумнівів щодо його неупередженості. Просить відвести суддю Івано-Франківського апеляційного суду Томин О.О. від розгляду справи №346/3853/23.

Порядок вирішення заявленого відводу судді визначений статтею 40 ЦПК України.

Питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі (ч.1 ст.40 ЦПК України).

Частиною другою статті 40 ЦПК України передбачено, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України, якщо суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу.

Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи (частина 8 статті 40 ЦПК).

Перевіривши матеріали справи, дослідивши заяву про відвід судді в контексті наведених в ній доводів та врахувавши вимоги закону, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для задоволення відводу немає.

Статтею 36 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді.

Згідно з ч.1,4 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ч. 3,4 ст. 36 ЦПК України до складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Стаття 37 ЦПК України передбачає недопустимість повторної участі судді в розгляді справи, що є підставою для відводу (самовідводу) судді, у випадках, якщо суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у цій справі.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішує спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з ч. 2 ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.

Тобто, окрім прямо визначених підстав для відводу, самовідводу судді, передбачених у статтях 36, 37 і 38 ЦПК України, відвід судді може бути заявлений й з інших підстав (п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України). У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача.

Згідно ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків, вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (пункти 1.2, 2.1 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23).

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що наявність безсторонності згідно пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (BELUKHA v. UKRAINE, N 33949/02, § 49 - 52, ЄСПЛ, від 09 листопада 2006 року).

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості, зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо.

Отже, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше. Заявником у заяві про відвід не зазначені та не доведені будь-які обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді Томин О.О., у розгляді даної цивільної справи.

Передбачених ст. 36, ст. 37 ЦПК України підстав, за яких суддя не може розглядати цю справу і підлягає відводу, колегією не встановлено.

Згідно ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Сумніви у неупередженості повинні ґрунтуватися на фактичних обставинах, а не припущеннях. Заявником не надано доказів, які б свідчили про неупередженість зазначеного судді.

Аргументи, якими представник Національного музею Голодомору-геноциду мотивує свою заяву про відвід судді Томин О.О., не викликають обґрунтованих сумнівів у об`єктивності судді, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цього судді.

Крім того, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року в справі № 346/2848/22 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства культури та інформаційної політики України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Національний музей Голодомору-геноциду, про визнання незаконним наказу про звільнення, його скасування та поновлення на роботі касаційну скаргу Міністерства культури та інформаційної політики України залишено без задоволення, рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 червня 2023 року - без змін.

З огляду на вищенаведене, відсутні підстави для задоволення відводу судді Томин О.О.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Керуючись ст. 36, 39, 40, 381 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Визнати необґрунтованою заяву представника Національного музею Голодомору-геноциду Мороз Мар`яни Зіновіївни про відвід судді Томин О.О.

Заяву представника Національного музею Голодомору-геноциду Мороз Мар`яни Зіновіївни про відвід судді Томин О.О. передати на розгляд іншому судді, який не входить до складу суду, визначеному у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: І.О. Максюта

О.О. Томин

В.Д. Фединяк