16.07.24

33/812/352/24

Справа № 945/314/24

Провадження № 33/812/352/24

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 липня 2024 року                                                        м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого – судді Коломієць В.В.

із секретарем судового засідання Андрієнко Л.Д.,

за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , його захисника Капіноса І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 05 червня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік,

У С Т А Н О В И В :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 02 лютого 2024 року серії ААД №560595 02 лютого 2024 року о 16 год. 20 хв. в Миколаївській області на 116 км автомобільної дороги М-14 ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ2108», державний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння кінцівок рук, неприродна блідість обличчя, від проходження медичного огляду в медичному закладі в установленому законом порядку відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, тобто вчинив правопорушення, за яке передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність.

Постановою судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 05 червня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність постанови суду, просив її скасувати, а провадження у справі закрити.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що працівниками поліції порушена процедура проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння та оформлення результатів такого огляду, оскільки згідно п. 4 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначено чіткий вичерпний перелік ознак наркотичного чи іншого сп`яніння, який не підлягає звуженню, розширенню чи вільному тлумаченню жодним суб`єктом правовідносин. Проте згідно протоколу та направлення поліцейським зазначено про наявність в нього ознак наркотичного сп`яніння, що не відповідають законодавчо сформульованим ознакам наркотичного сп`яніння. Вважає, що поліцейським зафіксовано в протоколі та направленні суб`єктивне враження від його поведінки в умовах перебування в другій половині дня взимку з середньою температурою повітря 1-/+6 та в умовах того, що він був втомлений та поспішав додому, щоб вчасно доставити ліки для своєї маленької дитини, крім того він має групу інвалідності з дитинства та незадовго до даної події проходив лікування, про що повідомляв поліцейських. Також вказує, що працівником поліції не було озвучено конкретних ознак наркотичного сп`яніння згідно чинного законодавства, не було роз`яснено його права як особи яка притягається до адміністративної відповідальності, не роз`яснено порядок проходження огляду на стан сп`яніння та наслідки відмови від проходження такого огляду, його не було відсторонено від керування транспортним засобом, не було вилучено посвідчення водія, відеозапис не є безперервним, а тому не може бути належним та допустимим доказом. На думку апелянта, факт порушення поліцейським вимог ст. 256-1 та 266 КУпАП ставить під сумнів наявність у поліцейського реальних підстав вбачати у його діях наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Суд не може змінювати суть «обвинувачення», викладеного у протоколі про адміністративне правопорушення, та не має право самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступного.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст 252 КУпАП).

Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вважаю, що суд першої інстанції наведених вище вимог законодавства дотримався.

Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 р. №3353-XII встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п.п."а" пункту 2.9 Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів, в тому числі наркотичного сп`яніння, передбачені статтею 266 КУпАП.

Згідно частин 2, 3, 6 ст. 266 КУпАП  огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Відповідно до п. п. 8,10 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

З оскаржуваної постанови вбачається, що обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, судом першої інстанції встановлені правильно, такі висновки ґрунтуються на доказах, які досліджені під час судового розгляду.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 02 лютого 2024 року серії ААД №560595 02 лютого 2024 року о 16 год. 20 хв. в Миколаївській області на 116км автомобільної дороги М-14 ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ2108», державний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння кінцівок рук, неприродна блідість обличчя, від проходження медичного огляду в медичному закладі в установленому законом порядку відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, тобто вчинив правопорушення, за яке передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність. (а.с. 1).

Вказаний протокол ОСОБА_1 підписав без будь яких заперечень, та в графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення» зазначив, що «поспішав, не було часу».

Згідно направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських засобів огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, 02 лютого 2024 року ОСОБА_1 направлено на огляд до закладу охорони здоров`я, а саме до МОЦПЗ МОР, у зв`язку з виявленими ознаками сп`яніння: зіниці очей не реагують на світло, тремтіння кінцівок рук, блідість шкіри.

Факт відмови ОСОБА_1 на вимогу працівника поліції пройти відповідно до встановленого законом порядку огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі підтверджений дослідженими судом відеозаписами, проведеними працівниками поліції, на яких зафіксовано як працівники поліції пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, на що він відповів відмовою.

Так, з відеозапису вбачається, що працівники поліції зупинили автомобіль ОСОБА_1 за порушення ПДР, під час спілкування з ОСОБА_1 виявили в нього ознаки наркотичного сп`яніння, а саме, що зіниці очей слабо реагують на світло. На що ОСОБА_1 повідомив, що він є інвалідом та нещодавно виписався з лікарні, де проходив лікування. Працівники поліції повідомили ОСОБА_1 , що можливо медикаментозні препарати знижують швидкість реакції та уваги, та керування транспортним засобом після їх вживання є забороненим. Також працівники поліції повідомили ОСОБА_1 , що в нього також бліде обличчя та тремтіння кінцівок рук, що також є ознаками наркотичного сп`яніння та запропонували проїхати до медичного закладу для проходження огляду, на що ОСОБА_1 пояснював, що він не наркоман, що поспішає, пропонував зателефонувати його лікарю, на остаточну пропозицію поліцейського проїхати до медичного закладу, ОСОБА_1 відповів відмовою та сказав працівникам поліції «давайте по процедурі» «пишіть що треба, куди треба я приїду». Далі працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, роз`яснив наслідки відмови від проходження огляду, що справа буде розглядатись в суді та роз`яснив йому права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Крім того, працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що його відсторонено від керування транспортним засобом

Отже дані протоколу про адміністративне правопорушення та зафіксовані відеозйомкою обставини узгоджуються з фактичними обставинами, встановленими судом, а саме, відмовою ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що сукупність наявних в матеріалах справи та досліджених судом доказів свідчить про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, оскільки ними доведено порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху щодо обов`язку водія на вимогу працівника поліції пройти у встановленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2 Порядку, пункту 2 Розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками наркотичного сп`яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота), якими є порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці; звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість (пункт 4 Розділу І Інструкції № 1452/735).

Відповідно до п. 12 розділу ІІ Інструкції №1452/735 у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп`яніння згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Отже, наявність у водія хоча б однієї вищевказаної ознаки сп`яніння є підставою для проведення огляду водія на стан наркотичного сп`яніння.

Працівником поліції у ОСОБА_1 були виявлені такі ознаки наркотичного сп`яніння як «зіниці очей, які не реагують на світло», «тремтіння кінцівок рук», «неприродна блідість обличчя». Вказані ознаки були відображені в протоколі про адміністративне правопорушення та в направленні на огляд. Про виявлення у ОСОБА_1 працівниками поліції вказаних ознак наркотичного сп`яніння також свідчить відеозапис, на якому працівник поліції їх озвучував.

Та обставина, що в протоколі вказані такі ознаки перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння як «зіниці очей, які не реагують на світло», «тремтіння кінцівок рук», що дослівно не відтворює ознаки, викладені в п. 4 Інструкції 1452/735, жодним чином не свідчить про відсутність підстав для проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння, оскільки таке зазначення у протоколі виявлених ознак сп`яніння несуттєво відрізняється від передбачених Інструкцією № 1452/735 та фактично є тотожними із вказаними у ній ознаками наркотичного сп`яніння.

Твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, що в нього були відсутні ознаки наркотичного сп`яніння, що він є інвалідом з дитинства та був втомлений - фактично є його суб`єктивним тлумаченням подій, відображених на відеозаписі.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що поліцейські, виявивши у водія ознаки сп`яніння (алкогольного або наркотичного), з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, зобов`язані вчинити дії по перевірці стану водія на предмет перевірки дотримання водієм вимог пп.«а» та пп.«б» п.2.9 Правил дорожнього руху, а водій відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху повинен на вимогу працівника поліції беззастережно пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

На думку апеляційного суду, відеозапис подій, що мали місце 02 лютого 2024 року містить достовірні дані про відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння та поліцейських щодо вимоги пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння та складання протоколу, роз`яснення наслідків такої відмови, що має істотне значення для правильного вирішення даної справи та є допустимим доказом згідно положень ст.251 КУпАП. Більш того, інформація, що міститься на відеозапису, є достатньою для того, щоб зробити висновок про те, що в діях водія є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

При цьому не має значення для правової кваліфікації дій такої особи як адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, мотиви та причини відмови від проходження такого огляду.

Надані ОСОБА_1 медичні довідки та посвідчення про встановлення другої групи інвалідності не є підтвердженням відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Посилання ОСОБА_1 на те, що він не перебував у стані наркотичного сп`яніння, не заслуговують на увагу, оскільки відносно нього був складений протокол про адміністративне правопорушення за порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, яке виразилося у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан, зокрема, наркотичного сп`яніння, що утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відеофіксація події правопорушення не є безперервною, апеляційний суд виходить з наступного.

Так, відеозапис, який приєднаний до протоколу про адміністративне правопорушення у справі складається з двох файлів, а саме з відеозапису, зробленого на автомобільний відеореєстратор, де зафіксовано рух автомобіля ОСОБА_1 та його зупинка, та з відеозапису, зробленого на нагрудний відеореєстратор працівника поліції, де безперервно зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, що підлягає встановленню під час розгляду даної справи. Сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації та фабрикації, тому відеозапис є належним та допустимим доказом.

Вказаним відеозаписом також спростовується твердження ОСОБА_1 про те, що працівниками поліції не було роз`яснено його права як особи яка притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі щодо права на користування юридичною допомогою, порядок проходження огляду на стан сп`яніння та наслідки відмови від проходження такого огляду (15:59:36 - 15:59:56). Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення також зазначено, що ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції та ст. 268 КУпАП, вказаний протокол підписаний останнім без зауважень.

З відеозапису також вбачається, що перед підписанням ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення останньому поліцейським був повністю оголошений його зміст та роз`яснено право на надання письмових пояснень по суті порушення (16:16:16 – 16:18:46).

Також не заслуговують на увагу твердження апелянта про те, що його не відсторонили від керування, оскільки таке не підтверджується матеріалами справи. Зокрема з відеозапису вбачається, як працівник поліції повідомив ОСОБА_1 що його відсторонено від керування транспортним засобом (16:16:22 – 16.16:23), також в протоколі ААД № 560595 зазначено, що транспортний засіб залишено за місцем зупинки без порушення Правил дорожнього руху.

Твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що працівники поліції не вилучили у нього посвідчення водія не впливає на обсяг вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і не є підставою для скасування оскаржуваного рішення судді. 

Отже доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції порушено порядок огляду водія ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння та порушено вимоги законодавства щодо оформлення матеріалів справи, не заслуговують на увагу, оскільки матеріали провадження не містять відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, щодо оскарження цих дій, як і не містять результатів такого оскарження.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння незалежно від факту перебування особи у такому стані.

Отже доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо доведеності вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість.

З огляду на зазначене, викладені в обґрунтування апеляційної скарги доводи, з урахуванням наявних у справі доказів, не дають жодних сумнівів в правильності висновків суду першої інстанції та не спростовують встановлені судом обставини події, а зводяться виключно до переоцінки доказів і незгоди з діями працівників поліції.

У рішенні по справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства (O'Halloran and Francis v. The United Kingdom ) [GC] no. 15809/02 і 25624/02ECHR від 29 червня 2007 року, постановлено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

На переконання апеляційного суду, надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.

З огляду на зазначене, викладені в обґрунтування апеляційної скарги доводи, з урахуванням наявних у справі доказів, не дають жодних сумнівів в правильності висновків суду першої інстанції та не спростовують встановлені судом обставини події, а зводяться виключно до переоцінки доказів і незгоди з діями працівників поліції.

У рішенні по справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства (O'Halloran and Francis v. The United Kingdom ) [GC] no. 15809/02 і 25624/02ECHR від 29 червня 2007 року, постановлено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

За такого немає підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, про що просить апелянт.

Разом із тим, як вбачається з наданої апелянтом довідки до акту огляду медико-соціальної експертною комісією від 22.03.2024 року № 513987 ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності (а.с. 48).

Відповідно положень п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

За таких обставин постанова судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 05 червня 2024 року в частині стягнення судового збору підлягає зміні з подальшим виключенням з її резолютивної частини вказівки щодо покладення на ОСОБА_1 обов`язку по сплаті судового збору.

З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.294 КУпАП суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Постанову судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 05 червня 2024 року в частині вирішення питання щодо стягнення судового збору – змінити, виключивши з резолютивної частини постанови вказівку суду про стягнення з ОСОБА_1 судового збору в дохід держави в сумі 605грн 60 коп.

В іншій частині постанову залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Миколаївського

апеляційного суду В.В. Коломієць