ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/10223/24

провадження № 2/753/6694/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2024 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Каліушко Ф.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестор-кредо» про припинення поруки

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестор-кредо» про припинення поруки.

В обґрунтування позову посилається на те, що позивач поручилася за виконання зобов`язань за укладеним 24.04.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 кредитним договором №2608/0408/88-16, за умовами якого останньому надано у власність грошові кошти у розмірі 120 000 доларів США. У подальшому, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 10 квітня 2014 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» суму заборгованості за кредитним договором №2608/0408/88-16 від 24.04.2008 року у розмірі 512 156,51 грн., яка була ним сплачена на рахунок ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо», яке є правонаступником ПАТ «Дельта Банк», 09 квітня 2024 року. Посилаючись на ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), а також на повне виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, позивач звернулась до суду з позовною вимогою про припинення поруки. Питання про припинення іпотеки або недійсності іпотечного договору позивач не ставить.

Водночас, згідно з частиною першоюстатті 27 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

А частиною п`ятою ст. 28 ЦПК України встановлено, що позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем зазначено у позовній заяві як місцем свого проживання: АДРЕСА_1 .

При цьому, судом встановлено, що місцем реєстрації відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» є: м. Київ, вул. Ярославів Вал, будинок 13/2, що за адміністративно-територіальним поділом не відноситься до Дарницького району м. Києва.

Звертаючись до Дарницького районного суду м. Києва позивач послався на норми Закону України «Про захист прав споживачів», саме як на можливість визначення альтернативної підсудності.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом від 12 травня 1991 р. № 1023-XII «Про захист прав споживачів». Цим Законом установлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно з п.22 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Із пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості, зокрема, про те, яке право споживача, передбачено Законом України «Про захист прав споживача», порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов.

При цьому, договір, у тому числі кредитний, укладений на задоволення особистих потреб фізичної особи і не пов`язаний з підприємницькою діяльністю такої фізичної особи чи виконанням нею обов`язків як найманим працівником, то такий договір є споживчим і наявність судового спору щодо цього договору не впливає на його характер як споживчого, відтак і сам спір у будь-якому випадку стосується прав сторони договору, як споживача, а вирішення такого спору, незалежно від його ініціатора, має ґрунтуватися та враховувати і вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».

Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Цей Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

У частинах першій, другій статті 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до частин першої, другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Договір поруки є додатковим, акцесорним зобов`язанням, який забезпечує належне виконання основного зобов`язання та виникає за умови існування основного. Тому сторона такого договору не є споживачем, оскільки вказаний договір не направлений на задоволення потреб поручителя.

Зазначений правовий висновок висловлений у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 755/11648/15-ц; Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/11937/16-ц та

від 03 липня 2019 року у справі № 757/28305/15-ц.

Таким чином, оскільки поручитель ОСОБА_1 є стороною акцесорного зобов`язання, не є споживачем і Законом України «Про захист прав споживачів» не передбачено поширення на сторони акцесорних договорів його положень.

У свою чергу, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Частиною 3 даної статті встановлено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

У відповідності до положень чч. 1, 2 статті 32 ЦПК України спори між судами пропідсудністьне допускаютьсяі справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що місцезнаходження відповідача не відноситься до території Дарницького району м. Києва, а тому суддя приходить до висновку, що матеріали позовної заяви підлягають направленню за територіальною підсудністю до належного суду, а саме: до Подільського районного суду м. Києва за місцем знаходження відповідача.

На підставі викладеного та керуючись стст. 28, 31, 32, 353, 354 ЦПК України, суддя -

УХВАЛИВ:

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестор-кредо» про припинення поруки передати на розгляд за підсудністю до Подільського районного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.