Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

10 липня 2024 року                                                             Справа№200/3617/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, 10, код ЄДРПОУ 21318350) про зобов`язання вчинити дії щодо нарахування та виплати пенсії,

                                                       В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.  Позивач просить: 1) визнати протиправним, та скасувати рішення від 25.04.2024 року № 052530004436 Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницький області, про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницький області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком робіт затвердженого Постановою КМУ від 31.03.1994 року № 202 з повним робочим днем під землею періоди роботи з 03.09.2001 року по 18.01.2005 року, з 12.02.2005 року по 07.04.2005 року, з 17.07.2006 року по 28.11.2007 року; 3) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницький області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи на провідній посаді з повним робочим днем під землею періоди роботи з 08.01.2008 року по 04.03.2014 року, з 11.03.2014 року по 02.11.2014 року, з 25.11.2014 року по 08.10.2017 року, з 25.10.2017 року по 03.02.2018 року, з 13.03.2018 року по 01.04.2018 року, з 03.04.2018 року по 15.04.2019 року, з 24.04.2019 року по 17.04.2024 року; 4) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницький області призначити пенсію ОСОБА_1 з 19.03.2024 року відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 25.04.024 року № 052530004436 було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу на підземних роботах – 25 років.

Отже, позивач вважає, що Пенсійний фондом порушені його права на отримання пенсії, у зв`язку із чим звернувся з даним позовом до суду.

10 червня 2024 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, був повідомлений про розгляду справи судом засобами електронної пошти, свої правом не скористався та не надав суду відзив на позовну заяву.

У відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 .  

Відповідач -  Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 21318350, юридична адреса: 29013, м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, 10, організаційно-правова форма орган державної влади.

17 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області розглянуто заяву позивача від 17 квітня 2024 року та додані до неї документи та прийнято рішення № 052530004436 від 25.04.2024 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу на підземних роботах.

У спірному рішенні зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 , з урахуванням пільгового стажу на підземних роботах складає 37 років 4 місяці 29 днів, пільговий стаж роботи на підземних роботах становить 17 років 9 місяців 25 днів, в тому числі: 8 років 7 місяців 6 днів – пільговий стаж на підземних роботах (провідні професії – 20р); 8 років 1 місяць 26 днів – пільговий стаж на підземних роботах (постанова 202-25р); 1 рік 23 дні військова служба.

У вказаному рішенні зазначено, що за доданими документами до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди.

Дата, з якої ОСОБА_1 матиме право на пенсійну виплату – 06.04.2036 року (відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Отже, позивач вважає такі дії Пенсійного фонду протиправними щодо визначення стажу роботи не за записами трудової книжки, а рішення про відмову в призначенні пенсії незаконним, у зв`язку із чим звернувся до суду із даним позовом.

Суд, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначаються положеннями Закону № 1058-IV.

Відповідно до положень абз. 1 п. 2 розд. ХV «Прикінцеві положення» Закону України № 1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Згідно з приписами абз. 3 п. 2 розд. ХV «Прикінцеві положення» Закону України № 1058-IV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Право на пенсію за віком на пільгових умовах визначає ст. 114 Закону України № 1058-IV.

Зі спірного рішення № 052530004436 від 25.04.2024 року вбачається, що підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах стала відсутність у нього на момент звернення передбаченого ч. 3 ст. 114 Закону України № 1058-IV пільгового стажу на підземних роботах 25 років.

Положеннями ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

18.11.2005 року Міністерством праці та соціальної політики України було прийнято наказ № 383, яким затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі – Порядок № 383).

Відповідно до п. 2 Порядку № 383, під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Згідно з п. 3 Порядку № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Судом установлено, що посади, на яких працював позивач у спірні періоди, віднесені до Списків № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що були чинними у вказані періоди роботи позивача (постанови Кабінету Міністрів України: від 16.01.2003 року № 36 та від 24.06.2016 року № 461).

31.03.1994 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 202 «Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років» (далі - Постанова КМУ № 202).

До розділу І «Підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт» Постанови КМУ № 202 так само включені усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).

Порядок підтвердження стажу роботи регулюється положеннями ст.62 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ).

Згідно з приписами ст. 62 Закону № 1788-ХІІ (які кореспондуються зі змістом ст. 48 Кодексу законів про працю України) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Саме такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок № 637).

Відповідно до п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з вимогами п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до положень пп. 2 п. 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637.

Аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка і лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, може постати необхідність у використанні додаткових даних для підтвердження стажу.

Водночас, надання уточнюючої довідки підприємства, установи, організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або за відсутності необхідних записів у трудовій книжці, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах під час встановлення трудового стажу також констатовано Верховним Судом у постанові від 16.09.2022 року у справі № 560/1399/19.

Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_3 , яка належить ОСОБА_1 , вбачається робота в підземних умовах з повним робочим днем під землею, а саме записи:

з 03.09.2001 року по 18.01.2005 року, відповідно до диплому НОМЕР_4 навчався у професійно-технічному училищі № 105 і здобув професію машиніста електровоза підземного, електрослюсара підземного. Стаж роботи складає: 3 роки 4 місяці 16 днів;

з 12.02.2005 року прийнятий електрослесарем підземним с повним робочим днем в шахті. 07.04.2005 року звільнений з в призивом в армію. Стаж складає: 1 місяців 27 днів;

з 12.05.2005 року по 04.05.2006 року, служба в рядах ВСУ. Стаж роботи складає: 11 місяців 23 дні;

з 17.07.2006 року прийнятий електрослесарем підземним с повним робочим днем під землею. 28.11.2007 року звільнений за власним бажанням. Стаж роботи складає: 1 рік 4 місяці 12 дні;

08.01.2008 року, прийнятий учнем прохідником підземним с повним робочим днем під землею;

27.03.2008 року, переведений прохідником 4 розряду підземним, з повним робочим днем в шахті;

11.03.2009 року переведений прохідником 5 розряду, підземним, з повним робочим днем в шахті. 04.03.2014 року звільнений за переводом. Стаж роботи складає: 6 років 1 місяць 25 днів. Провідна посада, яка передбачена ч. 3 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

з 11.03.2014 року по 02.11.2014 року працював прохідником підземним с повним робочим днем під землею. Звільнений за узгодженням сторін. Стаж роботи складає: 7 місяців 23 дні. Провідна посада, яка передбачена ч. 3 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

з 13.03.2018 року по 01.04.2018 року, працював прохідником підземним с повним робочим днем під землею. Звільнений за переводом. Стаж роботи складає: 6 місяців 22 дні. Провідна посада, яка передбачена ч. 3 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

з 03.04.2018 року по 15.04.2019 року працював прохідником підземним с повним робочим днем під землею. Звільнений за власним бажанням. Стаж роботи складає: 1 рік 0 місяців 13 дні. Провідна посада, яка передбачена ч. 3 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

з 24.04.2019 року по 17.04.2024 року працював прохідником підземним с повним робочим днем під землею;

01.05.2020 року переведений прохідником 5 розряду підземним, з повним робочим днем в шахті.

На момент подання заяви до пенсійного фонду про призначення пенсії – працює.

Стаж роботи складає: 4 ріки 11 місяців 25 днів. Провідна посада, яка передбачена ч. 3 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_5 , яка належить ОСОБА_1 , вбачається робота в підземних умовах з повним робочим днем під землею, а саме:

25.11.2014 року по 08.10.2017 року - прохідником підземним с повним робочим днем під землею. Звільнений за власним бажанням. Стаж роботи складає: 2 роки 10 місяців 14 дні. Провідна посада, яка передбачена ч. 3 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

з 25.10.2017 року по 19.02.2018 року працював прохідником підземним с повним робочим днем під землею. Звільнений за власним бажанням. Стаж роботи складає: 3 місяці 26 днів. Провідна посада, яка передбачена ч. 3 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Інших записів, як і записів про звільнення - трудова книжка позивача не містить.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії довідки форми РС-право сформованої по позивачу, станом на час його звернення до органів ПФУ з відповідною заявою, з якої судом було встановлено, що позивачу були зараховані наступні періоди його трудової діяльності до пільгового стажу:

-          з 08.09.2004 року по 16.09.2004 року – ст. 14 постанова 202, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п.а-в (1 місяць);

-          з 17.09.2004 року по 29.11.2004 року - ст. 14 постанова 202, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п.а-в (3 місяці);

-          з 01.12.2004 року по 21.01.2005 року - ст. 14 постанова 202, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п.а-в (2 місяці);

-          з 07.02.2005 року по 07.04.2005 року - ст. 14 постанова 202, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п.а-в (3 місяці);

-          з 08.04.2005 року по 30.04.2006 року – військова служба (1 рік 23 дні);

-          з 17.07.2006 року по 28.11.2007 року - ст. 14 постанова 202, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п.а-в (1 рік 5 місяців);

-          з 08.01.2008 року по 31.12.2008 року - ст. 14 П/П, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п.а-в (1 рік);

-          з 03.01.2009 року по 31.03.2009 року - ст. 14 П/П, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п.а-в (3 місяці);

-          з 05.04.2009 року по 30.04.2009 року - ст. 14 П/П, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п.а-в (1 місяць);

-          з 03.05.2009 по 31.10.2009 року - ст. 14 П/П, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п.а-в (6 місяців);

-          з 05.11.2009 року по 30.11.2009 року - ст. 14 П/П, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п.а-в (1 місяць);

-          з 06.12.2009 по 30.06.2010 року - ст. 14 П/П, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п.а-в (7 місяців);

-          з 05.07.2010 по 30.12.2010 року - ст. 14 П/П, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п.а-в (6 місяців);

-          з 01.01.2011 року по 31.08.2011 року - ст. 14 П/П, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п.а-в (8 місяців);

-          з 11.09.2011 року по 30.12.2011 року - ст. 14 П/П, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п.а-в (4 місяці);

- з 02.01.2012 року по 28.02.2012 року - ст. 14 П/П, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п.а-в (2 місяці);

- з 02.02.2013 року по 31.10.2013 року - ст. 14 П/П, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п.а-в (9 місяців);

- з 04.11.2013 року по 28.02.2014 року - ст. 14 П/П, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п.а-в (4 місяці);

- з 06.03.2014 року по 31.03.2014 року - ст. 14 П/П, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п.а-в (1 місяць);

- з 04.04.2014 року по 30.04.2014 року - ст. 14 П/П, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п.а-в (1 місяць);

- з 02.05.2014 року по 30.06.2014 року - ст. 14 П/П, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п.а-в (2 місяці);

- з 04.07.2014 року по 31.07.2014 року - ст. 14 П/П, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п.а-в (1 місяць);

- з 02.08.2014 року по 31.08.2014 року - ст. 14 П/П, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п.а-в (1 місяць);

- з 08.09.2014 року по 30.09.2014 року - ст. 14 П/П, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п.а-в (1 місяць);

- з 24.10.2014 року по 02.11.2014 року - ст. 14 П/П, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п.а-в (2 місяці);

- з 03.11.2014 року по 24.11.2014 року - ст. 14 П/П, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п.а-в (1 місяць);

- з 27.11.2014 року по 30.11.2014 року - ст. 14 П/П, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п.а-в (1 місяць);

- з 03.12.2014 року по 30.09.2015 року - ст. 14 П/П, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п.а-в (10 місяців);

- з 03.10.2015 року по 31.10.2015 року - ст. 14 П/П, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п.а-в (1 місяць);

- з 02.11.2015 року по 30.11.2015 року - ст. 14 П/П, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п.а-в (1 місяць);

- з 02.12.2015 року по 30.04.2016 року - ст. 14 П/П, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п.а-в (5 місяців);

- з 03.05.2016 року по 31.05.2016 року - ст. 14 П/П, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п.а-в (1 місяць);

- з 04.06.2016 року по 31.07.2016 року - ст. 14 П/П, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п.а-в (2 місяці);

- з 02.08.2016 року по 30.11.2016 року - ст. 14 П/П, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п.а-в (4 місяці);

- з 05.12.2016 року по 31.12.2016 року - ст. 14 П/П, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п.а-в (1 місяць);

- з 03.01.2017 року по 28.02.2017 року - ст. 14 П/П, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п.а-в (2 місяці);

- з 03.03.2017 року по 31.03.2017 року - ст. 14 П/П, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п.а-в (1 місяць);

- з 03.04.2017 року по 30.04.2017 року - ст. 14 П/П, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п.а-в (1 місяць);

- з 04.05.2017 року по 31.05.2017 року - ст. 14 П/П, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п.а-в (1 місяць);

- з 03.06.2017 року по 30.06.2017 року - ст. 14 П/П, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п.а-в (1 місяць);

- з 03.07.2017 року по 31.07.2017 року - ст. 14 П/П, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п.а-в (1 місяць);

- з 03.08.2017 року по 08.10.2017 року - ст. 14 П/П, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п.а-в (3 місяці);

-          з 25.10.2017 року по 19.02.2018 року - ст. 14 постанова 202, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п.а-в (5 місяців);

- з 13.03.2018 року по 01.04.2018 року - ст. 14 П/П, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п.а-в (2 місяці);

-          з 04.04.2018 року по 15.04.2019 року - ст. 14 постанова 202, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п.а-в (1 рік 1 місяць);

-          з 24.04.2019 року по 03.02.2022 року - ст. 14 постанова 202, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п.а-в (2 роки 11 місяців);

-          з 14.02.2022 року по 26.03.2024 року - ст. 14 постанова 202, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п.а-в (1 рік 11 місяців);

Суд проаналізувавши вищезазначену довідку форми РС право, зазначає, що відповідачем при розгляді заяви позивача про призначення пенсії були зараховані до його пільгового стажу роботи за Списком робіт затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року № 202 з повним робочим днем під землею наступні періоди роботи: з 08.09.2004 року по 29.11.2004 року; з 01.12.2004 року по 21.01.2005 року; з 07.02.2005 року по 07.04.2005 року; з 17.07.2006 року по 28.11.2007 року; з 25.10.2017 року по 19.02.2018 року; з 04.04.2018 року по 15.04.2019 року; з 24.04.2019 року по 03.02.2022 року та з 14.02.2022 року по 26.03.2024 року.

Отже позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницький області зарахувати ОСОБА_1 , до пільгового стажу роботи за Списком робіт затвердженого Постановою КМУ від 31.03.1994 року № 202 з повним робочим днем під землею періоди роботи з 08.09.2004 року по 18.01.2005 року, з 12.02.2005 року по 07.04.2005 року, з 17.07.2006 року по 28.11.2007 року не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем ці спірні періоди роботи були зараховані позивачу до його пільгового стажу.

З урахуванням вищенаведеного, судом встановлено, що періоди трудової діяльності, які були не зараховані позивачу до його пільгового стажу роботи за Списком робіт затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року № 202: з 03.09.2001 року по 07.09.2004 року.

Відповідно до приписів розділу І постанови Кабінету Міністрів України № 202 Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, яким передбачено, що підземні  гірничі  роботи  в  шахтах  і   на   будівництві вугільних (сланцевих) шахт: усі робітники,  зайняті  протягом  повного  робочого  дня  на підземних роботах,  керівники  і  спеціалісти  підземних  дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).

Судом вже було встановлено з трудової книжки позивача, що він у період з 03.09.2001 року по 07.09.2004 року навчався у професійно-технічному училищі № 105 і здобув професію машиніста електровоза підземного, електрослюсара підземного, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці позивача та матеріали справи не містять протилежних доказів від відповідача.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, а також наявними доказами в матеріалах справи відносно періодів трудової діяльності, які були не зараховані відповідачем позивачу до його пільгового стажу роботи за Списком робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року № 202, а саме з 03.09.2001 року по 07.09.2004 року,  суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню, шляхом зобов`язання відповідача зарахувати до його пільгового стажу вищенаведені періоди трудової діяльності (навчання) за Списком робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року № 202.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницький області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи на провідній посаді з повним робочим днем під землею періоди роботи з 08.01.2008 року по 04.03.2014 року, з 11.03.2014 року по 02.11.2014 року, з 25.11.2014 року по 08.10.2017 року, з 25.10.2017 року по 03.02.2018 року, з 13.03.2018 року по 01.04.2018 року, з 03.04.2018 року по 15.04.2019 року, з 24.04.2019 року по 17.04.2024 року, суд зазначає наступне.

Як вбачається з довідки форми РС, позивачу до його пільгового стажу роботи на провідній посаді (ст. 14 ЗУ № 1788) з повний робочим днем під землею були зараховані наступні періоди: з 08.01.2008 року по 21.12.2008 року; з 03.01.2009 року по 31.03.2009 року; з 05.04.2009 року по 30.04.2009 року; з 03.05.2009 року по 31.10.2009 року; з 05.11.2009 року по 30.11.2009 року; з 06.12.2009 року по 30.06.2010 року; з 05.07.2010 року по 30.12.2010 року; з 01.01.2011 року по 31.08.2011 року; з 11.09.2011 року по 30.12.2011 року; з 02.01.2012 року по 28.02.2012 року; з 02.02.2013 року по 31.10.2013 року; з 04.11.2013 року по 28.02.2014 року; з 06.03.2014 року по 31.03.2014 року; з 04.04.2014 року по 30.04.2014 року; з 02.05.2014 року по 30.06.2014 року; з 04.07.2014 року по 31.07.2014 року; з 02.08.2014 року по 31.08.2014 року; з 08.09.2014 року по 30.09.2014 року; з 24.10.2014 року по 02.11.2014 року; з 03.11.2014 року по 24.11.2014 року; з 27.11.2014 року по 30.11.2014 року; з 03.12.2014 року по 30.09.2015 року; з 03.10.2015 року по 31.10.2015 року; з 02.11.2015 року по 30.11.2015 року; з 02.12.2015 року по 30.04.2016 року; з 03.05.2016 року по 31.05.2016 року; з 04.06.2016 року по 31.07.2016 року; з 02.08.2016 року по 30.11.2016 року; з 05.12.2016 року по 31.12.2016 року; з 03.01.2017 року по 28.02.2017 року; з 03.03.2017 року по 31.03.2017 року; з 03.04.2017 року по 30.03.2017 року; з 04.05.2017 року по 31.05.2017 року; з 03.06.2017 року по 30.06.2017 року; з 03.07.2017 року по 31.07.2017 року; з 03.08.2017 року по 08.10.2017 року та з 13.03.2018 року по 01.04.2018 року.

Отже позовні вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають враховуючи, що відповідачем ці спірні періоди роботи були зараховані позивачу до його пільгового стажу.

Відповідно до постанов правління Пенсійного фонду України (далі - ПФУ) № 7-6 від 10.06.2004 року «Про затвердження Порядку формування і подачі органам ПФУ відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування», № 26-1 від 05.11.2009 року «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування органам ПФУ», № 22-2 від 08.10.2010 року «Про Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та № 25-2 від 03.12.2013 року «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови правління ПФУ від 08.10.2010 року № 22-2», якими затверджувалися «Довідники кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства», встановлено код підстав для обліку спецстажу за ЗП3014А2 для застрахованих осіб, які є працівниками, що зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці: код ЗП3014А2 - Працівники провідних професій: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, які безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років.

Тобто, при здачі звітів страхувальниками до органів ПФУ зазначалося, що страхові внески за позивача вносилися за вищевказаними професіями за відповідними кодами, що в свою чергу відповідає положенням ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З урахуванням вищенаведеного, а також те, що відповідно до наведених норм чинного законодавства, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка та відповідач в свою чергу не надав суду доказів того, що в трудовій книжці позивача містяться неправильні чи неточні записи про спірні періоди роботи.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці (неправильними чи не точними) щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком робіт затвердженого Постановою КМУ від 31.03.1994 року № 202 з повним робочим днем під землею періоди роботи з 03.09.2001 року по 07.09.2004 року, підлягають задоволенню.

Стосовно зазначеного позивачем у його позовній заяві щодо того, що відповідач зобов`язаний під час розгляду заяви про призначення пенсії за провідну посаду порахувати позивачу додатково по 3 місяці за кожний повний рік такої роботи на виконання листа Міністерства соціальної політики України № 1209-27 від 12.09.2018 року, щодо застосування роз`яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8, згідно з роз`ясненням Міністерства соціального захисту населення України від 20.01.1992 року № 8 пільговий стаж з урахуванням кратності за 1 рік 3 місяці (за провідну посаду) стаж що додається складає: 4 роки, суд зазначає наступне.

Вирішуючи питання щодо можливості застосування до спірних правовідносин як джерела права роз`яснення Міністерства соціального захисту населення України від 20 січня 1992 року № 8, суд виходить з наступного.

Відповідно до роз`яснення Міністерства соціального захисту населення України від 20 січня 1992 року № 8 основною умовою для взаємозаліку пільгового трудового стажу роботи є наявність 10-річного стажу на підземних роботах.

Водночас аналіз положень ст. 14 та ч. 6 ст. 56 Закону № 1788 свідчить, що така умова як наявність десятирічного стажу роботи на провідних професіях не визначена диспозиціями цих правових норм як обов`язкова підстава для їх застосування.

Як зазначив Верховний Суд в постанові 18 липня 2019 року у справі № 826/2426/16, листи - це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Такі правові норми мають бути викладені виключно у нормативно-правовому акті, затвердженому відповідним розпорядчим документом уповноваженого відповідно до законодавства суб`єкта нормотворення, погодженому із заінтересованими органами та зареєстрованому в органах юстиції в порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів.

Роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8 за своєю правовою природою не належить до актів законодавства, в тому числі до актів нормативно-правового характеру, а носить лише рекомендаційний характер й, до того ж, в цьому роз`ясненні довільно розтлумачені норми всупереч правовому регулюванню, що було запроваджене ст. 14 та ч. 6 ст. 56 Закону № 1788.

Аналогічний правовий висновок щодо застування роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8 викладений Верховним Судом в постанові від 08 липня 2021 року у справі № 212/1743/17-а.

Суд також вважає за необхідне зауважити, що 06 грудня 1991 року Верховна Рада України прийняла постанову № 1931-ХІІ «Про порядок введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення (далі - Постанова ВРУ № 1931).

Пунктом 4 Постанови ВРУ № 1931 Кабінету Міністрів України доручено прийняти нормативні акти щодо застосування вказаного Закону з питань, віднесених ним до компетенції Кабінету Міністрів України.

22 лютого 1992 року на виконання Постанови ВРУ № 1931 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 81 «Про заходи щодо застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Постанова КМУ № 81).

Пунктом 1 Постанови КМУ № 81 міністерствами і відомствам України доручено розробити проекти нормативних актів щодо застосування Закону № 1788 згідно з додатком.

В додатку до Постанови КМУ № 81 наведений «Перелік проектів нормативних актів щодо застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Розділом ІІ «Документи, що затверджуються міністерствами» Переліку проектів нормативних актів щодо застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено «Роз`яснення щодо врахування трудового стажу при призначенні пенсій (ст. 14 Закону», виконавець - Мінсоцзабез України, строк виконання - березень 1992 року.

Однак, роз`яснення Міністерства соціального захисту населення України від 20 січня 1992 року № 8, зважаючи на дату його прийняття та форму викладення, не може вважатися документом, затвердженим міністерством на виконання постанови КМУ № 81.

До того ж Верховний Суд в постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 200/591/19-а зазначив:

«26. Посилання скаржника на обов`язковість застосування роз`яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є необґрунтованими з огляду на положення статті 7 КАС України, в якій закріплено перелік джерел права, які застосовуються судом».

Враховуючи, що роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8 не є нормативно-правовим актом і джерелом права в розумінні ст. 7 КАС та не може підміняти і доповнювати положення закону, оскільки носить лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер, воно не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

В свою чергу, ст. ст. 13, 14 Закону № 1788 та інші положення цього Закону не передбачають застосування кратності при обчисленні спеціального (пільгового) стажу на підземних роботах або за провідними професіями.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення від 25.04.2024 року № 052530004436 Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницький області, про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 101 Закону № 1788-ХІІ, органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також: за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Приписами частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV передбачено, що Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Виходячи з викладеного, відповідач наділений повноваженнями щодо перевірки наданих позивачем документів. Ці повноваження можуть бути реалізовані шляхом відповідних запитів, витребування первинних документів щодо підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виплаченої заробітної плати, проведення фактичних перевірок тощо.

Суд зауважує, що рішення суб`єкта владних повноважень мають ґрунтуватися на оцінці всіх фактичних обставин, що мають значення для об`єктивного вирішення питання в межах дискреційних повноважень такого суб`єкта. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати, як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а за конкретними обставинами.

Підсумовуючи все вищенаведене та встановлене при розгляді справи, суд вважає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком позивачу від 25.04.2024 року № 052530004436, прийнято не на підставі Конституції та законодавства України, а отже підлягає скасуванню.   

З огляду на визнання протиправним та скасування спірного рішення, належним способом захисту порушеного права ОСОБА_2 на отримання обґрунтованого та вмотивованого рішення за його заяви є зобов`язання відповідача повторно розглянути дану заяву та вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням висновків суду.

Такий висновок щодо способу захисту узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 22.12.2020 по справі №461/4544/18 та Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06.11.2019 по справі №509/1350/17.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницький області призначити пенсію ОСОБА_1 з 19.03.2024 року відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Європи N R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.80, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 року № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.

Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи, що відповідачем ще не зараховано спірних періодів роботи позивача відповідно до висновків суду по даній справі, таким чином суд дійшов висновку, що в даному випадку ця позовна вимога є передчасною та такою, що задоволенню не підлягає.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області про зобов`язання вчинити дії щодо нарахування та виплати пенсії, підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 968,96 грн. (квитанція № 1679-7017-4914-5193 від 04.06.2024 року).

Отже, враховуючи співмірність заявлених та задоволених позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 понесених ним судових витрат на сплату судового збору у розмірі 380 грн.

Керуючись ст.ст. 2-15, 19-20,  42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

                                                                  В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, 10, код ЄДРПОУ 21318350) про зобов`язання вчинити дії щодо нарахування та виплати пенсії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 25.04.2024 року № 052530004436 Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницький області (29013, м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, 10, код ЄДРПОУ 21318350) про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, 10, код ЄДРПОУ 21318350) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 17.04.2024 року про призначення пенсії, зарахувавши до  його пільгового стажу роботи за Списком робіт затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року № 202: з 03.09.2001 року по 07.09.2004 року.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницький області (29013, м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, 10, код ЄДРПОУ 21318350) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 380 (триста вісімдесят) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.       

Суддя                                                                                   І.М. Тарасенко