ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2024 р.                                                                                  Справа № 918/655/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Державного підприємства "Гарантований покупець"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"

про стягнення коштів у сумі 61 272 811 грн 39 коп.,

у судовому засіданні приймали участь:

від позивача -                     Прохоров Ю.Г., довіреність № 172-Д від 29.12.2023 р. (в режимі відеоконференції);

від відповідача -                     Сухомлин А.А., довіреність № 4 від 01.01.2024 р.

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

У судовому засіданні 1 липня 2024 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В липні 2023 року Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про стягнення коштів у сумі 61 272 811 грн 39 коп., з яких: 39 904 007 грн 56 коп. - пеня, 4 002 757 грн 79 коп. - штраф, 2 564 730 грн 38 коп. - 3% річних та 14 801 315 грн 66 коп. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору купівлі-продажу електричної енергії від 8 березня 2022 року № 470/03/22.

Також позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" суму судового збору в розмірі                                    919 092 грн 17 коп. В позовній заяві зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести в зв`язку з розглядом справи, та який складається з судового збору сплаченого за подання даної позовної заяви в розмірі                                  919 092 грн 17 коп.

До позовної заяви Державним підприємством "Гарантований покупець" долучено платіжну інструкцію від 20 червня 2023 року № 565 про сплату судового збору за подання даної позовної заяви до Господарського суду Рівненської області                                                             в розмірі в розмірі 919 092 грн 17 коп.

Ухвалою суду від 4 липня 2023 року позовну заяву Державного підприємства "Гарантований покупець" від 22.06.2023 року № 15/1998 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24 липня 2023 року                                  на 12:45 год.

11 липня 2023 року від представника позивача на адресу суду надійшла заява від 06.07.2023 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій просив задовольнити заяву представника позивача про його участь у судовому засіданні                     24.07.2023 року та всіх подальших судових засіданнях по даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та забезпечити їх проведення.

Ухвалою суду від 11 липня 2023 року заяву представника Державного підприємства "Гарантований покупець" від 06.07.2023 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено та постановлено підготовче засідання у справі № 918/655/23, призначене на "24" липня 2023 року на 12:45 год., провести в режимі відеоконференції за участі представника Державного підприємства "Гарантований покупець". Крім того постановлено всі подальші судові засідання у справі № 918/655/23 провести в режимі відеоконференції за участі представника Державного підприємства "Гарантований покупець".

14 липня 2023 року від представника відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява від 14.07.2023 року № 1217 про продовження встановленого судом процесуального строку для подання відзиву на позов, в якій просив продовжити встановлений ухвалою суду від 04.07.2023 року строк для подання відзиву на 15 днів та відкласти підготовче засідання на іншу дату.

Ухвалою суду від 24 липня 2023 року заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" від 14.07.2023 року                         № 1217 про продовження встановленого судом процесуального строку для подання відзиву на позов задоволено та продовжено відповідачу, Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", строк для подання відзиву на позов до 09.08.2023 року включно. Одночасно вказаною ухвалою строк підготовчого провадження у справі продовжено на 30 днів з ініціативи суду до 2 жовтня 2023 року включно та відкладено підготовче засідання на 4 вересня 2023 року.

17 серпня 2023 року від представника відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву з додатками, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Гарантований покупець" в повному обсязі. Зокрема відповідач повідомив, що строки проведення розрахунків Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" не порушені, оскільки підписавши Акт зарахування зустрічних однорідних вимог між позивачем та відповідачем за період з березня 2022 року сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший, а не той, що був врегульований договором, порядок розрахунків. Заперечуючи щодо заявлених вимог, відповідач зазначає що на період дії в Україні воєнного стану та 30 днів після його припинення або скасування, зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії. Крім того на думку відповідача, застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" значних штрафних санкцій може призвести до набуття ним статусу "переддефолтний", а в подальшому і "дефолтного" стану, що одночасно призведе до повного зупинення його діяльності як постачальника електричної енергії. І як наслідок згідно п. 6.2.2. Правил роздрібного ринку електричної енергії, всі споживачі Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" будуть передані до постачальника "останньої надії" - Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" із застосуванням відповідних тарифів на електричну енергії, які є значно вищими за тарифи Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія". Також відповідач зазначає, що всі побутові споживачі Рівненської області будуть позбавлені можливості скористатись своїм правом на отримання універсальної послуги.

Крім того 17 серпня 2023 року від представника відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява від 17.08.2023 року № 1414 про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву.

30 серпня 2023 року від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Зокрема представник позивача зазначає, що право на стягнення неустойки передбачене Цивільним кодексом України та без внесення додаткових змін до вказаного кодексу не може бути обмежене підзаконним нормативно-правовим актом. Як зазначає представник позивача, розрахунок до позову є вірним та таким, що відповідає вимогам законодавства з урахуванням договору та всіх обставин справи.

Ухвалою суду від 4 вересня 2023 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 2 жовтня 2023 року.

5 вересня 2023 року від представника відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Також 5 вересня 2023 року від представника відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання про зменшення штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат до 1 гривні.

27 вересня 2023 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання від 27.09.2023 року про зупинення розгляду справи, в якому просив повернутись на стадію підготовчого провадження у справі з метою вирішення даного клопотання та зупинити провадження у справі № 918/655/23.

Ухвалою суду від 2 жовтня 2023 року постановлено повернутися на стадію підготовчого провадження у справі № 918/655/23, клопотання представника Державного підприємства "Гарантований покупець" від 27.09.2023 року про зупинення розгляду справи задовольнити та зупинити провадження у справі № 918/655/23 за позовом Державного підприємства "Гарантований покупець" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про стягнення коштів у сумі                                        61 272 811 грн 39 коп. до закінчення перегляду в касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 911/1359/22 об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Одночасно вказаною ухвалою зобов`язано сторони інформувати суд про результати розгляду справи № 911/1359/22.

3 червня 2024 року від представника Державного підприємства "Гарантований покупець" через систему "Електронний суд" надійшло клопотання від 03.06.2024 року про поновлення провадження у справі, в якому просив поновити провадження у справі                        № 918/655/23 за позовом ДП "Гарантований покупець" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про стягнення коштів у зв`язку з несвоєчасними розрахунками відповідачем за договором від 08.03.2022 року № 470/03/22.

Ухвалою суду від 5 червня 2024 року провадження у справі № 918/655/23 поновлено та призначено підготовче засідання на 17 червня 2024 року на 14:00 год.

10 червня 2024 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява від 10.06.2024 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій просив задовольнити заяву представника позивача про його участь у судовому засіданні 17.06.2024 року, а також всіх подальших судових засіданнях по даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та забезпечити їх проведення.

Ухвалою суду від 11 червня 2024 року заяву представника Державного підприємства "Гарантований покупець" від 10.06.2024 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено та постановлено підготовче засідання у справі № 918/655/23, призначене на "17" червня 2024 року на 14:00 год., провести в режимі відеоконференції за участі представника Державного підприємства "Гарантований покупець". Крім того постановлено всі подальші судові засідання у справі № 918/655/23 провести в режимі відеоконференції за участі представника Державного підприємства "Гарантований покупець".

Ухвалою суду від 17 червня 2024 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 1 липня 2024 року.

Представник позивача у судовому засіданні 1 липня 2024 року підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні 1 липня 2024 року позов заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

8 березня 2022 року Державним підприємством "Гарантований покупець"                               (далі - Гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (далі - Електропостачальник) був укладений Договір № 470/03/22 зі змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами                                        від 25.03.2022 року № 518/02/22 та від 02.03.2023 року № 336/03/23 (далі - Договір).

Згідно з умови п. 1.1. Договору, Гарантований покупець зобов`язується продавати, а Електропостачальник зобов`язується на виконання наказу Міністерства енергетики України від 05 березня 2022 року № 106 "Про забезпечення електричної енергії необхідних для задоволення потреб побутових споживачів" купувати електричну енергію, відповідно до умов цього Договору.

В подальшому, в п. 1 Додаткової угоди від 25 березня 2022 року № 518/02/22 Сторони дійшли згоди по тексту Договору слова, цифри та знаки "наказу Міністерства енергетики України від 05 березня 2022 року № 106 "Про забезпечення електричної енергії необхідних для задоволення потреб побутових споживачів" замінити словами, цифрами та знаками "наказу Міністерства енергетики України від 21 березня 2022 року № 132 "Про забезпечення купівлі-продажу електричної енергії постачальниками універсальних послуг в особливий період".

В розділі 3 Договору сторонами визначено умови продажу електричної енергії.

Зокрема, відповідно до п. 3.1. Договору, обсяг, погодинні обсяги купівлі-продажу електричної енергії та інші умови продажу електричної енергії, яку Гарантований покупець продає, а Електропостачальник купує в розрахунковому періоді за цим Договором визначається шляхом погодження обсягів купівлі-продажу електричної енергії, за формою яка наведена в додатку № 2 до цього Договору.

Згідно п. 3.2. Договору, ціна на електричну енергію, за якою Гарантований покупець здійснює продаж електричної енергії Електропостачальнику, дорівнює ціні, що склалася на ринку на добу наперед у відповідну годину постачання.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (з 00.00 годин першого по 24.00 години останнього числа включно), що передбачено в п. 3.3. Договору.

Розділом 4. Договору сторони погодили ціну та порядок оплати електричної енергії.

Відповідно до п. 4.1. Договору, Електропостачальник розраховується з Гарантованим покупцем за електричну енергію за цінами, що визначені відповідно до п. 3.2. цього Договору.

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що оплата за придбану у Гарантованого покупця електричну енергію здійснюється Електропостачальником до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно п. 4.5. Договору, вартість електричної енергії, придбаної Електропостачальником у Гарантованого покупця, визначається на підставі підтверджених обсягів купівлі-продажу електричної енергії (п. 3.6. цього Договору) та цін, що визначені відповідно до п. 3.2. цього Договору.

Результати проведених господарських операції у відповідному періоді постачання відображаються в Акті купівлі-продажу електричної енергії, форма якого визначена в додатку № 3 до Договору, з накладенням КЕП керівника (уповноваженої особи) Сторін, в порядку визначеному в п. п. 4.9. - 4.11. Договору.

Крім того, відповідно до п. 4.7. Договору, на виконання наказу Міністерства енергетики України від 05.03.2022 № 106 Електропостачальник має право здійснити оплату Гарантованому покупцю шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог непогашених грошових зобов`язань, що виникли в результаті різниці між зобов`язаннями з оплати за пунктами 3.1, 3.2, 4.1-4.3 цього Договору та перерахованими грошовими коштами на виконання п. 4.4 цього Договору, з непогашеними грошовими зобов`язаннями Гарантованого покупця, що виникли у відповідному розрахунковому періоді при отриманні послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів від Електропостачальника згідно із договором від 15.09.2021 № 2309/02/21.

Надалі Додатковою угодою від 25 березня 2022 року № 518/02/22 Сторони дійшли згоди в пункті 4.7 договору слова, цифри, та знаки "На виконання наказу Міністерства енергетики України від 05.03.2022 № 106 Електропостачальник має право здійснити" замінити словами, цифрами та знаками "На виконання Наказу до 14-го числа місяця, наступного за розрахунковим Електропостачальник здійснює".

Згідно з п. 7.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та законодавством України.

Згідно з п. 7.2 Договору, у випадку оплати Електропостачальником за електричну енергію з порушенням строку оплати передбаченого Договором, Електропостачальник сплачує Гарантованому покупцю пеню за кожний день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення.

Пунктом 7.3. Договору передбачено, що за прострочення оплати Покупцем за електричну енергію на строк понад 30 календарних днів, Електропостачальник додатково сплачує Гарантованому покупцю штраф у розмірі 7% від суми простроченої заборгованості.

Згідно Актів купівлі-продажу електричної енергії за періоди постачання з березня             2022 року по квітень 2023 року, обсяг та вартість проданої електричної енергії становили:

-           в березні 2022 року - 42 084,823 МВт*год. вартістю 120 778 805,58 грн. (з ПДВ);

-           в квітні 2022 року - 39 491,680 МВт*год. вартістю 113 228 887,99 грн. (з ПДВ);

-           в травні 2022 року - 44 246,080 МВт*год. вартістю 129 789 851,30 грн. (з ПДВ);

- в червні 2022 року - 37 270,871 МВт*год. вартістю 110 367 986,76 грн. (з ПДВ);

-           в липні 2022 року - 32 633,443 МВт*год. вартістю 107 122 871,47 грн. (з ПДВ);

-           в серпні 2022 року - 34 939,593 МВт*год. вартістю 130 346 028,40 грн. (з ПДВ);

- в вересні 2022 року - 9 653,993 МВт*год. вартістю 42 565 133,06 грн. (з ПДВ);

-           в жовтні 2022 року - 8 598,441 МВт*год. вартістю 39 378 884,39 грн. (з ПДВ);

-           в листопаді 2022 року - 13 626,959 МВт*год. вартістю 63 460 345,44 грн. (з ПДВ);

-           в грудні 2022 року - 26 788,924 МВт*год. вартістю 121 849 119,04 грн. (з ПДВ);

- в січні 2023 року - 14 827,670 МВт*год. вартістю 61 808 991,74 грн. (з ПДВ);

- в лютому 2023 року - 43 260,296 МВт*год. вартістю 157 339 488,43 грн. (з ПДВ);

-           в березні 2023 року - 37 792,038 МВт*год. вартістю 160 011 683,09 грн. (з ПДВ);

- в квітні 2023 року - 46 431,447 МВт*год. вартістю 166 380 614,95 грн. (з ПДВ) (копії належним чином завірених Актів купівлі-продажу електричної енергії за період з березня 2022 року по квітень 2023 року на загальну суму в розмірі 1 524 428 691,64 грн. наявні в матеріалах справи).

Водночас, як зазначає позивач відповідач порушив строк оплати за придбану у Гарантованого покупця електричну енергію в періоди постачання березень 2022 року - квітень 2023 року відповідно до 10 числа місяця наступного за розрахунковим кожного періоду постачання, чим порушено умови п. 4.4. Договору.

Відповідачем було лише частково сплачено вартість електричної енергії грошовими коштами за березень 2022 на загальну суму 5 574 027,83 грн. (з ПДВ) (реєстр банківських документів з 01.03.2022 року по 12.06.2023 року наявні в матеріалах справи).

Крім того в порядку визначеному п. 4.7. Договору, заборгованість відповідача за придбану електричну енергію в період з березня 2022 по квітень 2023 сплачена шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог непогашених грошових зобов`язань на загальну суму 1 518 854 663,81 грн. (з ПДВ), а саме:

-           за березень 2022 року зараховано на суму 115 204 777,75 грн. (з ПДВ);

- за квітень 2022 року зараховано на суму 113 228 887,99 грн. (з ПДВ);

- за травень 2022 року зараховано на суму 129 789 851,30 грн. (з ПДВ);

- за червень 2022 року зараховано на суму 110 367 986,76 грн. (з ПДВ);

- за липень 2022 року зараховано на суму 107 122 871,47 грн. (з ПДВ);

-           за серпень 2022 року зараховано на суму 130 346 028,40 грн. (з ПДВ);

-           за вересень 2022 року зараховано на суму 42 565 133,06 грн. (з ПДВ);

-           за жовтень 2022 року зараховано на суму 39 378 884,39 грн. (з ПДВ);

-           за листопад 2022 року зараховано на суму 63 460 345,44 грн. (з ПДВ);

-           за грудень 2022 року зараховано на суму 121 849 119,04 грн. (з ПДВ);

-           за січень 2023 року зараховано на суму 61 808 991,74 грн. (з ПДВ);

- за лютий 2023 року зараховано на суму 157 339 488,43 грн. (з ПДВ);

-           за березень 2023 року зараховано на суму 160 011 683,09 грн. (з ПДВ);

- за квітень 2023 року зараховано на суму 166 380 614,95 грн. (з ПДВ) (копії актів зарахування зустрічних однорідних вимог за період з березня 2022 року по квітень                                         2023 року наявні в матеріалах справи).

Позивачем здійснено розрахунок пені та штрафу на заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" з оплати придбаної електричної енергії в період з березня 2022 року по квітень 2023 року.

За розрахунком позивача, відповідачем підлягає сплаті пеня в розмірі                                       39 904 007,56 грн. та штраф у розмірі 7% від суми простроченої заборгованості, що становить 4 002 757,79 грн.

Також позивачем здійснено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат на заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" з оплати придбаної електричної енергії в період з березня                  2022 року по квітень 2023 року.

За розрахунком позивача, відповідачем підлягає сплаті 3% річних в розмірі                                 2 564 730,38 грн. та інфляційні втрати у розмірі 14 801 315,66 грн. розрахованих від суми простроченої заборгованості.

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом, посилаючись на те, що відповідач порушив строк оплати за електричну енергію з березня 2022 року по квітень 2023 року, у зв`язку з чим заявив до стягнення з відповідача нарахованих за вказаний період пені в розмірі 39 904 007 грн 56 коп., штрафу в розмірі                       4 002 757 грн 79 коп., 3% річних в розмірі 2 564 730 грн 38 коп. та інфляційних втрат в розмірі 14 801 315 грн 66 коп.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та і інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач порушив зобов`язання за договором в частині своєчасної оплати за придбану у Гарантованого покупця електричну енергію в періоди постачання березень 2022 року - квітень 2023 року.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції.

Як визначено ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Укладеним сторонами договором передбачена відповідальність за порушення виконання грошового зобов`язання за договором у вигляді пені та штрафу.

У зв`язку із порушенням строків оплати позивачем нараховані та заявлені до стягнення в період з березня 2022 року по квітень 2023 року 39 904 007 грн 56 коп. пені та                                4 002 757 грн 79 коп. штрафу.

Однак, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою від 25.02.2022 року № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" надано настанови учасникам ринку електричної енергії, які є обов`язковими для застосування.

Так, пунктом 5 вказаної постанови (доповненим згідно постанови НКРЕКП                       від 27.02.2022 року № 333) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".

Підпунктом 16 пункту 1 постанови № 332 (доповненим згідно постанови № 413                   від 26.04.2022 року) визначено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії  на період воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.

Відповідна постанова у вказаній частині не визнана недійсною в установленому порядку.

При цьому, повноваження НКРЕКП визначені Законом України "Про Національну комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", п. 1 ч. 2 ст. 17 якого установлено, що регулятор  має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання.

Як визначено п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону, регулятор, яким є НКРЕКП, здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема у сфері енергетики: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії, зберігання енергії; діяльності з організації купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку, забезпечення купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, трейдерської діяльності тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону, регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Постанова НКРЕКП № 413 від 26.04.2022 року, якою доповнено постанову № 332 підпунктом 16 пункту 1, набрала  чинності з дня її прийняття, проте, згідно статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, отже, норми вказаної постанови, з урахуванням формулювання пункту про розповсюдження його дії на увесь період воєнного стану, поширюють свою дію на спірні правовідносини сторін.

Також вказаною постановою регулятор надав настанову щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених відповідними договорами, для всіх учасників ринку електричної енергії, у т.ч. у випадку застосування таких штрафних санкцій не лише оператором системи передачі, яким є позивач, але й у випадку застосування до такої особи відповідальності у вигляді штрафних санкцій іншим учасником ринку за іншими договорами, чим досягається баланс інтересів всіх учасників ринку у період оголошення воєнного стану для запобігання негативним наслідкам у відповідній сфері.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України, яка кореспондується з положеннями ч. 6                         ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Господарським судом враховані правові позиції Верховного Суду, які викладені в постановах від 19.09.2022 року у справі № 912/1941/21, від 25.01.2022 у справі № 911/782/21, в яких зазначено, зокрема, що положення постанови НКРЕКП є спеціальними щодо правового регулювання спірних правовідносин та підлягають обов`язковому виконанню учасниками ринку електричної енергії відповідно до статті 6 Закону України "Про ринок електричної енергії".

Правовий статус НКРЕКП, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".

Відповідно до статті 1 вказаного Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.

Згідно з частиною 1 статті 3 цього Закону Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 6 Закону України "Про ринок електричної енергії" до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, який включає в тому числі положення щодо особливостей розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів з третіми державами, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 6 Закону України "Про ринок електричної енергії" Регулятор має право приймати рішення, що є обов`язковими до виконання учасниками ринку.

Пунктом 3 частини 2 статті 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" визначено, що Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції. Згідно частини 2 цієї статті рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.

Відповідно до пункту 1 частини 1 вказаного Закону для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.

Отже, НКРЕКП (Регулятор) здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції та є обов`язкові до виконання.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 911/1359/22 констатовано, що постанова № 332 від 25.02.2022 року (у редакції              від 26.04.2022 року) прийнята НКРЕКП (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії, є обов`язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені фактичні обставини справи, господарський суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача пені та штрафу.

За таких обставин, вимога позивача до відповідача про стягнення пені в розмірі                      39 904 007 грн 56 коп. та штрафу в розмірі 4 002 757 грн 79 коп. задоволенню не підлягає.

Відповідачем заявлялось клопотання про зменшення розміру штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат до 1 гривні.

У вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. ст. 86, 236-238 ГПК України) (постанова Верховного Суду від 17.07.2021 року у справі №916/878/20).

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 ЦК України та             233 ГК України щодо права зменшення розміру належної до сплати пені, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова Верховного Суду від 02.03.2023 року у справі № 905/1409/21).

В той час, враховуючи, що судом не встановлено підстав для стягнення з відповідача пені та штрафу, а відтак і підстави для зменшення пені та штрафу також відсутні, тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі                              2 564 730 грн 38 коп. та інфляційних втрат в розмірі 14 801 315 грн 66 коп., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В свою чергу, суд, здійснивши перерахунок відсотків річних за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що розмір обґрунтованих відсотків річних становить 2 520 952 грн 47 коп., при заявленому                    2 564 730 грн 38 коп. Відтак суд дійшов до висновку про те, що стягненню з відповідача підлягають три відсотки річних, які за розрахунком суду складають 2 520 952 грн 47 коп.

За таких обставин, вимога позивача до відповідача про стягнення трьох відсотків річних в сумі 2 564 730 грн 38 коп. підлягає частковому задоволенню                                                     в розмірі 2 520 952 грн 47 коп. В решті позовних вимог в частині стягнення трьох відсотків річних в сумі 43 777 грн 91 коп. необхідно відмовити.

Крім того перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд вважає, що наданий розрахунок є арифметично вірним, а відтак вимога позивача до відповідача про стягнення інфляційних втрат в розмірі 14 801 315 грн 66 коп. підлягає задоволенню.

У відзиві на позовну заяву міститься клопотання про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто 3 % річних та інфляційні втрати, що передбачені ст. 625 ЦК України, за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, а тому вони не можуть бути зменшені судом на підставі ст. 233 ГК України, відтак, посилання відповідача на положення                                         ст. 233 ГК України, як на підставу для зменшення 3% річних та інфляційних втрат, є необґрунтованими.

Таким чином, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.

Що стосується посилання позивача на те, що у даному випадку мали застосовуватися норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, оскільки вони мають вищу юридичну силу ніж постанова НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 року (у редакції                         від 26.04.2022 року) суд виходить з наступного.

Статтею 1 Конституції України передбачено, що Україна є правовою державою.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні № 9-рп/2001 від 19.06.2001 року            у справі № 1-37/2001, в правовій державі існує сувора ієрархія нормативних актів, відповідно до якої постанови та інші рішення органів виконавчої влади мають підзаконний характер і не повинні викривляти сутність і зміст законів.

Отже, нормативні акти, що затверджуються Регулятором, не можуть суперечити Конституції України та законам, які регулюють господарські відносини на ринку електроенергії.

Відповідно до частини першої статті 66 Закону "Про ринок електричної енергії" купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.

Істотні умови двосторонніх договорів визначені у частині третій статті 66 вказаного Закону, якими є, зокрема, умови про права, обов`язки та відповідальність сторін (пункт 8 частини третьої статті 66 Закону).

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону "Про ринок електричної енергії" до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належить, зокрема, затвердження типових та примірник договорів, визначених цим Законом, а відповідно до частини четвертої цієї ж статті рішення Регулятора є обов`язковими до виконання учасниками ринку (крім споживачів, що не є учасниками оптового енергетичного ринку).

Таким чином, наведений аналіз нормативних актів дозволяє дійти висновку, що Регулятор наділений повноваженням нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, зокрема, через затвердження типових і примірних договорів.

Типові і примірні договори входять до системи джерел господарського договірного права як особливі нормативно-правові акти. Затвердження таких договорів уповноваженими державними органами є формою державною регулювання договірних відносин у сфері господарювання.

Відповідно до частини четвертої статті 179 ГК України типові договори затверджуються Кабінетом Міністрів України або у випадках, передбачених законом, іншим органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Одним з принципів функціонування ринку електричної енергії є відповідальність учасників ринку за недотримання правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньо добового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов договорів, що укладаються на цьому ринку (пункт 16 частини другої статті 3 Закону "Про ринок електричної енергії").

Унормування відповідальності за невиконання договорів на ринку електроенергії відбувається, зокрема, шляхом визначення відповідних положень щодо відповідальності у типових договорах, які затверджуються Регулятором, і мають силу нормативно-правового акта.

Частина четверта статті 179 ГК України закріплює межі вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов, а саме обов`язковість відповідності умов господарського договору певного виду типовим договорам, затвердженим Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади. Укладаючи договір на основі типового договору, затвердженого відповідним державним органом в межах його компетенції, сторони повинні враховувати імперативні правила, що містяться в типовому договорі. Разом з тим сторони мають право конкретизувати його умови та доповнити їх, якщо такі доповнення не суперечать його змісту.

Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено Указ Президента України             від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

В подальшому Законами України від 15.03.2022 № 2119-ІХ, від 21.04.2022                         № 02212-ІХ, від 22.05.2022 № 2263-ІХ, від 15.08.2022 № 2500-IX, від 16.11.2022 № 2738-IX, від 7.02.2023 № 2915-IX, від 2.05.2023 № 3057-IX, від 27.07.2023 № 3275-IX,                                  від 8.11.2023 № 3429-IX, від  06.02.2024 № 3564-IX  "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затверджено укази Президента України від 14.03.2022 № 133/2022,                 від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022,                       від 07.11.2022 № 757/2022, від 6.02.2023 № 58/2023, від 1.05.2023 № 254/2023,                             від 26.07.2023 року № 451/2023,від 6.11.2023 № 734/2023, від 5.02.2024 № 49/2024 строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Статтею 1 Закону України від 12.05.2015 року "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до частини 2 статті 9 цього Закону Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Статтею 17 вказаного Закону встановлено, що органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об`єднання, а також громадяни зобов`язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території.

Відповідно до положень частини 1 статті 20 наведеного Закону правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону.

Господарський суд враховує, що Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в преамбулі Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 року № 332 зазначила мету та підстави її прийняття.

Зокрема, Регулятор зазначив, що такою метою є забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25 лютого 2022 року, ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду та діє відповідно до законів України "Про ринок електричної енергії", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".

Згідно з пунктом 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 року № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 № 333) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".

Згідно з підпунктом 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати такі настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.

Отже, з урахування дії на території України воєнного стану, для учасників ринку електричної енергії, якими укладено типові договори відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та постанов НКРЕКП, пункт 5 Постанови НКРЕКП                               від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 № 333) - це бажана з точки зору держави модель поведінки, яка має обов`язковий характер для учасників ринку електричної енергії.

Підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 року № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".

Отже, господарський суд доходить висновку про те, що рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України  про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб`єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії.

При цьому, рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення  договірних зобов`язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.

Крім того, як було зазначено судом вище, норми постанови № 332 від 25.02.2022 року (у редакції від 27.02.2022 № 333, у редакції від 26.04.2022) прийняті Регулятором в межах своїх повноважень.

Таким чином, хоча постанова НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 має нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, втім її норми є обов`язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності на ринку електроенергії, зокрема, які уклали між собою двосторонні договори відповідно до статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії", що також обумовлено положеннями статті 179 Господарського кодексу України, яка встановлює нормативне обмеження вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов у разі укладання типового договору.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, а також перевіривши суми заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Державного підприємства "Гарантований покупець" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають частковому задоволенню в частині стягнення 3% річних в сумі 2 520 952 грн 47 коп. та інфляційних втрат в сумі 14 801 315 грн 66 коп.                     У задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" пені в сумі 39 904 007 грн 56 коп., штрафу в сумі                                        4 002 757 грн 79 коп. та 3% річних в сумі 43 777 грн 91 коп. відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

В позовній заяві позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" суму судового збору в розмірі 919 092 грн 17 коп. Зокрема в позовній заяві зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести в зв`язку з розглядом справи, та який складається з судового збору сплаченого за подання даної позовної заяви в розмірі 919 092 грн 17 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову, Державним підприємством "Гарантований покупець", заявляючи вимогу про стягнення коштів, було сплачено                                919 092 грн 17 коп., що підтверджується платіжною інструкцією від 20 червня 2023 року               № 565.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 259 834 грн 03 коп.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, буд. 71-Б,                              код ЄДРПОУ 42101003) на користь Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27, код ЄДРПОУ 43068454) 2 520 952 (два мільйони п`ятсот двадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві) грн 47 коп. - 3% річних,                                  14 801 315 (чотирнадцять мільйонів вісімсот одну тисячу триста п`ятнадцять) грн 66 коп. - інфляційних втрат та 259 834 (двісті п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот тридцять                               чотири) грн 03 коп. - витрат по оплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" пені в сумі 39 904 007 грн 56 коп., штрафу в сумі                                        4 002 757 грн 79 коп. та 3% річних в сумі 43 777 грн 91 коп. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11 липня 2024 року.

Суддя                                                                                                                 Політика Н.А.