Окрема думка

судді Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Пророка В. В.

справа № 369/218/22 (провадження № 61-4451 св 24)

03 липня 2024 року

м. Київ

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Національної поліції України - ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року у справі за позовом Національної поліції України до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 та малолітньої ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей та сім`ї Борщагівської сільської територіальної громади Київської області, про виселення з службового житлового приміщення Національної поліції Україниі постановою від 03 липня 2024 року, серед іншого, касаційну скаргу залишив без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Водночас з рішенням колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду не можу погодитися з огляду на таке.

1. Погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції Верховний Суд вказав, що ОСОБА_2 пропрацював в органах внутрішніх справ більше як десять років (з 16 липня 1996 року до 11 червня 2021 року), що за інших обставин виключає можливість виселення відповідачів без надання іншого жилого приміщення.

2. За даними довідки Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 06 вересня 2022 року ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: квартира АДРЕСА_1 , з 02 жовтня 2019 року.

3. Водночас за приписами статті 71 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

4. Статтями 12 та 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

5. Частиною першою статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь?які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

6. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

7. Так, Національна поліція України звернулася із позовом в цій справі у січні 2022 року.

8. В матеріалах справи міститься копія пояснень ОСОБА_2 від 25 лютого 2021 року в яких місцем проживання останнього вказано: АДРЕСА_2 (а.с. 27-31).

9. Більше цього на останній сторінці пояснень виконано напис «Надруковано власноручно», який засвідчено підписом, візуально схожим на підпис ОСОБА_2 , що свідчить про те, що, як мінімум з лютого 2021 року ОСОБА_2 фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 , а не за адресою службового житла (квартира АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 ).

10. Також в матеріалах справи міститься копія позовної заяви ОСОБА_2 до Національної поліції України про визнання звільнення незаконним та поновлення на посаді (а.с. 32-42).

11. У вказаному позові, на вимогу статті 175 ЦПК України, вказано як фактичну адресу проживання ОСОБА_2 - АДРЕСА_2 .

12. Беручи до уваги те, що з об`єктивних причин позов ОСОБА_2 про визнання його звільнення незаконним та поновлення на посаді є для нього вкрай важливим, цілком логічно припустити, що він вказав свою фактичну адресу проживання, з метою оперативного отримання кореспонденції суду.

13. За таких обставин вбачається, що ОСОБА_2 тривалий час, явно більший аніж пів року, у спірній квартирі не проживає.

14. У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

15. З постанови Київського апеляційного суду вбачається, що суд не надав значення вказаним доказам та належним чином їх не оцінив.

16. Взяті, як судом апеляційної інстанції так і Верховним Судом, за основу докази, а саме: договір дарування, з якого вбачається, що власником квартири АДРЕСА_5 є ОСОБА_6 та довідки Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 06 вересня 2022 року, відповідно до якої ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: квартира АДРЕСА_1 , з 02 жовтня 2019 року не можуть бути єдиними і беззаперечними доказами того, що ОСОБА_2 проживає саме у спірній квартирі, оскільки вони лише підтверджують факт права власності ОСОБА_6 на квартиру квартири АДРЕСА_5 та місця реєстрації ОСОБА_2 і не встановлюють достеменного місця проживання останнього.

17. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року.

Враховуючи викладене вважаю, що колегія суддів дійшла передчасного висновку про залишення касаційної скарги Національної поліції України без задоволення, а належним процесуальним рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду було б прийняття постанови про направлення справи на новий розгляд до Київського апеляційного суду з вказівкою на необхідність належним чином дослідити описані в цій окремій думці документи та пов'язані з ними фактичні обставини справи.

Суддя В. В. Пророк